Територіальні самоврядні колективи

У Франції зараз є три види територіальних самоврядних колективів. Це регіон, департамент і комуна.

Регіональні територіальні колективи. Уся територія Франції поділяється у даний час на 20 регіонів, кожний з яких є одночасно самоврядним територіальним колективом. Головним призначенням регіону є забезпечення економічного, соціального, культурного й наукового розвитку, розвиток охорони здоров’я і вживання необхідних заходів з облаштування територій і захисту самобутності кожного регіону. Практично, саме регіон стає тією головною територіальною одиницею, у рамках якої здійснюються найважливіші економічні і соціальні програми розвитку. Регіони мають власний бюджет, розробляють власні плани економічного й соціального розвитку, а так само облаштованості території та розвитку інфраструктури регіону. Особливо важливими повноваженнями регіон наділяється у таких сферах як проблема зайнятості, професійної підготовки, житлового будівництва, і деяких інших.

Уся діяльність регіону здійснюється у рамках відповідного національного законодавства; вона не має суперечити в цілому політиці Уряду, завдавати шкоди ні державній єдності, ні територіальної цілісності. Законодавство уточнює взаємини регіону з територіальними колективами двох інших рівнів. Зокрема, закріплюється неприпустимість встановлення ієрархічних відносин підпорядкування між територіальними колективами різного рівня. Проте в ряді сфер позиції регіону можуть мати домінуючий характер, адже саме на рівні регіону вирішуються питання надання фінансових дотацій іншим територіальним колективам, які входять до складу регіону.

Головним представницьким органом регіону є регіональна рада. Спочатку регіональні ради обиралися шляхом непрямих виборів, особливими колегіями вибірників, що включали в себе парламентарів від даного регіону і представників генеральних рад департаментів і муніципальних рад комун. З березня 1986 р. члени регіональних рад обираються шляхом загальних і прямих виборів. Вибори проводяться по департаментах, число представників, що обираються, пропорційне кількості населення, але в будь-якому випадку від департаменту обирається не менше трьох представників. Застосовується пропорційна виборча система. Кожен департамент утворює багатомандатний округ. У розподілі місць беруть участь тільки ті списки, які набрали не менш 5 % голосів виборців.Мандат члена регіональної ради може поєднуватися не більше ніж з одним іншим виборним мандатом – депутата, сенатора, муніципального радника, мера й т. п. Регіональна рада працює у сесійному порядку, її збори проводяться не рідше одного разу у квартал. У період між сесіями регіональної ради її функції може частково здійснювати бюро, яке обирається членами ради і складається з голови ради і його заступників. Регіональна рада вправі приймати обов’язкові рішення з усіх питань, віднесених до відання регіону.

Функції органу виконавчої влади здійснює голова регіональної ради. Призначуваний із центра чиновник – префект регіону, що іменується регіональним комісаром Республіки, здійснює повноваження з контролю за законністю рішень регіональної ради. Він може на цій підставі опротестувати будь-яке рішення органів територіального самоврядування, але не має права на їх скасування. У випадку незгоди з рішенням територіального колективу він може звернутися в органи адміністративної юстиції, які виносять шляхом застосування судової процедури остаточне рішення. Проте вплив регіонального префекта є досить значним. Насамперед він виступає як представник центральної влади в регіоні. У його віданні перебувають адміністративні служби, які є представництвами тих або інших центральних міністерств і відомств. На нього покладене здійснення політики Уряду у сфері економічного й соціального розвитку та облаштованості територій. Практично префект справляє значний вплив на вирішення всіх місцевих справ. Регіональний префект має також власні служби управління.

Департамент. Департамент – найстаріша адміністративно-територіальна одиниця Франції. У рамках департаменту діє орган загальної адміністрації в особі префекта, призначуваного Президентом Республіки в Раді міністрів за представленням міністра внутрішніх справ. Офіційно він йменується комісаром Республіки,однак частіше використовується його колишнє найменування. Департамент утворює також самоврядний територіальний колектив.

У результаті здійснення політики децентралізації у статусі територіального колективу відбулися істотні зміни. Головна з них полягає у помітному розширенні повноважень органів самоврядування. Здійснення виконавчої влади в департаменті перестало бути прерогативою префекта. Помітно розширилася також сфера відання територіального колективу. У компетенцію його органів передані такі питання, як дорожнє будівництво й організація транспорту (за винятком міського), ряд питань соціального забезпечення, організація охорони здоров’я. Департамент створює і забезпечує роботу місцевих медичних і соціальних служб. Він частково несе відповідальність за вирішення екологічних проблем. Він займається питаннями організації освіти.

