Опишіть організацію пожежної безпеки об’єкта господарювання

Забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових

осіб, працівників підприємств, організацій та підприємців, що повинно бути відображено у

трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій. Вирішення

питань підвищення рівня пожежної безпеки регулює закон України “Про пожежну

безпеку” та відповідні правила пожежної безпеки в Україні. Відповідальність за

забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладена на їхніх

керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачене відповідним договором.

Власники підприємств, установ та організацій, а також орендарі зобов’язані:

• розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджевати

досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

• відповідно до нормативних актів розробляти і затверджувати положення, інструкції,

інші нормативні акти з пожежної безпеки, що діють у межах підприємства,

здійснювати постійний контроль за їхнім дотриманням;

• забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також

виконання вимог приписів і постанов органів дрозробляти комплексні заходи щодо

забезпечення пожежної безпеки, впроваджуватержавного пожежного нагляду;

• організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду

заходів щодо їхнього виконання;

• якщо у нормативних актах немає вимог, необхідних для забезпечення пожежної

безпеки, вживати необхідних заходів, погоджуючи їх з органами державного

пожежного нагляду;

• утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну

техніку, обладнання та інвентар, не допускаючи їхнього нецільового використання;

• створювати у разі потреби підрозділи пожежної охорони;

• подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан

пожежної безпеки об’єктів і продукції;

• здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння

пожеж;

• своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем

протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на

своїй території;

• проводити службове розслідування випадків пожеж.

Обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна

визначають у договорі оренди.

Без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняється початок роботи

новоствореного підприємства, експлуатація нових, реконструйованих виробничих об’єктів,

впровадження нових технологій, передача у виробництво зразків нових пожежонебезпечних

машин, механізмів, устаткування та продукції та оренда будь-яких приміщень.

Керівник підприємства повинен визначити обов’язки посадових осіб (в тому числі своїх

заступників) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну

безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування. Обов’язки працівників щодо забезпечення пожежної безпеки мають бути

відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов’язках, інструкціях,

положеннях).

На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом керівника

має бути встановлений відповідний протипожежний режим, який регламентує:

• можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню та побутових нагрівальних

приладів;

• порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт;

• правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

• місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової

продукції, які можуть одночасно перебувати на об’єкті господарювання;

• порядок прибирання горючого пилу і відходів, зберігання прооливленого спецодягу;

• порядок відключення обладнання від електромережі у разі виникнення пожежі;

• порядок огляду і зачинення приміщення після закінчення роботи;

• порядок проходження посадовими особами навчання і перевірки знань з питань

пожежної безпеки, проведення з працівниками протипожежних інструктажів;

• порядок організації експлуатації та обслуговування технічних засобів протипожежного

захисту;

• порядок проведення планово-запобігальних ремонтів та оглядів електроустановок,

опалювального, вентиляційного та технологічного обладнання;

• порядок дій працівників у разі виявлення пожежі;

• порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних

посадових осіб вночі, у вихідні і святкові дні.

На кожному підприємстві має бути розроблена інструкція про заходи пожежної

безпеки, з якою повинні бути ознайомлені усі працівники. Працівники зобов’язані

дотримуватись встановленого протипожежного режиму, виконувати вимоги правил

пожежної безпеки, чинних на підприємстві, і в разі виникнення пожежі:

• негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону, вказавши при цьому адресу

об’єкта, кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей та своє

прізвище;

• вжити (за можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та

збереження майна;

• якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну

посадову особу та (або) чергового на об’єкті;

• у разі необхідності викликати інші рятувально-аварійні служби.

Посадова особа, що прибула на місце пожежі, зобов’язана:

• перевірити, чи викликана пожежна охорона, повідомити власника;

• у разі загрози життю людей негайно організувати евакуацію;

• видалити за межі небезпечної зони всіх працівників, не пов’язаних із ліквідацією

пожежі;

• припинити роботи у будівлі;

• у разі необхідності відключити електроенергію, зупинити технологічне обладнання та

виконати інші заходи, що гальмують розвиток пожежі;

• перевірити увімкнення оповіщення людей про пожежу, установок пожежогасіння,

протидимового захисту;

• організувати зустріч підрозділів пожежної охорони і надати їм необхідну допомогу;

• організувати евакуацію і захист майна;

• забезпечити дотримання вимог безпеки працівників, які гасять пожежу. Пожежну безпеку забезпечують проведенням організаційно-технічних та інших заходів,

які спрямовані на запобігання пожежам, забезпечення безпеки працівників, зниження

майнових втрат та створення умов для швидкого гасіння пожеж.

