Тема 1 антикризове управління. Класифікація кризових явищ

ЗМІСТ

Вступ 5

Тема 1. Антикризове управління. Класифікація кризових явищ 8

1.1. Сутність і зміст поняття «криза» і «антикризовий стан» 8

1.2. Історичний аналіз природи кризових явищ 14

1.3. Класифікація кризових явищ 24

1.4. Особливості антикризового управління в сучасних умовах 29

Контрольні запитання 34

Тема 2. Стратегічні цілі і завдання антикризового управління 35

2.1. Цілі і завдання антикризового управління 35

2.2. Кризи в тенденціях макро- і мікроекономічного розвитку 39

2.3. Функції антикризового управління 45

2.4. Методи антикризового управління 52

Стратегія і тактика в антикризовому управлінні 57

Контрольні запитання 69

Тема 3. Елементи економічної безпеки держави і регіонів 70

3.1. Державне антикризове управління в структурі національної

безпеки 70

3.2. Система економічної безпеки держави і регіонів 74

3.3. Суб'єкти управління економічною безпекою 79

3.4. Удосконалення управління економічною безпекою 84

Контрольні запитання 9 1

Тема 4. Методи аналізу кризових явищ 92

4.1. Діагностика криз в процесі управління 92

4.2. Технології антикризового управління 101

4.3. Механізм антикризового управління 106

4.4. Методи моделювання діагностики кризових явищ і процесів 117

4.5. Моделі діагностики кризових явищ і процесів на рівні

підприємств 133

Контрольні запитання 148

Тема 5. Методи та організація моніторингу в антикризовому

Управлінні 149

5.1 Моніторинг в системі антикризового управління 149

5.2 Ризики в антикризовому управлінні 152

5.3 Концептуальний підхід до питань моделювання кризових

явищ 161

5.4 Моделювання в прогнозуванні криз 180

З

5.5 Моделювання організаційно-технічних заходів антикризового

управління 193

5.6 Ефективність антикризового управління 208

Контрольні запитання 220

Висновки 221

Термінологія антикризового управління 222

Список використаної та рекомендованої літератури 249

ВСТУП

Термін «антикризове управління» виник порівняно недавно. Багато хто вважає, що причиною його виникнення з'явилося поступове входження економіки в зону кризового розвитку, що викликало потребу ефективного механізму, здатного діагностувати наближення проблем, а головне, - зменшити негативні наслідки кризових явищ і процесів.

Корисно задуматися над тим, що таке криза, коли і чому вона виникає, яка її структура? Тоді стане ясно, що криза характеризується безліччю взаємопов'язаних ситуацій, які підвищують складність і ризик управління. Можливі віддалення і вихід з кризи, його профілактика, переростання однієї кризи в іншу, не виключають небезпеку у сьогоденні і повернення кризи в майбутньому. Економіка функціонує циклічно, а тому сам процес розвитку породжує кризові ситуації, це - об’єктивна тенденція.

Наступ кризи визначається реальними тенденціями розвитку економіки, потребами їх періодичної реконструкції, а глибина і характер кризи залежать від ефективності управління, тобто можливостей при вирішенні проблем передбачати і пом'якшувати негативні наслідки використовуючи їх для удосконалення господарської діяльності фірм (підприємств, корпорацій).

Відомо, що основною потребою сучасного управління та головним чинником його ефективності є професіоналізм персоналу, який, у свою чергу, визначається підготовкою фахівців, здатних своєчасно розпізнавати і успішно вирішувати основні проблеми розвитку. Ось чому в процесі підготовки менеджерів необхідно оволодіти методологією антикризового менеджменту.

У цьому навчальному посібнику зроблена спроба розглянути антикризове управління різних форм, масштабів та змісту у всьому комплексі його проблем, пов'язаних з економікою, виробництвом, організацією, людиною.

Посібник побудований за логічною схемою послідовного поглиблення знань, а також їх доповнення, конкретизації та деталізації за окремими характеристиками, які мають вирішальне значення в розумінні всіх процесів розв'язання криз. Представлена концепція антикризового управління складається з наступного.

У першій частині розглядається сутність об'єктивного явища, яке характеризується поняттям «криза», представлені опис та аналіз різних криз - соціальних, економічних, техніко-технологічних, правових, наукові точки зору на їх структуру і причини виникнення. Робиться певний акцент

бхідності управління кризами на різних фазах югія криз, необхідна для розуміння сутності, зових явищ і процесів.

чена цілям, задачам, тенденціям антикризового мікрорівнях економічного розвитку. Окремо стратегія і тактика антикризового управління.

> важливі питання економічної безпеки держави іравління, що пов’язано з системою оціночних авління, необхідністю в комплексі враховувати кони з політичними процесами сучасного

ірисвячена основним рисам антикризового матеріал з діагностики криз, реструктуризації зиками, контролінгу, технології й механізму які знаходять реалізацію в основних методах цесів і явищ.

