Система безперервної освіти

Спеціалісти дедалі частіше звертаються до проблем безперервної освіти, центральною соціальною ідеєю якої є гармонійний розвиток людини. Якщо розуміти її буквально, тобто як процес, що не має пе­рерв, розривів, то освіта інтерпретується як поетапний процес, тобто освіта «через усе життя». Саме за такої інтерпретації починає діяти в Україні багатоступінчаста форма навчання, яка, з урахуванням Закону України «Про освіту», передбачає підготовку фахівців усіх рівнів (мо­лодший спеціаліст, бакалавр широкого профілю, спеціаліст з вузькою спеціалізацією, магістр) (див. рис. 3.1).

У філософському розумінні термін «безперервність» означає ціліс­ність. Такий підхід щодо трактування освіти передбачає її тлумачення як цілісного розвитку людини, освіти «на все життя». Така система роз­ширює можливості виробничої і соціальної адаптації індивіда в дина­міці суспільства, забезпечує всебічне охоплення населення, відкриває можливості кожної людини пройти своєю індивідуальною освітньою стежкою.

Система безперервної освіти є комплексною проблемою. Її дослі­джують різні науки, і усі вони підпорядковані загальній ідеї – пошуку шляхів усебічного розвитку особистості у цій системі. Фундаменталь­ною психологічною проблемою є вивчення особливостей самого проце­су навчання людини у різні періоди життя, її мотивації, розвитку пізна­вальних інтересів і потреб. Серед педагогічних проблем – визначення цілей, змісту, форм та методів безперервної освіти. Соціологічні дослі­дження спрямовані на вивчення взаємовідносин виробничої і навчаль­ної діяльності людини на різних етапах життєвого шляху. Важливою управлінською проблемою стає аналіз наукових основ демократизації керівництва системою освіти.

Вивчення проблеми безперервності освіти стало одним з найактуальніших дослідницьких напрямів соціології освіти.Безперервність освіти розглядають як процес постійного поповнення іоновленнязнань людини, її духовного вдосконалення від раннього дитинства до старості. Виникнення і розвиток ідеї безперервностіосвітипов’язують з науково-технічним прогресом, який поставив перед представниками науки і виробництва підвищені вимоги, спонукає їх до оволодіння но­вими знаннями, методами, навичками. Одночасно він вимагає всебічно освіченого працівника.

 

Громадянська освіта

Глобальне поширення демократії стало відповіддю на історичні ви­клики принципово нової ситуації, що склалася у світі на порозі XXI століття основу якої становить безпрецедентний розвиток постіндустріального суспільства та гуманітарних технологій. Постіндустріальне суспільство потребує відповідної форми політичної організації, яка б забезпечувала умови для розкриття творчих можливостей людини та потенціалу нових технологій, що можливо лише за умов вільного, де­мократичного суспільства, яке сповідує закономірність «вільна людина – розвинене громадянське суспільство — сильна держава».

Основою демократичного ладу є людина, яка спроможна розкрити його потенціал, для якої демократія є природним середовищем задово­лення особистих та суспільних інтересів. Важливими етапами на шля­ху українського суспільства до демократичної консолідації є виховання толерантності, поваги до людини, уміння долати стереотипи, знаходи­ти компроміс. Необхідно, щоб громадяни знали свої права і обов’язки, були впевненими, що можуть впливати на зміни в суспільстві, дотри­мувались закону, мислили критично та незалежно.

Громадянська освіта – це вимога часу, тому розвиток та вдоско­налення її системи є актуальним завданням для усіх демократичних країн. Багатий досвід громадянської освіти накопичено в умовах зрі­лої демократії Великої Британії, Німеччини, Канади, Франції, Нідерландів та інших країн, де створено різноманітні підручники, розроблено на­вчальні курси, діють науково-методичні центри, налагоджено відповід­ну підготовку та перепідготовку вчителів.

Громадянська освіта – це система інтегрованих знань, процес розвитку і поширення цих знань, як необхідного компонента гро­мадянського суспільства, оволодіння цими знаннями створює умови для формування та розвитку демократичних цінностей і громадян­ських умінь особистості, становленню яких у громадянській освіті надається більшого значення, ніж засвоєнню власне професійні знань та умінь.

