Стилi управлiнського спiлкування

Дiлова гра

Демократ?... Автократ?... Лiберал?...

Мета гри:

— формувати в студентiв навички та вмiння дiлового стилю спiлкування;

— удосконалювати в них культуру ведення конструктивного дiалогу;

— розвивати логiчне мислення майбутнiх фахiвцiв.

Сутнiсть гри:

1. Проблема: «Визначення ефективного стилю управлiння».

2. Учасники гри та їх функцiї:

2.1. Модель керiвника гри — науково-педагогiчного працівника:

Науково-педагогічний працiвник:

— пояснює сутнiсть гри, правила та регламент;

— ставить проблему;

— формує команди;

— призначає експертну групу;

— пiдводить пiдсумки.

2.2. Модель учасникiв гри:

Учасники команди:

— пiдбирають матерiали для вирiшення поставленої проблеми;

— учасники команди обгрунтовують своє бачення запропонованої проблеми;

— обмiнюються думками, обирають командний проект вирiшення проблеми, який оголошують.

Експерти:

— оцiнюютъ iдеї та дії учасникiв команд під час обговорення проблеми;

— визначають команду, яка перемогла.

3. Порядок проведення ділової гри: науково-педагогiчний працiвник заздалегідь повідомляє тему, до якої студенти повинні підготуватися. До участi в грi залучаються всi присутнi студенти. З них вiн формує команди (максимум десять осіб в однiй командi).

Завдання до гриучасникам команди — заздалегiдь пiдготувати власну аргументацiю щодо поставленої проблеми.

Завдання пiд час гри учасникам команди — у процесi конструктивного дiалогу виробити єдиний підхiд до розв’язання проблеми, котрий оголошується одним із членів команди.

Для вирiшення поставленого завдання командам надається 15—20хв. Науково-педагогічний працiвник призначає експертiв, якi оцiнiюють роботу учасникiв пiд час дискусiї. Експерти оцiнюють аргументацiю команди за критеріями: види професійної дiяльностi керiвника, в яких проявляється його управлiнський стиль; збитки (виробничі, матерiальнi, соцiальні), пов’язані зi стилем управлiння; переваги йнедоліки висунутих доказiв, аналiзують їх i оголошують команд,яка перемогла.

На завершення науково-педагогiчний працівник висловлює свою думку, підводить пiдсумки гри.

4. Пiдведення підсумкiв гри: аргументація рішення — 1-5 балiв; уміння вести конструктивний дiалог— 1-5 балiв.

Для роздумiв!

У Чарльза Швеба був начальник цеху, робітники якого не виконували виробничих норм.

— Як це виходить, — запитав Швеб, — що така здібна людина, як ви, не може домогтися, щоб цех працював нормально?

— Не знаю, — вiдповiв начальник цеху, — я переконував робітників, лаявся, проклинав, погрожував звiльненням. Але ніщо не діє. Вони не можуть упоратися iз завданням.

Розмова вiдбувалася наприкiнцi дня, саме перед тим, коли повинна була приступити до роботи нічна зміна.

— Дайте менi крейду, — сказав Швеб. Потiм, звернувшись до найближчого робітника, запитав:

— Скільки плавок видала ваша змiна сьогодні?

— Шiсть.

Не говорячи нi слова, Швеб вивів крейдою на пiдлозi велику цифру шiсть i вийшов. Коли прийшли робітники нічної змiни, вони побачили цифру й запитали, що це значить.

— Тут був сьогоднi головний бос, — відповів робітник першої змiни. — Вiн запитав, скiльки плавок ми видали, i ми сказали — шість. Він записав це на підлозi.

Наступного ранку Швеб знову зайшов у цех. Нiчна зміна стерла цифру шість i замінила на велику «7». Коли робiтники денної зміни з’явилися, вони побачили на пiдлозі іншу цифру. Виходить, нiчна змiна вважає себе кращою за денну? Ну, добре ж, ми покажемо їм, чи не так?

Вони з ентузiазмом взялися до роботи, i коли ввечерi пiшли, то залишили на підлозі величезну хвалькувату цифру 10. Справа пішла на лад. Незабаром цех, що вiдставав, працював краще за будь-який iнший на заводi.

Щоб домогтися виконання важкої роботи, — говорить Чарльз Швеб, — потрiбно пробудити дух суперництва. Я маю на увазi суперництво не з корисливою метою — заробляти побiльше грошей, а пов’язане з бажанням довести свою перевагу. Бажання переваги! Виклик! Кинута рукавичка!

 

 

БАР’ЄРИ СПIЛКУВАННЯ

Дiлова гра

Спiлкування без бар‘єрiв

Мета гри:

— формувати вмiння володiти рiзними формами рольових комунiкацiй;

— удосконалювати особистiснi навички емоцiйного реагування й самоконтролю пiд час спiлкування;

— розвивати навички розумiння стилю поведiнки спiврозмовника;

— виховувати повагу, терпимiсть, шанобливе ставлення до спiврозмовника.

Сутність гри:

1. Проблема: «Подолання бар’єрiв рольової поведiнки в спiлкуваннi керiвника й пiдлеглих».

2. Учасники гри та їх функції:

2.1.Модель керiвиика гри — науково-педагогiчного працiвника:

Науково-педагогічний працiвник:

— пояснює сутнiсть гри, правила та регламент;

— пропонує перелiк ситуацiй;

— призначає експертну групу;

— пiдводить пiдсумки.

2.2.Модель учасникiв гри:

Учасники гри:

— демонструють типи рольової поведiнки вiдповiдно до запропонованих ситуацiй.

Експерти:

— оцiнюють демонстрацiю студентами типiв рольової поведiнки;

— визначають переможцiв.

3. Порядок проведення ділової гри: до участi в грi залучаються всiприсутнiстуденти, з яких науково-педагогiчний працiвник формує експертну групу (три студети).

Завдання учасникам команди — до кожної iз заданих ситуацій необхідно пiдiбрати три типи вiдповiдей (впевнену, невпевнену, агресивну й продемонструвати.

Ситуації:

а) зробiть зауваження пiдлеглому, який запiзнився на роботу;

б) пояснiть пiдлеглому, що вiн належним чином не виконує свої функцiональні обов’язки;

в) попросiть пiдлеглого вийти на роботу в суботу;

г) підлеглий розважає Вас розмовою, а Вам треба працювати.

Для розв'язання поставленої задачi студентам надається 5хв. Пiсля того кожен зi студентiв демонструє варіанти вiдповідей.

Експерти оцiнюють виступ кожного учасника та оголошують переможцiв.

Після гри науково-педагогічний працiвник проводить обговорення, який тип відповiдi й ким був краще продемонстрований; якi бар’єри виникали при формуваннi того чи iншого типу вiдповiдi?

1. Підведення пiдсумкiв гри: за вдалу демонстрацiю типу рольової поведiнки — 1-3бали.

 

Цiкаво знати!

Цікавою є японська культура, у якiй дуже поширена ввічливiсть. Японець намагається не допускати занадто категоричних формулювань, висловлювань. Той, хто говорить, не стверджує: «Я вважаю, що...», а говорить; «Менi здається, що...».

Тi, хто обговорюють проблему, не заявляють, що попереднiй партнер по спiлкуванню не має рацiї. Просто думка одного пiдхоплюється й розвивається у висловлюваннi iншого з певними змiнами. У зв’язку з цим у повсякденному життi з двох фраз «будь ласка, встаньте» i «чи не встанете Ви» з з точки зору японця, прийнятнішою буде друга фраза, оскiльки в ній немає характеру примусу, залишається свобода вибору.