Нормативно-правова база, яку використовують при складанні схем землеустрою

Нормативно-правовою базою, яку використовують при складанні схем землеустрою, є земельне, природоохоронне та інше законодавство України і постанови Кабінету Міністрів України, регіональні цільові програми, відомчі нормативні акти, рішення органів державної влади й органів місцевого самоврядування, пов'язані з раціональним використанням і охороною земель.

При складанні схеми землеустрою слід керуватися нормативно-правовими актами, перелік яких наведено у збірниках законодавчих та нормативно-правових актів із питань земельних відносин, землеустрою, земельного кадастру, охорони земель.

До основних нормативно-правових актів належать:

1. Земельний кодекс України;

2. Закон України «Про землеустрій»;

3. Закон України «Про охорону земель»;

4. Закон України «Про природно-заповідний фонд України»;

5. Закон України «Про екологічну мережу України»;

6. Закон України «Про планування і забудову територій»;

7. Закон України «Про оренду землі».

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

У даному розділі висвітлено теоретичні основи землеустрою територіальних утворень, а саме представлено землеустрій як основу еколого-економічного і соціального землекористування, з’ясовано геодезичне забезпечення еколого-економічних проектів та нормативно-правове забезпечення землеустрою.

Права, надані громадянам, що мають у власності землю, можуть призвести до подальшого надмірного використання природних та економічних властивостей землі. Тому законодавством передбачена система обмежень, зокрема система державного стимулювання раціонального землекористування. Ці заходи мають сприяти формуванню естетично привабливості ділянки, підвищенню цінності землі, збільшенню її товарного обігу вринковому середовищі та наповненню місцевих бюджетів.

Необхідні обґрунтовані науково-практичні розробки з удосконалення системи сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань, підвищення родючості грунту, впорядкування використання кожної ділянки, оскільки від інтенсивності використання залежить подальший розвиток агропромислового комплексу і добробут жителів

Проведення внутрішньогосподарського землеустрою території (складання проектів розпланування сільських населених пунктів, гідромеліоративні заходи гідротехнічні споруди, а саме: водозатримуючі й водовідводні вали, водозбірні споруди, ставки, терасування схилів) вимагає створення планової основи.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень розробляються на підставі затверджених загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель.

РОЗДІЛ 2 ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ СХЕМИ ЗЕМЛЕУСТРОЮ АДМИНІСТРАТИВНОГО РАЙОНУ.

2.1.Загальні положення

Складання схеми землеустрою адміністративного району передбачає:

- проведення підготовчих робіт;

- еколого-ландшафтне та інше районування, агроекологічне оцінювання земель і агроекологічне зонування території;

- розроблення пропозицій щодо удосконалення використання
земель та їх охорони на перспективу;

- оформлення документації схеми землеустрою;

- узгодження і затвердження схеми землеустрою;

- виготовлення і видачу матеріалів схеми землеустрою замовникові.

Склад і зміст схеми землеустрою, ступінь деталізації розглянутих питань визначаються технічним завданням, обліком конкретних природних, економічних і соціальних умов, характером розв'язуваних завдань. При цьому доцільно враховувати певні вимоги до встановлення складу і змісту робіт.

Оскільки схема землеустрою адміністративно-територіального утворення є техніко-економічною основою для розроблення і здійснення системи заходів щодо організації території, меліорації земель, захисту земель від різних негативних впливів, удосконалення розміщення інфраструктури та інших виробничих і соціальних об'єктів на рівні відповідних проектів, першочергового значення набуває комплексність, взаємопов'язаність і обґрунтованість рішень, які передбачаються схемою та відповідають цим вимогам.

Аналіз стану розроблення схем землеустрою адміністративних районів показує, що неповне врахування або ігнорування зазначених чинників призводить до необґрунтованої необхідності самостійного розроблення на рівні адміністративного району окремих питань (складання схем протиерозійних заходів, розміщення тваринницьких комплексів, рекультивації земель, розміщення шляхової мережі, використання кормових угідь тощо).

Склад розв'язуваних завдань і ступінь деталізації їх розроблення можуть бути різними, але їх слід опрацьовувати тим більше, чим вища перспективна насиченість території інженерними елементами виробничої й соціальної інфраструктури і чим більше економічних можливостей для реалізації заходів.

