Особливості права використання рекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон

Правовий режим лікувально-оздоровчих та ку­рортних зон має свої особливості, зумов­лені природними особливостями самих територій і спрямований, в першу чергу, на збереження лікувальних, оздоровчих, рекреа­ційних характеристик, попередження їх забруднення і виснажен­ня. Особливостями правового режиму лікувально-оздоровчих та курортних зон є:

— можливість встановлення більш суворих екологічних нор­мативів, що передбачено ст. З Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

— цільове використання в залежності від їх властивостей — лікувальних, оздоровчих тощо;

— обмеження господарської та іншої діяльності, що може не­гативно вплинути на їх природні характеристики.

За загальним правилом згідно з ст. 62 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в межах ку­рортних і лікувально-оздоровчих зон забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні якості і санітарний стан території, що підлягає охороні.

Найбільш детально врегульована правова режим охорони лікувальних ресурсів курортів. У межах курорту встановлюєть­ся округ санітарної охорони, зовнішній контур якого збігається з межею курорту та в межах якого забороняється будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, завдають шкоди лісу тощо (статті 27, 28, 29 Закону України «Про курор­ти»). Цей округ поділяється на зони: перша зона — зона суворо­го режиму (її режим встановлений ст. 31 Закону); друга — зо­на обмежень (ст. 32 Закону); третя — зона спостережень (ст. 33 Закону).

Єдине спеціальне регулювання правового режиму рекреа­ційних зон, порядку їх створення та діяльності в них на сьогодні в законодавстві України відсутнє. Загальне правило, вста­новлене в ст. 63 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що на території рекреаційних зон забороняються:

а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;

б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.

Конкретний правовий режим рекреаційної зони залежить від її місцезнаходження та визначається нормами різних законодав­чих актів. Зокрема:

— рекреаційна зона може бути частиною природно-заповід­ного фонду, це, наприклад, зони регульованої і стаціонарної ре­креації національних природних парків, території регіональних ландшафтних парків та інші. їх режим визначений законодав­ством про природно-заповідний фонд.

— це можуть бути зелені зони навколо міст, промислових підприємств (зелені зони, парки, лісопарки). їх виділення, ви­значення розмірів здійснюється державними органами лісово­го господарства у відповідності з Порядком поділу лісів на гру­пи, віднесенням їх до категорії захисності та виділення особли­во захисних земельних ділянок лісового фонду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р.

— рекреаційне призначення мають окремі території населе­них пунктів, які створюються згідно з генеральними планами на­селених пунктів (парки, бульвари, сквери).

— рекреаційні функції виконують природні ресурси та ком­плекси територій санаторіїв, баз відпочинку, кемпінгів, приват­них дачних ділянок. їх правовий режим визначається в залеж­ності від розташування, режиму власності тощо;

— рекреаційними зонами можуть також бути водні терито­рії та землі водного фонду.

— окремо слід виділити спеціальні туристсько-рекреаційні (вільні) економічні зони, на яких встановлений і діє спеціаль­ний правовий режим економічної рекреаційної діяльності та по­рядок застосування законодавства України.