Класифікація підземних вод за умовами залягання

Підземні води — води, що містяться у верхній частині земної кори. Заповнюють проміжки,пори, тріщини, пустоти. У ґрунті заповнюють капіляри. Поділяються на води зони аерації,ґрунтові і артезіанські.

На сьогодні не існує єдиної комплексної класифікації підземних вод. Існують окремі класифікації підземних вод за: умовами залягання, хімічним складом, температурою, солоністю, використанням, забрудненістю, захищеністю, ступенем вивченості тощо.

За джерелами надходження у водоносні горизонти і комплекси:

· метеогенні (надходять з атмосфери, включають інфільтраційні, інфлюаційні та конденсаційні води);

· літогенні (формуються у літосфері і поділяються на седиментогенні, відроджені, новоутворені, конденсаційні, солюційні);

· ювенільні або ендогенні (ті, які вперше потрапили у літосферу з мантії).

Інфільтраційні води утворюються завдяки просочуванню з поверхні Землі дощових, талих та річкових вод. За складом вони переважно гідрокарбонатно-кальцієві та магнієві. При вилуговуванні гіпсових порід формуються сульфатно-кальцієві, а при розчиненні соленосних — хлоридно-натрієві води. Конденсаційні П.в. утворюються внаслідок конденсації водяних парів у порах або тріщинах порід.Седиментаційні води формуються в процесі геологічних осадоутворень і звичайно являють собою змінені поховані води морського походження (хлоридно-натрієві, хлоридно-кальцієво-натрієві тощо). До них також належать поховані розсоли солерудних басейнів, а також ультрапрісні води піщаних лінз у моренних відкладах. Води, що утворюються із магми при її кристалізації і при метаморфізмі гірських порід, називаються магматогенними або ювенільними водами.

За місцем знаходження:

· порові (у пісках, галечниках та інших уламкових породах);

· тріщинні (у скельних породах);

· карстові (у розчинних породах — вапняках, доломітах, гіпсах тощо).

Серед підземних вод розрізняють верховодку, ґрунтові води й міжпластові (безнапірні та артезіанські води); за ступенем мінералізації — прісні й мінеральні води.

За ступенем мінералізації (за В. Вернадським) на:

· прісні (до 1 г/л);

· солонуваті (від 1 до 10 г/л);

· солоні (від 10 до 50 г/л);

· підземні розсоли (понад 50 г/л).

За температурою °C:

· переохолоджені (нижче 0);

· холодні (від 0 до 20);

· теплі (від 20 до 37);

· гарячі (від 37 до 50);

· дуже гарячі (від 50 до 100);

· перегріті (понад 100).

Підземні води — корисна копалина, запаси якої, на відміну від інших видів корисних копалин, відтворювані. В областях існування підземних вод температура коливається від −93 до 1200 °С, тиск від дек. до 3000 МПа. П.в. — природні розчини, що містять понад 60 хімічних елементів (найчастіше — K, Na, Ca, Mg, Fe, Cl, S, C, Si, N, O, Н), а також мікроорганізми. Як правило, підземні води насичені газами (СО₂, О₂, N₂ та ін.). Підземні води, які переміщаються у водоносному пласті, тектонічній або карстовій зоні з великою швидкістю фільтрації називають підземним потоком. Переміщення підземних вод під дією гідравлічного напору або гравітаційних сил називають підземним стоком. Найчастіше такий стік направлений в бік моря, русла ріки тощо.

Типи та класи підземних вод (за Зайцевим)

У 1961 р. Зайцев розробив класифікацію підземних вод за характером їх скупчень, яка дозволяє враховувати особливості розподілу, залягання і динаміки підземних вод, ступінь літифікації порід, характер їх скважності. У класифікації 3 типи вод:

1. Пластові (індекс типу П. Класи: 1 порові; 2 тріщинно-порові; 3 порово-тріщинні; 4 тріщинні; 5 тріщинно-карстові) — зазвичай розвинуті в осадових породах.

2. Тріщинно-жильні (індекс типу Т. Класи: 6 регіонально-тріщинні води зон вивітрювання; 7 рег.-тріщинні води зон тектонічної і літогенетичної тріщинуватості; 8 карстово-жильні; 9 локально-тріщинні води зон тектонічних порушень (їх Зайцев поділив на 3 відділи: води тектонічних розломів; в. інтрузивних контактів; в. жильних утворень)) — в метаморфічних та інтрузивних породах.

3. Лавові (індекс типу Л. Класи: 10 верхньолавові; 11 міжлавові; 12 внутрішньолавові) — в ефузивних породах.

П1 відносять до незцементованих піщаних та інших відкладів глибини залягання від декількох метрів до 3км (п-в Апшерон); від кайнозою до верхнього протерозою. Розповсюдження в четвертинних відкладах — алювіальних, льодовикових, морських. Ці води через джерела та свердловини дають до 10-100 і > л/с.

Між П2 і П3 немає чітких меж. Вік — палеозой Російська платформа; мезозой — Західно-Сибірська плита, палеоген, неоген — у Передкавказзі, на Копетдазі.

П4 генетично пов'язані з регіонально-тріщінними водами Т7.

П5 — в карбонатних та тиригенно-карбонатних. У палеозойських відкладах — Рос. і Сибірська платформи. В мезозої і трохи в кайнозої — на Скифській плиті. Є вони у міжгірських западинах, на вододілах і схилах Кримських, Кавказьких та ін. гірсько-складчастих обл.

Т8 — залягання в карбонатних і тиригенно-карбонатних перекристалізованих і сильно дислоційованих породах; розповсюдження для Криму, Кавказу, Тянь-Шань, Саян та ін., що перетерпіли складкоутворення.

Обводненість порід з водами П5 і Т8 велика (до сотень л/с).

Інші відділи класу Т9 складають води інтрузивних контактів і жильних утворень; розповсюджені в складчастих областях.

 

42??