Управління обліково-фінансовою діяльністю підприємства. Управлінню обліково-фінансовою діяльністю на підприємстві приділяється особлива, підвищена увага, оскільки завдяки правильній

Управлінню обліково-фінансовою діяльністю на підприємстві приділяється особлива, підвищена увага, оскільки завдяки правильній, ефективній та продуманій обліково-фінансовій політиці підприємство отримує стабільний прибуток, вчасно сплачує податки до збори до місцевого бюджету, вчасно здійснює розрахунки з кредиторами, постачальниками, дистриб’юторами, партнерами по бізнесу, працівники підприємства вчасно отримають заробітну плату.

Облікова політика повинна розроблятися кожним підприємством, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку.

Завданням облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що необхідно для всіх користувачів бухгалтерської звітності для прийняття відповідних рішень.

Облікова політика підприємства передбачає вибір методики бухгалтерського обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя у бухгалтерському обліку.

Облікова політика як інструмент організації бухгалтерського обліку повинна забезпечувати взаємозв'язок методичної, технологічної, технічної і організаційної складових організації бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльності підприємства.

Особливого значення облікова політика набуває для великих за розмірами підприємств зі значними обсягами та інтенсивністю надходження до управлінського персоналу бухгалтерської інформації, необхідної для оперативного управління підприємством.

Створення системи внутрішньої документації, яка б забезпечувала охоплення і документальне оформлення всіх обраних елементів облікової політики за кожним її об'єктом, є важливим етапом формування облікової політики підприємства.

Облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи. її зміст частково розкривається в установчих документах підприємства, які закладають основи побудови всієї господарської і управлінської системи підприємства (табл. 2.5.1)

Таблиця 2.5.1

Документальне оформлення облікової політики

Група документів	Склад і характеристика
Внутрішні організаційно-розпорядчі документи	Внутрішні правила, інструкції, положення, регламенти, рішення власників тощо. Вибір конкретного типу документа залежить від внутрішнього типу розпорядку підприємства та характеру питання облікової політики
Проектні матеріали з організації бухгалтерського обліку	Графік документообороту, робочі проекти автоматизованого ведення обліку, посадові інструкції
Установчі документи (статут, установчий договір)	Закладають основи побудови всієї господарської і управлінської системи підприємства. Поряд з визначенням предмету діяльності суб'єкта господарювання, його статусу, порядку функціонування, установчі документи відображають ряд питань бухгалтерського обліку (тривалість облікового періоду, порядок розгляду та затвердження річної бухгалтерської звітності, порядок проведення аудиту звітності тощо)

 

Основним внутрішнім нормативним документом, який регулює питання організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є розпорядчий документ, який містить обрані елементи облікової політики. В якості такого розпорядчого документу доцільно використовувати Положення про облікову політику.

Положення – правовий документ, який встановлює правила організаційної діяльності підприємства та його структурних підрозділів, і складається переважно в ході створення нових підприємств.

У Положенні про облікову політику повинні передбачатися положення, які стосуються організації, технології, техніки та методики бухгалтерського обліку, а також контролю й організації відповідальності.

Положення про облікову політику є одним з перших документів, які використовуються податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими контролюючими органами у ході перевірки діяльності підприємства.

Процес складання Положення про облікову політику та додатків до нього є трудомістким і вимагає від особи, яка його здійснює, комплексних знань, щоб забезпечити послідовність прийнятої облікової політики.

Важливе значення для оформлення облікової політики підприємства належить графіку документообігу, робочому плану рахунків, посадовим інструкціям, формам первинних документів, створеним на підприємстві, формам внутрішньої звітності та ін. Такі питання підлягають оформленню у вигляді додатків до Положення про облікову політику [15].

На підприємстві ТзОВ “Імперія жирів” управлінням обліково–фінансовою діяльністю займається фінансова служба, а контроль за фінансово-господарською діяльністю здійснює – контрольно-ревізійна служба. До складу фінансової служби компанії входять: головний бухгалтер (начальник відділу), заступник головного бухгалтера та двоє бухгалтерів.

Діяльність фінансової служби на підприємстві регламентується Статутом підприємства, Положенням про фінансову службу, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Організаційна структура фінансової служби наведена на рис. 2.5.1

 

 

Заступник головного бухгалтера

Головний бухгалтер

Бухгалтер 14 1123111

Бухгалтер

 

 

Рис.2.5.1. Організаційна структура фінансової служби ТзОВ “Імперія жирів”

 

Основними завданнями фінансової служби є:

1) здійснення єдиної політики підприємства в області фінансів;

2) організація фінансової діяльності підприємства з метою найефективнішого використання всіх видів ресурсів у процесі виробництва і реалізації продукції і одержання максимального прибутку.

3) контроль і керування використаними оборотними коштами підприємства, кредитів.

4) аналіз фінансово–економічного стану підприємства.

5) розробка облікової і податкової політики

6) вироблення кредитної політики підприємства.

