Як треба вести себе з дитиною трьох років

Що можуть зробити батьки під час кризи.

· Не надавайте великого значення впертості і примхливості. Прийміть це як необхідність.

· Істеричність і примхливість вимагають глядачів. Не вдавайтеся до допомоги сторонніх.

· Під час нападу залишайтеся поруч. Дайте дитині відчути, що ви його розумієте.

· Не намагайтеся під час нападу що-небудь вселяти дитині. Це марно. Лаяти не має сенсу, шльопанці ще сильніше хвилюють.

· Не здавайтеся навіть тоді, коли напад у дитини протікає в громадському місці. Найчастіше допомагає тільки одне - взяти за руку і відвести.

· Будьте в поведінці з дитиною наполегливі. Якщо ви сказали «ні», залишайтеся і далі при цій думці.

· Постарайтеся схитрувати: «Ох, яка у мене є цікава іграшка!» (книжка, штука тощо). «А що це там за вікном..?» - подібні маневри заінтригує і відвернуть, тому що у малюків дуже рухливе увагу, легко переключна. Краще зробити вигляд, що ви дуже зацікавилися чимось, захопилися. Акцентуйте емоції і дивіться тільки «туди». («Ух ти, оце так! Яка краса!»). Тексту повинно бути багато, щоб малюк не встигав вставити свої вимоги у проміжки.

· Не треба звертатися безпосередньо до плачучої або кричущого дитини і вмовляти його не кричати - подольете вогонь в масло.

· Після істерики, сварки, коли дитина заспокоївся, пожалійте його,

· поясніть, в чому він не правий. Дайте йому зрозуміти, що ви любите його.

· Небажано використовувати авторитарну модель взаємодії у спілкуванні з дитиною. Це може провокувати напади негативізму всякий раз, коли віддається суворий наказ: «Не чіпай!», «Їж швидко!» і т.п.

· Як можна менше втручайтеся і квапте дитину. Нехай він одягається і роздягається в своє задоволення (якщо, звичайно, дозволяє час). Розвивайте самостійність! Надмірна турботливість неминуче робить дитину занадто залежним від батьків, веде до серйозних проблем в подальшому - комплексів у спілкуванні.

· Якщо ви «не помітили» крику, його не слід обговорювати, тим більше карати.

· Можна скористатися прийомом дії «від протилежного» - дозволити кричати. «Ти збираєшся плакати? Можна, я тобі дозволяю».

Кричати не буде, так як це дозволено. Сам факт дозволеності збиває дитину з пантелику.

· Якщо часті напади примхливості, істерики, необхідно давати краплі валеріани або пустирника.

· Якщо ви на чомусь наполягаєте, залишайтеся неприступними, доводьте справу до кінця. При цьому будьте спокійними. Менше слів - більше діла.

· Побільше спільних справ. Це може бути і гра, і прибирання квартири.

· Дитина повинна засвоїти з дитинства, що мама і тато - головні люди в сім'ї. Вони приймають рішення. Їх слово - закон.

6. Позитивні риси кризи трьох років.

Батькам пропонують назвати, що є позитивного в їх трирічних дітей.

Дитина повинна вийти з кризи з набором позитивних якостей. Завдання дорослого - не допустити закріплення крайніх проявів.

Упертість - крайня ступінь прояву волі.

Примхливість - демонстрація власної значущості для інших, відчуття свого «Я».

Егоїзм - почуття власної гідності.

Агресивність - крайня форма почуття самозахисту.

Замкнутість - неадекватна форма прояви здорової обережності.

7. Малюнок «Моя дитина - квітка»

Батькам пропонується намалювати свою дитину у вигляді квітки.

8. Висновок

Не чекайте і не сподівайтеся, що ваша дитина буде в точності таким, яким ви його хочете бачити. Такого не буває. Діти завжди йдуть своїм шляхом. Тому менше думайте про те, яким ваша дитина має бути, а уважніше дивіться, який він є. Думайте, як йому допомогти, а не як його виправити.

Не надто звинувачуйте себе, що не змогли добитися бажаного результату. Результат виховання не можна з точністю запрограмувати. Від батьків залежить багато чого, але не всі труднощі і проблеми, пов'язані з вихованням, об'єктивні. Але в той же час вони скороминущі.

