Стан відтворення робочої сили на ринку праці

в Україні ринкові реформи до цього часу майже не реалізовані, а:оціально-економічна криза поглиблюється, про що свідчать:

• різкий спад реального ВВП, промислового і

сільськогосподарського виробництва;

•розбалансованість бюджетних доходів і витрат;

•поглиблення руйнівних інфляційних процесів, які деформують

систему грошово-кредитного обігу та підривають валютно-фінансову й економічну стабільність держави;

•темпи зростання індексу споживчих цін;

•зростання негативних тенденцій у демографічних процесах, які

призводять до скорочення населення України;

• безробіття, зростання кількості безробітних за статусом, зміни

соціально-класової структури суспільства за рахунок формування мафіозно-номенклатурної еліти суспільства на тлі збідніння основної маси населення.

Аналізуючи динаміку зайнятості населення України, треба зауважити, що останніми роками рівень зайнятості населення в Україні постійно знижується. Особливістю процесу вивільнення працівників є те, що значну частину вивільнюваних становлять особи з вищою та передньою спеціальною освітою, працевлаштування яких є проблематичним.

Праця: скорочення попиту на ринку праці та зниження рівня реальної заробітної плати значною мірою вплинули на купівельну спроможність багатьох сімей, для яких заробітна плата є головним джерелом прибутку.

Підвищення попиту на робочу силу є необхідним, оскільки Це цуже важливий фактор для зменшення рівня бідності в Україні. Проте це не панацея. Навіть якщо попит на робочу силу значно зросте і сприятиме підвищенню заробітної плати, багато сімей в Україні все-таки не зможуть подолати свою бідність, оскільки вони або не беруть повноцінної участі в ринку праці, або перебувають надто далеко за межею бідності. Навіть дуже велике збільшення попиту на робочу силу не відкидає необхідності реформування системи соціального захисту в Україні.

Нарахування на фонд заробітної плати (податки на робочу силу) і далі створюють велику прірву між вартістю праці з точки зору підпри­ємств і компенсацією, що її отримують працівники. Податки на заробітну плату в Україні (їх іще називають «обов'язковими платежами») платять як працівники, так і роботодавці. До податків, які платять роботодавці, включають:

а) внески до фонду соціального страхування;

б) внески до пенсійного фонду;

в) внески до Чорнобильського фонд};

г) внески до фонду зайнятості населення.
Ринок праці має ряд недоліків:

розвиток ринку праці, як правило, супроводжується відродженням і поглибленням товарно-копійчаного фетишизму;

о групові та особисті інтереси відособлених групових та індивідуальних виробників, як правило, переважатимуть над загальнонародними цілями та завданнями. Цей недолік ринку праці пом'якшується, якщо в країні підтримується прагнення державних органів, роботодавців та найманих працівників досягти загального блага в суспільстві. Останнє визначається чотирма показниками: зростанням продуктивності праці, що має перевищувати зростання середньої заробітної плати; збільшенням валового національного продукту; вдосконаленням техніки та технології виробництва (науково-технічний прогрес); зростанням рівня життя населення. Представники держави, підприємців і найманих працівників мають бути зацікавленими учасниками регулювання соціально-трудових

відносин, однаковою мірою відповідати за розробку взаємоприйнятних рішень;

о ринку праці притаманна стихійність, яка загострює проблеми працевлаштування населення й ускладнює реалізацію права на працю і доходи. Більш жорсткими стануть вимоги до професіоналізму, посилиться динамічність структурних змін у виробництві, виникне безробіття, знизиться життєвий рівень частини населення. Як наслідок, може виникнути соціальна напруженість.

Отже, в умовах ринкової трансформації економіки України перед зрганами державного та регіонального управління постає ряд нових завдань: роздержавлення та приватизація; зміна форм власності -осподарюючих суб'єктів; створення для усіх форм господарювання іадійних умов і гарантій рівності; зміна форм управління господарською діяльністю підприємств та організацій, які залишаються в державній власності; зняття всіх обмежень на переміщення робочої сили та стимулювання її професійної повільності; розробка ефективних заходів щодо соціального захисту населення і насамперед його найбідніших верств; формування потреби народного господарства в робочій силі та розвиток структури іайнятості; створення інститутів інфраструктури ринку, орієнтованих на забезпечення виконання перелічених завдань.

Становлення ринку праці — тривалий процес, розрахований на Загато років. Він вимагає наукового обгрунтування, а також розробки «є тільки щорічних програм зайнятості, а й довготермінової стратегічної програми.