7) керування витратами

8) забезпечення вчасності податкових платежів, розрахунків із кредиторами і постачальниками.

9) створення умов для ефективного використання основних фондів, трудових і фінансових ресурсів підприємства.

Наступним кроком буде оцінка собівартості реалізованої продукції.

Таблиця 2.5.2

Витрати підприємства, які включаються в собівартість реалізованої продукції

Назва елементів витрат	Звітні роки
Матеріальні затрати	15303,9	18978,4	23862,0

продовження таблиці 2.5.2

Витрати на оплату праці	1547,4	1660,1	2012,0
Відрахування на соціальні заходи	579,4	619,3	737,0
Амортизація	1222,7	1308,8	874,0
Інші операційні витрати	4140,6	3719,8	2998,0
Адміністративні витрати	844,5	816,3	980,0
Витрати на збут	2912,2	3269,6	2513,0
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	21273,6	25645,6

 

Отже, собівартість реалізованої продукції у 2009 році становила 21273,6 тис. грн., у 2010 році – 25645,6 тис грн., у 2011 році – 26469 тис грн. а у 2012 році – 27677 тис грн. Наведені дані свідчать про щорічне зростання собівартості продукції протягом 3 років. У 2010 році собівартість реалізованої продукції зросла у порівнянні з 2009 роком на 20,551%, у 2011 році – на 3,211%, у 2012 році – на 4,564%. При зростанні собівартості підприємство отримало у 2010 році збиток у розмірі 30 тис. грн., що свідчить про неефективне здійснення фінансової політики на підприємстві. У 2011 році підприємство отримало чистий прибуток більший, ніж у 2009 році, а у 2012 році – обсяг чистого прибутку був найбільшим за 4 останніх роки діяльності підприємства, що свідчить про ефективне здійснення фінансової діяльності на підприємстві та покращення фінансового стану.

Проведемо оцінку платіжної і касової дисципліни на підприємстві в період з 2009 по 2012 роки (див. дод. Х, Ц). Для оцінки платіжної і касової дисципліни на підприємстві використовувалася форма №3 – звіт про рух грошових коштів.

Форма розрахунків на підприємстві є безготівковою.

Оцінюючи стан платіжної і касової дисципліни на підприємстві за 2009–2010 роки можна підвести такі підсумки:

1) рух коштів у результаті операційної діяльності:

– прибуток від звичайної діяльності до оподаткування в 2009 році становив 435,9 тис. грн., у 2010 році – збиток у розмірі 30 тис. грн;

– зросли надходження від амортизації необоротних активах на 81,1 тис. грн. (6,606%);

– у 2009 році прибуток від нереалізованих курсових різниць становив 0,8 тис. грн., у 2010 році підприємство отримало збиток від нереалізованих курсових різниць у розмірі 0,5 тис. грн.;

– збільшився прибуток від не операційної діяльності на 13,5 тис. грн. (2,768%);

– збільшились надходження від сплати відсотків 595 тис. грн. (16,654%);

– збільшився прибуток від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах 227,3 тис. грн. (3,974%);

– зменшились надходження від збільшення оборотних активів 292,7 тис. грн. (65,643%);

– збільшилось надходження грошових коштів від операційної діяльності 261,2 тис. грн. (5,132%);

– збільшився чистий рух коштів до надзвичайних подій 310,3 тис. грн. (6,292%);

– збільшився чистий рух коштів від операційної діяльності 310,3 тис. грн. (6,292%);

– зменшились видатки на поточні зобов’язання 327,7 тис. грн. (30,441%);

– зменшились видатки на сплату відсотків 40,7 тис. грн. (27,352%);

– зменшились видатки на сплату податку на прибуток 8,4 тис. грн. (89,362%).

2) рух коштів у результаті інвестиційної діяльності:

– збільшились надходження від реалізації необоротних активів 34,2 тис. грн. (51,976%);

– збільшились надходження від отриманих відсотків у 2009 році – 0,5 тис. грн., у 2010 році надходження відсутні;

– збільшились інші надходження на 649,7 тис. грн. (87,703%);

– збільшився чистий рух коштів до надзвичайних подій 638,4 тис. грн. (105,556%);

– збільшився чистий рух коштів від інвестиційної діяльності 638,4 тис. грн. (105,556%);

– у 2009 році видатки на придбання необоротних активів становили 202,3 тис. грн., у 2010 році підприємство не мало видатків на придбання необоротних активів.

3) pух коштів у результаті фінансової діяльності:

– збільшилися отримані позики 5595,6 тис. грн. (230,556%);

– у 2009 році інші надходження становили 900 тис. грн., у 2010 році – 0;

– збільшився чистий рух коштів за звітний період 1768 тис. грн. (33,886%);

– зменшився залишок коштів на початок року 96,7 тис. грн. (30,914%);

– збільшився залишок коштів на кінець звітного періоду 1673,2 тис. грн. (30,250%);

– збільшились видатки, які спрямовані на погашення позик 4775,5 тис. грн. (174,041%);

– у 2009 році видатки на чистий рух коштів до надзвичайних подій та чистий рух коштів від фінансової діяльності становили 316,9 тис. грн;

– у 2009 році видатки від впливу зміни валютних курсів на залишок коштів становили 0,8 тис. грн.

