Використання діалогів, полілогів, ділових, рольових ігор під час вивчення «Української мови за професійним спрямуванням»

Готуючи фахівців інженерних спеціальностей у вищих навчальних закладах, слід брати до уваги те, що невід'ємною частиною їхньої майбутньої діяльності, іміджу і, зрештою, успіху є вміння спілкуватися. Спілкування – один з неодмінних елементів спільної діяльності людей в усіх сферах, який полягає у взаємодії як мінімум двох суб'єктів (осіб, груп, соціумів) – комуніканта і реципієнта, з метою передачі інформації, взаємовпливу, взаємозміни. Мета професійного спілкування – урегулювання ділових стосунків у державно-правовій та виробничо-професійній сферах життя через організацію, стимул, контроль, реакцію; розв'язання професійних завдань через з'ясування відношень між даним і новим.

Комунікативний бік спілкування передбачає використання вербальних (словесних), паравербальних (темп, інтонація тощо) та частково невербальних (жести, міміка та ін.) засобів обміну інформацією, переважно втіленої в текст. Мова будь-якої сфери життя має своєю основою сучасну українську літературну мову (у складних умовах білінгвізму в Україні – це ще й російська, але українська мова – державна, безумовно, має функціонувати як мова офіційного спілкування), з якої, залежно від мети, ситуації тощо добираються певні лексичні, синтаксичні та інші засоби. У зв'язку з цим наголошуємо на формуванні (чи розвиткові) особистісних якостей мовця (і комуніканта, і реципієнта) як неодмінної умови успішного мовного спілкування, зокрема самостійного і творчого мислення та вербальної пам'яті. Нині такі якості є особливо важливими, оскільки молодь має орієнтуватися в інформаційному бумі, розмаїтті інформації та політичних, наукових, культурних поглядів, критично визначати для себе авторитетні джерела, будувати власне життєве кредо і його мовну модель, а не наслідувати стерті позиції-штампи.

До самостійності мислення привчає критичне оцінювання сприйнятої інформації: чи насправді описані події відбувалися, чи об'єктивна така інтерпретація, чи правильні ці розрахунки тощо. Це спонукатиме до перевірки фактів, вироблятиме власну позицію щодо описуваних подій і щодо висловленого, призвичаюватиме обережно ставитися до категоричних заяв й оперування чужими слова­ми, думками, з посиланнями на певні джерела.

Творче мислення дасть змогу виявити не лише експліцитний зміст вислову (наукової статті, документа, художнього твору), його зовнішній бік: хто, коли, де та ін., а й імпліцитний, прихований зміст, підтекст, який не складається із суми значень використаних слів: наприклад, до якого рішення спонукає той чи інший документ, яку ідею він лобіює, що можна сказати про особистісні якості автора, чи справді він говорить щиро тощо.

Так само комунікант може змоделювати власну мовну поведінку, спробувати оцінити її з погляду реальних чи уявних реципієнтів, продумати можливі запитання, передбачити реакцію слухачів (читачів).

Успіх мовного професійного спілкування залежить від:

• мовця як особистості з індивідуальними якостями;

• його знання сучасної української літературної мови як основи мови професійного спілкування (мовна компетентність);

• уміння використовувати ці знання і втілювати інформацію у текст залежно від мети, ситуації тощо (комунікативні навички).

Тому невід'ємною частиною змісту навчального курсу дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» є практичні теми – діалоги, полілоги, ділові, рольові ігри, створення імітованого середовища, в яке потрапляє студент – майбутній інженер, розв'язуючи важливі професійні завдання, реалізуючи свої здібності в конкретній ситуації

Цей блок передбачає визначення і формування таких якостей мовця, як самостійний і творчий склад мислення; орієнтування в ситуації; орієнтація на мову співрозмовника; мовна пам'ять; правильний і доречний добір мовних засобів; правильна побудова висловлювання (тексту); прогнозування реакції слу­хачів; відповідна дикція; уміння слухати.

