Види продуктивності тварин і їх облік

Загальна окомірна оцінка екстер’єру є найскладнішою і вимагає від спеціалістів великого досвіду й знання екстер’єрних особливостей тварин певних порід. Тому для порівняння окремих особин за екстер’єром у цілому, а не тільки за деякими статями в різних країнах для кожного виду тварин і напряму продуктивності розроблені шкали екстер’єрних оцінок, де кожну стать (або групу статей) залежно від її значення оцінюють певною кількістю балів (пунктів).

 

В Україні прийняті 5-бальна і 100-бальна системи оцінки екстер’єру. В першому випадку тварину оцінюють за загальним виглядом і розвитком без оцінки конкретних статей. У другому — кожну стать або групу статей оцінюють певною кількістю балів і за одержаною сумою визначають клас тварин за екстер’єром. Шкали оцінок наведені у відповідних інструкціях з бонітування. В них є перелік недоліків екстер’єру, за які знижується встановлений для статі бал.

Оцінка за лінійними промірами — точніший і об’єктивніший метод, що дає можливість порівнювати екстер’єр тварин. Проміри беруть у певних точках тіла мірною палицею, циркулем, стрічкою, на яких є поділки в сантиметрах. Тварину ставлять на твердий рівний майданчик так, щоб передні кінцівки закривали задні, а при огляді збоку праві закривали ліві чи навпаки. Голова і шия повинні знаходитися на одній лінії з верхньою частиною тулуба. При вимірюванні інструменти мають лише доторкатися до тіла тварини, не вдавлюючись у нього. Показання на інструментах слід фіксувати, не відриваючи їх від точок вимірювання.

Кількість і перелік промірів залежать від виду, породи, віку тварин, а також мети вимірювання

 

У великої рогатої худоби найчастіше беруть такі проміри: палицею — висота в холці, попереку, маклоках, крижах, сідничних горбах; коса довжина тулуба — палицею або стрічкою; довжина таза — палицею або циркулем; глибина грудей за лопатками — палицею й обхват — стрічкою. Крім того, палицею ще вимірюють висоту в спині, ширину грудей за лопатками, ширину таза у маклоках, сідничних горбах, тазостегнових зчленуваннях; циркулем — розміри голови і таза; стрічкою — обхват п’ясті та інших частин тулуба тощо.

 

Одним із методів додаткової оцінки екстер’єру є фотографування тварин, яке широко застосовується і дає можливість точніше й повніше зафіксувати їхні характерні особливості. Воно вимагає певних навичок та дотримання необхідних умов: тварину ставлять на рівному місці так, щоб фотоапарат знаходився на відстані 6 – 7 м від тулуба й перпендикулярно до його середини. Краще фотографувати вранці або ввечері, коли сонячні промені освітлюють тварину збоку, підбираючи контрастний фон. Особливо це стосується видат­них тварин, а також тих, яких записують у ДКПТ.

 

При загальній оцінці екстер’єру звертають увагу не тільки на окремі статі та проміри, а й на другорядні екстер’єрні особливості (масть, відмітини, краніологічні особливості тощо).

 

Екстер’єрна оцінка, огляд, промацування й вимірювання тварин дають змогу судити про внутрішню будову організму і функції окремих систем та органів лише за зовнішніми формами тварини, тому оцінку доповнюють вивченням інтер’єру — внутрішньої будови, біохімічних, фізіологічних і анатомо-гістологічних особливостей організму.

 

Методи розведення тварин.

 

Розведення сільськогосподарських тварин, наука про розмноження з.-х.(сільськогосподарський) тваринах і поліпшенні їх спадкових якостей, вдосконаленні тих, що існують і виведенні нових порід і високопродуктивних пользовательних стад; розділ зоотехнії. Р. с. же. розробляє теоретичні основи і практичні прийоми племінної роботи в тваринництві, головними елементами якої є відбір кращих тварин, заснований на оцінці їх (а також їх предків і потомства) по комплексу ознак (конституції, екстер'єру, продуктивності і ін.), обгрунтований підбір батьківських пар і правильне (у оптимальних умовах годування і вмісту) вирощування молодняка. При Р. с. же. людина має справу не лише з окремими тваринами, але і з цілісними, впорядкованими племінними роботою групами — породами тварин, стадами, зональними типами. Тому в завдання Р. с. же. входить розробка прийомів управління еволюцією порід на основі глибокого пізнання біології тварин, зокрема генетичних процесів, властивих цілим породам і популяціям (стадам).

 

Зародження вчення про Р. с. же. відноситься до глибокої старовини. З періоду первіснообщинного устрою, коли вперше були приручені або одомашнені дикі предки багатьох сучасних домашніх тварин, чоловік поступово змінював і удосконалював їх у різних напрямах. Методи поліпшення домашніх тварин були відомі з давніх пір і передавалися у вигляді практичних рад з покоління в покоління. Багато коштовних рекомендацій, вироблені тисячоліття тому, донесла до нас антична і середньовічна література. Так, в працях римського ученого і письменника Варрона (2—1 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) є рекомендація про відбір на плем'я тварин на основі оцінки їх за походженням, зовнішньому вигляду і якості потомства. У старогрецького письменника і історика Ксенофонта і старогрецької лікарки Гіппократа (5 ст до н.е.(наша ера)) зустрічається згадка про конституцію тварин. В середні віки почало складатися близьке до сучасного поняття породи. У 18 ст у зв'язку з інтенсивним розвитком племінного тваринництва був створений і набув широкого поширення основний метод розведення тварин — чистопорідне розведення. Французький учений 18 в Ж. Л. Бюффон розробив теорію схрещування, близьку до сучасної. Великий вплив на теоретичні основи Р. с. же. надало еволюційне учення Ч. Дарвіна («Походження видів», 1859), що розкрило величезну роль штучного відбору в створенні і еволюції порід. У 2-ій половині 19 ст у ряді вигадувань по Р. с. же. автори (німецькі учені Р. Натузіус, Г. Зеттегаст і ін.) засновують свої дослідження на еволюційному ученні Дарвіна.

