Допоміжне технологічне обладнання

Обладнання включає пристрої для обслуговування чавунних і шлакових льоток, подачі дуття, нагріву повітря,подачі шихти на колошник та інше.

Чавунною льоткою називається отвір (канал) у стінці нижньої частини горна металоприймача, розташованого на висоті 600…1800мм від рівня лещаді й призначеного для періодичного випуску чавуну. Печі малого обсягу мають одну чавунну льотку V=1000м³, печі V=2000м³ мають дві льотки, V=2700м³ - три, а печі обсягом V=3200…5500м³ - чотири льотки. При наявності двох чавунних льоток їх розташовують під кутом 160º друг до друга, чотири льотки – попарно під кутом 80 і 100º між парами. Чавунна льотка являє собою наскрізний канал шириною 200…300мм і висотою 400…500мм у кладці горна й рами (рис.1.10), що футерується високоглиноземистою цеглою. Льотка забивається вогнетривкою масою. Для збільшення стійкості чавунної льотки вона обрамлена плитовими холодильниками горна товщиною до 255мм, з отвором для рами. Для випуску чавуну в масі льотки просвердлюють отвір d = 50…80мм.

Шлаковою льоткою називається отвір (канал) у стінці горна, розташований на висоті 1400…2000мм від рівня чавунної льотки й призначене для періодичного випуску шлаків із печі. На печах до V=2700м³ є по дві шлакові льотки, що служить для випуску “верхнього шлаку”. Вони розміщені під кутом 90° друг до друга й під кутом 55° до чавунних льоток. Крім того, частина шлаків виходить разом з чавуном через чавунні льотки – “нижні шлаки”. На печах V=3200…5500м³, що мають чотири чавунні льотки, практично усі шлаки виходять через чавунні льотки. На цих печах роблять одну шлакову льотку, що має резервне значення.

Рис.1.10. Чавунна льотка:

1 - вогнетривка маса; 2 - вогнетривка футеровка; 3 - рама; 4 – холодильник.

Шлакові льотки постачені арматурою, що називається шлаковим приладом. Шлаковий прилад (рис.1.11) складається з ряду телескопично з'єднаних частин: мідної штампованої, або литої порожньою охолоджуваною водою фурми (10) з отвором для випуску шлаків - 50…65мм, литого мідного і чавунного холодильників (3), (8) і чавунної амбразури (7) із залитими в них спіральними трубами.

Рис. 1.11. Арматура шлакової льотки

 

Всі частини приладу встановлюються в отвір у стінці горна. Чавунна амбразура уставляється у фланець (6), приєднаний за допомогою закльопок (5) до кожуха горна. Всі частини приладу з'єднуються між собою по конічних поверхнях, що полегшує обслуговування й зміну окремих частин. Деталі приладу втримуються від зворотного осьового зсуву, викликуваного тиском у печі, спеціальними упорами (4), один кінець яких упирається в торці відповідних деталей, а іншої за допомогою болтів і клинів кріпиться до фланця. Вода для охолодження амбразури, холодильників і фурми подається по напірних трубах (1), а виділяється по зливальних трубах (2). Упор (3) проміжних холодильників також охолоджується водою.

Механізми для закриття шлакових льоток називаються шлаковими стопорами. Робочий орган (стопор-пробка) повинен надійно закривати отвір фурми, не пригоряючи до неї й не розбиваючи її. Для цього траєкторія її руху при підході до фурми повинна збігатися з віссю останньої, наближаючись до прямої. На сучасних доменних печах застосовуються шлакові стопори важільної конструкції із пневматичним приводом, керовані дистанційно. Стопор складається з рами, системи важелів, що утворюють шарнірний паралелограм, стрижня стопора із пробкою, контрваги, пневматичного циліндра і канатної передачі. Пробка й стрижень безупинно охолоджуються водою.

Машина для закриття чавунної льотки (пушка) повинна виконати наступні вимоги: достатній обсяг робочого циліндра пушки для подачі необхідної льоточної маси за один прийом; тиск поршня більше максимального опору руху льоточної маси й поширенню її по внутрішній стінці горна. На сучасних доменних печах застосовуються пушки з електричним і гідравлічним приводом. Останні мають суттєві переваги, за рахунок спрощення конструкції, більш легкого управління і підвищеного ККД.