Труднощі, які виникають під час донесення або сприймання інформації, часто є наслідком вікових, статевих, соціальних та інших розбіжностей; комунікант і реципієнт можуть мати різні темпераменти, характери, переконання, освіту. Подолати ці розбіжності дає змогу мовний етикет (сукупність стандартних словесних формул, уживаних у стандартних ситуаціях), реалізований через мовну етикетну поведінку. Доцільно дати рекомендації для комуніканта і для реципієнта, напр.: не припускатися типових помилок у сприйнятті співрозмовника (неадекватна оцінка співрозмовника, вплив стереотипу тощо). Усе це спростить і поліпшить процес спілкування фахівців у певній галузі і в будь-якій мовній ситуації.

Маючи необхідні якості, володіючи мовним етикетом, студенти оволодівають особливостями підготовки й ведення співбесіди, дискусії, публічного виступу, телефонної розмови тощо, виробляючи індивідуальний стиль мови професійного спілкування. У зв'язку з цим є потреба розглянути технології сперечання, доведення власної думки, переконування тощо.

Варто також приділити увагу невербальним засобам спілкування: проксеміці й кінестетиці, акцентувати немовні елементи етикету, наголосити на зв'язку з основними поняттями курсу «Етика ділового спілкування».

Для формування практичних умінь і навичок багато важить вибір активних форм і методів опанування знань Важлива роль відводиться структурно-модульній схемі навчання, яка має чимало переваг, адже студенти здобувають знання не в готовому вигляді, не шляхом заучування правил і наведення прикладів, вони виступають активними учасниками динамічного навчального процесу.

Проблемний підхід, варіативність форм навчання, диференціація, прогнозування – усе це дає змогу урізноманітнювати навчальну роботу, створювати й застосовувати новітні технологи, завдяки яким формується культура мовлення та спілкування майбутніх інженерів.

Модульний варіант вивчення практичного курсу забезпечує взаємозв'язок навчального, розвивального й мотиваційного компонентів навчальної діяльності, сприяє міцному засвоєнню програмового матеріалу, розвиткові пізнавальних здібностей. Головне при цьому, що студенти набувають умінь оволодівати мовою обраної професії.

Маємо визнати, що у вищій школі й далі панівним лишається споглядально-репродуктивне навчання, тобто заучування і відтворення чужих думок – до такого способу здобування інформації призвичаїла загальноосвітня школа Тож на кожному занятті потрібно вчити студентів практично користуватися здобутими знаннями, наприклад, конспектувати відповідну літературу, осмислюючи зміст наукового тексту, і, таким чином, розвивати інтелектуально-творче спрямування особистості Сьогодення потребує не стандартних лекцій-монолопв і практичних, занять, а діалогу, що передбачає аналіз проблемних ситуацій, імпровізацію, творчі шукання.

Для вдосконалення вмінь вибирати з кількох можливих варіантів найточніший, стилістично доречний і виразний, який найліпше б надавався для конкретної ситуації спілкування, ми використовуємо систему комунікативних завдань. Подаємо приклади таких завдань до заняття на тему «Спілкування в колективі». В основному – це діалоги, що розігруються вдвох, утрьох.

 

– Ви – молодий фахівець, хочете подати директорові свої пропозиції щодо поліпшення роботи відділу. Як краще викласти ці пропозиції?

– Вам потрібно на завтра відпроситися з роботи. Спробуйте умовити вашого керівника.

– Ви – начальник відділу. Попросіть свого підлеглого вийти на роботу у вихідний день.

– Учора був ваш перший робочий день. Ви познайомилися з колегою, але сьогодні не можете пригадати його ім'я та по батькові. Тим часом він до Вас звертається, як годиться.

– Ви одержали від керівника відділу важливе й термінове завдання, а двоє Ваших колег заважають Вам розмовами …

– Ваш колега вже давно збирався у це відрядження, а посилають Вас.

– Ви – керівник відділу Ваш підлеглий дуже просить надати йому відпустку Відмовте у проханні.

– Двоє Ваших колег обговорюють питання про придбання для відділу нового комп'ютера, але їхнє рішення, на Ваш погляд, неправильне. Спробуйте переконати їх у тому, що вони помиляються.

