Салат з білоголової капусти 9 страница

22.12. Напої для дієтичного харчування

У дієтичному харчуванні широко використовуються фруктові й ово­чеві соки, а також відвари із свіжих, сушених плодів і ягід. Ці напої є цінним джерелом мінеральних речовин, вітамінів, органічних кислот і дубильних речовин.

Багато фруктових і овочевих напоїв володіють лікувальними влас­тивостями. Особливо рекомендують соки при дієті № 1, коли заборо­няються сирі овочі і фрукти, а для підвищення опору організму необ­хідна достатня кількість мінеральних речовин і вітамінів, які поступа­ють із соків.

Для дієти № 2 використовують фруктові й ягідні соки (крім виног­радного і капустяного).

Для дієти № 5 використовують соки і напої із солодких ягід і фруктів, томатний сік, відвар шипшини.

Норму вільної рідини слід враховувати при споживанні напоїв у дієтах № 7/10, 8.

Для дієти № 9 напої готують із замінниками цукру (ксиліт, сорбіт).

Забороняються газовані напої, особливо для дієт №1,2, 7/10.

Напій із плодів шипшини (дієти № 1,2, 5, 7/10, 8, 9, 15)

Промиті холодною водою сушені плоди шипшини заливають окро­пом і варять в закритому посуді при слабкому кипінні 5— 10 хв., додають цукор (для дієт № 8,9 — ксиліт або сорбіт). Потім залишають в холодно­му місці для настоювання на 24 год., після чого відвар проціджують.

Напій із сушеної чорниці (дієти № 2, 4)

Чорниці промивають, заливають окропом, варять в закритому по­суді 10—15 хв. і додають цукор. Настоюють 3—4 год. і проціджують.

Рисовий відвар з чорницями (дієти № 1, 2, 4)

Сушені чорниці варять 10—15 хв., настоюють і проціджують. Рисо­ву крупу промивають, заливають кип’яченою водою, варять до повно­го розварювання і проціджують.

Рисовий відвар з’єднують з відваром чорниць, додають цукор і до­водять до кипіння. Подають теплим.

Напій із висівок з лимонним соком (дієти № 2, 5, 7/10, 8)

Висівки заливають гарячою водою, додають цедру лимона, дово­дять до кипіння, дають настоятися протягом 2—3 год. і проціджують. Додають цукор (крім дієт № 8, 9) і сік лимона.

Напій з ревеню (дієта № 10)

Черенки ревеню, обчищені від волокон, дрібно нарізають і відва­рюють у закритому посуді протягом 10—15 хв. Після настоювання відвар проціджують, додають цукор і охолоджують.

Картопляний напій з журавлиною (дієти № 2, 8, 10)

Сиру обчищену картоплю натирають на тертці і віджимають сік. Потім залишають його на 1 —2 год. для відстоювання крохмалю в добре закритому посуді. Після відстоювання крохмалю сік зливають. З жу­равлини віджимають сік, а залишки відварюють і охолоджують. Кар­топляний сік змішують з журавлиновим соком і відваром, додають цу­кор. Напій швидко використовують, бо він не підлягає зберіганню. Без журавлини рекомендують для дієти № 1.

Помідорний сік (дієти № 1, 2, 5, 7/10, 9, 15)

Добре достиглі помідори промивають, а потім бланшують 2—3 хв. в окропі. Нарізають, віджимають сік через марлю або соковижималку й охолоджують.

Капустяний сік (дієта № 2)

Свіжу білоголову капусту подрібнюють, товчуть у посуді, який не окислюється, віджимають сік.

22.13. Дієтичні кисломолочні продукти

До дієтичних кисломолочних продуктів належать кисле молоко, ацидофільні продукти, кефір, кумис, кисломолочні напої, які вироб­ляють з пастеризованого незбираного або знежиреного молока сква­шуванням його заквасками, їх готують на чистих культурах молочно­кислих бактерій з додаванням або без додавання культур молочних дріжджів. У процесі бродіння лактози утворюється молочна кислота, яка діє на кальцієві солі казеїну. Він відокремлюється з утворенням згу­стку. При додаванні дріжджів крім молочнокислого бродіння відбу­вається і спиртове з утворенням спирту і вуглекислого газу.