Зміст громадянської освіти охоплює:

- культурологічні знання, основою яких у системі освіти для демо­кратії є культура міжлюдських (міжгрупових і міжособистісних) відносин. Оволодіння культурним надбанням своєї нації відбу­вається водночас із вихованням доброзичливого і зацікавленого ставлення до культур інших народів, етнічних спільнот, які ста­новлять культурне розмаїття регіону, України, Європи, світу;

- філософські та аксіологічні знання про громадські, демократич­ні, загальнолюдські, національні цінності;

- політичні знання щодо демократичних принципів функціонуван­ня політичної системи і влади та їх особливості в Україні; про­цедури та механізмів формування і функціонування державних структур, порядку реалізації їхніх повноважень, апеляцій до них;

- правові знання щодо суті права та його ролі у суспільстві, основ конституційного ладу у країні, порядку формування, діяльності та взаємодії державних органів і органів місцевого самоврядуван­ня; знання щодо прав людини, механізмів її захисту, обов’язків і відповідальності; національних та міжнародних нормативних актів, присвячених цій проблемі;

- економічні знання щодо розкриття сутності відносин як елемента демократії; основних економічних принципів; фінансової систе­ми, системи соціального забезпечення та соціального захисту; соціально-економічних аспектів екологічної проблеми, пробле­ми розвитку та екологічної безпеки;

- соціально-психологічні знання щодо визначення психологічної природи та сутності владно-підвладних відносин; мотивації со­ціальної поведінки особистості; психологічних особливостей інформаційного впливу на свідомість особистості; способів розв’язання конфліктних ситуацій; ефективність форм комуніка­тивної взаємодії.

Метою громадянської освіти є сформувати особистість, якій притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі у житті суспільства.

Відповідно до мети можна окреслити такі завдання громадянської освіти:

- надання молодому поколінню знань про світові демократичні здобутки та особливості становлення демократії в Україні;

- набуття мотивації та основних вмінь з метою участі у громадянсько-політичних процесах, критично-конструктивне ставлення молоді до життя суспільства;

- сприяння становленню активної позиції громадян щодо реаліза­ції ідеалів і цінностей демократії в Україні;

- створення умов щодо набуття населенням досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та комунікативної взаємодії.

Громадянська освіта базується на тих же загальних педагогічних принципах, що й освіта в цілому. Найхарактернішими принципами громадянської освіти є:

- гуманізм, що передбачає пріоритетність ідеї прав і свобод люди­ни, творчий розвиток особистості, виховання людської гідності, повагу до приватної власності, співвіднесення освітніх вимог з можливостями та природними здібностями людини;

- демократичність означає виховання духу соціальної солідар­ності, справедливості, уміння конструктивно взаємодіяти з сус­пільством та приймати рішення;

- зв’язок з практичною діяльністю передбачає пріоритетність для системи громадянської освіти навчання і виховання умінь і дій, зорієнтованість учнів на навички соціальної взаємодії, уміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, уміння самостійно приймати відповідальні рішення і діяти у правовому полі;

- цілеспрямованість громадянської освіти, передбачає зорієнто­ваність на позитивні соціальні дії учнів, набуття позитивного досвіду соціальних дій, формування позитивного іміджу компе­тентної громадянськості;

- наступність і безперервність означає поетапне, відповідно до вікових особливостей, розширення інформаційного, виховного, інструментального (практичного) обсягу для демократії, що бере початок у дошкільному вихованні, включає всі етапи середньої – вищої, професійної освіти, а також освіти для дорослих; перед­бачає виховання потреби вчитися навичок громадянськості про­тягом усього життя;

- міждисциплінарність означає навчання і виховання громадянськості у процесі вивчення різних навчальних дисциплін; узго­дження змісту навчальних програм з метою та завданнями гро­мадянської освіти;

- культуровідповідність передбачає врахування у змісті грома­дянської освіти етнонаціонального, регіонального, культурного і звичаєвого контексту;

- полікультурність означає наповненість громадянської освіти іде­єю універсальності прав людини, а також ідеєю етнокультурного розмаїття України, Європи, світу, правової рівності національних культур; передбачає виховання особистості на засадах міжетніч­ної толерантності, поваги до представників інших культур;

- плюралізм означає виховання поваги людини до політичної, іде­ологічної, етнонаціональної, расової різноманітності; виховання усвідомлення несприйняття будь-якого політичного екстремізму.

