Американська авіація на грані банкротства1

Джерело: Кокшаров А. Американська авіація на грані банкрутства / / Експерт.

2004. № 41. 1-7 груд.

 

В кінці жовтня три з чотирьох найбільших авіакомпаній США оголосили про збитки за третій квартал. Так, Delta Airlines завершила липень-вересень 2004 року з збитками в розмірі 646 млн дол, American Airlines - 214 млн дол і Northwestern Airlines - 46 млн дол У минулому році третій квартал зі збитками (164 млн дол) завершила лише Delta, решта працювали хоч і з невеликим, але прибутком.

Причин такого сумного становища американської авіації декілька. По - перше, це різке зростання цін на нафту - на 92% з вересня минулого року. Настільки серйозне зростання цін змусив багато компаній ввести «Надбавки за паливо». Але вони були невеликі - 10-30 дол на квиток в залежності від маршруту і не покривали зростаючі витрати. По - друге, ряд компаній, що застосували ст. 11 американського закону про банкротство 2, продовжували розширювати мережу маршрутів, пропонуючи пасажирам штучно низькі тарифи. По - третє, найбільші авіакомпанії відчули на собі зростання діяльності компаній - дискаунтерів, які пропонують недорогі квитки на місцевих рейсах усередині США. На трансатлантичних же рейсах конкуренцію американцям склали європейські авіакомпанії. Нарешті, по - четверте, свою роль зіграли п'ять сильних ураганів, що прокотилися протягом трьох місяців по східним штатам. В результаті сотні рейсів були скасовані, а американці бажали користуватися наземними видами транспорту.

Зазвичай авіакомпанії в країнах північної півкулі заробляють значну частину свого прибутку саме влітку, під час відпусток і шкільних канікул. Збитки в третьому кварталі означають, що за результатами року Delta, American і Northwestern також опиняться в мінусі.

 

 

[2]

Всі три компанії збираються зайнятися реструктуризацією, відмовившись від невигідних маршрутів і скоротивши число зайнятих. Delta не виключає, що найближчим часом компанія звернеться до ст. 11 закону про банкрутство.

 

Питання

 

1. Дайте визначення понять «виручка», «прибуток», «збитки».

2. Поясніть логіку отримання збитків трьома великими американськими авіакомпаніями в результаті впливу тих факторів, які названі в статті.

3. У координатах «послуги наземного транспорту - послуги авіакомпаній»

покажіть схематично криві байдужості американців до сильних ураганів і після них. Поясніть, як нахил кривої байдужості відображає уподобання покупця щодо одного з товарів.

4. Проаналізуйте заходи, які хочуть зробити авіакомпанії для виправлення становища.

 

 

Кейс 19

ЗРОБЛЕНО» В ИТАЛИИ

 

Джерело: Матвієнко В. «Зроблено» в Італії / / Експерт.1999. №6. 15 лютого.

За деякими оцінками, Росія до 17 серпня 1998 споживала близько
85% всього українського швейного псевдоімпорту. Несподіваним результатом російської кризи стало повне знищення підпільного
швейного бізнесу на Україну.

Столицею підпільного українського швейного бізнесу був Харків. Тут було зосереджено близько трьох десятків промислових швейних
підприємств, на яких працювали дешеві і добре підготовлені
кадри, вистачало тут і «човників», загартованих в польсько - турецьких рейдах і готових підтримати пристойні обсяги збуту. До того ж від Харкова рукою подати до російського кордону.

Щоб відкрити в Харкові «швейку» на початку 1990 - х років, було потрібно всього 10-15 тис. дол. Ця сума включала в себе не тільки початкові витрати на оренду приміщення, закупівлю техніки, сировини, зарплату, реєстрацію фірми, а й витрати на хабара для представників виконавчої влади різного рангу. Техніка закуповувалася на державних швейних фабриках, тому на дев'ять десятих технічний арсенал більшості приватних цехів складався із білоруських підприємства «Орша». Цеховики майже не використовували неякісну місцеву сировину. Основна частина матеріалів привозилась з Туреччини, проте що стосується якості та відповідності моді, харківські цехові «кутюр'є» випереджали своїх зарубіжних колег. По - перше, халтура в рядах цеховиків не практикувалася, так як реалізатори вмить могли перекинутися до конкурента. По-друге, харківські королі «Швейк» перебували в безпосередній близькості до ринків збути і з легкістю підлаштовували своє виробництво під поточний попит, а турки і китайці можуть оперативно змінювати асортимент і фасон лише безпосередньо в сезон пошиття.

