Фіскальна політика, спрямована на пропозицію

Згідно кейнсіанської теорії зайнятості, об'єктом фіскальних заходів держави повинен бути сукупний попит. Впливаючи за допомогою державних

закупок на сукупний попит, фіскальна політика, в залежності від стану економіки, стимулює або стримує економічний розвиток. Але заходами фіскальної політики можна впливати не лише на попит, а й на пропорцію.

Вплив фіскальної політики на сукупну пропозицію досягається за допомогою податків. Це означає, що використовуючи податки, держава може впливати не лише на попит, а й на пропозицію.

Розглянемо вплив фіскальної політики на сукупну пропозицію за допомогою малюнку

На малюнку криві АД₁ і АS₁ характеризують відповідно сукупний попит і сукупну пропозицію до початку застосування стимулюючої фіскальної політики. Даній ситуації відповідає певний рівень рівноважного ВВП (Q₁) і цін (P₁)

Тепер припустимо, що застосовується стимулююча фіскальна політика у вигляді зменшення податкових ставок. Цей захід, перш за все, вплине на сукупний попит, викличе його збільшення, внаслідок чого крива сукупного попиту переміститься вправо з АД₁ до АД₂. Це переміщення збільшить величину рівноважного ВВП з точки Q₁ до точки Q₂ і одночасно підвищить рівноважну ціну з Р₁, до Р₂, тобто викличе інфляцію.

Але зазначена фіскальна політика вплине також на пропозицію. Перш за все зниження податків підвищить рівень доходу після сплати податків і в зв'язку з цим збільшаться заощадження домогосподарств. Крім того, скорочення податків на прибуток фірм збільшить прибутковість інвестицій і, таким чином, попит на них.

Тобто, зменшення податків збільшить величину заощаджень і інвестицій, і буде створена матеріальна основа для економічного зростання.

Водночас зменшення податків посилить стимул до праці. Перелічені чинники можуть збільшити сукупну пропозицію і крива сукупної пропозиції переміститься вправо з АS₁, до АS₂.

В результаті відбудеться подальше зростання рівноважного ВВП з точки Q₂ до точки Q₃ і буде мати місце зниження рівноважного рівня цін з Р₂, до Р₃, тобто виникне дефляція.

Слід зазначити, що прихильники теорії економіки пропозиції вважають, що зниження податків не завжди призводить до скорочення податкових надходжень. На їхню думку, за певних умов зменшення рівня податків до певної межі може викликати збільшення ВВГІ як податкової бази і тим самім забезпечити навіть зростання податкових надходжень, незважаючи на зниження податкових ставок.

Ідея про те, що нижчі ставки податків можуть не тільки не зменшувати,а навіть збільшувати податкові надходження, одержала назву кривої Лаффера.

Крива Лаффера

Коли діючі податкові ставки (П₁) перевищують оптимальний рівень, то вони стримують виробництво, не стимулюють збільшення податкової бази до такого рівня, за якого забезпечувався б максимум податкових надходжень. Якщо рівень податкових ставок знизиться до рівня П₂, то це справить позитивний вплив на економіку. Нижчі ставки податків створюють стимул для заощаджень, інвестицій, праці, що сприяє збільшенню обсягів виробництва та розширенню податкової бази.

Причому податкова база збільшується швидше, ніж зменшується рівень податкових ставок. Внаслідок цього податкові надходження зростають, і в точці Q2 вони досягають свого максимуму.

Подальше зменшення податкових ставок з П₂ до П₃ призведе до зменшення податкових надходжень, тому що податкова база зростає повільніше, ніж зменшуються податкові ставки. Стимулюючий ефект від зниження податкових ставок зменшується, тому що національне виробництво починає відчувати певні обмеження, перш за все ресурсні.

Внаслідок цього податкові надходження зменшуються.

Труднощі використання кривої Лаффера полягають в тому що вона не дає відповіді на питання: як визначити той оптимальний рівень податкової ставки, що забезпечує максимум податкових надходжень