Зважаючи на це, схема землеустрою району має не тільки визначати технічно обґрунтоване і взаємопов'язане з організацією території та виробництва розміщення об'єктів меліорації, ферм, доріг та інших комунікацій, а й обґрунтовувати їх економічну цілеспрямованість і можливість виконання технічних вимог під час здійснення зазначених заходів.

Наприклад, у районах, в яких передбачається виконання значних обсягів меліоративних робіт, пов'язаних з осушенням перезволожених земель і великою контурністю угідь, розміщення мережі водовідвідних каналів, шляхової мережі має бути взаємопов'язане і узгоджене з розміщенням елементів територіального устрою угідь. Аналогічним чином потрібно розв'язувати питання організації водокористування і розміщення обслуговуючої іригаційної мережі в районах зрошуваного землеробства, розміщення протиерозійних рубежів у районах розвиненої ерозії ґрунтів тощо.

При цьому правильне і узгоджене вирішення цих завдань можна забезпечити при відповідному розробленні питань з організації угідь у схемі землеустрою району.

Відповідно до сучасних вимог склад і зміст схеми землеустрою адміністративно-територіального утворення мають забезпечувати складання такої документації, яка передбачає детальний розгляд питань, що є складовими проектів територіального і внутрішньогосподарського землеустрою. До них належать вдосконалення землеволодінь і землекористувань та їх спеціалізації, встановлення міжгосподарських зв'язків, розміщення виробничих центрів, шляхової і меліоративної мереж, протиерозійних меж трансформації й організації угідь. З огляду на це значною мірою вирішується й урегульовується багато інших складових проекту внутрішньогосподарського землеустрою. Оскільки розроблення проектів землеустрою на основі районних схем має стати нормою, проекти повинні бути логічним продовженням й інструментом реалізації схеми.

Водночас складові проектів, які частково розв'язуються в схемі землеустрою району, в проектах мають бути, але вже як результат розроблення в схемі за необхідних уточнень і відповідної деталізації,

Такий підхід до розроблення схеми повинен відобразитися в технічному завданні, а також враховуватися під час проведення підготовчих робіт і розроблення проектних пропозицій.

2.2.Підготовчі роботи

Підготовчі роботи при складанні схеми землеустрою поділяють на камеральні і польові.

Камеральні підготовчі роботи охоплюють землевпорядні дії зі збирання, вивчення, систематизації, аналізу й оцінювання відомостей і матеріалів, що дає змогу комплексно охарактеризувати всю територію адміністративного району й окремих його частин, оцінити його ресурсний потенціал та умови господарювання, обґрунтувати перспективні напрями з удосконалення організації використання земель та їх охорони, розвитку землекористування й економіки. У цілому під час проведення підготовчих робіт можна виокремити подальші дії зі збирання, аналізу й оцінювання матеріалів, зокрема:

а) загальні дані про район і його соціальні та економічні умови;

б) природні умови;

в) земельно-ресурсний потенціал.

Якщо потрібно уточнити наявні дані, отримані в порядку проведення камеральних підготовчих робіт, а також одержати додаткові дані, то здійснюють польове землевпорядне обстеження.

Польові підготовчі роботи проводять, як правило, у порядку відновного обстеження території району або окремих його частин з метою одержання потрібної додаткової інформації.

Під час польового обстеження насамперед слід одержати інформацію про:

- ступінь інтенсивності розвитку ерозійних та інших негативних
процесів деградації;

- стан виробничих центрів сільськогосподарських підприємств;

- наявність земель, забруднених хімічними, радіоактивними та
іншими речовинами, джерела забруднення, що розміщуються на
території району і прилеглих територіях, місця складання забруднювальних речовин, ареали забруднення;

- стан меліоративної мережі і меліорованих земель;

- культуртехнічний стан земель, запланованих для поліпшення;

- склад гідротехнічних протиерозійних споруд, які передбачається розглянути в схемі землеустрою;

- наявність, розміщення і параметри різних режимоутворювальних об'єктів.

