Заходи щодо видалення з організму токсинів, які всмокталися

Ентеральне зондове водне навантаження 5% розчином глюкози, фізіологічним розчином (NaCL 0.9%), з швидкістю введення 10-15 мл\кг\год протягом перших 6 годин лікування, та з стимуляцією діурезу.

· Ентеральне зондове водне навантаження здійснюється за умов припинення блювоти та наявності легкого ступеня тяжкості синдрому токсико-ексикозу (втрата маси тіла до 5%).

· Після 6 годин лікування, об’єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначається індивідуально.

· Стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах (Лазикс, Фуросемід).

 

Парентеральне водне навантаження 5-10% розчинами глюкози, реополіглюкіну, фізіологічним розчином (NaCL 0.9%), сольовими розчинами, з швидкістю інфузії 10-15 мл\кг\год протягом перших 6 годин лікування зі стимуляцією діурезу.

· Парентеральне водне навантаження здійснюється за умов наявності середнього або тяжкого ступенів синдрому токсико-ексикозу (втрата маси тіла 5-10% або більше 10% відповідно).

· Після 6 годин лікування, об’єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначається індивідуально.

· Стимуляція діурезу салуретиками (ін’єкційні форми) у дозах 2-5 мг\кг (Лазикс, Фуросемід)

Еферентні методи детоксикації.

Заходи щодо проведення ситуаційної та коригувальної терапії.

1. Корекція електролітних порушень шляхом введення сольових розчинів під лабораторним контролем вмісту електролітів у крові;

2. Контроль та підтримка вітальних функцій.

3. Корекція КОС.

4. Глюкокортикоїдна терапія (в\в 1-2 мг\кг\добу за преднізолоном).

5. Введення вітаміну Є дозі 2 мг\кг\добу перорально.

6. З метою прискорення окислення етанолу - внутрішньовенне введення 20% розчину глюкози з інсуліном та вітамінами С, В1, В6.

7. В разі наявності показань – використання ШВЛ.

8. Корекція гіпокальціемії.

 

5. Критерії ефективності:стабілізація життєво-важливих функцій організму, відновлення свідомості, зниження рівня клінічних проявів інтоксикаційного синдрому.

 

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ БАГАТОАТОМНИМИ СПИРТАМИ

 

І. Отруєння метанолом.

Летальна доза метанолу при пероральному прийомі становить 30-100 мл.

Смертельна концентрація в крові - 0.4 – 1 г\л.

Високотоксичними є продукти біотрансформації метанолу – формальдегід та мурашина кислота.

 

1. Діагностичні критерії:

1.1. Дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого метанолу.

1.2. Порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом 2 діб після вживання етанолу.

1.3. Порушення зору та біль в очах (окулотоксична дія - може виникати як через 1годину, так й на 2 добу після отруєння).

1.4. Однотипність виникнення скарг (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, порушення зору, загальна слабкість, порушення свідомості) в інших людей, які вживали алкогольний напій водночас з постраждалим впродовж перших 2-4 годин після контакту з метанолом.

 

Клінічна діагностика:

· Гіпотермія або блідість шкіри.

· Розлади зору (діплопія, медріаз, сліпота).

· Порушення функції ШКТ.

· Порушення діяльності серцево-судинної системи.

· Порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми).

· Центральні порушення дихання.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

3.1. Лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівню гематокриту в загальному аналізі крові.

3.2. Помірна протеїнурія з лейкоцитурією в загальному аналізі сечі.

3.3. Порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у біохімічному аналізі крові.

3.4. Підвищення рівню а-амілази крові у біохімічному аналізі крові.

3.5. Порушення КОС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу).

3.6. Виявлення метанолу та його метаболітів в крові та сечі постраждалого.

 

4. Лікування: загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій (виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ; виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров’яне русло з ШКТ; ситуаційна та коригувальна терапія), введення антидотів.

 

NB. Заходищодо виведення з організму токсинів, що не всмоктались у шлунково-кишковому тракті (ШКТ); виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров’яне русло з ШКТ; ситуаційна та коригувальна терапія детально викладені у розділі лікування отруєнь етиловим спиртом.

 

Антидотна терапія:

· Введення етанолу в\в в дозі 1г\кг\добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу кожні 3 години. Введення етанолу слід проводити підтримуючи його концентрацію в крові на рівні 1г\л протягом 2-3 діб до повного виведення метанолу з організму.

· Супраорбітальне введення атропіну, гідрокортизону.

 

NB. Ситуаційна та корегувальна терапія у випадках тяжкого перебігу отруєння передбачає використання методів підтримки або заміщення порушених життєво-важливих функцій організму – ШВЛ, мембранної оксигенації крові, застосування допаміну, протисудомних засобів та ін., як зазначено в протоколах лікування гострих порушень легеневої, серцево-судинної та церебральної недостатності.

 

5. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних та неврологічних порушень на протязі 3-5 днів лікування.