Зміст громадянської освіти як головний засіб цілеспрямованого на­вчання має базуватися на основних ідеях демократичного суспільства. При формуванні змісту громадянської освіти необхідно дотримува­тись:

1) особистіснозорієнтовано підходу, за якого у центрі навчально-виховного процесу є інтереси особи. За таких умов централь­ною ідеєю громадянської освіти є поняття невідчужуваних прав людини, а її зміст спрямовується на виховання громадянина де­мократичного суспільства, що прагне вільного вибору і будує свою діяльність на підґрунті визнання абсолютної цінності прав людини. Даний підхід до формування змісту громадянської осві­ти передбачає врахування вікових особливостей учнів, розробку кожного конкретного етапу навчання за віковою вертикаллю у взаємопов’язаному контексті всього навчального процесу;

2) діяльнісного підходу, який визначає спрямування змісту грома­дянської освіти на розвиток уявлень і умінь, що сприяють успіш­ній соціальній активності особистості. Цей підхід реалізується шляхом створення навчальних ситуацій, в яких апробуються на практиці засвоєні громадянські цінності.

1) Реалізація цього підходу здійснюється шляхом викладення глобальних проблем посередництвом локальних на основі позитивного досвіду участі учнів у окремих громадянських акціях, проектах тощо;

2) конкретно-історичного підходу, який вимагає розглядати навчальний процес цілісно, як історичну категорію, своєрідну модель конкретних вимог суспільства щодо підготовки молоді до життя та діяльності в даному суспільстві на певному етапі його розвитку. Конкретно-історичний підхід спрямовує зміст громадянської освіти на вирішення найбільш актуальних для даного етапу розвитку українського суспільства завдань. Громадянська освіта передбачає оволодіння системою знань, що сприяє формуванню світоглядних орієнтацій особистості, виробленню власної філософії життєдіяльності, її самоідентифікації та самореалізації у кожній із сфер суспільного життя (див. табл. 9.4).

 

 

Таблиця 9.4 Формування світоглядних орієнтацій особистості у кожній із сфер суспільного життя

Сфери суспільного життя
	Соціальна	Політико-правова	Економічна	Культурна
Уявлення	Про сутність громадянського суспільства; систему соціального забезпечення і соціального захисту; соціальної поведінки особистості; діалогічні стратегії; способи розв’язання конфліктних ситуацій; ефективні форми взаємодії із представниками владних структур та інших установ.	Про механізм функціонування політичної системи та влади в Україні; особливості взаємодії органів державної влади і органів місцевого самоврядування та їх відповідальність перед громадянами; про права людини механізм їх захисту.	Про фінансову, податкову і бюджетну систему держави та органів місцевого самоврядування; суть ринкових відносин; основні економічні принципи; рушійні сили економічного розвитку; економічні права.	Про громадянські, демократичні, загальнолюдські, національні норми і цінності; культуру світової цивілізації та культуру українського народу.
Інтелектуальні уміння	Розробити стратегію вирішення проблемної ситуації; здатність оцінити свої ідеї з позиції іншого; комунікативні уміння	Критично сприймати інформацію, самостійно її аналізувати; робити виважені рішення з урахуванням юридичних норм; послідовно обстоювати свої права.	Відстоювати свої права як суб’єкта ринкових відносин; споживача і платника податків.	Культура міжлюдських відносин; вільне володіння українською мовою як державною.
Установки та цінності	Толерантність; впевненість у своїй спроможності впливати на життя суспільства; умотивованість до громадянської дії.	Усвідомлення себе як громадянина і патріота України; лояльне і водночас вимогливе ставлення до влади; активна позиція щодо участі у демократичних перетвореннях; усвідомлення абсолютної цінності прав людини, свободи особистості.	Усвідомлення своїх обов’язків як платника податків; нетерпимість до порушників податкового кодексу; усвідомлення того що конкуренція – необхідна передумова розвитку економіки; професійна етика у взаєминах.	Усвідомлення взаємозалежності інтересів окремих людей, соціальних груп у суспільстві; почуття власної гідності, толерантність, плюралізм, домінування гуманістичних принципів у світоглядній структурі; охорона навколишнього середовища; інформаційна та комп’ютерна грамотність.
Досвід участі	Участь у громадських об’єднаннях.	Уміння реалізувати своє право на участь у виборах та інших формах прямої демократії; орієнтування у сучасній політичній ситуації.	Уміння оцінити можливості самореалізації у системі ринкових відносин.	Повага до своєї національної культури, рідної мови; доброзичливе і зацікавлене ставлення до культур інших народів.