Машина складається з наступних основних вузлів: пушки з механізмом подачі льоточноі маси, опорної колони, механізму повороту, поворотного кронштейна з лафетом, візка, механізму притиску пушки механізму захвата.

До сталевого циліндра пушки обсягом 0,35…0,5м³ з однієї сторони при допомозі шарніра й відкидної серги прикріплена перехідна частина і носок пушки, а з іншого боку - механізм подачи льоточної маси з редуктором і двигуном. Механізмом подачи розвивається зусилля на поршень в 240…320 т.

На передній торцевій частині лафета розташовано засувку, що автоматично зчіплюється з рамою льотки й утримує пушку на місці в момент забивання. На печах із самонесучим кожухом установлюються пушки, конструкції яких виключають необхідність її захвата за кожух печі (рис.1.12). Для механізації зарядки пушки використаються спеціальні контейнери з поршнем і гідравличний апарат.

Машини для розкриття чавунної льотки. Операція по відкриттю чавунної льотки складається із двох етапів: розсверлювання, заповненого вогнетривкою масою льоточного каналу, і пробивання чавунної корки, що утворюється в отворі льотки на внутрішній поверхні.

 

Рис. 1.12. Установка пушки:

1-носок; 2-відкидна серга; 3- циліндр; 4- шарнір; 5- засувка; 6- регулююча гайка; 7-лафет; 8- кронштейн; 9 – ролик; 10- механізм притиску; 11- механізм подачі маси; 12 – опорна колона; 13- привод тритискання пушки; 14- шатун.

 

Відкриття чавунної льотки виконується за допомогою свердлильної машини,або пневматичного молотка. Машини повинні управлятися дистанційно, траєкторія їхніх робочих органів (бура й піки) повинна бути прямолінійною й похилою до обрію, робочий орган не повинен руйнувати футеровку й вогнетривку масу чавунної льотки. Робота свердлильних машин заснована на принципі обертання довгого свердла (бура), що приводить у дію електродвигуном. Пневматичні молотки відносяться до механізмів ударної дії, що працюють на стисненому повітрі.

Останнім часом для відкриття чавунної льотки застосовують бурильні машини, засновані на ударно-обертальному принципу дії. Робочим органом машини (рис. 1.13) є бур-молот, підвішений на каретці (7), що переміщується на катках у напрямній рамі (2). Рама жорстко з'єднана з поворотним кронштейном (3), що спирається через підп'ятник на колону (4), установлену осторонь від чавунної льотки. Механізм повороту (10), змонтований на опорнійколоні, призначено для підведення машини до льотки й виконано аналогічно відповідному механізму пушки.

Рис. 1.13. Бурильна машина

 

Для підведення бура-молота до льотки служить механізм подачі (1), розміщений на кінці рами й пов'язаний з кареткою ланцюговою передачею. Механізм захвата (8) служить для втримання машини при виникненні осьових зусиль у процесі буравлення. При підході машини до льотки засувка (9) механізму, що установлена в передній частині рами, зачіпається за скобу, приварену до кожуха печі. Для керування засувкою служить електромагніт.

Бур-молот машини складається з механізму обертання (6) й ударного механізму (5) з індивідуальними електроприводами, які працюють роздільно або спільно й розміщені в корпусі каретки. При нормальній роботі льотку розкривають тільки шляхом свердління. Ударний механізм включається тільки у випадку, коли бур зустрічає надмірний опір.

Повітряні фурми встановлені в зоні горна.Вони призначені для подачи дуття t = 1100…1200°С, природного газу, паливних добавок.

Фурми розташовані у верхній частині горна на відстані 2700…3500мм від вісі чавунної льотки. Висота горна знаходиться в межах Н_г=3,2…3,5м. Кількість повітряних фурмвизначають на основі експериментальних даних. Ряд відомих вчених пов’язують кількість фурм з такими параметрами печі, як діаметри горна, фурми, вихід фурми в горн, добові витрати коксу. Відомі такі формули:

М.А. Павлова п =2dr + 1, (1.1)

Н.К. Леонидова п =2dr, (1.2)

О.Р. Райса п =2dr - 0,3, (1.3)

М.Я. Остроухова п =2 dr / 1,4, (1.4)

В.И. Логинова п= 25П·dr/(44,5- dr), (1.5)

Е.Н. Тихомирова і Ю.І. Гофмана п=3dr-8, (1.6)

dr = 0,342 ∙ Uo^0,444, (1.7)

де dr– діаметр горна;

Uo - корисна місткість печі.