істині, проблематика антикризового управління в моніторингу, прогнозування та моделювання також використання зарубіжного досвіду в кризового управління. Позитивний досвід країн - США, Німеччині, Японії - розглянуто з в умовах України.

іо з урахуванням сучасних новітніх принципів

тому кожна тема починається з викладу матеріалу, що сприяє ефективному переходу ідорового глузду і наявних знань до нового, истематизованого знання. Графічний матеріал, посібнику, також сприяє систематизації та. виділяти головне, шукати зв'язки, що сприяє льтури.

ісля розгляду кожної теми, допоможуть оцінити, перевірити рівень отриманих знань, їх можна зорення суміжних проблем. У кінці посібника;ндованої літератури, яка необхідна для юзширення і поглиблення знань за курсом, а також глосарій основних термінів і понять.

управління» входить до циклу професійно- спеціальності «Менеджмент організації». Він ізаний з іншими дисциплінами економічної,

управлінської та правової підготовки. Для більш глибокого осмислення проблематики антикризового управління необхідно мати знання в галузі економічної теорії, макро- і мікроекономіки, основ менеджменту та господарського права. Велику роль у розумінні антикризового управління відіграють такі дисципліни, як стратегічний та інноваційний менеджмент, дослідження систем управління, організаційна поведінка, управлінські рішення, основи управлінського консультування, фінансовий менеджмент. Підготовка фахівців у галузі антикризового управління передбачає освоєння комплексу знань, що допомагають бачити його проблеми в різних ракурсах і орієнтовані на практичне використання у різних галузях народного господарства.

Авторський колектив буде вдячний читачам за будь-які пропозиції та зауваження, висловлені з приводу концепції та змісту даного посібника. Адже проблеми антикризового управління досі знаходяться в стадії активної розробки.

ТЕМА 1 АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ

1.1. Сутність і зміст поняття «криза» і «антикризовий стан»

У розвинутій економіці процес відтворення національного продукту має таку особливість: через певні проміжки часу його нормальний хід переривається кризою (від грсц. Krisis - поворотний пункт, результат), що означає різкий переломний стан.

Криза стосовно економіці трактується як відносне надвиробництво товарів і послуг, що періодично повторюється, з одночасним зниженням абсолютної величини платоспроможного попиту П призводить до зниження рівня і якості життя населення, збільшення безробіття, скорочення доходів, що виникнувши (зародившись) в одному місці як правило поширюється на інші економіко-нолітичні системи в різних країнах і в цілому в світовій економіці. Якщо використовувати медичне визначення, то слід звернути увагу, що «криза» використовується для характеристики важких, переломних процесів при переході від хворобливого стану до одужання.

В процесі розвитку теорії досліджень поняття «криза» набула більш глибокого змістовного значення. Так, на сьогоднішній день існує велика кількість суджень різних науковців з приводу визначення поняття «криза».

За словами Ю. Розенталя та Б. Піджненбурга: «Криза - це ситуація позначена високою небезпекою, станом невпевності, відчуттям невідкладності» [45]. Тобто, науковці дотримуються думки, що криза є руйнівною силою, яка призводить до переходу соціально-економічної системи в інший, новий стан, «криза» розглядається як ситуація небезпеки та загрози. На думку С.М. Іванюта, криза - це складний загострений стан, різкий перелом або занепад [21]. Такого ж погляду дотримуються й інші науковці. Так, JI. Бартон вважає, що криза - це широкомасштабна, непередбачена подія, яка веде до потенційно негативних результатів. Ця подія та її наслідки можуть завдавати серйозної шкоди усій організації: працівникам, продукції, зв’язкам, фінансам та репутації [43].

Особливий акцент на загрозі життєдіяльності системи визначають В.О. Василенко, К.В. Балдин, Є. Корогков, B.C. Зверев, А.В. Рукосуев: «Криза - це вкрай загострене протиріччя у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості у навколишньому середовищі» [5,11].

К. Херман, в свою чергу, наводить таке визначення: криза - це несподівана і непередбачувана ситуація, яка заірожує пріоритетними цілями організації при обмеженому часі для прийняття рішень [44].

Так, А.Д. Чернявський вважає, що криза - це переломний етап функціонування будь-якої системи, коли вона піддається впливу зовні або зсередини, що потребує від неї якісно нового реагування [39]. Такої ж думки дотримуються С.А. Бурий та Д.С. Мацеха, які стверджують, що криза - це перелом, будь-яка якісна зміна процесу, перехід від існуючого положення до іншого, яке суттєво відрізняється за основними параметрами [10]. Однак, у даному визначенні незрозуміло, чи є нове положення кращим за вже існуюче.

