Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. ції, пунктів посадки і висадки; організація зв'язку і взаємодії з ра­йонною евакуаційною комісією і збірним евакуаційним пунктом

ції, пунктів посадки і висадки; організація зв'язку і взаємодії з ра­йонною евакуаційною комісією і збірним евакуаційним пунктом, вста­новленням зв'язку з ев ак опр ийма льною комісією і приймальним евакопунктом та вирішення разом з ними питань розміщення, пра­цевлаштування, матеріального забезпечення, медичного і побутового обслуговування евакуйованого населення.

Міські евакуаційні комісії створюють збірні евакуаційні пункти (ЗЕП). Кожному ЗЕП присвоюється державний реєстраційний но­мер. Розміщуються ЗЕП у громадських будівлях — школах, будин­ках культури та ін. Пункти збирають населення, проводять реєстра­цію його, організують посадку людей на транспорт або формують піші колони і відправляють їх у заміську зону, район евакуації.

Про початок евакуації населення повідомляють на підприємствах, установах, у навчальних закладах, а також через радіотрансляційну мережу і місцеве телебачення.

Дізнавшись про початок евакуації, люди повинні негайно підго­туватися до виїзду (виходу), скласти необхідні речі, засоби індивіду­ального захисту, медикаменти, продукти, документи і гроші. У бу­динку, квартирі зняти фіранки з вікон, прибрати предмети і речови­ни, які легко спалахують.

Речі брати із собою лише необхідні: одяг, взуття, білизну. В ком­плекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм, взуття (гумо­ве або на гумовій основі). Обов'язково потрібно взяти теплі речі, навіть якщо евакуація проводиться влітку.

Продукти харчування (на 2 — 3 доби) треба брати ті, які зручно зберігати і які не потребують тривалого приготування: консерви, концентрати, сухарі та ін. Воду доцільно налити у фляжку.

Важливо не забути документи: паспорт, військовий квиток, трудо­ву книжку або пенсійне посвідчення, диплом (атестат про закінчення навчального закладу), свідоцтва про одруження і народження дітей.

Всі речі й продукти мають бути упаковані в рюкзаки, мішки, сум­ки, валізи або зв'язані у вузли. При евакуації пішки їх доцільно складати в рюкзаки і речові мішки, зручні для перенесення. При розрахунку кількості речей і продуктів харчування враховують, що людині самій доведеться їх нести (при евакуації транспортом за­гальна маса на одну дорослу людину не повинна перевищувати 50 кг). До кожного місця обов'язково кріплять бирку із зазначен­ням на ній прізвища, ім'я і по батькові, адреси постійного проживан­ня і кінцевого пункту евакуації.

Відповідно необхідно підготовити до евакуації дітей. Підбираю­чи одяг і взуття, слід враховувати їх захисні властивості та пору року. Для дітей до 3 років необхідно взяти запас необхідних про­дуктів. Дітям дошкільного віку у внутрішню кишеню одягу, яким вони користуються, вкласти картку із зазначеними прізвищем, ім'ям і по батькові дитини, роком народження, домашньою адресою і місцем роботи батьків. Ще краще написати ці дані на клаптику білої тка­нини і підшити його з внутрішньої сторони одягу дитини, напри­клад, під коміром.

Після того, як всі необхідні речі, продукти харчування і медика­менти складені, безпосередньо перед виходом із будинку чи кварти­ри треба перевірити чи відключені газ, електроприлади, освітлення, перекриті водопровідні крани, закриті вікна і двері. В установлений час слід прибути з усім необхідним на ЗЕП.

Прибулі на збірний евакуаційний пункт реєструються, розподі­ляються за видами транспорту, ешелонами, автоколонами, а ті, що йдуть пішки, — за колонами.

Для вивезення населення використовується залізничний, авто- і водний транспорт. Використовуються не тільки пасажирські заліз­ничні потяги, судна, а й товарні вагони і напіввагони, вантажні судна, баржі і платформи, пристосовані для перевезення, вантажні автомо­білі, самоскиди, автопричепи.