Проведені порівняльні розрахунки для печі з корисним обсягом 2002м³ і діаметром горна 9,75м дали такі результати:

п= 2·9,75 +1= 20,5≈21,

п= 2·9,75 = 19,5≈20,

п= 2·9,75-0,3=19,2≈19,

п= 2·9,75/1,4= 13,9≈14,

п= 25·3,14·9,75/(44,5-9,75)= 22,03≈22,

п= 3·9,75 -8= 21,25≈21.

Якщо не брати до уваги результат розрахунку за формулою (1.4), то інші величини кількості повітряних фурм знаходяться в діапазоні відхилень від 5,3 до 15,8%, що відповідає допустимій точності для інженерних розрахунків.

Для Uo=1513 м³ діаметр горна складає: dr = 0,342·1513 0,447 = 8,6м,

п=3∙8,6-8=17,8≈18.

Значення п=18 співпадає з реальною кількістю фурм для діючих печей аналогічної ємності ВАТ “Запоріжсталь”.

Для печей більшої місткості встановлюють 20…36 фурм, для малих - 16…20 фурм.

Устрій подачі дуття в піч представлено на рис.1.14. Повітря, необхідне для горіння палива, подається в доменну піч через отвори, розташовані у верхній частині горна - фурменій зоні. В отвір у вогнетривкій кладці уставляється фурмений прилад, що складається із трьох деталей: амбразури, холодильника й фурми.

Рис. 1.14. Пристрій для підведення дуття

 

Амбразура (11) являє собою чавунний виливок конічної форми, охолоджуваний водою, що циркулює по водопровідній трубці, залитої в її тілі. Щоб забезпечити добре ущільнення, амбразури кріпляться болтами до сталевого литого фланця (10), що приварюється до кожуха горна. Місце сполучення фланця з амбразурою обробляється так, щоб утворилася плоска поверхня, на якій проточується кільцева канавка (15) для закладки азбестового шнура. Фурмений холодильник (12) виконується мідним литим із внутрішньою порожниною, у якій циркулює вода. Вода підводиться до переднього торця холодильника й виділяється через задній торець. Холодильник також має конічну форму і укладається в конічне заточення амбразури. Призначення амбразури й фурменого холодильника-інтенсифікація охолодження кладки горна, що перебуває в безпосередній близькості до місця горіння. Крім того, наявність холодильника забезпечує щільну установку фурми, що усуває вибивання газу з горна.

У конічний отвір холодильника уставляється повітряна фурма, що виступає в глиб горна на 200…300мм. Повітряна фурма (13) являє собою порожню мідну литу або зварену коробку, заповнену водою. Внутрішній діаметр повітряних фурм коливається від 150 до 200мм і визначається необхідністю одержання оптимальної швидкості витікання дуття з фурм. Для виходу води з порожнини внизу перегородки є проріз (2), що забезпечує швидкість води, достатню для промивання тильної порожнини 8. Охолоджена вода підводиться у передню частину фурми трубкою (4), у якій потік води ділиться на два потоки вертикальною перегородкою (3). Виділяється вода з фурми через трубку (6). Тіло фурми вгорі передньої частини стовщене до 90мм і наплавлене твердим сплавом, що охороняє її від прогару при впливі рідкого чавуну. Нижня половина передньої частини має зріз (7), що огороджує низ фурми від влучення потоків чавуну й шлаків. Природний газ подається в потік дуття трубкою (9). Дуття підводиться до фурм по кільцевому повітропроводі 5 із внутрішнім діаметром до 1400мм, що знаходиться навколо печі і підвішене до колон печі. Кільцевий повітропровід з'єднаний трубопроводом гарячого дуття з повітронагрівачами. Вони зварюються зі сталевих листів товщиною 8…12мм й усередині футеруються високоглиноземистою цеглою. Кільцевий повітропровід з’єднається з фурмами через нерухоме коліно (8), рухливе коліно (16) і сопло (14). Такий складний пристрій викликаний необхідністю швидкої зміни згорілих деталей фурменого приладу. Повітряна фурма, сопло, рухливе й нерухоме коліна зчленовуються шліфованими кульовими заточеннями, які виконуються у вигляді окремих фланців (4), що кріпляться болтами. Рухливе й нерухоме коліна усередині футеруються шамотною цеглою. Рухливе коліно має патрубок (3) для чищення сопла й фурми при влученні в них шлаків. Патрубок закривається кришкою, що має оглядове скло для спостереження за ходом процесів у печі. Нерухоме коліно за допомогою болтового з'єднання кріпиться до штуцерів (6) кільцевого повітропроводу (5).