при цьому потрібно дотримуватися таких основних рекомендацій:

- таблиці складаються в розрізі категорій земель, а також з ви
діленням за формами власності; статистичні показники відображають за підсумками року, що передує року складання схеми землеустрою;

- якщо потрібно відобразити явища і процеси в динаміці, то збирання і аналіз інформації, оцінювання результатів проводять, як
правило, за б - 7 років. Аналізовані терміни, склад таблиць визначають, ураховуючи конкретні природні, економічні, соціальні умови, характер й особливості розвитку тих або інших процесів. В окремих випадках залежно від наявності даних форми таблиць можна доповнювати й уточнювати за змістом;

- показники стану й ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно відображати по групах суб'єктів господарювання та
за приналежністю їх до форм власності;

таблиці, що відображають інформацію, отриману в районних
чи обласних організаціях або в окремих підприємствах, підписують
їх представники. Таблиці, отримані в результаті розрахунків, групування в процесі проектування, підписують виконавці робіт

2.3.Відомості про район і його соціально-економічні умови

При збиранні загальних даних про район і його соціально-економічні умови враховують:

- місце розташування адміністративного району в системі адміністративно-територіального устрою та системі природно-сільськогосподарського районування; розміри його території, наявність земель, які використовуються поза межами району;

- наявність і особливості функціонування підприємств лісового господарства, промисловості, транспорту, зв'язку, інших об'єктів спеціального призначення, особливо охоронних об'єктів, у тому числі й державної та комунальної власності;

- наявність і місце розташування сільськогосподарських підприємств, підприємств агросервісу та ринків збуту сільськогосподарської продукції;

- систему розселення, наявність міст і сільських поселень, їхнє розміщення, функції і роль у соціальній і господарсько-економічній сферах району, особливості організації місцевого самоврядування;

- кількість і склад населення, у тому числі працездатного, з них зайнятого в сільському господарстві, характер міграційних процесів, демографічної ситуації;

- транспортні зв'язки, стан шляхової міжпоселенської мережі, енерго- і теплопостачання, інших елементів соціальної та інженерної інфраструктури.

2.4.Природні умови

При збиранні даних про природні умови району враховують матеріали, іцо характеризують клімат, геологічну будівлю території, гідрогеологію, гідрографію, рельєф, грунти, рослинність, корисні копалини, екологічну обстановку та ін. Установлюють приуроченість району до природно-сільськогосподарської зони (гірської області) і провінції (гірської провінції).

Показники і відомості агрокліматичної характеристики вибирають за даними довідника про клімат України і найближчої метеорологічної станції (вказують назву станції та її місцезнаходження, віддаленість від району).

За наявності кількох найближчих метеостанцій дані наводять по зонах.

При цьому відображають такі показники:

- основні кліматичні особливості адміністративного району;

- характеристику термічного режиму;

- вологозабезпеченість вегетаційного і зимового періодів;

- характеристику вітрового режиму.

Зазначають коефіцієнт зволоження, відносну й абсолютну вологість повітря і дефіцит вологості по декадах, місяцях (середньо-багатолітні).

Характеризуються несприятливі явища погоди, зокрема дані про частоту, тривалість тощо несприятливих явищ погоди, у вегетаційний і зимовий періоди. До несприятливих агрокліматичних явищ погоди належать посухи, суховії, курні бурі, заморозки, морози, а також град, сильні вітри, заметілі і зливи. Можливість несприятливих явищ погоди на території району, господарств або їхніх груп установлюють за даними найближчої метеостанції.

За результатами збирання, аналізу й оцінювання даних визначають відмітні ознаки агрокліматичних характеристик по господарствах або їхніх групах, роблять загальні висновки про агрокліматичні ресурси стосовно ведучих сільськогосподарських культур, а також наводять збитки, заподіяні несприятливими кліматичними умовами господарській діяльності й економіці району.

Характеризуючи рельєф, ураховують: геоморфологічне районування території (характеристику рельєфу подають у межах геоморфологічного району); тип рельєфу території (одноманітно повторюваних характерних поєднань тих чи інших простих форм макрорельєфу, наприклад рівнинний, широкохвилястий, горбкуватий тощо, у разі розмаїтості — її окремих ділянок); характеристику простих форм (основних елементів) макрорельєфу і мезорельєфу — вододілів, заплав, терас, схилів, експозиції і довжини та ін.; розчленованість території яружною і балковою мережею — загальну довжину ярів і балок (у кілометрах). Наводять короткий опис процесів утворення ярів, глибину місцевих базисів ерозії, глибину ярів і її збільшення у метрах за рік, інтенсивність делювіальних процесів, задернованість схилів балок, використання прибалкових схилів (посіви сільськогосподарських культур, пасовища та ін.). Вказують вплив рельєфу на розвиток процесів ерозії, механізований обробіток посівів, догляд за культурами, збирання врожаю тощо, зв'язок мезорельєфу і мікрорельєфу з формуванням ґрунтового покриву.

