Структура господарського комплексу

Розвиток національної економіки супроводжується поглибленням суспільного поділу праці і спеціалізації діяльності. Процеси спеціалізації потребують координації діяльності і формування зв’язків між різними галузями і виробництвами. Це призводить до більш тісного поєднання економічних суб’єктів і створення господарського комплексу.

До основних факторів формування господарського комплексу відносять:

1. економіко-географічне положення країни;

2. природно-ресурсний потенціал;

3. трудоресурсний потенціал;

4. історію розвитку та рівень господарського засвоєння території.

Для господарського комплексу України характерні такі ознаки:

1. Наявність значної промислової і агропромислової ланки.

2. активна участь у міжнаціональному територіальному поділі праці

3. надмірно високий рівень зосередженості промисловості на сході України;

4. Паритетність промислового і агропромислового виробництва у більшості областей;

5. Екстенсивний розвиток сільського господарського виробництва з недосконалими системами землеробства;

6. недостатній розвиток рекреаційного комплексу при достатньо високому рекреаційному потенціалі.

7. наявність розгалуженої системи транспорту, що має міжнародне значення;

8. недостатній розвиток ринкової виробничої соціальної та економічної інфраструктури;

9. застарілість технологій, зношеність основних виробничих фондів, слабкість інноваційної складової виробництва;

10. низька забезпеченість паливно-енергетичними і водними ресурсами;

11. недостатнє використання потужностей сировинної бази.

На рівні окремих галузей економіки утворюються міжгалузеві комплекси, які виступають у формі пов’язаних між собою підгалузей, видів діяльності чи окремих галузей території.

Основними чинниками утворення комплексів і їх територіальної організації є види ресурсів. Відповідно до них виділяють 4 типи міжгалузевих комплексів, що утворилися в залежності від поєднання природних умов та ресурсів:

- море промисловий комплекс, основні ресурси в ньому морські, відповідно до них відхилено такі галузі і підгалузі, нафтогозохімічна, рибопромислова, солевидобувна.

- Лісовий і лісопромисловий комплекс – відповідно до основного ресурсу виділено підгалузі, лісохімічна, деревообробна, лісозаготівельна, лісогосподарська.

- Агропромисловий комплекс АПК. – природні умови і земля, відповідно до основного ресурсу виділені територіальні АПК та змішані та змішані територіальні комплекси;

- Мінерально-промисловий комплекс – основні ресурси мінерально-сировинні, відповідно до них виділяють такі підгалузі і під комплекси: хімічний. Машинобудівний, металургійний, паливно-енергетичний, будівельно-індустріальний, гірничо-видобувний. Крім ресурсного існують також наступні підходи до виділення міжгалузевих комплексів національної економіки:

1. Цільовий підхід. Відповідно до нього міжгалузевий комплекс розглядається як група галузей господарського комплексу, або видів виробництва що поєднані єдиною метою розвитку.

2. Технологічний підхід - він передбачає групування галузей, які пов’язані між собою послідовністю переробки та використання загального сировинного матеріалу і однаковим призначенням продукції;

3. Відтворювальний підхід. Він використовується при виділенні міжгалузевих комплексів на регіональному рівні. Він поєднує цільову спрямованість та технологічну послідовність сировини і матеріалів. Його особливістю є відтворювальна цілісність міжгалузевих комплексів на всіх стадіях виробництва, а також об’єднання всіх підприємств виробничого і невиробничого значення.