Кризи можуть бути стратегічними, прибутковості та ліквідності

Розрізняють три фази кризи:

1) яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства;

2) загрожує подальшій діяльності підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

3) несумісна з діяльністю підприємства і призводить до його ліквідації.

Менеджмент підприємства має своєчасно реагувати на проблеми, пов’язані з виникненням фінансової кризи.

Елементи запобігання й виходу підприємства з кризи:

·експрес-діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства;

·своєчасне реагування на кризові явища;

·адекватність витрат і заходів з усунення кризових ситуацій відповідно за ступенем реальної загрози фінансовій рівновазі підприємства;

·повна мобілізація й використання ресурсів підприємства для вжиття заходів щодо виходу з кризи.

Інструменти запобігання фінансовій кризі підприємства:

·зниження витрат;

·стимулювання продажів;

·оптимізація грошових потоків;

·робота з дебіторами й реструктуризація кредиторської заборгованості.

При виявленні рівня фінансової кризи доцільно визначати ризик вірогідності настання банкрутства. На сьогодні є вітчизняні методики виявлення цього ризику, засновані на досвіді вітчизняних й зарубіжних економістів, зокрема таких, як О. Терещенко, О. Хотомлянський, Т. Перната, Г. Северина, Альтман, Ліс, Депалян, Таффлер, Спрингейт. Вони базуються на виявленні рівня фінансової стійкості (це дуже важливо при оцінці ризику банкрутства). Всі кризові фактори являють собою складний комплекс причинно-наслідкових зв’язків. Типовими наслідками втрати фінансової стійкості підприємства є: втрата клієнтів і покупців, неповне завантаження потужностей виробника, неритмічність виробництва, зменшення кількості договорів і контрактів на реалізацію продукції чи послуг, зниження продуктивності праці та підвищення собівартості, наявність наднормативних запасів, збільшення неліквідних оборотних коштів і плинності кадрів та ін.

Сутність вітчизняної методики полягає в класифікації підприємств за ступенем ризику, виходячи з фактичного рівня показників фінансової стійкості і рейтингу кожного показника, вираженого в балах.

Розрізняють шість класів підприємств:

1-й клас – підприємства з великим запасом фінансової стійкості, що дає змогу бути впевненим у поверненні позикових коштів;

2-й клас – підприємства, які демонструють певний ступінь ризику по заборгованості, але ще не розглядаються як ризикові;

3-й клас – проблемні підприємства. Немає ризику втрати основних засобів і оборотних коштів, але повне отримання відсотків є сумнівним;

4-й клас – підприємства з високим ризиком банкрутства навіть після вжиття заходів щодо фінансового оздоровлення. Кредитори ризикують втратити свої відсотки і позиковий капітал;

5-й клас – підприємства дуже високого ризику, практично неплатоспроможні;

6-й клас – підприємства найвищого ризику.

Згідно з цією методикою, фінансовий стан підприємства оцінюється за шістьма коефіцієнтами. Групування підприємств відповідно до критеріїв оцінки фінансового стану наведено за табл. 11.3.

Таблиця 11.3

Групування підприємств за критеріями оцінки фінансового стану підприємств

Показник	Границі класів за критеріями (бал)
1-й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Більше 0,25-20	0,2-16	0,15-12	0,1-8	0,05-4	Менше 0,05-0
Коефіцієнт швидкої ліквідності	Більше 1,0-18	0,9-15	0,8-12	0,7-9	0,6-6	Менше 0,5-0
Коефіцієнт поточної ліквідності	Більше 2,0-16,5	(1,9-1,7)-(15-12)	(1,6-1,4)-(10,5-7,5)	(1,3-1,1)-(6-3)	1,0-1,5	Менше 1,0-0
Коефіцієнт фінансової незалежності	Більше 0,6-17	(0,59-0,54)- (15-12)	(0,53-0,43)-(11,4-7,4)	(0,42-0,41)- (6,8-1,8)	0,4-1	Менше 0,4-0
Коефіцієнт забезпече-ності власними оборотними коштами	Більше 0,5-15	0,4-12	0,3-9	0,2-6	0,1-3	Менше 0,1-0
Коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом	Більше 1,0-15	0,9-12	0,8-9	0,7-6	0,6-3	Менше 0,5-0
Мінімальне значення границі		85-64	63,9-56,9	41,6-28,3