На думку А.М. Штангрета та 0.1. Копилюка, криза - це зростання кількості взаємопов’язаних кризових явищ, які призводять до незначного погіршення окремих показників діяльності підприємства, але не спричиняють руйнації системи самозбереження [40]. Е.П. Жарковська та Б.Е. Бродський вважають, що криза - це крайнє загострення внутрішньовиробничих і соціально-економічних відносин, а також відносин організації з зовнішньоекономічним середовищем [19].

У сучасній літературі ще не встановилося загальновизнаного уявлення про кризи в розвитку соціально-економічної системи, яка характеризується цілісною сукупністю взаємопов'язаних і взаємодіючих соціальних і економічних інститутів, суб'єктів і відносин з приводу розподілу і споживання матеріальних і нематеріальних ресурсів.

Позиції вчених досі різноманітні. Одні відносять їх лише до процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи підприємства, наприклад, існують тільки більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи непрофесіоналізмом управління. Ці проблеми нібито свідчать про кризу розвитку, не пов’язана з об'єктивними тенденціями, хоча й зумовлені деякими зовнішніми причинами.

Такі уявлення однобічні і можуть мати негативні наслідки в управлінні організацією. Якщо з цих позицій розглядати внутріфірмове управління, то при розробці, наприклад, стратегії її розвитку немає необхідності передбачати і враховувати можливість кризи. Наскільки реальною при цьому буде стратегія, коли в дійсності кризи закономірні?

Поняття «криза» найтіснішим чином пов'язане і з поняттям «ризик», яке в тій чи іншій мірі впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення. Виключіть з нього очікування кризи, і пропаде гострота сприйняття ризику, стануть несподіваними і від цього ще більш важкими не тільки кризові ситуації, а й цілком звичайні помилки.

На проблему кризи необхідно глянути й в іншому ракурсі. Соціально-економічна система в загально прийнятій формі має дві тенденції свого існування: функціонування і розвиток.

Функціонування як підтримка стійкого стану, що характеризується цілісністю, якісною визначеністю, безпосередньо залежить від розвитку на новому рівні, відображаючи діалектичну єдність основних форм соціально-економічної системи, рис. 1.1.

Рисунок 1.1 — Форми взаємодії основних процесів соціально-економічній

системі

Наприклад, функціонування соціально-економічної системи характеризується обов'язковою наявністю предмета праці, засобів праці і людини, що здійснює трудову діяльність. При цьому функціонування соціально-економічної системи можливе лише при певній відповідності цих ознак: засоби праці можуть змінювати його предмет, людина повинна володіти засобами праці, а результат має відповідати інтересам і потребам людини.

Розвиток характеризує зміни в предметі, засобах праці та в людині, критерієм чого є поява нової якості, що зміцнює стабільність і гармонійність функціонування соціально-економічної системи або створює принципово нові умови для цього. Фактом розвитку є підвищення продуктивності праці, зміна її характеру, виникнення нової технології, посилення мотивації діяльності, негативна трансформація функціонування соціально-економічної системи.

Антикртот управління. Класифікація кризових явищ Зв'язок функціонування і розвитку має діалектичний характер, що й відображає можливість і закономірність наближення та розв'язання криз. Функціонування стримує розвиток і в той же час є його живильним середовищем, розвиток руйнує багато процесів функціонування, але створює умови для його більш стійкого здійснення.

Таким чином, виникає циклічна тенденція розвитку, яка відображає періодичне настання криз. Кризи не обов'язково є руйнівними, вони можуть протікати з визначеним ступенем гостроти, але їх наступ викликається не тільки суб'єктивними, але й об'єктивними причинами, самою природою соціально-економічної системи.

Кризи відображають не тільки суперечності функціонування та розвитку, але можуть виникати і в самих процесах функціонування. Це можуть бути, наприклад, протиріччя між рівнем техніки і кваліфікацією персоналу, між технологіями та умовами її використання (приміщення, кліматичне середовище, технологічна культура та ін.).

Причини кризи можуть бути різними. Вони поділяються на об'єктивні, пов'язані з циклічними потребами модернізації і

На рис. 1.2 представлено класифікацію причин виникнення криз у зв’язку з особливостями функціонування соціально-економічних систем на різних рівнях управління.

Рисунок 1.2 - Причини кризових явищ

Лнтикрюосеуправління. К ласифікація кртових пнищ реструктуризації, і суб'єктивні, що відображають помилки і волюнтаризм в управлінні, а також природні, характеризують явища клімату, землетрусу та ін.

Причини кризи можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Перші пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку чи навіть розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в країні, другі - з ризикованою стратегією маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва, недосконалістю управління, інноваційною й інвестиційною політикою.