 

В 2-ій половині 19 — початку 20 вв.(століття) у Росії з'являються зоотехнічні роботи русявий.(російський) учених, що заклали основи сучасної теорії і практики Р. с. же. Так, Н. П. Чирвінським розкриті основні закономірності зростання і розвитку з.-х.(сільськогосподарський) тварин (див. Онтогенез). П. Н. Кулешовим розроблене вчення про конституцію з.-х.(сільськогосподарський) тварин, прийоми відбору і підбору. Труди Е. А. Богданова присвячені подальшій розробці вчення про конституцію, питанням підбору, розведення чистопорідних тварин по лініях, а також походження і одомашнення тварин. М. І. Прідорогин багато що зробив у вивченні питань екстер'єру тварин. М. Ф. Іванов розробив сучасні прийоми племінної роботи і створив методику виведення порід, що дозволила в короткі терміни значно поліпшити що існують і вивести близько 60 нових високопродуктивних порід різних видів з.-х.(сільськогосподарський) тварин в СРСР.

 

Впродовж 20 ст основи Р. с. же. розвиваються в роботах учених багатьох країн. У СРСР — це праці Е. Ф. Ліськуна по екстер'єру і конституції тварин, питанням племінної справи і підвищення продуктивності молочної і м'ясної худоби; Д. А. Кисловського — по онтогенезу, філогенезу, еволюції домашніх тварин, проблемам інбридинга; Н. А. Юрасова — по питанням інбридинга і розведення по лініях; В. О. Вітта — після теорії і практики коннозаводства, і багатьох ін. За кордоном важливі роботи виконані швейцарським ученим У. Дюрстом по основах розведення великої рогатої худоби; англійським ученим Дж. Хаммондом — по зростанню і розвитку з.-х.(сільськогосподарський) тварин, біології розмноження, лактації і др.; американськими ученими Е. Давенпортом — по основах племінного розведення, С. Райтом, Дж. Лашем і В. Райсом — по генетиці (головним чином популяцією) тварин.

Сучасне Р. с. же. має в своєму розпорядженні багатий теоретичний матеріал і ефективні методи, що дозволяють вести тваринництво на сучасному науковому рівні. Найважливіші методи Р. с. же. — чистопорідне розведення, схрещування і гібридизація при ретельному відборі і підборі пар (див. Відбір в тваринництві, Підбір в тваринництві, Бонітіровка сільськогосподарських тварин). У результаті вживання методів розведення і спеціалізації тварин в певних напрямах створені всілякі високопродуктивні породи. Коштовні якості порід, їх спадкова стійкість удосконалюються вищими формами племінної роботи — розведенням по лініях і сімействам (див. Лінія в генетиці). Розвивається учення про породі в тваринництві. Створена класифікація порід, вивчаються їх структура і чинники, що впливають на їх освіту і еволюцію. Заглиблюються дослідження за походженням з.-х.(сільськогосподарський) тварин і зміні їх під впливом одомашнення (див. Одомашнення, Домашні тварини); по індивідуальному розвитку (онтогенезу) і управлінню цим процесом; екстер'єру і конституції, які вивчаються в тісному зв'язку з життєздатністю і продуктивністю тварин (див. Конституція сільськогосподарських тварин, Екстер'єр); по продуктивності сільськогосподарських тварин, її мінливості і наслідуваності.

 

Велика роль в дозволі теоретичних і практичних проблем Р. с. же. належить генетиці, що дозволила знайти методи управління спадковістю тварин для здобуття потрібних форм. Вперше генетика проникла в науку про Р. с. же. на початку 20 ст, коли було сформульовано поняття гена і встановлено, що спадкова різноманітність створюється комбінуванням генів при схрещуванні або в результаті зміни самих генів — мутацій. Проте в той період генетика не зробила помітного впливу на Р. с. же. Сучасна генетика (особливо популяція), що розвивається на основі потреб практики, надає на Р. с. же. весь більший вплив. Розтин суті понять фенотипа і генотипу зажадало точнішої оцінки спадкових якостей тварин як об'єктів селекції, практичним слідством чого з'явилося доповнення методів оцінки відбираних на плем'я тварин оцінкою за якістю потомства. Аналіз закономірностей спадкоємства всіляких ознак в популяціях дозволив розробити генетіко-математічні методи визначення наслідуваності практично будь-якої ознаки. Так, знання закономірностей спадкоємства забарвлення волосяного покриву нірок дозволило отримати десятки кольорових варіантів хутра цих звірів. У вівчарстві методом комбінування мутацій отримують кольорові карлючкуваті смушки. У шовківництві є практичні досягнення в управлінні підлогою тутового шовкопряда. Розробляються генетичні методи управління явищем гетерозису в помесних (див. Помісь) і гібридних (див. Гібридизація) тварин. Для контролю за походженням тварин все ширше застосовуються методи імуногенетики. Генетичні дослідження сучасних радянських і зарубіжних учених в області зоотехнії і тваринництва пов'язані переважно з досягненнями біологічних наук: досліджуються білки крові, курячих яєць, молока у зв'язку з їх спадковою обумовленістю і продуктивністю тварин; вивчаються методи селекції тварин за якістю продукції, оплаті корму і т.п.