Та витратами, зумовленими народженням та похованням 7 страница

К - кількість відсотків втрати потерпі­лим професійної працездатності.

 

Коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому вста­новлено інший, вищий ступінь стійкої втрати професійної пра­цездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншо­го каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, йому проводиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК. При цьому розмір одноразової допомоги також не може перевищувати чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески.

При повторному ушкодженні здоров'я працівника з вини іншого роботодавця страхова виплата проводиться на загальних підставах.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встанов­лено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини робото­давця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більше ніж на 50%.

ФСС НВВ одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати профе­сійної працездатності в день, установлений постановою відділен­ня.

4.4.4 Щомісячна страхова виплата

Щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого, призначається при встанов­ленні йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Для розгляду справи про призначення виплати до відділення ФСС НВВподають: заяву потерпілого; акт за формою Н-1 (Н-5, П-4); рішення суду про встановлення факту випадку; висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності; довідку про середню заробітну плату; копію трудової книжки; довідку про розмір пенсії за інвалідністю тощо.

Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відпо­відно до ступеня втрати професійної працездатності та середньо­місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до ушкоджен­ня здоров'я.

Сума щомісячної страхової виплати не повинна пе­ревищувати середньомісячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію за інвалідністю у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна переви­щувати середньомісячний заробіток (доход), який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Якщо сума щомісячної страхової виплати та пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на ви­робництві або професійного захворювання перевищує серед­ньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, то зменшенню підлягає сума щомісячної страхової виплати.

Перерахування розміру щомісячних страхових виплат проводиться у випадках:

—зміни ступеня втрати професійної працездатності;

—зростання у попередньому календарному році середньої за­робітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статисти­ки. Таке перерахування проводиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної стра­хової виплати не зменшується.

При проведенні перерахування щомісячних страхових вип­лат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісяч­на заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (гра­ничну суму) заробітної плати, з якої сплачуються страхові вне­ски. Сума перерахованої виплати та пенсії за інвалідністю обме­жуються відкоригованим середньомісячним заробітком.

Щомісячна страхова виплата виплачується щомісячно з на­ступного місяця після місяця, в якому вона призначена, в дні, установлені постановами відділень.

Страхові виплати проводяться протягом строку, на який вста­новлено МСЕК стійку втрату працездатності у зв'язку із страхо­вим випадком.

4.4.5 Виплата грошової суми за моральну (немайнову) шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому

 

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробни­цтва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної праце­здатності, відшкодовується ФСС НВВ за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалеж­но від інших страхових виплат.

Для розгляду справ про страхові виплати до відділення по­даються: заява потерпілого, рішення суду про відшкодування моральної шкоди, висновок медичних органів.

Сума виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається у судовому порядку. При цьому сума цієї виплати не може пере­вищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, вста­новленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших стра­хових виплат.

4.4.6 Страхова виплата потерпілому при тимчасовому переведенні його на більш легку роботу

 

За потерпілим, тимчасово переведеним на більш легку нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати про­фесійної працездатності.

Необхідність переведення потерпіло­го на іншу роботу, її тривалість та характер встановлюються ЛКК або МСЕК.

За згодою потерпілого роботодавець зобов'язаний надати рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу.

Якщо у встанов­лений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потер­пілого відповідною роботою, ФСС НВВ сплачує потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.

Якщо працівника за станом здоров'я відповідно до висновку ЛКК або МСЕК переведено на більш легку нижчеоплачувану роботу, то роботодавець згідно зі ст. 170 Кодексу законів про працю Ук­раїни зберігає за ним попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення за рахунок коштів підприємства, організації, установи.

Починаючи з п'ятнадцятого дня переведення потерпілого на більш легку роботу, доплату потерпілому до середнього заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я, провадить підприємство за ра­хунок страхових внесків до ФСС НВВ на строк, встановлений ЛКК або МСЕК.

 

4.4.7 Страхова виплата потерпілому під час його професійної реабілітації

Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), ФСС НВВ провадить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протя­гом строку, визначеного програмою реабілітації.

4.4.8 Виплата одноразової допомоги у разі смерті потерпілого

 

У разі смерті потерпілого право на одержання одноразо­вої допомоги має його сім'я та особи, які перебували на його ут­риманні, а також його дитина, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.

Право на отримання страхової допомоги настає з дня смерті годувальника, але не раніше дня виникнення права на страхові виплати.