Колони піших евакуйованих формують поблизу ЗЕП. Для кра­щої організації переходу формуються колони за цехами, факульте­тами (у навчальних закладах), бригадами та іншими виробничими підрозділами. Очолює колону один з керівників підрозділу.

Піші колони мають рухатися по дорогах, не зайнятих військами і евакуйованим транспортом. Для відпочинку людей передбачають привали: малий на 10 —15 хв — через кожних 1 —1,5 год руху, вели­кі 1—2 год на початку другої половини переходу за межами небез­печної зони.

Для надання медичної допомоги в дорозі на кожний залізничний ешелон, автоколону або пішу колону виділяється медпрацівник, пе­реважно з евакуйованих.

Для піших евакуйованих, якщо райони розміщення їх далеко, можуть організовуватися проміжні пункти евакуації (ППЕ). їх влаш­товують за межами небезпечних зон, у населених пунктах, розміще­них на евакуаційному маршруті, поблизу доріг. По можливості ева­куйовані пересаджуються на транспорт. На маршрутах піших ко­лон надається медична допомога в медпунктах населених пунктів, через які проходить маршрут, або організованих при колонах.

Чисельність піших колон від 500 до 1000 осіб. Для зручності управ­ління колоною бажано розбивати колону на групи по 50—100 осіб і на чолі групи призначити старших.

Особливу увагу звертають на дітей, не дозволяючи їм відлучатися від дорослих.

У дорозі люди повинні суворо дотримуватися встановлених пра­вил, дисципліни, виконувати вказівки представників управління цивільного захисту, старшого у вагоні, на судну або в автомобілі і без їх дозволу не залишати транспортні засоби.

При евакуації пішки необхідно виконувати всі команди і сигна­ли начальника колони, дотримувати вказаний темп руху і дистан­цію, бути готовими до захисту при введенні сигналів цивільного за­хисту. У дорозі необхідно надавати допомогу один одному, особливо хворим і тим, хто відстав. При поганому самопочутті потрібно звер­нутися до медичного працівника, який супроводжує колону.

Людям потрібно роз'яснити, що ці труднощі неминучі, що мири­тися з ними потрібно для збереження життя і тому обов'язок кож­ного громадянина дотримуватися встановлених правил поведінки, виконувати вимоги посадових осіб і надавати їм допомогу в прове­денні цих складних заходів.

Службою протирадіаційного і протихімічного захисту організується протирадіаційне і протихімічне забезпечення в умовах проведення евакуації та спостереження за радіаційною і хімічною обстановкою.

Евакуація в умовах радіоактивного забруднення чи зараження місцевості небезпечними хімічними речовинами проводиться закри­тим транспортом.

Вибираються найпростіші маршрути руху з найменшими рівня­ми радіації, концентраціями отруйних чи сильнодіючих ядучих ре­човин. Виходити з приміщень до прибуття транспорту небажано. Слід суворо дотримуватися режиму радіаційного захисту.

При аваріях на підприємствах хімічної промисловості евакуйо­ваних необхідно забезпечити індивідуальними засобами захисту.

Для організації прийому і розміщення евакуйованого населення, а також для забезпечення його всім необхідним створюються при­ймальні комісії і приймальні евакуаційні пункти сільських районів. Приймальні евакуаційні комісії проводять свою роботу разом зі шта­бами і службами управліннями цивільного захисту. До складу при­ймальної евакуаційної комісії села чи сільськогосподарського об'єкта нходять відповідальні працівники державної адміністрації, представ­ники торгівлі, громадського харчування, освіти, медичних, побуто­вих та інших організацій.

Приймальна евакуаційна комісія району, села, об'єкта встанов­лює зв'язок з евакуаційною комісією і уточнює питання прийому і розміщення населення, графік руху ешелонів і автомобільних колон, чисельність людей.

Для прийому населення, що прибуває, влаштовують приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) у школах, дитячих садках, клубах та інших громадських будівлях, бажано поблизу пунктів прибуття евакуйова­ного населення. На ПЕП зустрічають евакуйованих, розподіляють за населеними пунктами, надають першу медичну допомогу, розсе­ляють людей.