Оцінюючи стан платіжної і касової дисципліни на підприємстві за 2011-2012 роки можна підвести такі підсумки:

1) рух коштів у результаті операційної діяльності:

– збільшилось надходження коштів від реалізації продукції 24302 тис. грн. (237,278%);

– збільшилось надходження від погашення векселів 4742 тис. грн. (253,177%);

– збільшилось надходження від повернення авансів 1760 тис. грн;

– у 2012 році було повернуто інших податків і зборів на суму 10 тис. грн. у 2011 році – 0;

– збільшились інші надходження 355 тис. грн. (156,388%);

– збільшились витрати на оплату товарів, робіт, послуг 25393 тис. грн. (215,359%);

– зросли витрати на повернення авансів 270 тис. грн (4500%);

– збільшились витрати на оплату працівникам 1511 тис. грн. (305,871%);

– збільшились витрати на зобов’язання з податку на додану вартість 541 тис. грн. (187,847%);

– збільшились витрати на зобов’язання з податку на прибуток 214 тис. грн. (209,84%);

– збільшились витрати на відрахування на соціальні заходи 703 тис. грн. (305,652%);

– збільшились витрати на зобов’язання з інших податків і зборів 260 тис. грн. (302,326%);

– збільшились інші витрати 264 тис. грн. (212,903%);

– збільшився чистий рух коштів до надзвичайних подій 501 тис. грн. (66,269%);

– у 2012 році збільшився рух коштів від надзвичайних подій 5 тис. грн;

– збільшився чистий рух коштів від операційної діяльності 506 тис. грн. (66,931%).

2) pух коштів у результаті інвестиційної діяльності:

– у 2012 році збільшились отримані відсотки 9 тис. грн., у 2011 році – 0;

– збільшились витрати на придбання необоротних активів 1305 тис. грн. (312,949%);

– збільшився чистий рух коштів до надзвичайних подій 1296 тис. грн. (310,791%);

– збільшився чистий рух коштів від інвестиційної діяльності 1296 тис. грн. (310,791%).

3) pух коштів у результаті фінансової діяльності:

– збільшились надходження власного капіталу 263 тис. грн. (155,621%);

– збільшились отримані позики 1573 тис. грн. (22,656%);

– збільшились погашення позик 3370 тис. грн. (54,487%);

– зменшився чистий рух коштів до надзвичайних подій 320 тис. грн. (34,519%);

– зменшився чистий рух коштів від фінансової діяльності 320 тис. грн. (34,519%);

– збільшився чистий рух коштів за звітний період 812 тис. грн. (330,081%);

– залишок коштів на початок 2012 року становив 16 тис. грн., у 2011 році – 0;

– не відбулося жодного впливу зміни валютних курсів на залишок коштів;

– збільшення залишку коштів на кінець року 796 тис. грн. (323,577%);

Проведемо оцінку зобов’язань та заборгованості підприємства, в тому числі дебіторську заборгованість за 2009–2012 роки (див. дод. Ч, Ш).

Оцінюючи зобов’язання та заборгованість, в тому числі дебіторську заборгованість на підприємстві за 2009–2012 роки можна підвести такі підсумки:

1) aналіз зобов’язань та заборгованості 2009–2010:

– довгострокові кредити банків зросли у 2010 році на 582,2 тис. грн. (24,278%);

– зменшилась кредиторська заборгованість на 674 тис. грн. (30%);

– збільшились поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом на 50,6 тис. грн. (237,559%);

– збільшились поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування 9,4 тис. грн. (8,153%);

– зменшились поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці 55,4 тис. грн. (47,109%);

– зменшились інші поточні зобов’язання 26,3 тис. грн. (28,681%);

– всього поточні зобов’язання за розрахунками зменшились на 695,2 тис. грн. (26,836%);

– всього зобов’язання зменшились на 808 тис. грн. (10,7%);

2) aналіз зобов’язань та заборгованості 2010-2011:

– довгострокові кредити банків зменшились на 635,3 тис. грн. (21,315%);

– збільшилась кредиторська заборгованість на 1668,8 тис. грн. (106,212%);

– збільшились поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом на 192,1 тис. грн. (267,177%);

– зменшились поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування 117,7 тис. грн. (89,575%);

– збільшились поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці 17,8 тис. грн. (28,617%);

– збільшились інші поточні зобов’язання 1,6 тис. грн. (2,447%);

– всього поточні зобов’язання за розрахунками збільшились на 1768,6 тис. грн. (93,310%);

– всього зобов’язання збільшились на 2902 тис. грн. (42,859%).