Рухливе коліно підвішується до нерухомого коліна на двох шарнірних підвісках (2) із клинами. Затягуючи клини, можна забезпечити щільне з'єднання шарнірних поверхонь у робочому положенні, а послабляючи - поворот рухливого коліна на підвісках.

Засипний апарат печі має такепризначення: завантаження шихти; розподіл шихти по перетину колошника; забезпечення герметичності печі; запобігання можливості вибуху.

Більша частина доменних печей обладнано двох конусними засипними апаратами, а нові печі – безконусні. На деяких печах використовують трьох і чотирьох конусні апарати.

Двохконусний засипний апарат має малий і великий конус, які працюють почергово: рухаючись вниз та вверх. Конструкція сучасного двухконусного засипного апарата (рис.1.15) складається із прийомної воронки (2), розподільника шихти, що складає з обертової воронки й малого конуса (3), чаші (5) великого конуса (6). Межконусний простір герметично закритий кожухом (4), називається газовим затвором. Шихтові матеріали, що подаються на колошник печі спеціальними вагонетками - скіпами, вивантажуються через прийомну лійку в обертову воронку малого конуса й при опусканні його попадають у лійку великого конуса. Після декількох опускань малого конуса великий конус опускає шихту в піч при закритому малому конусі. При цьому для забезпечення рівномірного розподілу шихти на великий конус малий конус має можливість обертатись на заданий кут разом з ціиліндричною воронкою. Двухконусна система завантаження дозволяє запобігти відходу газу з доменної печі в до атмосфери, тому що при відкритті одного з конусів інший перебуває в закритому стані (рис.1.15).

Рис. 1.15. Устрій двохконусного засипного апарату

 

Засипний апарат доменної печі працює в важких умовах, піддаючись ударам шматків шихти, стиранню потоками матеріалів і запилених газів, а також впливу високої температури. Тому конструкція деталей засипного апарата повинна бути міцною, високозносостійкою, надійною в роботі й забезпечувати швидкісне виконання ремонту. Принцип дії двохконусного засипного апарату представлено на схемі (рис.1.16).

Для забезпечення стабільної роботи конусного апарату і зменшення зусиль при опусканні конусів виконують наступні операції:

а ) при опусканні малого конуса.Вирівнюють тиск в міжконусному просторі Рмк і зовнішньому середовищі Р_а, тобто Р_км = Р_а. Для цього використовують скидні клапани 10;

б) при відкритті великого конуса.Необхідно вирівняти тиск в печі Рп і тиск в міжконусному просторі Р_мк, тобто Р_п= Р_мк > 0,2 МПа, за рахунок подачі чистого газу з тиском Р=Р_п.

Рис. 1.16. Схема роботи двох конусного апарату:

1 - великий конус; 2 - лійка; 3- штанга; 4- малий конус; 5-порожня трубчаста штанга; 6 - скіп; 7 - розвантажувальні криві; 8 - похилий міст; 9-обертова лійка;10 –викидний клапан.

 

Недоліки двох конусної системи подачі шихти: підвищений рівень зношування конусів (великий конус заміняється раз в 1,5...2 роки); складність забезпечення рівномірного розподілу шихти по перетину печі.

З метою поліпшення розподілу матеріалів по окружності колошника використаються розподільники шихти інших конструкцій. Прикладом такої конструкції є розподільник шихти з обертовою односхилою проміжною воронкою (рис.1.17). Матеріал зі скіпа (1) попадає в приймальню (2), а потім у проміжну вирву (3), що обертається зі швидкістю 6…18 об./хв., і через бічний вихідний отвір зсипається на малий конус (4) вирви (5). Розподільник може працювати й по станціях. У цьому випадку проміжна вирва (3) при наборі матеріалів установлюється нерухомо, потім повертається на заданий кут, і матеріали висипають на малий конус.

Рис. 1.17. Обертова воронка з напрямними лопатами

 

Трьохконусний апарат розроблено на ВАТ “Запоріжсталь” для часткового підвищення стійкості засипного апарату (рис.1.18). Термін служби апарату виріс. Якщо великий конус частково виходив з ладу, засипний устрій працював на двох конусах. Разом с тим мали місце деякі недоліки: виросла висота печі і одночасно довжина похилого мосту скіпового підйомника, значно ускладнилась конструкція апарату та його вага.