Розселяють евакуйованих у будинках і квартирах місцевих жи­телів (у порядку підселення), гуртожитках, клубах, пансіонатах та інших придатних для житла приміщеннях.

Підвали, погреби необхідно пристосувати під ПРУ.

Місцеві жителі повинні бути готові поділитися з прибулими про­дуктами харчування, особливо в перші дні приїзду, до того, як буде організоване їх постачання.

Місцеві органи адміністрації сільських населених пунктів, сіль­сько- і лісогосподарських об'єктів повинні виявляти постійну тур­боту про евакуйоване населення, сприяти його працевлаштуванню і забезпеченню всім необхідним для проживання.

Забезпечення евакуйованих продуктами харчування і предметами першої необхідності організується через місцеві торговельні органі­зації, мережу громадського харчування і побутового обслуговування.

Комунально-побутове обслуговування евакуйованого населення покладається на місцеві комунально-побутові установи: майстерні, перукарні, пральні, бані. Розширити їх можна за рахунок евакуйо­ваних.

Медичне обслуговування евакуйованих здійснюється діючими на місцях лікарнями, поліклініками, медпунктами сільської місцевості, які можуть бути додатково укомплектовані евакуйованими медич­ними працівниками та забезпечені засобами санітарної обробки і знезаражування.

У місцях розселення евакуйоване населення повинне суворо до­тримуватися розпоряджень місцевої адміністрації, органів цивіль­ного захиситу. Його залучають до роботи в сільському господарстві, на лісогосподарському виробництві, на місцевих підприємствах і підприємствах, вивезених із небезпечної зони, які продовжують ро­боту в заміській зоні.

4.2.8. Індивідуальні засоби захисту

Індивідуальний спосіб захисту передбачає застосування індивіду­альних засобів захисту органів дихання, шкіри, а також медичних засобів захисту. Цей спосіб широко застосовують у мирний час в умо­вах радіоактивного забруднення, в зонах, заражених сильнодіючими ядучими речовинами, осередках біологічного зараження, районах сти- 350 хійних лих. У режимі надзвичайної ситуації і надзвичайного стану всі заходи, які передбачається застосовувати для захисту населення, включають застосування засобів індивідуального захисту.

Індивідуальні засоби захисту призначені для захисту людей від радіоактивних, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин, а також бактеріальних засобів. За призначенням засоби індивідуального за­хисту поділяються на засоби захисту органів дихання і шкіри.

За принципом захисту вони бувають фільтруючі та ізолюючі.

Фільтрація полягає в тому, що повітря, яке проходить у засобах захисту органів дихання через фільтруючі елементи, шар активова­ного вугілля, звільняється від шкідливих домішок і надходить в організм людини чистим.

Індивідуальні засоби захисту ізолюючого типу за допомогою ма­теріалів, непроникних для зараженого повітря, повністю ізолюють організм людини від навколишнього повітря.

За способом виготовлення індивідуальні засоби захисту поділя­ються на виготовлені промисловістю і найпростіші, або підручні, які виготовлені з підручних матеріалів.

Засоби індивідуального захисту є табельні, забезпечення якими передбачається табелями (нормами) оснащення залежно від органі­заційної структури формувань цивільного захисту, і не табельні, як доповнення до табельних засобів або для зміни їх.

Для захисту органів дихання людей у системі цивільного захис­ту є протигази. Вони захищають органи дихання, обличчя й очі людини від радіоактивних речовин, небезпечних хімічних сполук і бактеріальних речовин, що знаходяться в повітрі.

Щоб індивідуальні засоби захисту органів дихання забезпечували надійний захист, вони мають відповідати таким вимогам: забезпечува­ти низьку опірність диханню для зменшення втоми; забезпечувати подачу чистого повітря без його забруднення через підсос; забезпечу­вати потік сухого повітря до окулярів щоб не запотівали; мати малий мертвий об'єм для запобігання вдихання вдруге повітря, що видихається; легко і швидко збиратись; не заважати працювати в місцях з обмеже­ним доступом повітря; бути легкими і міцними; підтримувати задо­вільний рівень комфортності, щоб стимулювати використання, знижу­вати втому і сприяти зосередженню уваги того, хто ними користується; мати низький рівень шуму дихального клапана, щоб не відволікати користувача; мати переговорну мембрану, яка швидко може заміня­тись на радіопереговорний пристрій.