3) aналіз зобов’язань та заборгованості 2011-2012:

– довгострокові кредити банків зменшились на 384 тис. грн. (11,852%);

– зменшилась кредиторська заборгованість на 674 тис. грн. (30%);

– зменшились поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом на 54 тис. грн. (20,455%);

– збільшились поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування 30 тис. грн. (230,769%);

– збільшились поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці 7 тис. грн. (8,75%);

– зменшились інші поточні зобов’язання 30 тис. грн. (44,776%);

– всього поточні зобов’язання за розрахунками зменшились на 432 тис. грн. (11,790%);

– всього зобов’язання зменшились на 901 тис. грн. (див. дод. Ч).

4) aналіз дебіторської заборгованості 2009–2010:

– дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги збільшилась на 937,8 тис. грн. (24,942%);

– зменшилась дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом 157,3 тис. грн. (92,204%);

– зменшилась інша дебіторська заборгованість 122,3 тис. грн. (16,152%);

– всього дебіторська заборгованість збільшилась на 658,2 тис. грн. (14,041%).

5) aналіз дебіторської заборгованості 2010–2011:

– дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги збільшилась на 31,2 тис. грн. (0,664%);

– збільшилась дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом 164,7 тис. грн. (1238,346%);

– збільшилась інша дебіторська заборгованість 195,1 тис. грн. (30,729%);

– всього дебіторська заборгованість збільшилась на 391 тис. грн. (7,314%).

6) aналіз дебіторської заборгованості 2011–2012:

– дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги зменшилась на 778 тис. грн. (16,452%);

– зменшилась дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом 171 тис. грн. (96,068%) (див. дод. Ш).

– зменшилась інша дебіторська заборгованість 407 тис. грн. (49,036%);

– всього дебіторська заборгованість зменшилась на 1356 тис. грн. (23,636%).

Проведемо оцінку обсягу та складу статутного капіталу підприємства, в тому за 2009–2012 роки (див. дод. Д3, Е3, Є3, Ж3).

Таблиця 2.5.3

Аналіз обсягу та повноти формування статутного фонду 2009–2010 роки

	Звітні роки
Стаття	Статутний капітал	Нерозподілений прибуток:	Разом	Статутний капітал	Нерозподілений прибуток:	Разом
Залишок на початку року	6589,4	273,6	6863,0	6589,4	724,8	7314,2
Скоригований залишок на початок	6589,4	273,6	6863,0	6589,4	724,8	7314,2
Разом змін в капіталі	-	-	-	-	-	-
Залишок на кінець року	6589,4	273,6	6863,0	6589,4	724,8	7314,2

 

Таблиця 2.5.4

Динаміка обсягу та повноти формування статутного фонду за 2009-2010 рр.

	Абсол. відхил., тис. грн	Відносне відхилення, %	Абсолютне відхилення, тис. грн	Відносне відхилення, %	Абсолютне відхилення, тис. грн	Відносне відхил., %
2010/2009	2010/2009	2010/2009

продовження таблиці 2.5.4

Стаття	Статутний капітал	Нерозподілений прибуток:	Разом
Залишок на початку року			451,2	164,91	451,2	6,578
Скоригований залишок на початок року			451,2	164,91	451,2	6,578
Разом змін в капіталі	-	-	-	-	-	-
Залишок на кінець року			451,2	164,91	451,2	6,578

 

Обсяг статутного капіталу на протязі 200-2010 років не змінювався і становив – 6589,4 тис. грн..

Нерозподілений прибуток у 2010 році зріс на 451,2 тис. грн. (164,91%).

Таблиця 2.5.5

Аналіз обсягу та повноти формування статутного фонду 2011 рік

Стаття	Статутний капітал	Нерозподілений прибуток:	Неоплачений капітал	Разом
Залишок на початку року			-
Скоригований залишок на початок			-
Чистий прибуток за звітний період	-		-
Внески до капіталу		-		-
Погашення заборгованості з капіталу	-	-
Разом змін в капіталі
Залишок на кінець року

 

 

Таблиця 2.5.6

Аналіз обсягу та повноти формування статутного фонду 2012 рік

Стаття	Статутний капітал	Нерозподілений прибуток:	Неоплачений капітал	Разом
Залишок на початку року
Інші зміни	-		-
Скоригований залишок на початок
Чистий прибуток за звітний період	-		-
Внески до капіталу		-		-
Погашення заборгованості з капіталу	-	-
Разом змін в капіталі
Залишок на кінець року

 

Таблиця 2.5.7

Динаміка обсягу та повноти формування статутного фонду за 2011-2012 рр.

