Суть і завдання психології правління

Складність управління соціальними системами зумовлена тим, що об'єктом менеджменту є люди. Поведінка особистості в конкретній ситуації залежить від цілого ряду факторів, зокрема інтере­си, характер, темперамент, емоції особистості тощо.

Крім того, індивіди в трудовому колективі взаємодіють між со­бою і між ними виникають симпатії й антипатії, формуються гру­пові цінності й інтереси, психологічний клімат у колективі.

Для здійснення ефективного управління керівнику необхідно добре знати психологію людей, індивідуальні і групові цінності, активно впливати на формування сприятливого психологічного клімату в колективі, що є дуже важливим у кризових ситуаціях.

Основними завданнями психології управління є:

1. Вивчення мотивів поведінки особистості в процесі трудової діяльності і вибір оптимальних методів впливу на працівника.

Це завдання передбачає проведення психологічного аналізу особистості працівника і виявлення його характеру, темперамен­ту, здібностей, сили волі й інших рис.

2. Розробка методів професійного добору кадрів з урахуванням особистих якостей кандидатів.

Результати психологічного аналізу особистості широко ви­користовують у процесі добору і розміщення кадрів, в першу чер­гу, в системі ситуаційного управління.

Це дає можливість більш виважено і ґрунтовно підходити до добору найкращого кандидата на вакантну посаду, враховувати вимоги до конкретної посади, психологічну сумісність з май­бутніми колегами, керівниками і підлеглими.

3. Контролювання процесу формування і розвитку малих груп.

Трудовий колектив формується під керівництвом організа­тора трудового процесу, а також на основі міжособистісних вза­ємин. Останні, як відомо, можуть бути формальними і неформальними. Усі колективи, навіть дуже великі, складаються з ма­лих формальних і неформальних груп.

Керівник повинен впливати на процес формування і розвит­ку малих груп, оскільки ступінь згуртованості їх, в свою чергу, впливає на ефективність і якість виконуваної роботи.

Цей процес повинен бути під контролем, щоб передбачати формування груп і угруповань, цінності і мета яких супере­чили б цілям підприємства.

4. Дослідження особистісних відносин у колективі.

Міжособистісні відносини багато в чому характеризують ступінь згуртованості колективу. Якщо основою відносин між працівниками є взаємодопомога і взаємопідтримка, якщо спілкування не обмежується підприємством і виробничими питаннями, то такий колектив згуртований і може вирішувати найбільш складні завдання, включаючи подолання прояву кризи.

Тому керівнику вкрай важливо активно впливати на процес становлення міжособистісних відносин у колективі і підтримува­ти добрі відносини між людьми, попереджувати й оперативно вирішувати можливі міжособистісні конфлікти, долати ворожість.

5. Формування психологічного клімату в колективі – найважливіший елемент у психології управління, він являє собою суму групових цінностей, ступінь якісного розвитку колективу, характеризує його зрілість і можливості.

Ще Е. Мейо говорив про наявність тісного зв'язку між психологічним кліматом і ефективністю праці в колективі. Несприятливий психологічний клімат свідчить про негармонійність людських взаємин: люди легко конфліктують між собою, часто замкнуті.

У такому колективі працівники не одержують задоволення від спільної діяльності.

Відсутність спільності і соціальної мотивації негативно вияв­ляється на результатах праці. Тому керівник повинен сприяти формуванню сприятливого психологічного клімату в колективі для того, щоб працівники мали задоволення від спілкування з колегами.

Керівник зобов'язаний враховувати психологічні якості працівників, знати їх, використовувати індивідуальний підхід до працівника й ефективно керувати працівником у складних, особливо проблемних ситуаціях.