За принципом дії протигази поділяються на фільтруючі та ізолю­ючі.

Фільтруючі протигази є основними і найбільш поширеними для захисту органів дихання.

Для дорослого населення призна­чені фільтруючі протигази — ЦП-5, ЦП-5М, ЦП - 7, ЦП-7В; ПМГ (марки А, В, КД, БКФ, М), ПФСГ(мар- кпА, В, КД, БКФ, СО, БК), ПФВГ(мар- кп А, В, К, БКФ), для дітей — ДП-6, ДП-6М, ПДФ-7, ПДФ-Ш, ПДФ-Д, ПДФ-2Ш, ПДФ-2Д, КЗД-4, КЗД-6.

Протигази ЦП-5 (рис. 40), ЦП-5М, ЦП-7, ЦП-7В комплектуються філь­трує а льн о - пог лпна льною коробкою малого габариту і шолом-маскою. До комплекту протигаза ЦП-5М входить шолом-маска з мембранною коробкою, у коробці розміщений переговорний пристрій.

Протигаз ЦП-7 має фі льтрув а льно-пог лпна льну коробку, за кон­струкцією аналогічну коробці ЦП-5, але з поліпшеними характери­стиками. Лицева частина маски цивільного протигазу МЦП об'ємного типу з наголовником у вигляді гумової пластини. На протигазовій коробці є гідрофобний трикотажний чохол, який захищає від зара­ження, снігу, пплу і вологи (рис. 41).

До комплекту протигаза ЦП-7В входить лицева частина МЦВ-В,

аналогічна лицевій частині МЦП, але додатково під переговорним пристроєм є пристосування для прийому водії — це гумова трубка з мундштуком і ніпе­лем, за допомогою спеціальної криш­ки можна приєднувати до фляги.

Протигаз ПДФ-Ш призначений для дітей шкільного віку від 7 до 17 років, а протигаз ПДФ-Д — для дітей віком від 1,5 до 7 років. Ці протигази ком­плектуються ф і л ь т р у в а л ь н о - п о г л п - нальнпмп коробками ЦП-5 і лицеви­ми частинами МД-3 або ШМ-62у.

Камера захисна дитяча КЗД прп- Рис. 41. Протигаз ЦП-7: значена для захисту дітей віком до

1 — лицева частина; 2 — 1,5 років від РР, ОР і БЗ. фі льтрув а льно-пог лпна льна ко- Фільтруючі протигази не захищають

робка; 3 — трикотажний чохол;

. від окису вуглецю (чадного газу), тому

4 — вузол клапана вдихання; " "

Рис. 40. Фільтруючий проти­газ ЦП-5: 1 — протигазова коробка; 2 — ко­робка з незапотіваючпмп плівка­ми; 3 — шолом-маска; 4 — сумка

5 — переговорний пристрій (мем- Д^дя захисту від нього застосовують гоп- брана); 6 — вузол клапана вп- калітовпй патрон, який приєднується до дихання протигазової коробки.

Необхідно пам'ятати, що при користуванні фільтруючим проти­газом в умовах радіоактивного забруднення радіоактивні речовини:штримуються фільтрувальними елементами і після цього стають джерелом опромінення, тому термін користування такою фільтру- иально-поглинальною коробкою має бути короткочасним.

Ізолюючі протигази є спеціальними засобами захисту органів ди­хання, очей, обличчя від усіх небезпечних речовин, що містяться в повітрі. Застосовують їх, якщо фільтруючі протигази не забезпечують захист, а також коли у повітрі недостатньо кисню. В ізолюючих протигазах Ш-4, ІП-46, ІП-46М, ІП-5 та ізолюючих приладах КІП-5, КІП-7, КІП-8 необ­хідне для дихання повітря збагачується киснем у регенеративному па­троні, де знаходяться перекис і надперекис натрію. Такі протигази скла­даються з лицевої частини, дихального мішка і регенеративного патрона.