Характеристику особливостей рельєфу наводять у цілому по району, господарствах або групах господарств.

Гідрографія і гідрологія характеризуються розміщенням гідрографічної мережі (рік, озер, ставків) у цілому по району, господарствах або групах господарств, її зв'язком з основними геоморфологічними елементами території і впливом на поверхневий стік і ґрунтові води. При цьому встановлюють:

- розміщення і режим споживання водних джерел;

- водний баланс (опади, стік, випаровування) по основних басейнах рік, рівень води, максимальну і мінімальну витрату води, кількість донних і зважених наносів, мінливість русла, хімічний склад тощо;

- запаси ґрунтової вологи, її сезонну динаміку, ступінь сприятливості для культурної рослинності;

- гідрологічну характеристику озер і ставків (розміри, глибину,
коливання рівнів води, фізичні і хімічні характеристики води);

- господарське використання водних джерел.

Характеризуючи геологію і гідрогеологію, вказують поширення порід по геоморфологічних елементах території району, основні типи пухких порід, їхню потужність, будову, особливості складу, фізико-хімічні властивості, літологію й умови залягання корінних порід, типів їх елювію, вихід на поверхню, фізико-хімічну характеристику корінних порід і їх елювію, позитивні і негативні особливості складу і властивості порід, значення їх у ґрунтоутворенні і родючості ґрунтів, поверхневі, ґрунтові й підземні води, зв'язок їх з основними геоморфологічними елементами території, джерела живлення, глибину залягання, режим, хімізм, характер стоку, вплив цих вод на засолення і заболочування ґрунтів, а також на загальні процеси ґрунтоутворення і вирощування сільськогосподарських культур, наявність дренажної мережі, її дії на загальний стан території, ресурси підземних вод для зрошення, обводнювання і сільськогосподарського водопостачання.

Ґрунти характеризують за ґрунтоутворювальними породами, генетичним типом, водно-повітряним режимом, кислотністю, ємністю поглинання, насиченістю основами, засоленням, вмістом гумусу і поживних речовин, ступенем схильності до ерозії та до інших негативних впливів. Наводять дані якісного оцінювання земель, класифікацію придатності земель, причини негативних природних впливів, тенденції їх розвитку, площі, придатні для сільськогосподарського використання, необхідність проведення меліоративних робіт та їхній склад.

Рослинність характеризується типами рослинних асоціацій, видовим складом рослин та їх кормовою цінністю, типами і продуктивністю природних кормових угідь, сезонністю їх використання, наявністю лікарських рослин і рослин, які підлягають охороні, лісистістю району й окремих його зон складом лісових порід, станом лісового фонду.

Установлюють наявність і розміщення запасів місцевих добрив, меліорованих і будівельних матеріалів (низинний торф, крейда, вапно, мергель, гіпс, торф, гравій, пісок тощо), оцінюють їх потенційні запаси.

На підставі аналізу й оцінювання природних особливостей.території адміністративного району за переліченими умовами розробляють відповідні карти і картограми (ґрунтів, рослинності, схильності до негативних процесів, розподілу корисних копалин, кліматограми).

2.5.Земельно -ресурсний потенціал району

При збиранні інформації, яка характеризує земельно-ресурсний потенціал адміністративного району, отримують потрібну інформацію, аналізують її й оцінюють використання земельних ресурсів району з таких позицій;

1. про рівень вивченості стану земель району;

2. про наявність і розподіл земель за категоріями, формами власності й угіддями;

3. про наявність і правовий статус земель підприємств, організацій, громадян (колективів громадян), що виробляють сільськогосподарську продукцію;

4. про наявність і розподіл земель міст і сільських поселень;