Еслі:

· дитину постійно критикують, він вчиться ненавидіти;

· дитину висміюють, вона стає замкнутою;

· дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною;

· дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе;

· дитина росте в докорах - вона вчиться жити з почуттям провини;

· дитина росте в терпимості - вона вчиться розуміти інших;

· дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою;

· дитина росте в безпеці - вона вчиться вірити в людей;

· дитина живе у ворожнечі - вона вчиться бути агресивною;

· дитина живе в розумінні і дружелюбності - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 

Кризи необхідні. Вони як рушійна сила розвитку, своєрідні його сходинки.
Як не треба вести себе з такою впертою дитиною:
♦ Не треба постійно лаяти дитину, карати її за всі неприємні для вас прояви її самостійності.
♦ Не треба говорити "так", коли необхідно сказати тверде «ні».
♦ Не треба привчати малюка до легких перемог, даючи привід для самовихваляння - потім будь-яка поразка для нього стане трагедією.
♦ Не треба підкреслювати свою силу і перевагу над дитиною, протидіючи їй у всьому, - пізніше це приведе її або до байдужості, або до різних видів завуальованої помсти нишком.
♦ Не треба боятися кризи. Все, що відбувається з дитиною, дорослі зазвичай оцінюють зі своєї позиції, а не з її точки зору, не розуміючи її. Більшість батьків лякаються кризи лише тому, що їм нема з ким порівнювати свого малюка.

Як треба вести себе з дитиною трьох років

♦ Проаналізуйте свою поведінку по відношенню до малюка. Чи не принижуєте ви його?.
♦ Станьте більш гнучкими, розширюйте права та обов'язки малюка і в межах розумного дайте відчути йому самостійність, щоб він міг насолодитися нею..
♦ Збалансуйте заохочення і покарання дитини, ласку і строгість. Знайте: дитина не просто не погоджується з вами, она відчуває ваш характер і знаходить в ньому слабкі місця, щоб впливати на них при відстоюванні своєї незалежності. Малюк по кілька разів на день перевіряє ще раз у вас: чи справді те, що ви забороняєте йому, заборонено? Чи все-таки можна? І якщо відчуває хоч найменшу можливість, то домагається свого – якщо не у вас, так у тата, у бабусі, дідусі.
♦ Не ведіть боротьбу з дитиною через дрібниці.
♦ Знайдіть вихід з тупикової ситуації у рольовій грі, яка з трьох років стає провідною діяльністю дитини. Приміром, ваша дитина відмовляється їсти, хоча голодна. Не прохайте її. Накрийте стіл і посадіть на стільчик іграшкового ведмедика. Зобразіть, ніби ведмедик прийшов обідати і дуже просить малюка, як дорослого, спробувати, чи не занадто гарячий суп, і, якщо можна, погодувати його. Дитина, як дорослий, сідає поруч із іграшкою і непомітно для себе, граючи, разом з ведмедиком з'їдає весь обід.
♦ У вас має бути достатньо гнучкості та уяви, щоб перемкнути впертість дитини на щось захоплююче і цікаве для неї, відповідне тому напівказковому світу, в якому вона живе.
♦ Не намагайтеся здобувати суцільні перемоги у своїх виховних заходах. Пам'ятайте, що здорова дитина не може беззаперечно підкорятися вам. Змушуючи її до упертості, ви створюєте грунт для неврозів.
♦ У тих випадках, коли немає ніяких приводів для протистояння, а ваш малюк поводиться агресивно, проконсультуйтеся з лікарем. Агресивна впертість може свідчити про захворювання малюка.
♦ У три роки самоствердженню дитини лестить, якщо ви телефонуєте особисто їй по телефону, шлете листи з іншого міста, просите її поради або робите їй якісь «дорослі» подарунки типу кулькової ручки і блокнота.
♦ Для нормального розвитку малюка під час кризи трьох років бажано, щоб дитина відчувала: всі дорослі в будинку знають, що поруч з ними не малюк, а рівна їм людина, друг.
Пам'ятайте: малюк і сам страждає від своєї впертості. Щоб криза пройшла благополучно, любіть дитину.