Які сучасні новації в системі університетської освіти?

Реформування системи вищої освіти в Україні характеризується пошуком оптимальної відповідності між традиціями у вітчизняній вищій школі, що склалися, і новими віяннями, пов'язаними з входженням в світовий освітній простір. На цій дорозі спостерігається ряд тенденцій.

Перша пов'язана з розвитком багаторівневої системи в багатьох університетах Росії. Переваги цієї системи полягають в тому, що багаторівнева система організації вищої освіти забезпечує ширшу мобільність в темпах навчання і у виборі майбутньої спеціальності. Вона формує здатність у випускника освоювати на базі отриманої університетської освіти спеціальності.

Друга тенденція — це потужне збагачення вузів сучасними інформа­ційними технологіями, широке включення в систему Internet і інтенсивний розвиток дистанційних форм навчання студентів.

Третя тенденція — це універсетизація вищої освіти в Україні і процес інтеграції всіх вищих учбових закладів з ведучими в країні і в світі університетами, що приводить до появи університетських комплексів.

Четверта тенденція полягає в перекладі вищої школи України на само­фінансування. І ще одна тенденція полягає у включенні вузів України в оновлення вищої професійної освіти з врахуванням вимог світових стандартів. Тому спостерігається перехід українського вузу в режим дослідницько­експериментальної роботи по апробації нових учбових планів, освітніх стандартів, нових освітніх технологій і структур управління.

Вузи, що змінюються в процесі інноваційного пошуку, відносять до категорії освітніх систем, що само розвиваються.

У системі вітчизняної вищої освіти виділяють різних типів ново­введений.

Критерії оцінки нововведень.

1. Масштаб перетворення ВНЗ. Нововведення можуть вводитися в рамках лише одного факультету або напряму і зв'язані, наприклад, із зміною учбового плану і освітніх програм. Масштабніші перетворення можуть охоплювати структуру управління, форми організації учбово-пізнавальної і науково-дослідній діяльності студентів, освітні технології, сферу міжнародної співпраці і інше. Якщо ж весь вуз реалізує ідею перспективного розвитку, то введення різного вигляду новацій набуває повномасштабний характер і охоплює, як правило, всі ланки і еле­менти системи.

2. Міра глибини здійснюваного перетворення. В рамках даного критерію можливе оновлення аналогічно або прототипу, вже відомому в світовій практиці. Це стосується всіх елементів і ланок вищого учбового закладу — учбової дисципліни, діяльності викладача і студента, організація відбору абітурієнтів. Комбінаторне нововведення передбачає структур­не, а не змістовне оновлення. Наприклад, включення в структуру універ­ситету академічної гімназії як школи. Іншим прикладом може бути створення комплексу «педагогічна гімназія — педагогічний коледж — пе­дагогічний університет». Радикальна зміна в системі вищого освіти пов'язана, наприклад, з відкриттям приватного вузу, переходом вищого учбового закладу на різні джерела фінансування, з переходом всього вузу на дистанційну форму навчання студентів.

3. Міра новизни по чиннику часу. В рамках цього критерію нововве­дення класифікують як що «заміщають», «відміняють», «відкривають» і рет-ровведення. У першому випадку замість застарілого підручника, наприклад, або техні­чного засобу вводяться нові, сучасніші. Суть відміни — в покращанні діяльності якоїсь підструктури вузу у зв'язку з її безперспективністю; у цьому-то і полягає новизна. Що «відкриває» — це нова спеціальність, освітня технологія, підструктура. Ретровведення — це освоєння вузом чогось давно забутого і скасованого.

Висновки.

Протягом XX століття в світовій практиці інтенсивно проходять експерименти в по­шукі нових шляхів розвитку школи і вузу. В результаті має місце величезне різномаїття типів шкіл.

У системі вищої освіти складається багаторівнева система, в яку включені учбові заклади середньої професійної, вищої про­фесійної і вузівської освіти.

У сучасній Україні система освіти безперервно розвивається і для неї характерне постійне оновлення і саморозвиток. Особливо потужний інова­ційний процес охопив українську систему освіти в 1980-90-і роки. Замість колишньої єдиної і одноманітної школи почали з'являтися гімназії, лі­цеї, коледжі, школи різних профілів і напрямів. Наприклад: недульні, козачі, фермерські, морські школи, адаптивні освітні установи, школи-лабораторії, оригінальні освітні комп­лекси, національні школи (єврейська, болгарська, чеська, угорська). З'явилися міжнародні школи і університети, приватні школи і вузи. Замість інститутів і спеціалізованих вищих училищ (військових, громадянської авіації, мистецтва) основними вищими учбовими закладами стали в своїй більшості університет і академія.