Тип університету як вищого учбового закладу визначає вид або тип сучасної університетської освіти

У наш час у всьому світі і в Україні з'явилися гуманітарний, технічний, педагогічний, медичний університети, університет технології і дизайну. У зв'язку з таким різноманіттям, з одного боку, виникає тенденція розмивання суті університетської освіти, а з іншого боку, перетворення всіх видів вищих учбових закладів в уніфікованого для всього світу типа вищої школи — університет.

Процес освоєння і творення людиною культурних цінностей підносить університет до вершин досягнень людства. Це обумовлено і тим, що вміст університетської освіти безперервно поповнюється з культурно­го спадщини всіх країн і народів, з різних галузей науки, життя і практики людини. Тому вища освіта стає необхідною і важливою фак­тором розвитку як окремих сфер (економіки, політики, культури, науки), так і всього суспільства.

Університети концентрують вищі зразки соціокультурної, учбово-пі­знавальної і науково-дослідницької діяльності людини певної епохи.

У XX столітті, поряд з якісними і структурними змінами університе­ту і університетської освіти, змінився тип науковості і науково-дослідницької діяльності. Науковість, зразком якої були традиційно усталені дисципліни (філософія, математика, фізика, біологія, медицина), доповнюється новими науками (психологією, генетикою, соціологією, біофізикою, інформатикою), а також різними формами інтеграції (філософія освіти, педагогічна психологія, фізична хімія). Тому безперервна зміна вмісту університетської освіти; спеціалізації і напрями підготовки фахівців; співвідношення фундаментальних курсів і прикладних дисциплін; орієнтації факультетів, кафедр, наукових галузей.

Причому кожна учбова дисципліна, освітня технологія, сфера спілкування студентів і викладачів, особистість викладача як вченого і педа­гога і інші чинники мають величезне значення в загальнокультурному, професійному, інтелектуальному і особовому розвитку випускників університету.

Розвиток університетів обумовлений впливом світовою, національною і навіть регіональною культур, включаючи етнографію регіону і ціннісне відношення до освіти і науки.

Як оцінюють розвиток системи вищої освіти в цілому і університе­та як найбільш поширеного в світі типа вищого учбового закладу?

Для оцінки розвитку системи вищої освіти в країні використовують слі­дучі параметри мір відповідності:

• освітньої політики в підготовці висококваліфікованих професіоналів і реальній потребі у фахівцях на конкретно-історичний період розвитку держави і суспільства;

• цілей освіти стандартам вищої школи і отримуваним результатам;

• державних і інших джерел фінансування вищих учбових за­ведений;

• співвідношення в країні державних, суспільних і приватних вузів;

• якості і рівня вищої освіти світовим стандартам;

• відвертості системи вищої освіти при входженні в світовий освітній простір;

• орієнтирів на світові стандарти і збереження традицій, що склалися.

У світовій і вітчизняній практиці при оцінці ефективності розвитку уні­верситету використовуються певні групи критеріїв і показників:

• рівень розвитку наукових шкіл і їх повнота згідно сучасної класи­фікації наук;

• міра відповідності загальнокультурній складовій університетської освіти фундаментальним і спеціальним дослідженням;

• відвертість вузу для інновацій і адаптації світового досвіду;

• рівень матеріально-технічного, науково-методичного забезпечення;

• джерела і можливості фінансування;

• якість забезпечення професійно-педагогічними кадрами, комплектація викладацького штату через аспірантуру і докторантуру;

• рівень підготовки фахівців;

• число студентів на одного викладача;

• майдан учбового приміщення на одного студента;

• вибір випускниками сфери професійної і науково-дослідної діяльності.

Висновки по питанню.

Історія розвитку початкової, середньої і вищої школи не лише продовжує традиції конкретної країни, але і входить в світовий досвід. Тому говорять як про загальні тенденції розвитку школи і вищого учбового закладу, так і про національну систему освіти певної країни.

В процесі історії в різних країнах склалися особливі типи освітніх систем. У всьому світі, проте, як універсальний тип вищої освіти прийнятий університет.

Про ефективність школи або вузу судять по загальноприйнятих в світовій практиці критеріях і показниках.

Співвідношення університетської освіти, науки і культури розглядається в різних аспектах:

• у історичному контексті, що включає конкретні соціальні інститути як сфери розвитку і виховання людини;

• в рамках культурологічної парадигми вищої освіти;

• в умовах культурно-історичного типа університету як освітньої системи;

• як моделі світової і національної університетської освіти:

• через аналіз учбових планів, дисциплін, освітніх програм в системі університетів;

• підготовки кваліфікованих фахівців;

• опису і прогнозування образу випускника університету як культурної і освіченої людини конкретної історичної епохи;

• через розкриття специфіки університетської середи;

• узагальнення, збереження і відродження культурно-освітніх традицій в університеті;

• через інноваційні процеси в системі вищої освіти.

До критеріїв оцінки ефективності роботи вузу відносять дві групи показників: одну — для оцінки вузу в рамках країни і всієї системи вищої освіти, іншу — для оцінки особливостей і динаміки розвитку вузу.