Стаття	Абсол. відхил.,тис. грн	Відносн відхил, %	Абсол. відхил., тис. грн	Відносн. відхил., %	Абсол. відхил., тис. грн	Відносн.відхил., %	Абсол. відхил., тис. грн	Віднос.відхил., %
2011/2012	2011/2012	2011/2012	2011/2012
Статутний капітал	Нерозподілений прибуток:	Неоплачений капітал	Разом
Залишок на початку року		6,238		234,76	-	-		26,053
Скоригований залишок на початок		6,238		335,57	-	-		26,252
Чистий прибуток за звітний період	-	-		230,5	-	-		230,5

продовження таблиці 2.5.7

Внески до капіталу		143,31	-	-		143,31	-	-
Погашення заборгованості з капіталу	-	-	-	-		154,12		154,12
Разом змін в капіталі		143,31		230,5		135,68		219,53
Залишок на кінець року		14,286		272,27		235,68		54,02

 

Статутний капітал у 2012 році зріс на 411тис. грн. (6,238%). Внески до капіталу зросли на 589 тис. грн. (143,31%) у порівнянні з 2011 роком. Залишок на кінець року становив 1000 тис. грн. (14,286%).

Нерозподілений прибуток у 2012 році зріс на 1155 тис. грн. (234,76%). Чистий прибуток зріс на 2335 тис. грн (230,5%). Залишок на кінець року становив 4016 тис. грн (272,27%).

Внески до неоплаченого капіталу зросли на 589 тис. грн. (143,31%).

Погашення заборгованості з капіталу зросли на 262 тис. грн. (154,12%) у порівнянні з 2011 роком. Залишок неоплаченого капіталу на кінець року становив 568 тис. грн. (235,68%) [20].

Наступним кроком буде аналіз показників фінансового стану підприємства

Таблиця 2.5.8

Зведена таблиця показників фінансового стану ТзОВ “Імперія жирів”

Показник	Нормативне значення	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
1. Аналіз ліквідності підприємства
1.1. Коефіцієнт покриття	> 1	3,066	4,317	2,924	3,446
1.2. Коефіцієнт поточної ліквідності	0,6-0,8	2,040	3,294	3,076	1,679
1.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	> 0 збільшення	0,018	0,041	0,004	0,019
1.4.Чистий оборотний капітал	> 0 збільшення	5350,000	6285,000	7049,000	7905,000

продовження таблиці 2.5.8

2. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства
2.1. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів	< 1	0,682	0,691	0,729	0,416
2.2. Коефіцієнт автономії	> 0,5	0,595	0,592	0,578	0,706
2.3. Коефіцієнт маневреності власних коштів	> 0,2	0,403	0,468	0,572	0,604
2.4. Коефіцієнт ефективності використання власних коштів	> 0,4	0,059		0,165	0,179
2.5. Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна	збільшення	0,035		0,095	0,126
3. Аналіз ділової активності підприємства
3.1. Коефіцієнт оборотності активів	збільшення	2,105	2,492	2,439	2,331
3.2. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	збільшення	3,434	3,746	3,387	3,146
3.3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	збільшення	5,813	5,354	2,922	6,003
3.4. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	збільшення	9,833	13,962	11,959	10,512
3.5. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	збільшення	8,713	11,182	8,935	5,283
3.6. Коефіцієнт оборотності основних засобів	збільшення	3,975	4,292	4,137	4,041
3.7. Коефіцієнт оборотності власного капіталу	збільшення	3,651	4,204	4,154	3,562

 

продовження таблиці 2.5.8

4. Аналіз рентабельності підприємства
4.1.Коефіцієнт рентабельності активів	> 0 збільшення	0,037		0,078	0,032
4.2.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	> 0 збільшення	0,064		0,133	0,049
4.3.Коефіцієнт рентабельності діяльності	> 0 збільшення	0,018		0,032	0,037
4.4.Коефіцієнт рентабельності продукції	> 0 збільшення	0,025		0,039	0,048

 

У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність. Термін “ліквідний” передбачає безперешкодне перетворення майна в кошти платежу. Чим менше час, необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища його ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства – це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов’язань.

Оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов’язань. До них належать:

1) коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття);

2) коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт швидкої ліквідності);

3) коефіцієнт абсолютної ліквідності;

4) чистий оборотний капітал.

Коефіцієнт покриття – характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільшою легко реалізованою частиною активів – оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів. Оскільки поточні зобов’язання підприємства погашаються в основному за рахунок поточних активів, для забезпечення нормального рівня ліквідності необхідно, щоб вартість поточних активів перевищувала суму поточних зобов’язань. Коефіцієнт покриття, що дорівнює більше 1 і з кожним роком зростає, свідчить про можливість підприємства погашати поточні зобов'язання. Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5–2,5, але не менше 1. Однак на його рівень впливає галузева належність підприємства, структура запасів, стан дебіторської заборгованості, тривалість виробничого циклу й інші фактори [17].

У 2011 році коефіцієнт знизився порівняно із 2010 роком, що свідчить про складність підприємства погашати поточні зобов’язання. У 2012 році коефіцієнт збільшився у порівнянні з 2011 роком, що свідчить про можливість підприємства погашати поточні зобов'язання.

Значення коефіцієнта значно перевищує 1, тому можна зробити висновок про те, що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які сформувалися завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такій варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Одночасно, з погляду менеджера, значне нагромадження запасів на підприємстві, відволікання коштів у дебіторську заборгованість може бути пов’язане з неефективним управлінням активами. У той же час підприємство, можливо, не повністю використовує свої можливості з одержання кредитів.