Молочна кислота в кишках людини затримує розвиток гнильних мікроорганізмів і сприятливо впливає на процеси травлення. Молоч­нокислі бактерії утворюють антибіотики, які згубно діють на хворобот­ворні мікроорганізми, інтенсивно виділяють ферменти, що прискорю­ють травлення їжі.

Молочнокислі продукти краще, ніж молоко, засвоюються організ­мом, містять більше вітамінів С, В₁₂, мають приємний, освіжаючий смак, збуджують апетит, сприятливо діють на нервову систему, дихальні шляхи, їх використовують при лікуванні недокрів’я, туберкульозу, зах­ворювань кишок, шлунка.

Кисле молоко виробляють з пастеризованого, стерилізованого нез­бираного або знежиреного молока сквашуванням закваскою чистих культур молочнокислих бактерій. Залежно від виду закваски і сирови­ни розрізняють кілька видів кислого молока: звичайне, мечніковське, ацидофільне, Південне, ряжанка, варенець.

Виробляють кисле молоко з різними добавками — цукром, ванілі­ном, корицею, фруктово-ягідними соками тощо.

Вміст жиру в мечніковському кислому молоці й ряжанці — 6%, у інших видах — 3,2; білків — 2,8, вуглеводів — 4%. Енергетична цінність 100 г кислого молока звичайного — 58 ккал, або 243 кДж, мечніковсь- кого — 83 ккал, або 347 кДж.

Рекомендують кисле молоко при недокрів’ї. Систематичне спожи­вання його корисне при атеросклерозі, гіпертонії, деяких захворюван­нях печінки і нирок. Воно нормалізує обмін речовин, особливо жиро­вий. Ацидофільне кисле молоко використовують при дизентерії, хво­робі нирок, черевному тифі.

Доброякісне кисле молоко повинно мати чисті кисломолочні смак і запах, без сторонніх, не властивих продукту присмаків і запахів. У кис­лому молоці Південному допускається спиртовий присмак, у варенці й ряжанці — пастеризації. Колір — молочно-білий, ряжанки і варенця — кремовий з буруватим відтінком. Згусток у міру щільний, стійкий, не- зрушений, без газоутворення, на поверхні допускається незначне виді­лення сироватки (не більш як 3% від об’єму), у варенці й ряжанці допус­кається наявність молочних плівок. У ацидофільному і Південному кис­лому молоці згусток злегка тягучий. Кислотність кислого молока — 80—110°Т (Південного — 90—140, ряжанки — 75—100°Т).

Напій «Сніжок» — різновид кислогр молока. Його виготовляють солодким і плодово-ягідним. За консистенцією він нагадує рідку сме­тану. Кислотність — 80—1 ЮТ. Жирність солодкого напою не менш як 3,4, плодово-ягідного — 3%.

Ацидофільні продукти мають високі лікувальні властивості, оскіль­ки ацидофільна паличка легко приживається в кишках, пригнічує ріст патогенних бактерій. Ацидофільні продукти виготовляють у такому асортименті: ацидофільне (з пастеризованого молока, яке сквашують чистими культурами ацидофільної палички), ацидофільно-дріжджове молоко (крім ацидофільної палички додають дріжджі), ацидофілія (з молока, яке зброджують чистими культурами ацидофільної палички, молочнокислого стрептокока з додаванням кефірної закваски). Аци­дофільно-дріжджове молоко використовують при лікуванні туберку­льозу, ацидофільне — дизентерії та черевного тифу.

