Ключові слова: правова охорона Конституції, конституційний контроль, гарантії правової охорони конституції, конституційний механізм правової охорони Конституції України

Семінарське заняття № 4

Тема: Правова охорона Конституції

(2 год.)

План семінару:

1. Поняття охорони конституції.

2. Види охорони конституції.

3. Форми охорони конституції.

4. Суб’єкти охорони Конституції України.

Ключові слова: правова охорона Конституції, конституційний контроль, гарантії правової охорони конституції, конституційний механізм правової охорони Конституції України.

Методичні рекомендації (поради, вказівки)

Необхідність охорони конституції будь-якої держави пов’язана з тим, що вона (конституція) закріплює підвалини організації і функціонування суспільства й держави, регулює механізм влади, впорядковує політико-правові процеси, встановлює норми поведінки суб’єктів державно-правових відносин, зумовлює зміст і особливості національної правової системи, забезпечує конституювання держави, основних елементів її політичної системи.

Конституція має велику соціальну цінність і, отже, її можливо й необхідно розглядати в аксеологічному (ціннісному) аспекті. Вона становить цінність не тільки для держави, оскільки впорядковує державний механізм і взаємозв’язки її різноманітних ланок, а й для суспільства. Це пов’язано насамперед з її обмежувальною функцією, оскільки конституція забезпечує обмеження держави правом.

Цінність конституції виявляється ще й у тому, що за її допомогою забезпечується стійкість інститутів влади, що є однією з умов стабільності й рівноваги в суспільстві. Саме конституція держави є фактором єдності правових норм, їх несуперечливості, поєднання стабільності й динамізму. Вона забезпечує демократичний вектор розвитку суспільства, Гарантує стійкість правового статусу людини і громадянина, державних інституцій.

Усі зазначені риси і властивості конституції, які характеризують її як особливий політико-правовий документ (див. про це також розділ 2), дають підстави для того, щоб вона перебувала під охороною держави і суспільства, а її дотримання забезпечувалося насамперед за допомогою ефективного державного механізму.

Необхідні механізми охорони і захисту Конституції України значною мірою закріплені безпосередньо в ній. Так, стаття 8 встановлює, що “Конституція України має найвищу юридичну силу”, “закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй”, “норми Конституції України є нормами прямої дії”, стаття 9 встановлює, що “укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції України можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України”, стаття 157 регламентує, що “Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України”, “Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану” тощо.

Разом з тим наявність наведених та інших конституційних положень не означає, що немає необхідності в охороні й захисті Конституції України. Мало того, останніми роками постає нагальна потреба в охороні й захисті Конституції України, оскільки порушення її норм, у тому числі і з боку вищих органів державної влади, набули доволі стійкого характеру. І на це необхідно зважати, оскільки йдеться про стабільність конституційного ладу, безпеку суспільства і держави, а також особи. Та й правову державу, побудова якої є одним з основних конституційних принципів, неможливо створити без правової охорони Конституції як уособлення міцності й непохитності засадничих підвалин держави і громадянського суспільства.

Так, у виступі Президента України на науковій конференції “Конституція України - основа модернізації держави і суспільства”, присвяченій 5-й річниці прийняття Конституції України, яка відбулася 21 червня 2001 р. у Харкові, особливо наголошувалося, що “дедалі жорсткішою і настійнішою стає необхідність захисту, охорони Конституції за допомогою відповідних механізмів. І перш за все - через застосування достатньо складної процедури внесення до неї змін.

Не можна допустити, щоб Основний Закон перетворювався на розмінну монету, об’єкт лобістських посягань чи особистих амбіцій. Ми є свідками, що такі спроби частішають.

З іншого боку, і в цьому діалектика життя, законів розвитку держави і суспільства, звід конституційних положень та вимог не може бути чимось незмінним і застиглим, даним раз і назавжди, а процес його вдосконалення і доповнення не повинен відставати від об’єктивних реалій, логіки суспільного поступу.

Одна з площин, у якій лежать найбільш назрілі та очевидні потреби в цих змінах, - стосунки між гілками державної влади, ступінь узгодженості та скоординованості їхніх зусиль, відповідальності за політичні і соціально-економічні наслідки рішень і дій”.

Охорона конституції в широкому розумінні становить сукупність заходів забезпечення її дії. До них належать заходи юридичного, освітнього, виховного, економічного та політичного характеру.

Разом з тим охорона конституції найчастіше розглядається у вузькому, власне юридичному значенні як сукупність правових засобів забезпечення юридичної дії основного закону (юридичний захист конституції).

Правова охорона Конституції України - це сукупність юридичних засобів, за допомогою яких досягається виконання всіх встановлених в Основному Законі норм, неухильне забезпечення в усіх сферах життя режиму конституційної законності.

 

Контрольні запитання:

(будуть використовуватися у ході семінарського заняття

під час опитування студентів)

 

1. Назвіть функції! юридичні властивості конституції.

2. Чим, на Вашу думку, зумовлена необхідність правової охо­рони конституції?

