Глобалістика і соціальна екологія: становлення і розвиток

3.15.1. Поняття «глобалістика»

Глобальні проблеми – це загальнолюдські проблеми, які зачіпають корінні інтереси

всієї цивілізації, кожної людини. Виникнення даного напряму соціологічної

думки пов’язують з діяльністю Римського клубу, в якому відомі вчені, політичні діячі

зробили небезуспішні кроки з моделювання можливих сценаріїв світового розвитку,

глобальних оцінок стану людства на початку третього тисячоліття.

В даний час сформувалася й вітчизняна глобалістика, тобто науковий напрям,

який вивчає глобальні проблеми сучасного людства.

З екологічним конгресом у Ріо-де-Жанейро пов’язана перша спроба впливу на глобальн

і проблеми в планетарному масштабі. У ньому взяли участь 170 країн, і в тому числі

більшість їх лідерів. Тут уперше була сформульована концепція стійкого розвитку сусп

ільства. «Стійкий розвиток повинен уможливити розвиток технологічної основи праці,

ріст суспільного багатства і добробут людей при одночасному збереженні навколишнього

середовища для проживання нинішніх і майбутніх поколінь», – зазначав Д. Маркович.

Найважливішим теоретичним джерелом вітчизняної глобалістики стали ідеї

В. І. Вернадського про ноосферу. При відомій умовності навколишній світ можна

розділити на біосферу, техносферу і соціосферу. Людина впливає на біосферу, у результат

і чого вона переходить у якісно новий стан – ноосферу. Ноосфера являє собою

єдність природи і суспільства, в основі якого – свідома діяльність людей. Процеси

формування і функціонування ноосфери є предметом вивчення соціальної еколог

ії. «Людина вперше реально зрозуміла, що вона житель планети і може, і повинна

мислити і діяти в новому аспекті, не тільки особистості, сім’ї, роду, держави чи їх

союзів, але й у планетному аспекті», – писав видатний учений. Саме В. І. Вернадському

належить ідея про діяльність людини як геологічний фактор, що своїми господарськими

турботами докорінно змінює навколишнє природне середовище. І дійсно,

сучасна цивілізація перетворює природу до невпізнанності. На її рахунку величезні

безлісні простори, пустелі. Викиди вуглекислоти і фреону сильно впливають на атмосферу

і глобально змінюють нашу планету. Утім є і численні приклади, коли людина

своїм втручанням облагороджує природу, робить її більш комфортною, створю

є другу «природу» – штучне середовище свого проживання – сучасні міста, мегапол

іси. Яскравим прикладом позитивного впливу на навколишню природу можна

вважати міста ОАЕ. Але поки більше прикладів негативного впливу людини на навколишн

є середовище. Наведемо кілька цифр. Щодня населення планети збільшується

на 250 тис. чоловік, щодня до 500 млн автомобілів додається 140 тис. нових.

Ідея глобального моделювання виникла наприкінці 60-х початку 70-х рр. ХХ ст.

Біля її джерел стояли такі вчені, як Дж. Форестер, А. Печчеі, Е. Янг, Г. Тімман та інші.

Особлива роль у розробці і застосуванні глобального моделювання належить Римському

клубу – організації західних учених, бізнесменів, політиків і громадських діячів,

заклопотаних виробленням заходів для запобігання глобальних загроз. Римський

клуб був створений у 1968 р. А в 1972 р. була опублікована перша доповідь Римському

клубу під назвою «Межі росту». Авторський колектив, який очолив Деніз Медоуз,

поставив завдання за допомогою математичних моделей і комп’ютерної техніки

виявити межі росту світової цивілізації, навантажень антропологічного характеру.

Юрій М.Ф. Соціологія

Для глобальної свідомості, видно, цілком справедливі слова Х. Ортеги-і-Гассета:

«Не тільки не важливо, але й не потрібно, щоб окремі частини соціального цілого

збігалися у своїх прагненнях і ідеалах. Важливо і потрібно, щоб кожна група не забувала

про інших і певною мірою розділяла їх життя».

За наявними даними, у процесі спалювання викопного палива щорічно виділяється

5 млрд тонн вуглекислого газу, з якого не менше половини залишається в атмосфері. З

1900 р. кількість вуглекислого газу в атмосфері збільшилося на 15 відсотків, а нині

щорічно збільшується на 0,4 відсотки. Крім того, в атмосфері зростає вміст сірки і

сполук азоту. У ряді регіонів світу ліси й озера отруюються кислотними дощами. Викиди

вуглекислоти і фреону сильно впливають на атмосферу і глобально змінюють

нашу планету (парниковий ефект, руйнування озонового шару). Забруднення вод

хімічними і побутовими відходами набуває таких масштабів, що багато рік перетворилися

в колектори для стічних вод і непридатні для пиття. Проблема чистої питної води

стала найгострішою, по суті, глобальною, проблемою для людства. До речі, нагадаємо,

що в озері Байкал – п’ята частина всієї прісної води планети, якщо не вважати антарктичного

льоду.

Деградація навколишнього середовища в результаті господарської діяльності

людини вийшла за рамки окремих територій і почала набувати глобальних масштабів.

У природі стали з’являтися зміни планетарного характеру. Спостерігається трансграничний

перенос хімічних і реактивних речовин, що призводять до випадання кислотних

дощів, важких металів і радіоактивних опадів на території багатьох країн. Відбува

ється виснаження озонового шару й обумовлений цим украй несприятливий вплив

на все живе ультрафіолетового випромінювання, нагромадження інших речовин, що

призведе до посилення «парникового ефекту». Зміни планетарного характеру стали глобальними

проблемами людства.