Створені різноманітні завантужувальні пристрої, що покращують розподіл шихти, мають підвищену стійкість основних елементів і працюють при підвищеному тиску газу під колошником (рис.1.19).

В завантажувальному пристрої (рис.1.19, а) засипний апарат не призначено для виконання функцій газозапорного елементу. В пристрої верхня частина воронки типового розподільника (5) виконана герметично з’єднана з верхнім нерухомим кожухом (3). Використається сальниковий ущільнювач (4). На верхній частині кожуха встановлені два газоущільнюючі клапани (2), над кожним із них розташована прийомна воронка (1).

Рис. 1.18. Трьохконусний завантажувальний пристрій:

1 – великий корпус; 2 – чаша конуса; 3 – нижній газовий затвор; 4 – штанга; 5 – воронка; 6 – верхній газовий затоір; 7 – звичайний розподільник шихти; 8 – привід обертання; 9 – пола штанга; 10 – приймальна воронка; 11 – вимірювач рівня шихти.

Рис. 1.19. Схеми нових конструкцій завантажувальних пристроїв:

а) 1 – приймальна воронка; 2 – газоущільнюючий клапан; 3 – нерухомий кожух; 4 – сальниковий ущільнювач; 5 – типовий розподільник; 6 – великий конус;

б) 1 – приймальна воронка; 2 – вантажний клапан; 3 – газоущільнюючий клапан; 4 – жолоб; 5 – малий конус; 6 – великий конус;

в) 1 – приймальна воронка; 2 – направляюча тічка; 3 – газоущільнюючий клапан; 4 – малий конус; 5 - засипний пристрій;

г) 1 – воронка-жолоб; 2 – газовий клапан; 3 – бункер; 4 – задвижка-дозатор; 5 – газові клапани; 6 – листова засовка; 7 – обертаючий лоток;

д) 1 – шихта-конвеєр; 2 – приймальна воронка; 3 - газоущільнюючий клапан; 4 – бункер; 5 – вантажний клапан; 6 – газоущільнюючий клапан; 7 – розподільна воронка; 8 - засипний пристрій; 9 – рухоме кільце.

 

В Японії для завантаження шихти без дрібних фракцій використовують пристрій без обертального розподільника (рис.1.19, б). Прийомні воронки (1) закриті знизу вантажним клапаном (2). Газоущільнюючий клапан 3 відкривають раніше ніж клапан (2) бункера і закривають пізніше. Це виключає контакт шихти із сідалом і диском клапану (3). Потім шихта попадає в нерухому розподільчу конусну воронку-жолоб (4), далі на малий конус (6) звичайної конструкції. Для покращення кільцевого розподілення шихти використані розсікачі. Ущільнюючі клапани виконують роль третього конусу

За кордоном значне розповсюдження знайшов пристрій (рис.1.19, в). Шихту завантажують до періодично або безперервно обертаючу прийомну воронку. Особливістю пристрою є використання чотирьох або шести воронок з газоущільнюючими клапанами (3), рівнобічне розташовані по колу. Шихта рухаючись трубою (2) через відкритий клапан (3) попадає на малий конус (4) і засипний апарат (5).

Безконусний апарат, розроблений в Люксембурзі показано на рис.1.19, г. Шихта конвейером (8) подається до воронки – жолобу (1), що подає її до лівого бункеру (3) через відкритий газовий клапан (2). Днище кожного бункеру закрито секторною засувкою-дозатором (4), під якими встановлено газові клапани (5). Для можливості замін і ремонту встановлена відсічна листова засувка (6). Шихта попадає до обертального лотку (7), кут якого регулюються. Він може бути постійним або перемінним. Це забезпечує завантаження шихти по спіралі.

На доменній печі комбінату “Криворіжсталь” встановлена схема завантажувального пристрою конструкції ВНІІметмаш (рис.1.19, д). Шихту конвейером (1) подають до прийомної воронки (2) із стулками в нижній частині. Далі шихта поступає в два бункера (4), кожний із них має зверху газоущільнюючий клапан (3), а знизу вантажний (5) і газоущільнюючий клапан (6). Із бункерів шихта поступає до розподільчої воронки (7), яка обертається безперервно і може працювати по станціям. Для регулювання розподілу шихти по радіусу печі використають рухоме по вертикалі кільце (9).