Особи, які перебували на утриманні потерпілого:

1)діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами денної форми навчання – до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ними 23 років;

2)жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди – члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачу­вав або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні по­мерлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпі­лого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померло­го, або інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Відділення приймає рішення про призначення виплати у разі втрати годувальника за умови подання відповідних документів.

Розмір одноразової допомоги сім'ї потерпілого повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого, і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну осо­бу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Розмір одноразової допомоги сім'ї потерпілого не залежить від наявності та кількості в сім'ї осіб, які перебували на його утри­манні. Розмір допомоги кожній особі, яка перебувала на утри­манні потерпілого, не залежить від розміру одноразової допо­моги сім'ї потерпілого.

Розмір одноразової допомоги не обмежується і не підлягає зменшенню з підстави, що комісією з розслідування нещасного випадку було встановлено ушкодження здоров'я не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим норматив­них актів про охорону праці.

Одноразова допомога сім'ї та особам, які мають на це право, у разі смерті потерпілого виплачується у місячний строк з дня смерті застрахованої особи в день, установлений постановою відділення.

4.4.9 Щомісячні страхові виплати особам, які мають на це право у разі втрати годувальника

 

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних стра­хових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утри­манні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.

Особам, які мають право на виплату в зв'язку із смертю годуваль­ника, страхові виплати провадяться з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Відділення розглядає справи про призначення виплат у разі втрати годувальника за умови подання законодавчо визначених документів у триденний строк з моменту звернення заявника.

Суми страхових виплат особам визначаються із середньомі­сячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка при­падала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Страхові виплати особам, які втратили годувальника, прова­дяться в повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії у разі втрати годувальника та інших доходів.

Якщо потерпілий одержував страхові виплати і не працював, то розмір відшкоду­вання шкоди у разі його смерті визначається на основі суми що­місячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних стра­хових виплат.

Страхові виплати провадяться щомісячно з наступного міся­ця після місяця, в якому вони призначені, в дні, установлені по­становами відділень.

4.4.10 Відшкодування витрат на поховання потерпілого

 

При настанні страхового випадку ФСС НВВ зобов'язаний у встановленому законодавством порядку організувати похован­ня померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуаль­них послуг відповідно до місцевих умов.

Витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги провадяться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Украї­ни «Про затвердження Порядку проведення витрат на похован­ня у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на вироб­ництві або професійного захворювання» від 11 липня 2001р. № 826 та Постанови правління ФСС НВВ «Про витрати на по­ховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 15 серпня 2001р. № 22 і Постанови правління ФСС НВВ «Про внесення допов­нення до постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 15 серпня 2001р. № 22» від 1 листопа­да 2001р. №39.

 

4.4.11 Інші види матеріального забезпечення та соціальні послуги

 

ФСС НВВ повинен виплачувати допомогу дитині у випадку завдання шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності.

ФСС НВВ надає щомісячну допомогу такій дитині як інваліду дитинства до 16 років або до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Після досягнення заз­наченими особами 16 років ФСС НВВ зобов'язаний проводити їм виплати у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території області (міста), в якій вони проживають, але не мен­ше середньомісячного заробітку в країні на день виплати.

ФСС НВВ зобов'язаний сприяти створенню умов для надан­ня допомоги при настанні нещасного випадку, організовувати лікування потерпілих, вживати заходів для підтримання і віднов­лення їх працездатності.

Сюди можна віднести, наприклад, надання потерпілим, які стали інвалідами, безоплатно путівок на санаторно-курортне лікування і компенсацію їх вартості у встановленому розмірі, якщо потерпілий самостійно придбав таку путівку.

Надають пу­тівки інвалідам за висновком МСЕК не частіше одного разу на три роки, а інвалідам І групи – щорічно.

Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого, компенсуються витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження.

Потерпілому, який став інвалідом і використав щорічну відпустку до одержання путівки в санаторно-курортний заклад, роботодавець надає додаткову відпустку для лікування (вклю­чаючи час проїзду) зі збереженням на цей час середньомісячно­го заробітку, який він мав до пошкодження здоров'я, або заро­бітку, що склався перед відпусткою (за вибором потерпілого).

За наявності у потерпілого відповідно до висновків МСЕК медичних показань для одержання автомобіля ФСС НВВ ком­пенсує вартість придбання автомобіля з ручним керуванням, за­пасних частин до нього, ремонту і технічного обслуговування.

ФСС НВВ фінансує інші витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, по­бутове обслуговування, протезування, лікування, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.

Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою на місяць від:

1) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, – на спеціальний медичний догляд;

2) половини розміру мінімальної заробітної плати – на пос­тійний сторонній догляд;

3) чверті розміру мінімальної заробітної плати – на побутове обслуговування.

4.5 Контрольні запитання

1 Які завдання страхування від нещасного випадку на виробництві?

2 На яких принципах ґрунтується соціальне страхування від нещас­ного випадку на виробництві?

3 Хто підлягає обов'язковому страхуванню від нещасного випадку на виробництві?

4 Які джерела формування доходів ФСС НВВ?

5 Кого відносять до платників страхових внесків?

6 Який порядок реєстрації платників страхових внесків?

7 Яким чином розраховуються страхові внески платників?

8 Що таке страхові тарифи і як вони застосовуються?

9 Які строки та порядок сплати страхових внесків?

10 Які обов'язки та відповідальність платників страхових внесків?

11 Як здійснюється контроль за надходженням коштів?

12 Що зобов'язаний здійснити ФСС НВВ у разі настання страхо­вого випадку?

13 Які умови для призначення страхових виплат потерпілому при нещасному випадку на виробництві або професійному захворю­ванні?

14 Який порядок розрахунку середньої заробітної плати при ви­значенні розміру страхових виплат?

15 У яких випадках страхова виплата буде припинена або не буде надаватися?

16 Які види страхових виплат у разі нещасного випадку на вироб­ництві або професійного захворювання можуть призначатися по­терпілому?

17 Який порядок призначення допомоги у зв'язку з тимчасовою не­працездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності?

18 Як призначається одноразова допомога у разі стійкої втрати про­фесійної працездатності?

19 Які умови і порядок призначення щомісячної грошової суми в разі втрати працездатності?

20 Який розрахунок грошової суми за моральну (немайнову) шкоду?

21 Як визначити виплату потерпілому при тимчасовому переведенні його на більш легку роботу?

22 Чи здійснюються виплати потерпілому під час його професій­ної реабілітації?

23 Який механізм визначення щомісячної страхової виплати осо­бам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого?

24 Як визначити одноразову допомогу у разі смерті потерпілого?

25 Чи обмежуються витрати на поховання потерпілого?

26 Яким чином здійснюється управління соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання?

 

Тема 5 Соціальне страхування на випадок безробіття

5.1 Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: необхідність, економічний зміст та основні поняття

5.2 Доходи бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

5.2.1 Джерела формування доходів бюджету ФСС ВБ.

5.2.2 Платники страхових внесків, порядок їх реєстрації та обліку.

5.2.3 Розміри страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

5.2.4 Порядок обчислення і строки сплати страхових внесків.

5.2.5 Звітність платників страхових внесків.

5.2.6 Контроль за сплатою страхових внесків.

5.2.7 Відповідальність платників страхових внесків.

5.3 Видатки бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

5.3.1 Характеристика матеріального забезпечення та соціальних послуг.

5.3.2 Допомога у зв’язку з безробіттям: умови, розмір і тривалість виплати.

5.3.3 Допомога у зв’язку з частковим безробіттям: умови надання, розмір та тривалість виплати.

5.3.4 Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.

5.3.5 Матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям.

5.3.6 Одноразова матеріальна допомога.

5.3.7 Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

5.4 Забезпечення незастрахованих осіб

5.5 Управління страхуванням на випадок безробіття

5.6 Контрольні запитання

 

5.1 Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: необхідність, економічний зміст та основні поняття

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття — система прав, обов'язків і гарантій, яка перед­бачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалеж­них від застрахованих осіб обставин та надання соціальних по­слуг.

Перехід економіки України до ринкових умов господарюван­ня зумовлює необхідність створення адекватної їм моделі со­ціального захисту населення.

Кожна працююча людина має по­дбати про свій захист від тих негативних соціальних наслідків, що супроводжують структурну перебудову економіки, привати­зацію підприємств, упровадження нових форм організації вироб­ництва і праці.

Досягненню цієї мети найбільше відповідає, як свідчить і міжнародний досвід, солідарна самозабезпечувальна система обов'язкового соціального страхування на випадок без­робіття, яка спроможна забезпечити ефективний соціальний за­хист.

Саме така модель і дає можливість уникнути зрівнялівки, утриманських настроїв, не послаблювати дієвості мотивів і сти­мулів до праці.

Страхова система передбачає залежність отримання допомоги у зв’язку з безробіттям від вкладу застрахованої осо би, а саме від сплати страхових внесків та наявності страхового стажу.

