Види речових доказів та їх характеристика

Речові докази-це предмети, що були знаряддям вчинення злочину; зберегли на собі сліди злочину; були об'єктом злочинних дій; гроші, цінності й інші речі, нажиті злочинним шляхом; інші предмети, що можуть бути засобами для розкриття злочину та виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності Знаряддя вчинення злочину -це різноманітні предмети, що мають певне призначення у сфері побутової, господарської, медичної, військової чи іншої діяльності (ніж, викрутка, отрутохімікат, пістолет тощо), спеціально виготовлені чи пристосовані для вчинення конкретного злочину.Транспорті засоби можуть бути визнані знаряддям злочину лише, якщо їх використання було безпосередньо пов'язане зі вчиненням дій, належних до об'єктивної сторони складу злочину, коли без їх використання вчинення злочину було б неможливим або надто складним. Предмети, що зберегли на собі сліди злочину, -це предмети, які набули певних ознак (властивостей) унаслідок події злочину. Це предмети, що зберегли на собі сліди рук, ніг, зубів, взуття, крові, фарби, мікрочастки. Об'єкти злочинних дій -це предмети, на які було безпосередньо спрямоване злочинне посягання (майно, гроші, автомобіль тощо). Гроші, цінності й інші речі, нажиті злочинним шляхом, -це все те, що було набуто на викрадені гроші та гроші, отримані від продажу викраденого, а також власне гроші, отримані від реалізації викраденого майна. Предмети, що можуть бути речовими доказами, виявляються при провадженні слідчих дій (огляді, обшукові, виїмці), а також подаються учасниками процесу й іншими особами. Предмети визнаються речовими доказами та приєднуються до справи постановою особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора чи ухвалою суду лише після того, як вони будуть: • уважно оглянуті; • по можливості сфотографовані; • докладно описані в протоколі огляду. Зберігають речові докази до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи. Речові докази зберігаються при справі, громіздкі предмети - в органі дізнання, досудового слідства, в суді або відповідному підприємстві, установ чи організації.Речові докази, що можуть швидко зіпсуватися та не можуть бути повернені володільцеві, негайно здають відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Якщо згодом виникне потреба повернути речові докази, то організації, що їх отримали, повертають взамін такі ж речі або сплачують їхню вартість за державними цінами на момент повернення.

30. Показання в кримінальному процесі, їх види та значення.

Показання-це врегульоване кримінально-процесуальним законом повідомлення про обставини, що мають значення для справи, зроблене допитуваним особі, яка провадить дізнання, слідчому, прокуророві, судді (суду) Давати показання для підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого є правом; для свідка — обов'язком.Предметом показань: - свідка є будь-які обставини, що підлягають встановленню у кримінальній справі, зокрема про особу обвинуваченого, потерпілого та про взаємини з ними;- потерпілого - будь-які обставини, що підлягають доказуванню в справі, зокрема й про взаємини з обвинуваченим;- підозрюваного - обставини, що стали підставою його затримання чи застосування запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення, а також будь-які відомі йому обставини у справі;- обвинуваченого - обставини, пов'язані з пред'явленням йому обвинувачення: ставлення до обвинувачення (винуватий, невинуватий, частково винуватий) та відомі йому обставини справиКоли показання базуються на повідомленнях інших осіб, то цих осіб має бути також допитано.Види показань підозрюваного та обвинуваченого:• обмова- це показання, в яких підозрюваний чи обвинувачений викривають інших осіб у вчиненні інкримінованого їм або іншого злочину; • самообмова- це такі показання, в яких підозрюваний чи обвинувачений визнає свою вину у вчиненні злочину, якого він не вчиняв або ж викриває тільки себе у вчиненні злочину, який насправді був вчинений групою осіб; • алібі- це показання, в яких підозрюваний чи обвинувачений висувають твердження про те, що він інкримінованого злочину не міг вчинити, позаяк у момент його вчинення перебував в іншому місці.. Необхідно також мати на увазі, що показання підозрюваного й обвинуваченого мають важливе значення не тільки для встановлення істини в справі, вони є засобом захисту їхніх прав і законних інтересів.

31. Поняття і елементи кримінально-процесуального доказування.

Доказування — діяльність суб'єктів крим. процесу по збиранню, перевірці та оцінці доказів і їх процес, джерел, а також по формулюванню на цій основі певних тез і наведенню аргументів для їх обгрунтування. Характеристика елементів кримінально-процесуального доказування

1. Побудова (висунення) та динамічний розвиток версій у кримінальній справі. Версія— це обґрунтоване зібраними матеріалами припущення слідчого, особи, що провадить дізнання, про форми зв'зку і причини певних явищ розслідуваної події (або події загалом) як одне з можливих пояснень встановлених на цей час фактів і обставин справи.

2. Збирання доказів -це діяльність особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду, що здійснюється відповідно до процесуальної форми, в межах їхніх повноважень, і полягає в пошуку, виявленні джерел фактичних даних, вилученні й отриманні необхідної інформації та її фіксації.

Способи закріплення (фіксації) доказів: - складання протоколів слідчих дій, судових засідань, складання протоколів з відповідними додатками уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів; - винесення постанов особою, що провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею та ухвал судом про приєднання до справи як доказів предметів і документів; - застосування науково-технічних засобів фіксації інформації, виготовлення планів, схем, зліпків, відбитків та ін.

3. Перевірка доказів - це діяльність особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду з ретельного, всебічного й об'єктивного визначення достовірності фактичних даних і доброякісності джерел їх отримання для правильного встановлення обставин кримінальної справи. Перевірці підлягають як фактичні дані, так і їхні джерела; як кожний доказ окремо, так і сукупно з іншими. Докази перевіряють державні органи та посадові особи, від яких залежить прийняття процесуальних рішень. Інші суб'єкти процесу лише беруть участь у перевірці доказів.

4. Оцінка доказів - це розумова (логічна) діяльність особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду, яка полягає в тому, що ці посадові особи, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді доказів сукупно, законом та правосвідомістю, вирішують питання про допустимість, належність і достовірність доказів та їх достатність для обгрунтування процесуального рішення.

5. Обґрунтування висновків у справі, яких дійшли суб'єкти доказування, - це підтвердження правильності висновків, що містяться у кримінально- процесуальному рішенні, сукупністю доказів (фактичне обґрунтування) та посиланнями на відповідні норми права (юридичне обґрунтування).