Консистенція ацидофільних напоїв має бути однорідною, такою, як рідка сметана, може бути в’язкою або тягучою, допускається незнач­не відокремлення сироватки (не більш як 3% від об’єму). Смак і запах

— чисті, кисломолочні, специфічні, приємні, освіжаючі, злегка гострі, з легким дріжджовим запахом. Колір — молочно-білий або світло-кре­мовий, рівномірний по всій масі. Вміст жиру — 1—3,2%, цукру (в со­лодких) — не менш як 5—6%, кислотність — 75—130°Т.

Кефір виробляють з пастеризованого молока сквашуванням зак­васкою з кефірних грибків, які зумовлюють молочнокисле і спиртове бродіння. Кефір виробляють в такому асортименті: жирний (вміст жиру

— 3,2%), підвищеної жирності (вміст жиру — 6%), нежирний і вітамі­нізований (з додаванням вітаміну С).

Кефір корисний при лікуванні ожиріння, атеросклерозу, гіпертонії, цукрового діабету, при захворюванні печінки, нирок. Він збуджує апе­тит, угамовує спрагу, добре засвоюється організмом; енергетична цінність 100 г кефіру жирного — 59 ккал, або 247 кДж.

Кефір повинен мати чистий, кисломолочний, освіжаючий, злегка гострий, специфічний смак, без сторонніх присмаків і запахів. Конси­стенція — однорідна, нагадує рідку сметану.

Кумис виробляють із свіжого кобилячого або знежиреного коро­в’ячого молока, яке сквашують чистими культурами болгарської та аци­дофільної паличок з додаванням дріжджів. Це продукт змішаного бро­діння. Під час його виробництва накопичуються молочна кислота, спирт і вуглекислий газ, синтезуються вітаміни групи В, антибіотичні речовини, які пригнічують діяльність хвороботворних мікробів, утому числі туберкульозної палички.

Кумис збуджує апетит, активізує роботу серця, судин, підвищує працездатність, поліпшує засвоювання їжі. Він корисний для хворих туберкульозом легенів, при низькому артеріальному тиску, недокрів’ї, авітамінозі, шлунково-кишкових захворюваннях.

Кумис має характерні кисло-спиртові смак і запах, сметаноподіб- ну консистенцію з бульбашками газу. Колір — молочно-білий.

22.14. Вироби з тіста для дієтичного харчування

В лікувальному харчуванні використовують різні види тіста — прісне, дріжджове, бездріжджове, з висівками.

Свіжовипечені вироби з тіста володіють більш вираженою сокогін- ною дією, ніж черстві. Тому при захворюванні шлунка краще перетрав­люються вироби вчорашнього випікання (дієти №1,2).

Борошняні вироби з висівок мають велику кількість вітамінів гру­пи В, клітковини, солей магнію, мало вуглеводів, тому рекомендують­ся при ожирінні, цукровому діабеті, атеросклерозі.

Смажені вироби з тіста використовуються тільки для дієти № 5.

Вироби можуть виготовлятися тільки із висівок або з додаванням висівок до борошна (30—50%). Для приготування виробів висівки под­рібнюють на кавомолці.

Хліб з висівками (дієти № 7/10, 8, 9)

Висівки підсушують, подрібнюють на кавомолці, з’єднують з про­сіяним борошном (1:1), розводять теплою водою. Додають розведені у воді дріжджі, сіль, олію, добре вимішують і ставлять на бродіння, при цьому 1—2 рази обминають.

Готове тісто кладуть у змащені маслом форми, вистоюють 20-30 хв. і випікають при температурі 200-220°С.

Печиво з висівками (дієта № 9)

Яйця, ксиліт, вершкове масло з’єднують і розмішуютьдо однорідної консистенції. Просіяне борошно змішують з підготовленими висівка­ми (1:1), додають рідку масу і добре вимішують. Одержане тісто розка­чують в пласт завтовшки 10—15 мм і нарізають печиво фігурними виї­мками, укладають на змащений маслом лист і випікають в жаровій шафі при температурі 220—230°С.