Промислові протигази в сільському господарстві та деяких га­лузях промисловості застосовують для захисту органів дихання і очей від шкідливих газів, пилу.

Проведені в останні роки дослідження дали можливість розши­рити застосування цивільних протигазів для дорослих і дітей з ме­тою захисту від СДЯР.

До протигазів ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7 і дитячих ПДФ-(А), ПДФ-Ш(А), ПД-2Д, ПДФ-2Ш, ПДФ-7 розроблені комплекти додаткових патронів ДПГ-1 і ДПГ-3 (рис. 42). Крім цього, протигази ЦП-7, ПДФ-ЗД і ПДФ-2Ш комплектуються фільтрувально-поглинального коробкою ЦП-7К, що дає можливість застосовувати для захисту від радіону­клідів йоду та його органічних сполук.

У комплекті з протигазом патрон ру, диметиламіну, нітробензолу, сірк кислоти, тетраетилсвинцю, фенолу, фосгену, фурфуролу, хлористого вод­ню, хлористого ціану і етилмеркап- тану, аДПГ-1, крім того, від двооки­су азоту, метилу хлористого, окису вуглецю і окису етилену. Зовнішнє повітря очищається у фільтруваль- но-поглинальній коробці від аеро­золів і парів СДЯР, надходить у па­трон, де очищається від шкідливих домішок і через з'єднувальну труб­ку потрапляє в півмаску.

Усередині патрона ДПГ-1 є два шари шихти — спеціальний погли­нач і гопкаліт (рис. 43), а в ДПГ-3 — тільки один шар поглинача.

 

Рис. 43 Додатковий патрон ДПГ-1:

1 — прокладка гумова; 2 — ков­пачок; 3 — корпус; 4 — гопкаліт; 5 — поглинач; 6 — дно; 7 — кільце прокладочне; 8 — заглушка ператури навколишнього середовища від ЗО °С до +40 °С, для окису вуглецю, окису етилену і метилу хлористого від -10 °С до +40 °С.

Таблиця 108. Тривалість захисної дії протигазів у комплекті з ДПГ-1 і ДПГ-3 від СДЯР, хв СДЯР Концен­трація СДЯР, мг/л и а п ДПГ-3 СДЯР Концен­трація СДЯР, мг/л С Є Ч ДПГ-3 Аміак 5,0 3 0   Етилмеркаптан 5,0     Диметиламін 5,0     Окис етилену 1,0     Хлор 5,0     Метил хлористий 0,5     Сірководень 10,0     Окис вуглецю 3,0     Соляна кислота 5,0 ЗО ЗО Нітробензол 5,0     Тетр аетил свинець 2,0     Фенол 0,2     Двоокис азоту 1,0 ЗО   Фурфурол 1,5

 

Від хлору і сірководню у концентрації 5 мг/л цивільні протигази захищають і без додаткових патронів протягом 40 хв, а дитячі — 80 хв.

Патрони мають гарантійний строк зберігання — 10 років в упаковці підприємства. Час захисної дії від СДЯР (обся­гом легеневої вентиляції ЗО л/хв) для цивільних протигазів ЦП-5, ЦП-5М, ЦП - 7 у комплекті з додатковими патронами ДПГ-1 і ДПГ-3 наведено в табл. 108. Для дитячих протигазів час за­хисної дії від СДЯР (обсягом леге­невої вентиляції 15 л/хв) не менш ніж у два рази більший вказаного у таблиці. Всі дані наведені для від­носної вологості повітря 75 % і тем-

Для захисту від парів і аерозолів таких СДЯР, як хлор, фосген, синильна кислота, хлорпікрин, етилмеркаптан можна застосувати цивільні протигази з часом захисної дії в 2,5 — 3 раза меншим, ніж вказано для промислових протигазів. Такі протигази комплекту­ються лицевими частинами від цивільних протигазів і протигазови­ми коробками, які спеціалізовані за призначенням. У протигазових коробках розміщені один або кілька поглиначів і аерозольний фільтр. Коробки різного призначення відрізняються кольором і літерними позначеннями (табл. 109).