Департамент покликаний координувати діяльність органів самоврядування комун. Він, зокрема, може створювати публічні агентства, покликані надавати матеріальну, фінансову, юридичну й іншу допомогу органам місцевого самоврядування у комунах. Департаментові належить і така важлива прерогатива як розподіл фінансових субсидій між комунами.

Представницький орган департаменту йменується генеральною радою;рада вправі приймати рішення з усіх питань, віднесених до відання департаменту. Члени генеральної ради, йменовані генеральними радниками,обираються шляхом загального прямого й таємного голосування. Застосовується мажоритарна система виборів у два тури. Виборчим округом на виборах є кантон, звідси й сама назва цих виборів – “кантональні вибори”. Генеральні радники обираються строком на 6 років, склад ради оновлюється наполовину кожні три роки.

Виконавчим органом у департаменті є голова генеральної ради. Йому допомагають заступники. У віданні голови генеральної ради перебувають усі місцеві адміністративні служби, які утримуються за рахунок департаментського бюджету.

У департаменті, як і раніше, є представник Уряду в особі префекта. Він керує роботою усіх місцевих посадових осіб, відділень, управлінь й агентств, що представляють центральний Уряд. У віданні префекта департаменту перебуває контроль за законністю рішень і дій виборних органів і посадових осіб департаменту. У розпорядженні префекта є досить розгалужений адміністративний апарат. Йому підлеглі також деякі служби охорони порядку, а так само апарат самої префектури. Під началом префекта працюють супрефекти, які, як правило, діють у межах округів, що не мають органів самоврядування, не є територіальними колективами. Функції опіки супрефекти здійснюють в основному стосовно низового територіального колективу, яким є комуна.

Комуна. Комуна утворює головну базову адміністративно-територіальну одиницю Франції. Водночас комуна – це найстаріший самоврядний територіальний колектив, який володіє порівняно широкими повноваженнями. Одна з головних особливостей правового статусу комун полягає у тому, що у їхніх межах ніколи не було органу загальної адміністрації в особі призначуваного Урядом чиновника. Функції представника Уряду в комуні здійснював і здійснює мер комуни, який має ніби подвійний статус. Він одночасно представник держави в комуні і представник самоврядного територіального колективу.

Представницький орган комуни, що обирає мера, – муніципальна рада. Число членів муніципальної ради та порядок її обрання вирішальною мірою залежать від чисельності населення. Особливий статус мають найбільші міста Франції. Число членів муніципальної ради повинно бути обов’язково непарним, щоб уникнути можливого поділу голосів нарівно, особливо при проведенні виборів.

Муніципальні радники обираються шляхом загального прямого голосування виборцями, що внесені у виборчі списки комун. Останнім часом право участі в місцевих виборах надається також іноземцям і громадянам Європейського Союзу, що постійно проживають у Франції. Термін повноважень муніципальних рад – 6 років. Ради оновлюються цілком.

Муніципальна рада обирає зі свого складу більшістю голосів мера і його заступників.

Та обставина, що комуна має порівняно широкі повноваження у вирішенні місцевих справ, а так само самостійно вирішує питання про формування виконавчих органів на місцях, визначає необхідність порівняно чіткого адміністративного контролю за її діяльністю. Центральний Уряд в особі своїх представників на місцях – префекта і супрефекта – може призупинити виконання рішень муніципальної ради у випадку, якщо знаходить, що вони суперечать законам Республіки. Чинне законодавство також передбачає можливість дострокового розпуску муніципальної ради. Відповідне рішення можливе за дотримання двох умов: воно повинно бути оформлене виданням нормативно-правового акта за підписом Президента Республіки; єдиною підставою для дострокового розпуску муніципальної ради є її нездатність здійснювати управління місцевими справами.

Характеризуючи в цілому сучасну адміністративно-територіальну структуру Франції й організацію місцевого самоврядування, можна відзначити, що вона відрізняється досить ускладненою структурою адміністративно-територіального усторою і тенденцією до подальшої децентралізації, що помітно підвищує роль і значення територіальних самоврядних колективів у здійсненні місцевих справ.