5. про якісну характеристику земель району (стан меліорованих
земель — зрошення, осушення, характеристика земель сільськогосподарського призначення і фонду перерозподілу земель за ознаками, що впливають на родючість, рекультивація земель, зняття використання родючого шару ґрунту, характеристика сіножатей і пасовищ за їх культуртехнічним станом, агроекологічна класифікація земель);

6) про зміни у складі площ сільськогосподарських угідь, які використовують сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства й громадяни, які виробляють сільськогосподарську продукцію, про зміни в складі всіх земель, зміни площ за категоріями земель, у відведеннях земель для державних і суспільних потреб;

7) про стан й оцінювання використання земель району по галузях, землекористувачах і землевласниках;

8) про підсумки здійснення земельної реформи і розвитку земельних відносин тощо.

Збираючи дані, які характеризують земельно-ресурсний потенціал району, використовують інформацію державної статистичної звітності за формами 6-зем і 2-зем, затвердженими Державним комітетом статистики України, інформацію, підготовлену на підставі документів Земельного кадастру України, матеріали з вивчення стану земель (геодезичні і картографічні роботи, ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження і вишукування, оцінювання якості земель, інвентаризація земель), територіального і внутрішньогосподарського землеустрою, матеріали, пов'язані з реалізацією і підсумками здійснення земельної реформи і розвитку земельних відносин. За потреби, використовують дані інших галузевих кадастрів, лісовпорядкування, містобудівну й іншу документацію.

Рівень вивченості стану земель району. Оцінюючи рівень вивченості земель району, встановлюють наявність матеріалів геодезичних і картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і вишукувань, рік проведення зйомок і обстежень, масштаб, характер і повноту відображення інформації, у тому числі щодо негативних впливів на землю, ступінь старіння інформації, стан меж землеволодінь і землекористувань, а також матеріалів з інвентаризації й оцінювання земель, з раніше виконаних робіт у районі (схеми і проекти землеустрою, проекти планування і забудови міст і сільських поселень, схеми і проекти меліорації земель, проекти і схеми територіального землеустрою, проекти внутрішньогосподарського землеустрою, схеми і проекти рекультивації і поліпшення земель, схеми і проекти із захисту земель, відновлення і консервації деградованих, забруднених і заражених земель та інші передпроектні й проектні розробки).

За результатами оцінювання рівня вивченості земель встановлюють доцільність використання тих або інших матеріалів при складанні схеми землеустрою, а також необхідність збирання додаткових матеріалів або проведення польового землевпорядного обстеження для одержання інформації, якої немає, що характеризує використання земель, їх кількісний і якісний стан й у разі встановлення застарілих матеріалів, які не можуть бути використані при складанні схеми, або повної відсутності визначених матеріалів можна додатково проводити обстеження і вишукування як самостійний вид робіт.

Наявність і розподіл земель за категоріями, формами власності й угіддями. Оцінюючи наявність і розподіл земель за категоріями, формами власності й угіддями, наводять дані про загальні площі різних категорій земель з виокремленням за складом земель і угіддями, в межах категорії, які перебувають у власності громадян, юридичних осіб, у державній та комунальній власності.

У складі земель, що перебувають у державній і комунальній власності, виділяють площі земель, які надані громадянам в оренду, а юридичним особам — у постійне безстрокове користування й оренду.

Відображаючи кількісний склад по кожній категорії земель, зазначають склад і площі всіх угідь, динаміку їх змін, позитивні й негативні сторони процесу формування землеволодінь і землекористувань та складу їхніх угідь, причини негативних змін у складі угідь, пропозиції щодо усунення недоліків тощо.

Характеризуючи наявність і розподіл земель району за категоріями, формами власності й іншими показниками, наводять також дані про наявність земель, які використовують за межами району.

Значну увагу приділяють землям сільськогосподарського призначення та особливо охоронних територій.

Наявність і правовий статус земель сільськогосподарських підприємств, організацій і громадян. При оцінюванні наявності і правового статусу земель, які використовують сільськогосподарські підприємства, організації та громадяни наводять інформацію, що відображує в динаміці процеси зміни правового статусу земель, призначених для виробництва сільськогосподарської продукції господарськими товариствами, виробничими кооперативами, державними і комунальними підприємствами, іншими сільськогосподарськими організаціями, селянськими та фермерськими господарствами, громадянами, що мають особисті підсобні господарства, громадянами і колективами громадян, які займаються садівництвом, городництвом, тваринництвом, власниками земельних часток. Подають також інформацію про наявність і зміни в складі й структурі земель сільськогосподарських організацій, селянських та фермерських господарств і громадян, які виробляють сільськогосподарську продукцію.