Методика аналізу пожежної небезпеки полягає у виявленні (рис. 1.16):

• потенційних та наявних джерел запалення;

• умов формування горючого середовища;

• умов виникнення контакту джерел запалення та горючого середовища;

• умов та причин поширення вогню у разі виникнення загоряння;

• можливих масштабів виниклої пожежі, загрози життю і здоров’ю людей,

навколишньому середовищу, матеріальним цінностям;

• рівня дієздатності систем протипожежного захисту та протипожежної стійкості кожної

ділянки та об’єкта загалом;

• порушень протипожежного режиму, норм і правил пожежної безпеки.

Для створення дієвої системи протипожежного захисту виробничих будівель і споруд

передусім потрібно визначити клас можливої пожежі та категорію приміщень за

вибухопожежною та пожежною небезпекою. Виробничі приміщення, залежно від того, які

горючі речовини в них знаходяться, поділяють на п’ять категорій:

Категорія А (вибухопожежонебезпечна) – горючі гази, легкозаймисті рідини з

температурою спалаху не більше 28°С в такій кількості, що розвивається надлишковий тиск

вибуху в приміщенні більше від 5 кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна) – горючі пил або волокна, легкозаймисті

рідини з температурою спалаху більше за 28°С, горючі рідини, що здатні утворювати суміші,

у разі займання яких розвивається надлишковий тиск більше від 5 кПа.

Категорія В – пожежонебезпечні рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і

матеріали, які здатні, взаємодіючи з водою, киснем повітря або одна з одною, лише горіти. Категорія Г – негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або

розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням тепла, іскор,

полум’я, горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюють або утилізують як паливо.

Категорія Д – негорючі речовини і матеріали у холодному стані. Допускається

зачисляти до категорії Д приміщення, в яких горючі рідини розміщені в системах

змащування, охолодження масою не більше від 60 кг на одиницю обладнання з тиском, не

більшим за 0,2 МПа.

Відповідно до міжнародного стандарту всі пожежі поділяють на п’ять класів:

А – пожежі твердих речовин, горіння яких супроводжується тлінням;

В – пожежі горючих рідин або плавких твердих речовин;

С – пожежі газів;

D – пожежі металів та їхніх сплавів;

E – пожежі, пов’язані з горінням електроустановок.

Вибір типу і розрахунок необхідної кількості вогнегасників проводять на підставі

рекомендацій, наведених у табл. 11, залежно від їхньої вогнегасної здатності, граничної

площі, класу пожежі та категорії приміщення.

На сучасних виробництвах використовують такі вогнегасники:

• хімічно-пінні, які призначені для гасіння твердих горючих матеріалів, горючих рідин, за

винятком речовин, здатних у разі взаємодії з хімічною піною вибухати та горіти;

• повітряно-пінні, які використовують для гасіння різних речовин і матеріалів за

винятком лужних металів, речовин, що горять без доступу повітря, і електроустановок

під напругою;

• вуглекислотні, якими гасять різні речовини, крім тих, що горять без доступу повітря,

електроустановки до 1 000 В;

• хладонові, призначені для гасіння пожеж різних горючих речовин і тліючих матеріалів, а

також електроустановок;

• порошкові, які застосовують для гасіння електрообладнання до 1 000 В, легкозаймистих

рідин, тліючих матеріалів залежно від типу порошку.

Порядок визначення кількості вогнегасників, потрібних для забезпечення пожежної

безпеки виробництва, є таким:

• визначають категорію приміщення;

• визначають клас пожежі;

• вираховують кількість вогнегасників, знаючи площу приміщення та вимоги (табл. 1.11) і

беручи до уваги, що максимально допустима відстань між вогнегасниками та місцями

можливого займання має бути не більше, ніж: 20 м для громадських будівель та споруд;

30 м для приміщень категорії А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м для приміщень

категорії В і Г; 70 м для приміщень категорії Д.