Ватрушки з висівок з сиром (дієта № 9)

Розмелені сухарі з’єднують із сметаною, додають сіль, вершкове масло і яйця, добре вимішують і залишають на 15-20хв. Із тіста форму­ють коржики (по 2 на порцію), кладуть на лист, змащений маслом, і дерев’яним товкачиком роблять в них заглиблення, яке заповнюють фаршем, змащують яйцем і випікають при температурі 220-230°С.

Для фаршу: в протертий сир додають яйця, ксиліт і добре перемішу­ють.

Бісквіт діабетичний (дієта № 9)

Яйця збивають до збільшення в об’ємі у 2,5—3 рази, додають сорбіт, подрібнені висівки, горіхи. Бісквітну масу виливають у форми, засте­лені промасленим папером, і випікають при температурі 20(ГС.

Випечений бісквіт поливають сиропом, який готують із рівної кількості сорбіту і води й ароматизованого ваніліном або лимонною цедрою.

Бісквіт змащують діабетичним кремом і нарізають на порції.

Для крему: м’яке масло збивають, поступово додають в нього си­роп із сорбіту.

Бісквіт білковий (дієти № 1, 2, 5, 7/10)

Білки збивають, не припиняючи збивання додають цукор, потім додають борошно і перемішують. Тісто випускають з кондитерського мішка на змащений маслом і посиланий борошном лист у вигляді бу­лочок або паличок. Вироби посипають подрібненими горіхами і випі­кають при температурі 120— 130°С протягом 20 хв.

22.15. Страви для хворих діабетом

Хворі цукровим діабетом повинні одержувати харчування із обме­женням у ньому вуглеводів і жиру. Оскільки вуглеводи містяться в ос­новному у хлібі, крупах, картоплі, то значне зменшення в раціоні цих продуктів зменшує об’єм їжі і не створює в зв’язку з цим достатнього почуття ситості (цукор взагалі виключається із раціону і в об’ємі раціо­ну ролі не відіграє).

Обмеження жиру також відповідною мірою зменшує почуття си­тості. Тому в меню дієти № 9 необхідно включати підвищену кількість різних страв з овочів, які містять незначну кількість вуглеводів, але внас­лідок свого об’єму створюють відчуття ситості (капуста, огірки, кабач­ки, зелень).

З цією метою готують страви з натертих моркви, картоплі, а також

із висівок після їх вимочування у воді для видалення крохмалю.

Картопляні фрикадельки

Обчищену картоплю натирають на тертці, кладуть у холодну воду на 4 год., промивають холодною водою і віджимають через марлю або серветку. У відмиту картоплю додають воду, яйце і добре перемішу­ють, потім розкладають на фрикадельки, які підсмажують на олії.

Готові фрикадельки поливають сметаною і тушкують у жаровій шафі. При відпусканні посипають зеленню.

Морквяні котлети

Моркву підготовляють так само, як і картоплю. Віджату моркву туш­кують до готовності з додаванням води і масла, потім охолоджують до 50—60°С і додають сирі яйця, протертий знежирений сир, дрібно на­різану зелень, перемішують і формують котлети.

Змащують котлети яйцем, розмішаним з водою, і запікають або підсмажують.

Оладки з капусти з твердим сиром

Капусту дрібно шаткують, припускають з доданням сметани до го­товності, охолоджують до 50—60°С, добавляють натертий твердий сир, сирі яйця і вимішують.

Одержану масу кладуть ложкою на сковороду і смажать.

22.16. Маскуючі страви

Деяким хворим при недокрів’ї, нервових захворюваннях, туберку­льозі призначають сирі тваринні продукти: печінку, кістковий мозок та ін. Щоб хворий не відмовлявся від приймання їжі з цими продукта­ми, їх необхідно «маскувати», тобто з’єднувати з іншими продуктами, які своїм кольором, запахом і смаком надають страві звичайного для хворого вигляду.

