Поняття та економічний зміст фінансової санації підприємств

 

Одним зі способів подолання фінансової кризи є фінансова санація. Термін «фінансова санація» походить від латинського слова «sanatio» – оздоровлення. Санація – це система методів, що здійснюються для запобігання банкрутства. Способи санації можуть бути різними. Одним зі способів санації є об’єднання підприємства, що перебуває на межі банкрутства, з аналогічною ефективно працюючою компанією. Другий спосіб полягає у випуску нових акцій чи облігацій з метою мобілізації грошового капіталу. Третій – за рахунок збільшення банківських кредитів і одержання державних субсидій. Четвертий – перетворенням короткострокової заборгованості у довгострокову. П’ятий спосіб – за рахунок повної або часткової покупки державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства. Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поняття «санація» відрізняється від поняття «досудова санація». Закон визначає досудову санацію як систему заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутства боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку виробництва в справі про банкрутство. Банкрутство – це визнана господарським судом неможливість боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Заяву про порушення справи про банкрутство може подати кредитор, якщо має докази беззаперечної простроченої кредиторської заборгованості в розмірі не менше як триста мінімальних заробітних плат. Заходами щодо відновлення платоспроможності при проведенні процедури досудової санації є: фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов’язань і обов’язкових платежів як на безоплатній, так і на платній основі, наприклад прийняття на себе боржником та іншими особами зобов’язань на користь третіх осіб, які надали цю допомогу.Надання допомоги належить і до органів виконавчої влади, й до місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень зобов’язані вжити своєчасних заходів для запобігання банкрутства суб’єкта господарювання. Однак дана норма відносно державних органів є скоріше декларативною. Зрозуміло, що своєчасними можуть бути здебільшого заходи фінансові (пільги, субсидії та ін.). Але для їхньої реалізації необхідні додаткові кошти, які щорічно мають закладатися в бюджети (державний й місцеві). У західноєвропейських країнах до процедури досудової санації ставляться вкрай негативно. Причина полягає в тому, що фінансове оздоровлення підприємства, яке ще не є боржником, негативно позначається на розвитку вільної конкуренції. Відмінною рисою Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є те, що в ньому не регламентуються ні порядок і строки, ні відповідальність учасників досудової санації, ні контроль над проведенням її процедури. Учасники досудової санації самостійно визначають усі необхідні, на їхній погляд, положення для проведення заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства.

Проведення досудової санації не має тривати понад 2 місяці та лише в особливих випадках, визначених законодавством, уповноважений орган може продовжити термін, але не більше, ніж на встановлений законодавством час.

На відміну від досудової санації, «санацією» є система заходів, вжитих під час виробництва в справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації, спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів, капіталу та (або) зміна організаційно-правової й виробничої структури боржника. Санація здійснюється після ухвалення судом рішення про призначення процедури санації й управляючого санацією. Для цього достатньо клопотання комітету кредиторів, суд не має права відмовити в проведенні процедури санації внаслідок відсутності реальної можливості відновити платоспроможність боржника. Строк санації триває не більше 12 місяців, однак за клопотанням кредиторів він може бути продовжений ще на 6 місяців або скорочений. Відповідно до раніше чинного законодавства строк санації при згоді всіх кредиторів не обмежувався. Управляючим санацією може бути фізична особа, яка має ліцензію, видану у встановленому законодавством порядку, що й діє на підставі постанови Арбітражного суду. Кандидатури управляючого санацією й інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів кожним із кредиторів. Керівник підприємства також може бути управляючим санацією за умови, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів. З моменту призначення управляючого санацією припиняють повноваження керівника й органів управління боржника. Останні зобов’язані протягом трьох днів від дня ухвалення рішення про санацію передати управляючому санацією бухгалтерські й інші документи боржника, печатки й штампи, матеріальні цінності.

Санація боржника в рамках судових процедур здійснюється: за розпорядженням майном боржника, за допомогою укладення мирової угоди, санацією, ліквідацією банкрута.

Рішення про проведення санації ухвалюється у випадках:

·звернення боржника за власною ініціативою в господарський суд із заявою про своє банкрутство і з пропозиціями умов укладення мирової угоди;

·після того, як пройшов місяць з дня опублікування оголошення в засобах масової інформації про відкриття справи про банкрутство (якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, що задовольняють вимоги кредиторів).

У системі проведення фінансової санації підприємств розрізняють три основні функціональних блоки: а) розробка плану санації, б) санаційний аудит, в) менеджмент санації.

Менеджмент санації можна розглядати з двох позицій:
1) інституційної та 2) функціональної.

До функціональних сфер менеджменту санації належать:

·постановка цілей;

·формування й аналіз проблеми (головна проблема – фінансова криза);

·пошук альтернатив, прогнозування й оцінка наслідків їхньої реалізації (добір і оцінка необхідного каталогу санаційних заходів);

·ухвалення рішення;

·реалізація (проведення конкретних санаційних заходів);

·контроль санації;

·аналіз відхилень.

Відповідно, фінансова санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють автономну і гетерономну санацію. Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками. Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній третіх сторін, у т. ч. банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і ліквідація причин їх появи чи відновлення та збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санації.