3. Що Ви знаєте про становлення і розвиток моделей судо­вого конституційного контролю?

4. Які особливості правової охорони конституції характерні для періоду існування УРСР?

5. Охарактеризуйте юридичну природу Комітету консти­туційного нагляду УРСР (СРСР).

6. Які, на Вашу думку, причини того, що до 1996 року в Украї­ні інститут судового конституційного контролю не функціо­нував?

7. Визначте поняття і завдання правової охорони консти­туції.

8. У чому полягає сутність конституційного контролю і чим він відрізняється від конституційного нагляду?

9. Назвіть форми конституційно-правової відповідальності за законодавством України

10. У чому сутність і призначення гарантій стабільності кон­ституції?

11. Чому Український народ може вважатися суб'єктом право­вої охорони Конституції України?

12. Яка роль Верховної Ради України в механізмі правової охо­рони Конституції України?

13. У чому полягає конституційне положення про те, що Пре­зидент України є гарантом додержання Конституції України?

 

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

(законспектувати у зошиті для підготовки до семінарських занять)

 

1. Верховна Рада України прийняла Закон "Про вне­сення змін до Закону України про Конституційний Суд Укра­їни", відповідно до якого Конституційному Суду було забо­ронено розглядати питання відповідності Конституції Украї­ни (на конституційність) законів про внесення змін до Кон­ституції України, які вже були прийняті парламентом і набра­ли чинності, а також законів, прийнятих на референдумі.

Група народних депутатів у кількості 53 осіб подала до Конституційного Суду України конституційне звернення здійснити офіційне тлумачення цього Закону, пояснивши, чи мав право парламент його приймати.

Які повноваження має Конституційний Суд України щодо перевірки на конституційність законів України?

Яке рішення повинен прийняти Конституційний Суд України?

 

2. На всеукраїнському референдумі був прийнятий Закон України "Про організацію та проведення масових полі­тичних заходів". Президент України відмовився підписувати і офіційно оприлюднювати цей Закон, оскільки він не відпові­дає Конституції України.

Уповноважений Верховної Ради України з прав люди­ни звернувся з конституційним поданням до Конституційного Суду щодо перевірки на конституційність відмови глави дер­жави від підписання зазначеного Закону.

Охарактеризуйте основні форми правової охорони Конституції Президентом України та Уповноваженим Вер­ховної Ради України з прав людини.

Яке рішення повинен прийняти Конституційний Суд України?

 

3. Колишній народний депутат України, уважно про­читавши Закон України "Про інформацію", дійшов висновку, що деякі його статті суперечать Конституції України. У зв'язку з цим він звернувся до Конституційного Суду України з конституційним зверненням, в якому просив визнати відпо­відні положення Закону України "Про інформацію" неконсти­туційними.

Які існують форми звернення до Конституційного Суду України?

Визначте основні положення можливого рішення Конституційного Суду України за результатами розгляду конституційного звернення колишнього народного депутата України.

 

4. Громадянин України С. оскаржив у Окружному адміністративному суді незаконне, на його думку, рішення районної державної адміністрації, яким порушувалися його конституційні права. Суд відмовив гр. С. в задоволенні його адміністративного позову. Це рішення було оскаржене ним в апеляційному, а потім у касаційному порядку, але залишилося без змін.

Не погодившись з позицією адміністративного суду, гр. С. подав конституційне звернення до Конституційного Суду України, в якому просив Суд дати офіційне тлумачення Закону України, відповідно до якого було прийнято рішення районної державної адміністрації.

Які існують форми правової охорони громадянами Конституції України?

Підготуйте проект відповідного рішення Конститу­ційного Суду України за результатами розгляду конститу­ційного звернення гр. С.

Перелік рекомендованих джерел:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Закон України “Про прокуратуру” від 5 лютого 1991 р. // www.portal.rada.gov.ua.

3. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. -№49.-Ст. 272.

4. Регламент Конституційного Суду України: Затв. Рі­шенням Конституційного Суду України від 05.03.1997 р. // Офіц. вісн. України. - 1997. - № 20. - Ст. 87.

5. Рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2008 від 26.06.2008 р. (справа про повноваження Конституційного Су­ду України) // Там же. - 2008. - № 52. - Ст. 1742.

6. Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р. (справа про порядок виконання рішень Консти­туційного Суду України) // Там же. - 2000. - № 51. -Ст. 2226.

7. Закон України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1999 р. // www.portal.rada.gov.ua.

8. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 07 липня 2010 р. // www.portal.rada.gov.ua.

9. Погорілко В.Ф. Конституційне право України, Київ, Наукова думка, 2002 р., с. 126-131, 555-573.

10. Федоров М.П. Історія держави і права зарубіжних країн, Київ, 1998 р., с. 211-213.

11. Фрицький О.Ф. Конституційне право України, Київ, Юрінком Інтер, 2002 р., с. 79-83; 470-484.

12. Чиркин В.Е. Конституционное право. Россия, Зеркало, 1998. – с.29.