Легальним виробникам було важко конкурувати з цеховиками, зокрема, з тієї причини, що в більшості випадків у цеховиків не було необхідності турбуватися з приводу реалізації своєї продукції і вони мали можливість зосередитися виключно на виробництві. Велика частина псевдоімпортної продукції потрапляла через налагоджену мережу реалізаторів у всі регіони європейської частини Росії. Товар завозився переважно приватними особами в обсягах від 15-30 до 4000 шт. Невеликі партії везли залізницею або автомобілями. Для транспортування тисячних партій курток і дублянок реалізатори наймали спеціальні автобуси. У цьому випадку товар, як правило, доставлявся прямо на оптові ринки Москви, де здавався російським колегам середнім і великим оптом. Вже звідти він надходив в російську глибинку. Відпускна ціна виробника в Харкові і роздрібна на якому-небудь тамбовському речовому ринку могли відрізнятися

в три рази. Реалізатори, яким товар віддавався зазвичай на консигнацію, грали роль ще й своєрідними цеховими агентурами, яка вивчала попит в різних регіонах України і Росії і визначала, які моделі і з яких матеріалів виявляться ходовими в цьому сезоні.

Основною перешкодою для реалізаторів на шляху до російської столиці та регіони був російсько-український кордон. Тут доводилося інвестувати хороший відсоток ще не отриманої виручки. При вивезенні товару за межі України мито не стягувалася, проте сплачувався збір за митне оформлення, а товар декларувався. А попереду реалізатора очікувала російська митниця, яка для такого виду українського імпорту передбачала сплату 5 екю за кожний кілограм вантажу понад 50 кг. Але це було дрібницею в порівнянні з введенням на початку 1997 20% - ним ПДВ на український імпорт у Росію.

Сплачувати всі мита і збори в обох країнах було невигідно і вельми клопітно, так що майже всі реалізатори користувалися послугами третіх осіб, які, як правило, були представниками правоохоронних або митних органів. За перетин кордону без декларування стягувалося 2-3 дол з одиницю товару (дубленки, куртки). Приблизно такою ж була винагорода за легалізацію товару для продажу на території Росії.

Сезон пошиття 1998/99 став повним провалом для тіньових швейних

магнатів. Майже весь товар залишився на складах. Заздалегідь закуплену і невикористану сировину намагалися збути за малими цінами. Дуже сильно

подешевшало обладнання для пошиття одягу: якщо до 17 серпня швейна машина 1022 М виробництва АТ «Орша» продавалася за 390 доларів, то до кінця року її можна було купити вже за сотню.

Швачки залишилися без заробітку, спроби цеховиків реалізувати свою

продукцію в роздріб на місцевих ринках були практично безуспішні.

Оскільки харківські цеховики працювали переважно на імпортній сировині і виплачували всі накладні витрати (у тому числі хабарі міським чиновникам і прикордонникам) в доларовому еквіваленті, то після девальвації рубля вони миттєво опинилися за межею рентабельності. Як сказав один з підприємців (власник цеху середньої величини), «російський ринок відпав як такий. Якщо дев'ять десятих всієї нашої продукції вивозилося в Росію, то зараз все залишається на Україні. Україна ж є компактним обмеженим ринком, і тому очікувати тут таких обсягів реалізації, як у Росії, не варто, альтернативних же ринків збуту для своєї продукції ми поки не бачимо».

 

Питання

 

1. Проаналізуйте перелік витрат на відкриття швейного виробництва та визначте, які з них відносяться до постійних, а які до змінних.

2. У чому полягали конкурентні переваги харківських нелегальних виробників псевдоімпортного верхнього одягу?

3. У серпні 1998 р. Російська Федерація скасувала ставку ПДВ на український імпорт. Однак на переважну більшість реалізаторів це не справило жодного враження. Чому?

4. Чому після серпневих подій 1998 р. реалізація псевдоімпортного верхнього одягу в Росії стала недоцільною?

5. Наскільки мають рацію тіньові швейні магнати, які вирішили продавати закуплену і невикористану сировину за малими цінами? Чи мала

значення ціна закупівлі при прийнятті цього рішення? Чому?

6. Що таке незворотні витрати? Які незворотні витрати цеховиків у зв'язку із закупівлею сировини, що опинився згодом непотрібним?

7. Як криза українського підпільного швейного бізнесу позначився на ринку праці? Ринку швейного обладнання? Ринку транспортних послуг? Роздуми проілюструйте графіками.

8. Які економічні наслідки торгівлі контрафактною продукцією 1 для фірм, які виробляють оригінальну продукцію?

 

1 Контрафактна продукція - це продукція, випущена з неправомочним використанням товарних фірмових знаків з метою введення споживачів в оману.

 

 

Кейс 20