Небезпека кризи існує завжди і її необхідно передбачати і прогнозувати. У розумінні кризи велике значення мають не тільки його причини, але й різноманітні наслідки: можливе відновлення організації чи її руйнування, оздоровлення або виникнення нової кризи. Вихід з кризи не завжди пов'язаний з позитивними наслідками, не можна виключати перехід у стан нової кризи, більш глибокої і тривалої.

Кризи можуть виникати як ланцюгова реакція. Існує можливість і консервації кризових ситуацій на досить тривалий час, що може пояснюватися певними політичними причинами. Взагалі наслідки кризи найтіснішим чином пов'язані з двома чинниками: його причинами і можливістю управління процесами кризового розвитку.

Можливості управління залежать від мети, професіоналізму, мистецтва управління, характеру мотивації, розуміння причин і наслідків, відповідальності (рис. 1.3).

	Наслідки криз
Оновлення організації			Оздоровлення організації
Руйнування організації			Виникнення нової кризи
Загострення кризи			Різкі зміни
Послаблення кризи			М'якни вихід із кризи
Перетворення організації			Довгострокові зміни
Збереження організації			Короткострокові зміни
Кількісні зміни			Незворотні зміни
Якісні зміни		Зворотні зміни

Рисунок 1.3 - Позитивні та негативні наслідки кризи

Криза - об'єктивне явище в соціально-економічній системі, що узгоджено з законами функціонування і розвитку соціально-економічної системи, яка прагне управляти своєю діяльністю (самоуправління), знижувати частку некерованих процесів. Можна припустити, що в майбутньому система взагалі виключить кризи з тенденцій розвитку, а нинішні кризи залишаться як приклад недосконалості управління.

Таке твердження виглядає логічним. Але вся практика розвитку суспільства та економіки в усі історичні періоди свідчить про зворотне. Незважаючи на «людську природу» криз, уникнути їх не вдається. Більше того, в багатьох випадках саме «людська природа» кризи є його причиною і джерелом.

Діяльність людини побудована на задоволенні його потреб, які змінюються нерівномірно і непропорційно, та знаходяться в постійному протиріччі не тільки в окремої людини, але й у цілих соціальних груп або класів суспільства. Суперечності інтересів і об'єктивна нерівномірність їх зміни визначають можливість і необхідність криз. Саме це є основою всіх криз у соціально-економічній системі. Управління динамікою і взаємодією потреб людини ускладнюється там, де до системи його інтересів відносяться і прагнення до свободи, демократії, самостійності і самодіяльності.

У міру розвитку соціально-економічної системи спостерігається підвищення ролі людського фактору в її антикризовому розвитку, яке означає не бездумну протидію йому, а передбачення і впевнене, своєчасне і по можливості безболісне його подолання.

Отже, встановлено, що криза - це економічна категорія, оскільки відрізняється певною об'єктивністю виникнення і є невід'ємною частиною закону еволюційного розвитку. Це проявляється в циклічних коливаннях різних за рівнем розвитку систем. Макроекономічні диспропорції і коливання показників не означають відсутності рівноваги, а швидше відображають рівень стійкості економічної системи при якісних змінах соціально-економічних параметрів її функціонування.

Основним протиріччям і причиною перманентних криз є розрив між реальним і грошовим позиковим капіталом, який приростає більш високими темпами, викликаючи при цьому спекулятивні тенденції на фінансовому ринку. У свою чергу, об'єктивні економічні закони адекватно реагують на попит і пропозицію зміною цін або процентної ставки. Тому кризи в економіці є своєрідним індикатором тих протиріч, які виникають на різних ринках.

ІЗ

Одночасно до «кризи» застосовне визначення закономірності критичного стану, яке відчувають під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів у тій чи іншій мірі, всі учасники суспільного виробництва незалежно від рівня матеріального добробуту населення, зрілості ринкових і постіндустріальних форм економічного розвитку. Основним проявом цієї суперечності стає проблема діагностування кризи, що наближається, і наслідків, які загрожують людям, системам, країнам, світовій економіці. Пошук відповідей на це питання призводить до необхідності досліджувати об'єктивні економічні закони та закономірності, а також тенденції формування, прояви та загострення кризових явищ у різних умовах. Оскільки об'єктивні економічні закони трансформуються в міру невблаганного поступального кількісного та якісного розвитку від певних стартових позицій до нового рівня, підпорядковуючись загальним тенденціям, прискорюючи або сповільнюючи процес зближення форм та рівня функціонування конкретних систем (від підприємства і галузі до окремих країн і світового економічного простору в глобальному масштабі) з оптимальним або бажаним в даний проміжок часу рівнем матеріального і культурного добробуту населення (гармонійного існування державних інституцій), - тобто прагнення до досягнення стандартних, які отримали позитивну апробацію, параметрах соціально-економічної побудови взаємовідносин всередині системи.