Ця інформація має дати відповідь на запитання: чиї землі й у якому розмірі використовують ці категорії землевласників і землекористувачів, ті, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, у державній і комунальній власності. На основі цієї інформації роблять висновки про те, як це впливає на господарську діяльність, про доцільність формування в перспективі тих або інших господарських структур, удосконалення землеволодінь і землекористувань.

Сільськогосподарське виробництво у більшості адміністративних районів е провідною галуззю економіки. Тому дуже важливим е об'єктивний аналіз і оцінювання інформації про наявність та зміни в складі і структурі земель сільськогосподарських підприємств, селянських і фермерських господарств, а також громадян, що виробляють сільськогосподарську продукцію.

У текстовій частині цього розділу слід показати, як змінилися склад і співвідношення угідь за аналізований період, виділивши особливо меліоровані землі, динаміку відведення земель сільськогосподарського призначення для різних цілей, оцінити наслідки відведення земель, забезпеченість потреби в землі, вплив змін у складі і структурі угідь на виробничу діяльність і економіку господарств, на стан територіальної організації виробництва, склад і зміст заходів щодо стабілізації землекористування і економіки.

Аналіз і оцінювання можна провести (за потреби) у розрізі господарств або однорідних груп суб'єктів, які господарюють.

Доцільно відобразити їх продуктивність за виходом продукції, стан угідь корінного поліпшення, способи використання, проведені заходи щодо поліпшення тощо.

Оцінюючи земельно-ресурсний потенціал, потрібно також одержати і проаналізувати інформацію про порушення і рекультивацію земель, зняття і використання родючого шару ґрунту. При цьому вказують площі порушених і рекультивованих земель, наприклад, при розробленні корисних копалин, торфорозробках, будівництві.

Наявність і розподіл земель у межах населених пунктів. При оцінюванні наявності й розподілу земель міст і сільських поселень наводять інформацію про наявність і розподіл земель у межах населених пунктів за складом земель, формами власності.

Під час аналізу й оцінювання інформації найбільшу увагу приділяють сільським поселенням, наявності в них земель сільськогосподарського використання, земель, не задіяних у містобудівній та іншій діяльності, забезпеченості громадян земельними ділянками для ведення особистого підсобного господарства, необхідності їх розширення, у тому числі за рахунок земельних часток, наявності й використання земель, переданих у комунальну власність, забезпеченості пасовищами худоби громадян тощо.

Наявність і використання земель сільських поселень слід розглядати в сукупності з їх розподілом за формами власності. За потреби при складанні схеми розглядають пропозиції щодо доцільного Перерозподілу земель, які перебувають у державній і комунальній власності.

Якісна характеристика земельних ресурсів району передбачає:

1. оцінювання земель за їх придатністю для різного цільового
використання;

2. оцінювання стану зрошуваних і осушених земель;

характеристику сільськогосподарських угідь на землях сільськогосподарського призначення і фонду перерозподілу за ознаками,
що впливають на родючість;

3. характеристику сіножатей і пасовищ за їх культуртехнічним
станом;

4. характеристику стану деградованих земель і ландшафтів.

Крім того, доцільно відобразити динаміку змін у плащах меліорованих земель, фактичне їх використання, можливості й доцільність їх відновлення, а також місце розташування земельних ділянок меліорованих земель різної якості.

Характеризуючи землі сільськогосподарського призначення і фонд перерозподілу земель за ознаками, що впливають на родючість, установлюють за видами сільськогосподарських угідь площі земель:

- ерозійна небезпечних, у тому числі сильно- і середньоеродованих;

- дефляційно небезпечних, у тому числі сильно- і середньодефльованих;

- підданих спільно водяній і вітровій ерозіям, у тому числі силі, по середньої перезволожених;

- заболочених, у тому числі сильно- і середньозаболочених;

- засолених, у тому числі сильно-, середньозасолених, солончаків, вторинного засолення;

- солонцюватих та із солонцевими комплексами;

- кам'янистих;

- з іншими негативними ознаками.