– Вам зателефонував Ваш керівник і запросив узяти участь у зборах. Але у Вас термінова справа, яку ніяк не можна перервати.

– Керівник доручив Вам віддрукувати наказ Та в чернетці, написаній рукою шефа, Ви бачите помилки.

 

Розгляньмо діяльність студентів під час виконання другого завдання.

Скажімо, вони розіграли такий діалог:

– Добрий день, Андрію Михайловичу! Вибачте, що турбую, та я до Вас із проханням.

– Слухаю.

– Так складаються мої родинні справи, що завтра мені потрібно бути вдома. Ось звіт, який Ви доручали мені підготувати. Сподіваюсь, тут усе правильно.

– А раптом виникнуть якісь додаткові запитання?

– На цей випадок я домовлюся з Валерієм Олексійовичем. Він у курсі справи.

– Що ж, тоді я не маю заперечень. Щасти Вам!

– Дякую.

 

З погляду граматики викладач у цьому діалозі контролює вживання імені по батькові у формі кличного та орудного відмінків, у разі потреби виправляє помилки й акцентує увагу студентів на правильних формах Можна доручити це «експертам» із числа студентів, які стежитимуть за перебігом діалогу, а після закінчення розмови проаналізують почуте, спираючись на критерії нормативності и комунікативної доцільності мовлення. Цей момент навчальної діяльності можна використовувати і для формування досить важливого комунікативного уміння – критикувати, не ображаючи.

Третє завдання відрізняється від попереднього соціальними ролями партнерів по комунікації: якщо в другому завданні з проханням звертався підлеглий до керівника, то тут у ролі прохача виступає керівник. Під час обговорення доцільно поставити низку проблемних запитань, наприклад: «Чи змінюється набір мовних засобів за такої зміни соціальних ролей комунікантів?», «Припустимо, що ви – молодий начальник відділу, а підлеглий – старша віком людина...» Під час евристичної бесіди студенти переконуються, що ділове мовлення не може бути цілком спонтанним, що надзвичайно важливо мати в активному словнику цілий арсенал мовних засобів» які можна використовувати, беручи до уваги соціальні ролі партнерів по спілкуванню.

Отже, виконання комунікативних завдань сприяє реалізації комплексу педагогічних цілей: опрацьовується граматичний матеріал, коригується й збагачується мовлення студентів, активізуються та відшліфовуються комунікативні вміння: опановувати ситуацію спілкування; планувати своє мовлення, тобто окреслювати зміст висловлювання; добирати адекватні мовні засоби для передачі цього змісту; забезпечувати зворотний зв'язок. Актуалізуються також соціолінгвістичні відомості, на основі яких формуються вміння добирати мовні засоби для оформлення думки відповідно до виконуваної комунікантом у колективі соціальної ролі.

Працюючи над удосконаленням мовної майстерності, можна застосовувати прийом «прихованого» контролю, коли цей контроль непомітний для студента, і тільки викладачеві відоме значення певного завдання як контрольного. Наприклад, під час виконання серії завдань «Прийом відвідувачів» викладач має змогу перевірити, наскільки активно студенти послуговуються етикетними формулами звертання, вибачення, прохання, відмови. Результати такої перевірки дають конкретний матеріал для наснаступних педагогічних впливів. Можна доручати ведення контролю «експерта» із числа студентів. Наприкінці заняття вони оцінюють рівень певних умінь своїх однокурсників і водночас удосконалюють власні навички редагування і саморедагування.

Завдяки застосуванню такої системи методичних прийомів поетапно формується культура ділового мовлення майбутніх інженерів, а саме: коригується їхнє мовлення відповідно до літературних норм; збагачується лексичний запас мовленнєвими блоками, кліше, характерними для ділового спілкування; виробляється вміння добирати для оформлення актів комунікації відповідні вербальні й невербальні засоби з урахуванням соціального статусу партнера; розвиваються контрольно-стимулюючі навички організації мовленнєвої діяльності.