Коефіцієнт загальної ліквідності обчислюється відношенням оборотних активів до поточних зобов’язань.

Коефіцієнт поточної ліквідності – показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,6.

Коефіцієнт поточної ліквідності протягом 2010 року зріс у порівнянні з 2009 роком, що свідчить про зростання спроможності підприємства щодо погашення своїх поточних зобов’язань найбільш ліквідними активами. У 2011–2012 рр. коефіцієнт поступово знижувався, що свідчить про зниження спроможності підприємства погашати свої поточні зобов’язання найбільш ліквідними активами в останньому аналізованому періоді. Значення коефіцієнта є достатнім оскільки воно перевищує 0,6 протягом трьох аналізованих років, що показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт поточної ліквідності обчислюється відношенням оборотних активів за мінусом запасів до поточних зобов’язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку короткострокових зобов’язань, які підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням грошових активів до поточних зобов’язань.

Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2…0,3. На практиці ж значення бувають значно нижчі, і за цим показником не можна відразу робити негативні висновки про можливості підприємства негайно погасити свої борги, тому що малоймовірно, щоб всі кредитори підприємства одночасно пред’явили б йому свої вимоги. У той же час, занадто високе значення показника абсолютної ліквідності свідчить про нераціональне використання фінансових ресурсів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може погасити своїми коштами негайно і як видно з розрахунків він збільшується у 2010 році порівняно з 2009 роком, що є позитивним для підприємства. У 2011 році коефіцієнт знижується, що свідчить про складності підприємства негайно погашати зобов’язання власними коштами, але в 2012 році він знову починає зростати, що незначну стабілізацію виплат короткострокових зобов’язань, які підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів.

Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності.

Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності компанії, зокрема від її масштабів, обсягів реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів і дебіторської заборгованості. Недолік оборотного капіталу – свідчить про нездатність підприємства вчасно погасити короткострокові зобов'язання. Значне перевищення чистого оборотного капіталу над оптимальною потребою свідчить про нераціональне використання ресурсів підприємства. Важливе аналітичне значення має розгляд темпів росту власного оборотного капіталу підприємства на фоні темпів інфляції. Розраховується відношенням поточних активів до поточних пасивів.

Чистий оборотний капітал підприємства протягом 2009–2012 років поступово зростав, отже можна зробити висновок, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення своєї діяльності.

Умовою й гарантією виживання й розвитку будь–якого підприємства, як бізнес-процесу, є його фінансова стабільність. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно в стані “витримати” несподівані зміни ринкової кон’юнктури, і не опинитися на краю банкрутства. Більш того, чим вище його стабільність, тим більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в одержані кредитів і залученні інвестицій. Фінансово стійке підприємство вчасно розраховується за своїми обов’язками з державою, позабюджетними фондами, персоналом, контрагентами [2].

Фінансова стабільність підприємства – це його надійно–гарантована платоспроможність у звичайних умовах господарювання й випадкових змін на ринку.

До основних факторів, що визначають фінансову стійкість підприємства, належить фінансова структура капіталу (співвідношення позикових і власних коштів, а також довгострокових і короткострокових джерел коштів) і політика фінансування окремих складових активів (насамперед необоротних активів і запасів). Тому з метою оцінки фінансової стійкості необхідно проаналізувати не тільки структуру фінансових ресурсів, але й напрямки їхнього вкладення.

Для оцінки рівня фінансової стійкості використовують наступні показники:

1) коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів;

2) коефіцієнт автономії (платоспроможності);

3) коефіцієнт маневреності власних коштів;

4) коефіцієнт ефективності використання власних коштів;

5) коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна.

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів характеризує структуру фінансових ресурсів підприємства. Розраховується як частка від розподілу суми позикових коштів на суму власного капіталу. Максимально припустиме значення цього показника становить 1 (що припускає рівність позикових і власних коштів).

Коефіцієнт поступово збільшується протягом 2009–2011 рр. і наближається до значення 1, отже можна зробити висновок, що у підприємства достатньо позикових і власних коштів і їхнє співвідношення є майже рівним, що є хорошим показником фінансової стабільності. У 2012 році коефіцієнт зменшився у порівнянні з попередніми роками, що свідчить про погіршення фінансової стабільності підприємства.

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Розрахунок коефіцієнта автономії визначається відношенням власного капіталу до валюти балансу.

Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії орієнтовано оцінюється на рівні 0,5 це припускає забезпеченість позикових коштів власними, тобто, реалізувавши майно, сформоване із власних джерел, підприємство зможе погасити зобов’язання. Однак, у ході оцінки цього коефіцієнта, необхідно приймати до уваги галузеву приналежність підприємства (наприклад, машинобудівні підприємства повинні мати більш високе значення коефіцієнта автономії, ніж підприємства торгівлі, що пояснюється більш високою питомою вагою необоротних активів у структурі балансу), наявність довгострокових позикових коштів й інші розглянуті вище фактори.

