Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософії

Тема 7. Сучасна філософія.

План

1. Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософії у ХХ ст.

2. Сцієнтистські напрями у філософії ХХ ст.

3. Напрями антропологічного спрямування.

4. Культурологічні та історіософські напрями у філософії ХХ ст.

5. Релігійна філософія ХХ ст.

6. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть.

Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософії.

За загальним визнанням філософів, істориків та інших інтелектуалів, ХХ ст. являє собою особливий етап у розвитку сучасного суспільства.

Воно вирізняється: l надзвичайною динамікою усіх сфер суспільного життя;

· інтенсифікацією соціальних процесів;

· прискорення темпів соціальних змін.

Осо бливості сучасної західної філософії:

1) сучасна західна філософія відмовляється від фундаментальної єдності, буття і мислення, відповідності філософських уявлень про світ самому світу;

2) раціональне пізнання світу стає не абсолютним, націленим на отримання про нього достовірного знання, а відносним і до будь-якої інформації про світ прикладає цілу серію умов можливості.

3) посилюється інтерес до людини;

4) має місце ситуація маргиналізації філософії. Філософія принципово відмовляється від цілісного систематизованого погляду на світ на користь роздумів з будь-якого приводу.

Кожна людина живе не лише своїм особистим життям, а і життям усього людства. Окремо взята людина починає губитися, проте це лише один бік, що характеризує зміни у її становищі. Інший, засвідчує зростання можливостей окремої людини, адже сьогодні одна людина може спілкуватися із ким завгодно, може розповсюджувати свій вплив і свої думки майже безмежно.

Можна стверджувати, що суспільне життя постає надзвичайно інтенсивним та масштабним, різноманітним та суперечливим.

Все це позначилось на становищі філософії:

1) з’явився новий тон філософствування;

2) нові світоглядні ціннісні орієнтири;

3) нові філософські парадигми і напрями.

Філософія нагадує розвиток ланцюжкової реакції, коли із кожного пункту її протікання миттєво відгалужується ціла низка процесів.

Особливості філософії:

- вийшла далеко за межі академічних аудиторії;

- постала досить сильно інтегрованою у системі загальної освіти;

- змінилися її змістові та предметні орієнтири;

- її властива колосальна різноманітність.

Основні напрями у філософії:

- сцієнтистський (Шлік, Е. Кассірер, Б. Рассел);

- антропологічний (М. Шелер, А. Камю, З. Фрейд);

- культурологічний (О. Шпенглер, Ф. Бродей, Ф. Арієс);

- історіософський (А. Тойнбі, П. Сорокін);

- релігійна філософія (Ж. Маритен, Е. Жільсон, К. Барт).

Сцієнтизм (від лат. scienta – наука) абсолютизація ролі науки у системі культури, у ідейному житті суспільства.

Антропологізм (від греч. Anthropos – людина і logos – поняття) – вчення, яке вважає природно наукову медичну антропологію універсальною наукою про людину.

Культурологічний напрямок є вченням про положення в дії тілесно – душевно – духовної цілісності людини у світі природи і одночасно в історично духовному світі. Філософія культури виступає так само як критика культури.

Релігійна філософія – це світобачення і поведінка, зумовлена вірою в існування Бога; божества.

Історіософський напрямок – у якому історія це така подія, котра у собі, яке в супереч часу, одержить погашення часу, вічне. Чим більше ми його посягаємо, тим більше дивуємося і знову продовжуємо шукати.

На ґрунті тісної інтеграції між філософією та мистецтвом, з одного боку, виник жанр філософської (інтелектуальної) літератури, а, з іншого боку, – жанр філософської есеїстики. На межі філософії і науки функціонує сучасна аналітична філософія, яка намагається будувати філософські твердження засобами математичної логіки або логізованої лінгвістики. Отримали свій розвиток у 20 ст. і жанри інтеграції філософії та релігії, філософії та різного роду езотерики.