Бутерброд з печінкою і кістковим мозком

Сирий кістковий мозок і напівсиру (злегка обсмажену) печінку протирають, змішують з припущеним у воді шпинатом, з якого готу­ють пюре, та дрібно нарізаною зеленою цибулею.

Одержану масу заправляють сіллю та перцем і намащують на хліб.

Бутерброд з оселедцем і кістковим мозком

Філе оселедця протирають, змішують з протертим кістковим моз­ком, жовтком вареного яйця і дрібно посіченою зеленою цибулею. Використовують як бутербродну масу.

Корзиночки з печінкою і кістковим мозком

Випікають корзиночки (тарталетки) з тіста. Печінку злегка обсма­жують, пропускають через м’ясорубку з дрібною решіткою, додають масло, протертий кістковий мозок. Масу вимішують, заправляють сіллю, перцем і наповнюють нею корзиночки.

22.17. Страви з гематогену

Сухий гематоген — це висушена харчова кров, зібрана із здорової рогатої худоби і свиней.

Кров висушують у спеціальних сушилках так, щоб збереглись ос­новні якості свіжої крові.

Сухий гематоген містить більш як 80% повноцінного білка, солі заліза і комплекс вітамінів.

Для приготування страв використовують гематоген у вигляді по­рошку. Порошок засипають поступово в холодну воду у відповідній пропорції, розмішують до утворення однорідної маси без грудочок і залишають на 15—30 хв. для набухання, потім солять і проціджують.

Омлет з гематогену

Порошок гематогену замочують у воді (10 г порошку на 80 г води) і проціджують. В одержану гематогенну масу додають 1 г солі, трошки перцю, виливають на сковорідку з маслом і проварюють при помішу­ванні до загустіння.

Одержану масу змішують з пасерованою цибулею і запікають у жа­ровій шафі. Омлет використовують як добавку в супи, каші, в фарші для голубців, зразів, запіканок, млинчиків.

Бісквіт з гематогену

Гематогенну суміш після набухання збивають у густу тягучу масу, додають цукор, борошно, ванілін, перемішують і викладають у змащені маслом і посилані сухарями форми або листи з високими бортами з промасленим папером. Випікають у жаровій шафі.

Охолоджений бісквіт нарізають на шматочки і висушують у жаровій шафі. При відпусканні посипають цукровою пудрою.

Тістечка з гематогену

З випеченого й охолодженого бісквіта зрізають верхню шкірку, роз­різають на 2—3 шари і склеюють їх збитими вершками або фруктово- ягідним пюре.

Вироби посипають цукровою пудрою або покривають збитими вер­шками і нарізають на порції.

22.18. Страви з дріжджів

Пресовані пекарські дріжджі служать хорошим джерелом білка і вітамінів групи В, а також солей кобальта. В лікувальному харчуванні дріжджі використовують при недостатньому загальному харчуванні, яке супроводжується недокрів’ям.

Дріжджовий сироп

Пресовані дріжджі подрібнюють, заливають теплою водою і, по­мішуючи, розчиняють до утворення однорідної маси без грудок.

Одержану суміш доводять до кипіння і при незначному нагріванні варять до одержання сиропу світло-коричневого кольору.

Цей сироп додають в овочеві супи, щі, борщі, соуси, другі тушко­вані страви.

Дріжджова крупа

Пресовані дріжджі подрібнюють, розчиняють у невеликій кількості теплої води і розмішують до однорідної густої маси. Суміш виливають на змащений жиром лист з високими бортами або сковороду і, помішу­ючи, випаровують до одержання крупинок. Потім додають жир і про­довжують смажити до одержання сухої дрібної крупи. Смажити можна після подрібнення без додавання води.

Дріжджову крупу додають у гречану кашу, запіканки, соуси, голубці таін.

Паштет із дріжджів

В розчинені до сметаноподібної консистенції дріжджі додають сіль, борошно, дрібно посічену ріпчасту цибулю, масло і, помішуючи, підсмажують до густоти паштету. Для зменшення в’язкості в масу мож­на додати перед споживанням сухарі.