 

Провідну роль у реалізації громадянської освіти відіграють освітньо-виховні заходи (формальної і неформальної освіти): дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні навчальні заклади (загальноосвітні навчальні заклади І-ІІІ рівнів, гімназії, колегіуми, спеціалізовані школи), професійно-технічні навчальні заклади; вищі навчальні заклади І-ІV рівнів акредитації (коледжі, технікуми, інститути, університети, заклади післядипломної освіти та інші вищі навчальні заклади), позашкільні навчальні заклади (центри, установи, бібліотеки); заклади та установи культури, громадські (неурядові) організації. Причому на шкільні роки припадає ключовий період формування громадянської культури, громадянських цінностей, самоусвідомлення молодої людини, включаючи національну свідомість.

У громадянській освіті перевага має бути надана активним методам, що стимулюють творчість, ініціативу, самостійне та критичне мислення і базуються на принципах багатосторонньої взаємодії (дискусії, рольові ігри, мозкові атаки тощо).

 

 

Резюме

1. Термін «зміна» відображає найбільш загальну форму буття всіх ма­теріальних об’єктів та духовних явищ, яка пов’язана з частковим або повним перетворенням зовнішніх та внутрішніх форм органі­зації об’єктів, їхнім перебуванням у просторі та часі. Діапазон змін охоплює як просте механічне переміщення тіл в просторі так і гли­бину перетворень у структурі суспільства.

2. Соціальна трансформація охоплює процес внутрішніх змін суспіль­ства, внаслідок яких долається втрата ним рівноваги, здійснюється відхід від меж край­ньої соціальної напруги, досягається новий, більш диференційо­ваний і більш високий рівень впорядкованості і організованості У всіх основних сферах життєдіяльності. Трансформаційний процес охоплює зміни, що торкаються усіх сфер суспільного життя – економіку, політику, освіту, соціальну структуру, культуру та водночас, розпадається на ряд послідовних трансформаційних станів, кожний із яких являє собою реально досягнуті переміни у конкретний відрізок часу.

 

3 Глобалізація – це соціальна зміна особливого типу: зміна явищ щодо яких ми наперед визначаємо, що вони націлені на певну мету на зразок лінійного процесу. Предметом глобалізації є рух, динаміка еволюції, яка стосується всіх вимірів суспільної діяльності і поля­гає у перевищенні відомих форм відкритості чи інтернаціоналізації. Глобалізаційні процеси визначають розвиток соціальних інститутів суспільства, у тому числі й інституту освіти.

4 Система освіти – соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого поко­ління (підготовку і залучення до життя суспільства через навчання і виховання). Система освіти як соціальний інститут, з одного боку, є сукупністю певних установ та осіб, які забезпечені спеціальними матеріальними засобами і здійснюють конкретні соціальні функції, з іншого боку, системою ідей, правил, положень, стандартів, норм діяльності та поведінки людей у певних ситуаціях освітнього життя.

5. Вітчизняна система освіти включає такі елементи: дошкільна осві­та і виховання; загальна середня освіта; позашкільна освіта та ви­ховання: професійно-технічна освіта; вища освіта; післядипломна підготовка; аспірантура і докторантура; самоосвіта.

6. Безперервна освіта є актуальною проблемою сьогодення, централь­ною соціальною ідеєю якої є гармонійний розвиток людини. Якщо розуміти її буквально, то освіта інтерпретується як поетапний про­цес, тобто освіта «через усе життя».

7. Громадянська освіта – це система інтегрованих знань, процес роз­витку і поширення цих знань, як необхідного компонента громадян­ського суспільства, оволодіння цими знаннями створює умови для формування та розвитку демократичних цінностей і громадянських умінь особистості, становленню яких в громадянській освіті нада­ється більшого значення, ніж засвоєнню власне професійних знань та умінь. Її метою є формування особистості, якій притаманні демо­кратична громадянська культура, усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі у житті сус­пільства.

Питання для самоконтролю

1 Охарактеризуйте суть та особливості соціальних змін у суспільстві.

2 Проаналізуйте позитивні та негативні аспекти глобалізаційних процесів.

3. Від яких чинників залежить ефективність освіти?

4. Наведіть визначення терміну «самоосвіта».