Для управління соціальним страхуванням на випадок безро­біття, збору та акумуляції страхових внесків, контролю за викорис­танням коштів, здійснення виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг з 1 січня 2001 р. запроваджена система загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, почав функціонувати Фонд загальнообов'яз­кового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФСС ВБ).

Основними напрямами діяльності ФСС ВБ є управління соціальним страхуванням на випадок безробіття, збір і акумуляція страхових внесків, контроль за використанням коштів, виплата матеріально­го забезпечення та надання соціальних послуг, виконання інших функцій згідно із статутом.

Держава є гарантом забезпечення за­страхованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг.

Управління ФСС ВБ здійснюється його правлінням, виконав­чою дирекцією та її робочими органами. Функції виконавчої ди­рекції покладаються на Державний центр зайнятості, а її робочих органів - на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, об­ласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.

Законодавство про страхування на випадок безробіття включає:

· основи законодавства України про загальнообов'язко­ве державне соціальне страхування;

· Закон України «Про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування на випадок без­робіття» (визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття);

· Закон України «Про зайнятість населен­ня» та інші нормативно-правові акти, що регулюють відно­сини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжна­родні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуван­ня на випадок безробіття здійснюється за принципами:

—надання державних гарантій реалізації застрахованими осо­бами своїх прав;

—обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх пра­цюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а та­кож добровільності такого страхування особами, які забез­печують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а та­кож громадянами – суб'єктами підприємницької діяль­ності;

— цільового використання коштів страхування на випадок без­робіття;

— солідарності та субсидування;

— обов'язковості фінансування витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціаль­них послуг;

— паритетності в управлінні страхуванням на випадок безро­біття держави, представників застрахованих осіб та робото­давців;

— диференціації розмірів виплати допомоги у зв’язку з безробіттям за­лежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

— надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, вста­новлений законом, допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

— законодавчого визначення умов і порядку здійснення стра­хування на випадок безробіття.

Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють в умовах трудового договору (контракту), включаю­чи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а та­кож тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законо­давством про працю.

Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірван­ня трудового договору.

Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до ФСС ВБ із дня реєстрації (роботодавець зобов'язаний зареєст­руватися у виконавчій дирекції за місцем свого знаходження як платник страхових внесків у 10-денний строк із дня отримання ним свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємниць­кої діяльності або з дня укладання трудового договору з найма­ним працівником).

Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхуван­ня.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особи, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття:

—працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до зако­нодавства України виникло право на пенсію;

—іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнарод­ними договорами України, згода на обов'язковість яких на­дана Верховною Радою України.

У даному виді страхування використовуються спеціальні поняття.

Суб'єкти страхування на випадок безробіття:

— застраховані особи;

— страхувальники;

— страховик.

Застраховані особи — наймані працівники, а у випадках, пе­редбачених Законом, також інші особи (громадяни України, іно­земці, особи без громадянства, які постійно проживають в Ук­раїні, якщо інше не передбачено міжнародним договором Ук­раїни, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випа­док безробіття.

Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх об'єд­нання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

Страхувальники — роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески.

Страховик — Фонд загальнообов'язкового державного со­ціального страхування України на випадок безробіття.

Об'єкт страхування на випадок безробіття — страховий випа­док, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забез­печення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Часткове безробіття — вимушене тимчасове скорочення нор­мальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без при­пинення трудових відносин з причин економічного, технологіч­ного, структурного характеру.

Страховий випадок — це подія, через яку:

—застраховані особи втратили заробітну плату або інші, перед­бачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, готові та здатні розпочати відповідну роботу і дійсно шукають роботу;

—застраховані особи опинилися у стані часткового безробіття;

—втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин;

—припинення трудового договору відповідно до ст. 36 (п. 1, 2, 3), ст. 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом за­конодавства про працю, умов колективного чи трудового дого­вору), ст. 39, ст. 40 (п. 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.

Роботодавець:

—власник підприємства, установи, організації або уповнова­жений ним орган та фізичні особи, які використовують най­ману працю;

—власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих пра­цівників, якщо інше не передбачено міжнародними дого­ворами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Представниками роботодавців є об'єднання та спілки робото­давців чи інші уповноважені роботодавцями органи (представники).

Найманий працівник — фізична особа, яка працює за трудо­вим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Страховий стаж - період (строк),протягом якого особа підля­гає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено стра­хові внески (нею, роботодавцем).

 

5.2 Доходи бюджету Фонду загальнообов'язкового державного

соціального страхування на випадок безробіття

5.2.1 Джерела формування доходів бюджету ФСС ВБ