Захист населення і територій віл надзвичайних ситуацій-----------.---------------

Користуючись протигазом з коробкою марки Г, необхідно вести,,блїк часу Роботи кожної коробки. Через 100 і 80 год коробки відпо-,'дно марокГ без ПАФ і Г з ПАФ вважаються відпрацьованими і підлягають заміні новими.

/ аолиш Марка коробки	іца. ларактерист Тип коробки, розпізнавальне пофарбування	ика промислових протигазів Шкідливі речовини, від яких захищає коробка
А, А8 3:	Зез протиаеро- юльного фільтра і ПАФ), коричнева.	Гари органічних речовин (бензин, гас, щетон, бензол, толуол, КСИЛОЛ, СГрКОВуГ: іець, спирти, ефіри, анілін, газо: і органічні зполуки бензолу та його гомологів, _ гетраетилсвинець), фосфор і хлорорганічні зтрутохімікати
А	ЗПАФ, коричнева з білою верти­кальною смугою	Ге саме, а також пил, дим і туман
В, В8	Без ПАФ, жовта	Кислі гази і пари (сірчистий газ, сірково­день, синильна кислота, хлор, окисли азоту, фосген, хлористий водень), фосфор і хло­рорганічні отрутохімікати
В	3ПАФ, жовта з білою верти­кальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
Г, Г8	Без ПАФ, чорна і жовта по верти-	Пари ртуті, ртутьорганічні отрутохімікати на основі етилмеркурхлориду
Г	3ПАФ, чорна і жовта з білою вертикальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман, суміш парів ртуті й хлору
Е Е8	Без ПАФ. чорна	Миш'яковистий і фосфористий водень
Е	3ПАФ, чорна з білою верти­кальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
КП КП8	Без ПАФ, сіра	Аміак, сірководень та їх суміші
кд	3ПАФ, сіра з бі­лою вертикаль­ною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
м	Без ПАФ, червона	Оксид вуглецю в присутності органічних парів (крім речовин, які практично не сор- буїоться, наприклад, метану, бутану, етану, етилену та ін.), кислих газів, аміаку, миш'яковистого і фосфористого водню
м	3ПАФ, червона з вертикальною білою смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
по	Без ПАФ. біла	Оксид вуглецю
БКФ	3ПАФ, зелена з білою верти­кальною смугою	Кислотні гази і пари, пари органічних речовин, миш'яковистого і фосфористого водню і різні аерозолі (пил, дим і туман)

 

Коробки марок М і СО при збільшенні маси відповідно на 35 і 50 г порівняно із початковою масою (на корпусі вона вказана) вва­жаються відпрацьованими і мають бути замінені новими.

Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіо­активних речовин, ґрунтового пилу, бактеріальних засобів та різних шкідливих аерозолів. Такі респіратори, як Р-2, ШБ-1, "Пелюстка", широко застосовували після Чорнобильської аварії. Добре себе за­рекомендували

— пилозахисні: "Кама", "Пульс-К", "Пульс-М", Ф-62Ш, "Росток-2", "Росток-3", У-2к, Р-2, Р-2д (для дітей), Ф-62П, "Айстра-2", "Айстра-9";

— протиаерозольні: ГГРІ, ¥¥Р2, т в, ГТ25;

— газопи ло з ахи сні: РУ-60М, РПГ-67, "Тополь" (мар ки А, В, КД)таін.

Респіратор промисловий У-2К ідентичний респіратору Р-2, при­йнятому на оснащення формувань цивільного захисту.

Респіратор фільтруючий протигазовий РПГ-67 захищає органи дихання від впливу парів шкідливих речовин. Залежно від умов, у яких доводиться працювати, респіратор комплектують патронами різних марок (табл. 110). Марка респіратора відповідає марці філь­труючого патрона.

 

[іачсипя рссщраторів -„ ч и л респіраторів

Таблиця—ТЮ. Пр Марка

■>.;і\[іііі;і югі.

РУ-60 мА

--- лл_Яллрлрл₀рт______

 

РУ-60 мГ І Т ґ* Г\

тдіГг» Г\ и Щ—:

л „ л л

РУ-60 Мкд

тумян'гпіІТ'-

РУ-60 мВ