5. Яку роль відіграє система безперервної освіти у функціонуванні освітньої системи загалом?

6. Охарактеризуйте сучасні інноваційні процеси у сфері освіти.

7. Що включає в себе концепція розвитку освіти в XXI ст.?

8. Охарактеризуйте історичну еволюцію і сучасний стан вітчизня­ної соціології освіти.

9. Вкажіть основні проблеми навчання дітей з особливими потре­бами.

10. Проаналізуйте суть освітньої політики.

11. Поясніть твердження «освіта через усе життя».

12. Назвіть основну мету та завдання громадянської освіти.

Теми ІНДЗ

 

1. «Зміна» як форма буття об’єктивного світу.

 

2. Характеристики типів змін.

 

3. Специфіка соціальних змін.

 

4. Інноваційні процеси у сфері освіти.

 

5. Сутність концепції «Освіта у ХХІ столітті».

 

6. Чинники ефективності освіти індивіда

 

7. Сутність громадянської освіти

Рекомендована література

1. Бауман 3. Глобалізація: Наслідки для людини і суспільства /3. Ба­уман – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська Академія», 2008. – 109с.

2. Бестужев-Лада И В. К школе XXI века. Размышления социолога. / И.В. Бестужев-Лада – М.: Педагогика, 1988. – 256 с.

3. Белова Л.О. Виховна система ВНЗ: питання теорії та практики / Л.О. Белова. – X.: Вид-во НУА, 2004. – 264с.

4. Валлестайн І. Глобалізація або вік змін? Довгостроковий погляд на шлях розвитку світової системи /І. Валленстайн // Глобалізація. Ре­гіональна політика. – Луганськ, 2002. – С. 49-66.

5. Герасина Л.Н. Современная высшая школа в условиях реформиро­вания образования / Л.Н. Герасина - Харьков: ХГУ, 1993. - 246 с.

6. Головаха Є. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологіч­ного моніторингу в Україні. / Є Головаха - К.: Ін-т соціології, 1997. 156с.

7. Злобіна О. Особистість як суб’єкт соціальних змін. / О. Злобіна – К.: Інститут соціології HAH України, 2004. – 400с.

8. Лігоцький А. О. Теоретичні основи проектування сучасних освітніх систем / А. О. Лігоцький. – К.: Техніка, 1997. – 210 с.

9. Мартен Д. Метаморфози світу: Соціологія глобалізації. / Д. Мартен

10. К.: Вид. дім «КМ Академія», 2005. – 302с.

11. Мелащенко О. М. Задоволення потреб у навчанні як нагальна по­треба держави, навчального закладу, індивіда / О М. Мелещенко // Вісник Національного технічного університету України «Київ­ський політехнічний інститут». (Філософія. Психологія. Педагогі­ка) 36. Наук, праць. – К.: ІВЦ «Політехніка», 2001. - №3. – Кн.1. С.11-12.

12. И Навроцкий А.И. Высшая школа: теория и практика модернизации. / А.И. Навроцкий – X.: Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2007. – 196 с.

13. Непрерывное образование в контексте образовательных реформ в Украине: Монография / [Авт. Коллектив: В И. Астахова, Е. Г. Ми- хайлева, Е. В. Астахова и др.]; Под общ. Ред. В. И. Астаховой; Нар. Укр. Акад. – X.: Изд-во НУА, 2006. – 299 с.

14. Реалізація в Україні принципів та завдань Болонського процесу: Інформ.-аналіт. Матеріали М-ва освіти і науки України. – К., 2003. 15с.

15. Сидоренко О.Л. Приватна вища освіта: шляхи України у світовому вимірі. / О.Л. Сидоренко - X.: Основа, 2000. - 256с.

16. Соціологія і психологія: Навч. Посіб. / За ред. Ю.Ф. Пачковського.

- К.: Каравела, 2009. – 760с.

17. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: «К.І.С.», 2003. – 296 с.

18. Танчер В. І. Валерстайн про виклики соціології XXI століття: за­прошення до дискусії. / В.І. Танчер // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. - №3. – С.57-67.

19. Чернецкий Ю. А. Высшее образование в рыночной экономике. / Ю.А. Чернецкий - М., 1991. - 286с.

20. Чернецкий Ю.А. Высшая школа США: общая характеристи­ка и возможные «уроки» для Украины / Ю.А. Чернецкий // Университеты. - 1999. - № 2. - С.46-50.