Коефіцієнт автономії на підприємстві знаходиться в оптимальному значенні 0,5 протягом 2009–2011 рр. і навіть перевищує його у 2012 р., отже підприємство забезпечене власними коштами і реалізувавши майно, сформоване із власних джерел, підприємство зможе погасити свої зобов’язання.

Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує ступінь мобільності використання власного капіталу, визначається відношенням власних оборотних коштів до власного капіталу.

Коефіцієнт маневреності показує частку власних коштів, вкладених в оборотні активи. Чітких рекомендацій у значенні цього коефіцієнта немає, але вважається, що його значення повинно бути не менше 0,2 що дозволить забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу. Для оцінки коефіцієнта маневреності необхідно порівняти його значення з рівнем минулих періодів, середньогалузевим значенням або рівнем у найближчих конкурентів.

Коефіцієнт маневреності на підприємстві протягом 2009–2012 років більший за оптимальне значення 0,2 і кожним роком поступово збільшується, отже на підприємстві вкладено достатньо коштів в оборотні активи та забезпечується достатня гнучкість у використанні власного капіталу. Протягом аналізованого періоду повільно спостерігається тенденція до збільшення нераціонального використання власного капіталу.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів показує скільки прибутку дає 1 грн. власних коштів. Теоретично, нормальним значенням цього коефіцієнта є значення не менше 0,4. Коефіцієнт розраховується відношенням прибутку від звичайної діяльності до оподаткування до суми власного капіталу.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів на підприємстві у 2009 році був меншим, ніж оптимальне значення, у 2010 році він становив – 0, підприємство не отримало жодного прибутку, у 2011–2012 рр. коефіцієнт поступово зростає, що свідчить про ефективне використання власних коштів, а також про збільшення прибутку на 1 грн. власних коштів.

Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна дає змогу визначити, за який період одержаний прибуток може компенсувати вартість майна. Нормативного числового значення для цього коефіцієнта немає, позитивним вважається збільшення цього коефіцієнта по відношенню до попереднього періоду. Коефіцієнт розраховується відношенням прибутку від звичайної діяльності до оподаткування до суми активу балансу.

Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна на підприємстві у 2010 році становив – 0, отже фінансові ресурси протягом року використовувалися неефективно, за 2010 рік підприємство не отримало прибутку, отже не могло компенсувати вартість свого майна у цьому періоді. У 2011–2012 рр. значення коефіцієнта збільшилось у порівнянні із 2009–2010 роками, що є позитивною тенденцією. Отже, підприємство після 2010 року може компенсувати вартість свого майна.

Стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою його діловою активністю, що залежить від широти ринків збуту продукції, його ділової репутації, ступеня виконання плану за основними показниками господарської діяльності, рівня ефективності використання ресурсів і стабільності економічного зростання. Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, основними з яких є:

1) коефіцієнт оборотності активів;

2) коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

3) коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

4) коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

5) коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

6) коефіцієнт оборотності основних засобів;

7) коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Важливість показників оборотності пояснюється тим, що характеристики обороту багато в чому визначають рівень прибутковості підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів – відображає швидкість обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів. Коефіцієнт розраховується відношенням чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості активів.

Коефіцієнт оборотності активів на підприємстві за 2010 рік збільшився у порівнянні з 2009 роком, що є позитивним явищем для підприємства оскільки за аналізований період швидше відбувся повний цикл виробництва й обіг, що приніс відповідний ефект у вигляді прибутку. У 2011–2012 рр. коефіцієнт показав зниження оборотності активів, що свідчить про повільне зниження повного циклу виробництва та обігу на підприємстві.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів характеризує відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, без урахування податку на додану вартість та акцизного збору до суми оборотних засобів підприємства. Зменшення цього коефіцієнта свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів підприємства у 2010 році збільшився у порівнянні з 2009 роком, що є позитивним явищем для підприємства. У 2011–2012 рр. коефіцієнт поступово знижується, що свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.

У процесі господарської діяльності підприємство дає товарний кредит для споживачів своєї продукції, тобто існує розрив у часі між продажем товару й надходженням оплати за нього, у результаті чого виникає дебіторська заборгованість.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Він визначається відношенням чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної суми дебіторської заборгованості.

Чим вище цей показник, тим краще, тому що підприємство швидше одержує оплату по рахунках. З іншого боку, надання покупцям товарного кредиту є одним з інструментів стимулювання збуту, тому важливо знайти оптимальну тривалість кредитного періоду.

Використовуючи цей коефіцієнт, можна розрахувати більш наочний показник – період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість перейде в кошти. Для цього необхідно розділити тривалість аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Показники оборотності дебіторської заборгованості корисно порівнювати з оборотністю кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредиту, наданого аналізованим підприємством своїм клієнтам з умовами кредитування, якими воно користується з боку постачальників. Для цього необхідно визначити коефіцієнт оборотності й строк обороту дебіторської й кредиторської заборгованості по товарних операціях.

