Правовий режим ґрунтів В УКраіНІ

Правовий режим ґрунтів в Україні доцільно розглядати як установлений законодавством порядок, який визначає по­ведінку суб'єктів зе­мельних відносин що до ґрунтів як самостійного об'єкта використання, відновлення та осо­бливої охорони.

У чинному законодавстві України ґрунт розглядається як природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні зем­ної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй влас­тивості - родючості, а родючість ґрунту розглядається як здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, по­вітрі й теплі в достатніх кількостях для їхнього нормального розвитку, які в сукупності є основними показниками якості ґрунту (ст. 1 Закону України "Про охорону земель"). У зв'язку із цим використання сільсь­когосподарських земель має обов'язково здійснюватися з урахуван­ням законів природи.

За своїм соціально-економічним призначенням природні ґрунти України є основою національного багатства українського народу і то­му Конституція України зобов'язує державу забезпечити їхню особли­ву охорону. Тому в ЗК України, інших законах відтворено конститу­ційні імперативи щодо особливої охорони ґрунтів в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону земель" охорона ґрунтів розглядається як система правових, організаційних, техноло­гічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їхній захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій і забезпечення екологічної безпеки довкілля.

З огляду на природні властивості ґрунтів у чинному законодавстві України закріплюються положення щодо їхнього використання та охорони, які визначають особливості правового режиму ґрунтів як самостійного об'єкта правового регулювання у складі сільськогоспо­дарських земель.

Правовий режим ґрунтів в Україні характеризується такими юри­дичними ознаками.

> Законодавче закріплення загальнообов'язкових правил і норм з використання, охорони та відтворення ґрунтів. (Для при­кладу, див: розд. VI ЗК України, Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 51, 52), "Про охорону земель" (ст. 1, 3, 19, 26, 27, 30-40, 45, 46, 51-55 то­що), "Про меліорацію земель", "Про пестициди та агрохімікати", п. "з" ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій", Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 р., ГОСТ 17.5.3.04-83 "Охрана природьі. Земли. Общие требования к рекультивации земель", постанова ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР № 320 від 16 травня 1967 р. "Про невідкладні заходи по захис­ту ґрунтів від вітрової і водної ерозії в Українській РСР, поста­нова Ради Міністрів УРСР № 1541 від 12 вересня 1960 р. "Про обов'язковий для всіх землекористувачів мінімум заходів по боротьбі з ерозією ґрунтів і по відновленню родючості та про­дуктивному використанню еродованих земель в УРСР", "Правила по боротьбі з бур'янами", затверджені постановою Ради Міністрів УРСР № 531 від 11 травня 1962 р.) тощо.

> Законодавчо дозволена можливість установлення нормативів у галузі охорони земель і відтворення родючості ґрунтів:

а) гранично допустимого забруднення ґрунтів; гранично до­пустимої концентрації в ґрунтах хімічних речовин, залишко­вих кількостей пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо; максимально-допустимі рівні забруднення ґрунтів ра­діоактивними речовинами; б) якісного стану ґрунтів, які ви­значають рівень забруднення, оптимальний вміст поживних речовин, фізико-хімічні властивості тощо; в) показників де­градації земель і ґрунтів, до яких належать показники грани­чно допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів унаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також нормативи інтенсивності викорис­тання земель сільськогосподарського призначення; г) регла­менти застосування пестицидів і агрохімікатів, установлені для певної ґрунтово-кліматичної зони; ґ) правила транспорту­вання, зберігання і застосування засобів захисту рослин, сти­муляторів їхнього росту, мінеральних добрив.

> Визначення у законах обов'язків землевласників і землекори­стувачів у сфері охорони ґрунтів: а) проведення на земельній ділянці господарської діяльності способами, які не завдають шкідливого впливу стану земель і родючості ґрунтів;

б) підвищення родючості ґрунтів на основі застосування еколого-небезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; в) дотримання стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; г) сприяння систематично­му проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідува­льних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; ґ) надання відповідним органам виконавчої влади і органам місцевого самоврядування відомостей про застосування пес­тицидів та агрохімікатів; д) забезпечення захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, переосушення, ущі­льнення, виснаження, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами, засмічення, засо­лення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, зарос­тання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; е) у діяльності, пов'язаній з порушенням поверхневого шару ґрунту: здійс­нювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація) або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

> Законодавче закріплення заборон і обмежень при здійсненні господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення: а) для власників земельних ділянок і землекорис­тувачів, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охо­роною земель; б) на вивезення ґрунтової маси за межі території України, крім зразків для проведення наукових досліджень; в) на використання земельних ділянок способами, що призво­дять до погіршення їхньої якості; г) заборони на застосування осадів стічних вод на земельних ділянках, які використовують­ся для випасання худоби, вирощування овочів і фруктів; ґ) об­меження діяльності на землях сільськогосподарського призна­чення щодо: вирощування певних сільськогосподарських куль­тур, застосування окремих технологій їхнього вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопроду­ктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

> Віднесення окремих видів ґрунтів до особливо цінних земель. із забороною їхнього вилучення для несільськогосподарських

потреб, за винятком випадків, передбачених законом. Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 ЗК України до особливо цінних зе­мель належать, зокрема, чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несоло- нцюваваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; дерново-підзолисті сугли­нкові ґрунти; землі дослідних полів науково-дослідних уста­нов і навчальних закладів.

> Економічне стимулювання виконання заходів з охорони зе­мель і ^ґрунтів через фінансування за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, у тому числі коштів,

що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогоспо­дарського виробництва, від плати за землю, а також коштів землевласників і землекористувачів тощо.

> Здійснення моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарсь­кого призначення, який включає: агрохімічне обстеження ґру­нтів; контроль змін якісного стану ґрунтів; агрохімічну паспор­тизацію земельних ділянок. Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років. Суцільне ґрунтовне обстеження проводиться через кожні 20 років.

> Застосування юридичної відповідальності за порушення ви­мог щодо охорони ґрунтів (ст. 52, 53, 54 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 239, 254 Кримінального кодексу, Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, викорис­тання земельних ділянок не за цільовим призначенням, знят­тя ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціаль­ного дозволу, затверджена постановою Кабінету _г Міністрів України № 963 від 25 липня 2007 р.