В останній час на деяких печах Японії та інших зарубіжних країн використають чотирьох конусні пристрої. Верхній конус обертається разом з воронкою і не використовується в якості газового затвору. Найбільш перспективними і відповідаючими сучасним вимогам доменної технології є бензконусні завалочні пристрої (рис.1.20).

.

Рис. 1.20. Безконусний завантажувальний пристрій:

1 - пересувна приймальня лійка; 2 і 3 - шихтовий затвор і гідропривід приймальної лійки; 4 - розтруб; 5 і 6 - верхній газоущільнювальний клапан і його корпус, 7 - шихтовий бункер, 8 - конічний перехідний кожух; 9 - восьмигранний направляючий жолоб; 10 - нижній газоущільнювальний клапан, 11 - шихтовий затвор; 12 - збірна лійка, 13 - хвилястий компенсатор; 14 - привід обертання лотка; 15-корпус редуктора; 16 - привід нахилу лотка; 17 - розподільний лоток; 18-опорні колони для бункерів і блоку клапанів; 19 - спусковий циліндричний жолоб; 20 - листовий засув; 21 - зносостійкий направляючий шихту пристрій; 22 - корпус для ущільнювальних клапанів і шихтових затворів.

 

Принцип роботи: шихта з рухливої воронки (1) засипається в правий або лівий бункер (7). При цьому відкритий верхній (5) і закритий нижній газовідсічний клапани (10). Після заповнення бункера відкривається відсічна засувка (11) і нижній клапан (10). Після цього шихта подається на обертальний розподільний лоток (17), який залежно від кута нахилу може подавати шихту на периферію або в центр. Потім цикл повторюється з лівим бункером, який заповнився під час відкритого правого бункера. Переваги апарату: можливість рівномірного розподілу шихти по вісі колошника; підвищена надійність; зручність ремонту.

Пристрій для подачи матеріалів на колошник доменної печі входить в загальнусистему подачі шихти, яка повинна забезпечити: прийом; транспортування; зберігання; набір; зважування; подачу матеріалів на колошник до завантажувального пристрою.

Подача матеріалів на колошник здійснюється в точній відповідності із установленою системою завантаження. Матеріали з підбункерного приміщення на колошник доменної печі доставляються скіповим підйомником або стрічковим конвеєром.

Скіпова подача шихти найбільш поширена на доменних печах невеликої та середньої продуктивністі. Скіповий підйомник складається з похилого моста, двох скіпів і скіпової лебідки. Похилий міст являє собою просторову металоконструкцію, що складається із двох бічних (головних) вертикальних ферм звареної конструкції, які з'єднані між собою поперечними зв'язками. На доменній печі похилий міст скіпового підйомника виконується двохопорним з консольною верхньою частиною.

Нижня частина опирається на фундамент у скіпової ями; другою опорою служить окрема колона (пілон), установлена на фундаменті печі. Пілон виконаний у вигляді плоскої ферми, що володіє гнучкістю в напрямку моста. Кут нахилу до обрію 50⁰.

Робочим органом скіпового підйомника є скіп (рис.1.21), який являє собою вагонетку з подовженим кузовом, передніми й задніми скатами (2), (4), що відрізняються між собою тільки бігунками. У передньому скаті бігунки мають внутрішню реборду,реборда бігунків заднього ската розташована посередині ободу.

Для кріплення канатів до скіпа є спеціальний запряжний пристрій (1). Кузов (3) скіпа виготовляється звареним з листової сталі товщиною 10…12мм. Для захисту від стирання внутрішня поверхня скіпа футерована плитами з марганцевистої сталі. Для полегшення вивантаження матеріалів кузов маєклинчасту форму, розширену до вихідного отвору і звужену до торця.

Рис. 1.21. Устрій скіпа

 

Ємність скіпів підйомника залежить від обсягу печі й досягає 20м³; вантажопідйомність - до 35т.Для пересування скіпів використовуються спеціальні лебідки з тяговим зусиллям до 390 кН.

Обертання вирви розподільника шихти відбувається після кожного перекидання скіпа.Рівень засипки постійно контролюється машиністом вагон-вагами, газівником і майстром за показниками приладів (табл.1.1).

Таблиця 1.1-