У ході економічної діагностики доцільно зіставити фактичні строки погашення дебіторської заборгованості із тривалістю наданого покупцям періоду відстрочки платежу, що дозволить оцінити ефективність контролю за станом розрахунків з дебіторами й зробити висновки про рівень їхньої кредитоспроможності.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у 2010 році зменшився у порівнянні з 2009 роком, отже підприємство із затримкою отримало оплату по рахунках. У 2011 році коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зменшився у порівнянні з 2010 роком, отже підприємство знову має проблеми з надходженням оплати по своїх рахунках.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у 2012 році значно збільшився у порівнянні з 2009–2011 рр., отже підприємство вчасно отримало оплату по рахунках, на відміну від минулих років.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження – ріст покупок у кредит. Коефіцієнт розраховується відношенням чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної суми кредиторської заборгованості.

Період обороту кредиторської заборгованості визначається як частка від розділу тривалості аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості на підприємстві у 2010 році збільшився у порівнянні з 2009 роком, що є свідченням того, що збільшилась швидкість оплати заборгованості підприємства. У 2011–2012 рр. коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості поступово зменшувався, отже зросли покупки підприємства у кредит.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів – відображає число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим вище показник оборотності матеріальних запасів, тим менше коштів використовується в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів визначається відношенням чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості запасів.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів у 2010 році збільшився у порівнянні з 2009 роком, що є позитивним явищем для підприємства, але у 2011–2012 рр. показник зменшувався порівняно з минулими роками, що свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів у 2010 році збільшився порівняно з 2009 роком, що свідчить про підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві. У 2011–2012 рр. коефіцієнт зменшився порівняно з 2010 роком, що свідчить незначне зниження ефективності використання основних засобів на підприємстві.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу у 2010 році збільшився порівняно з 2009 роком, що характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства. У 2011–2012 році коефіцієнт зменшився порівняно з 2009–2010 рр., що свідчить про незначне зниження ефективності використання власного капіталу підприємства.

На короткострокову ліквідність або платоспроможність підприємства впливає його здатність генерувати прибуток. У цьому зв’язку розглядається такий аспект діяльності підприємства як рентабельність. Це і якісний і кількісний показник ефективності діяльності всякого підприємства.

До основних показників рентабельності, які використовуються у ході аналізу фінансового стану підприємства, належать:

1) коефіцієнт рентабельності активів;

2) коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

3) коефіцієнт рентабельності діяльності.

Коефіцієнт рентабельності активів (економічна рентабельність) характеризує – рівень прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні згідно з балансом. Даний показник розраховується відношенням прибутку від звичайної діяльності до оподаткування до валюти балансу.

Зменшення рівня рентабельності активів може свідчити про падаючий попит на продукцію підприємства, а також про перенагромадження активів.

Коефіцієнт рентабельності активів у 2010 році становив – 0 у порівнянні з 2009 роком, що є негативним явищем для підприємства і свідчить про падіння попиту на продукцію підприємства і перенагромадження активів. У 2011 році показник збільшився у порівнянні з 2009 і 2010 роками, що свідчить про зростання попиту на продукцію та нормалізацію нагромадження активів підприємства. У 2012 році коефіцієнт зменшився і показав найменше значення за 4 роки, отже перенагромаджуються активи підприємства і падає попит на продукцію.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність) характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство, тому найбільший інтерес представляє для наявних і потенційних власників й акціонерів й є одним з основних показників інвестиційної привабливості підприємства, тому що його рівень показує верхню межу дивідендних виплат. Розраховується, відношенням чистого прибутку до власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу у 2010 році становив – 0 у порівнянні з 2009 роком, що є негативним явищем для підприємства і свідчить про зниження рівня прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство. У 2011 році показник збільшився у порівнянні з 2009 і 2010 роками, що свідчить про зростання рівня прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство. У 2012 році коефіцієнт зменшився і показав найменше значення за 4 роки, що свідчить про зниження рівня прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство.

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції. Збільшення цього показника свідчить про зростання ефективності господарської діяльності підприємства, а зменшення навпаки.

Коефіцієнт рентабельності діяльності у 2010 році становив – 0 у порівнянні з 2009 роком, що є негативним явищем для підприємства і свідчить про зниження ефективності господарської діяльності підприємства. У 2011–2012 рр. показник збільшився у порівнянні з 2009 і 2010 роками – найбільше значення коефіцієнта рентабельності діяльності було у 2012 році, що свідчить про зростання ефективності господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво і збут – характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Коефіцієнт рентабельності продукції у 2010 році становив – 0, що є негативним явищем для підприємства. Підприємство не отримало жодного прибутку у звітному році, тобто воно було збитковим. Коефіцієнт рентабельності продукції зростає протягом 2011–2012 рр. і показав найбільше значення у 2012 році – 0,048, він характеризує зростання прибутковості підприємства від основної діяльності [17].