На планово-картографічних матеріалах установлюють місце розташування земельних ділянок із різними негативними ознаками, порівнюють площі цих земель з обліковими даними.

Аналізуючи якісний стан земель сільськогосподарського призначення і фонду перерозподілу земель, зміни в якісній характеристиці земель слід відобразити в динаміці, виявити причини і ступінь негативних змін, інтенсивність їх розвитку.

Вивчають заходи, проведені в районі, щодо усунення негативних впливів на землю, їх обсяги, ефективність і доцільність, а також установлюють попередні пропозиції щодо усунення наявних негативних явищ у використанні земель.

Стан і оцінювання використання земель району по галузях економіки, землекористувачах і землевласниках. При збиранні даних, що характеризують стан і оцінювання використання земель району по галузях економіки, землекористувачах і землевласниках, одержують інформацію і аналізують:

- стан використання земель у межах населених пунктів і несільськогосподарських галузях;

- стан використання земель у сільському господарстві;

- стан використання земель підприємствами й організаціями несільськогосподарських галузей.

Аналіз і оцінювання цієї інформації, зроблені висновки е на важливішим у виконанні робіт, пов'язаних із складанням схеми землеустрою, оскільки вони є основою для ухвалення рішень з удосконалення розподілу земель за галузями, удосконалення існуючих і організації нових суб'єктів, що господарюють.

Стан і оцінювання використання земель у сільському господарстві. У більшості адміністративних районів сільськогосподарське виробництво є провідною галуззю економіки і, як правило, сільськогосподарські підприємства і селянські та фермерські господарства займають велику частину території району.

Аналізуючи стан використання земель у сільськогосподарській галузі, потрібно насамперед проаналізувати і оцінити ті зміни, які відбулися останніми роками в цій галузі, стан матеріально-технічної бази і забезпечення земельними, трудовими та іншими ресурсами сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств.

При цьому доцільно розглянути стан використання земель у:

- сільськогосподарських підприємствах;

- фермерський господарствах;

- підсобних сільських господарствах підприємств і організацій;

- особистих сільських господарствах;

- колективах садівників, городників та ін.

Рівень використання земель за всіма формами господарювання аналізують на основі показників ефективності основних галузей сільськогосподарського виробництва рослинництва і тваринництва. За галузями рослинництва аналізують такі показники:

- вартість валової і товарної продукції;

- структуру сільськогосподарських угідь і посівних площ;

- урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність природних кормових угідь;

- технічну і технологічну оснащеність галузей рослинництва;

- ефективність виробничих витрат;

- рентабельність галузей і видів продукції.

Основне завдання комплексного аналізу галузей рослинництва полягає в забезпеченні гармонійного взаємозв'язку між продуктивним потенціалом землі, способами його господарського використання і кінцевими соціально-економічними й екологічними результатами виробничої діяльності. Тому особливу увагу при аналізі галузі рослинництва слід звернути на відповідність посівних площ і площі ріллі, обґрунтування причин розбіжностей цих показників, підготовку пропозицій щодо найбільш повного і раціонального використання продуктивних земель.

Доцільно також порівняти показники структури посівних площ, розміщення і врожайність сільськогосподарських культур із результатами агроекологічного оцінювання земель і розподілу земель за класами придатності та дійти певних висновків за результатами цих порівнянь.

Стан галузей тваринництва характеризують такі показники:

- загальне поголів'я, види худоби і птиці;

- продуктивність тварин;

- забезпеченість тварин кормами власного виробництва;

- забезпеченість поголів'я приміщеннями та їх стан;

- рівень механізації основних виробничих процесів;

- вартість валової і товарної продукції;

- наявність основних фондів тваринництва;

- витрати пращ і собівартість продукції, чистий дохід і рентабельність основних галузей і видів продукції.

2.6. Розроблення пропозицій щодо вдосконалення розподілу й організації раціонального використання земель

Розроблення пропозицій щодо удосконалення розподілу й організації раціонального використання земель району має передбачати розв'язання таких основних питань:

1. удосконалення міжгалузевого розподілу земель на перспективу;

2. удосконалення системи землеволодінь і землекористувань району;

3. удосконалення організації раціонального використання земель, наданих для несільськогосподарських потреб.