Проблема самовизначення націй у соціології

Найважливішими проблемами соціології націй, національно-етнічних відносин

є соціальна, професійна і національна структури регіону, країни. Соціологи, вивчаючи

динаміку цих процесів, можуть вчасно попередити суспільство, що престижні

професії, владні структури перетворюються в привілей осіб тієї чи іншої національност

і. Не тільки наш досвід, але і практика інших країн засвідчує, що в основі міжнац

іональних конфліктів лежить перевага осіб окремої національності в професійній

сфері, що має високий статус, високі доходи. У цьому випадку практично скрізь виника

є однакова реакція, принаймні, неприязне ставлення або підозра, що представники

цієї етнічної групи отримують несправедливі доходи. У США – це японці, в

Україні – євреї, в Індонезії – китайці тощо.

Націоналістичні стереотипи в повсякденній життєдіяльності досить поширені.

Так, за даними соціологічних опитувань, на запитання: «Чи є такі нації, до представник

ів яких ви відчуваєте ворожість?», – ствердно відповіли в різних регіонах від 10 до

33 відсотків опитуваних.

Найбільш складною для соціології національно-етнічних відносин є проблема

національного самовизначення. Чи обов’язково кожен народ, навіть найменший,

повинний мати свою державність? Зараз на планеті біля п’яти тисяч національних

мов, за кожною з яких стоїть народ, етнічна група. Але держав – членів ООН приблизно

200. Відомі деякі малі держави Європи: князівство Монако, Ватикан. Вони

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття

зайняли свою особливу нішу, і більше не треба центра ігорного бізнесу чи резиденції

папи римського.

Як же бути з правом націй на самовизначення? Самовизначення означає державний

устрій на історично сформованій національній території, вільний розвиток

своєї національної мови і національної культури, створення національних політичних і

громадських організацій.

На сучасному етапі розвитку людства, що характеризується усе більш складним

поділом праці, на перший план виходить необхідність загальнолюдської спільності і

високого ступеня однорідності всього людства, окремих континентів, незважаючи

на національні кордони. Існують точки зору, що економічні форми інтеграції призведуть

узагалі до відмирання націй як форм об’єднання людей.

Загальний хід соціальних процесів, що призведе до відмирання націй, не може

слугувати виправданням для придушення процесів національного відродження чи

зневаги правом націй на самовизначення.

3.14.3. Соціологічні питання соціального і культурного життя націй

У соціології особливе місце займають питання вивчення рівня соціального і культурного

розвитку націй, їх консолідації, асиміляції, інтеграції, міжнаціональних

шлюбів, двомовності, розвитку національної самосвідомості, націоналізму, шовінізму

тощо.

Розвиток цивілізації характеризується дуже складними процесами. В історії були

народи, від яких тремтіли імперії і які відійшли у вічність, – гуни, скіфи, ацтеки, готи.

Звичайно, вони не зникли, а просто злилися з іншими, асимілювалися. У радянський

час утворилася казахська нація з кількох джусів, таджицька – з кількох родинних

племен. Процеси етнічної консолідації йдуть у народів Північного Кавказу. Наприклад,

у Дагестані, де проживає близько 30 етнічних груп – аварці, даргинці, кумики,

лезгини, лакці, табасаранці, чеченці, ногайці, агули, тати, цахури. У кожної гори –

свій народ, зі своєю мовою, своєю культурою. Як усе це зберегти?

Звичайно, у нашій історії є і приклади примусової асиміляції, коли в Узбекистані

таджиків записували узбеками, чи в Азербайджані курдів – азербайджанцями.

Національна асиміляція

Зрозуміло, як і в усьому світі з його інтенсивними зв’язками, в Україні йдуть процеси

національної асиміляції. Але це природна асиміляція, коли невеликі національні

групи переймають добровільно мову, культуру, побутові звичаї великої нації, в оточенн

і якої вони живуть. Скажімо, асиміляція євреїв, карелів, мордви тощо. Напевно,

ці процеси прогресивні.

У західній соціології для характеристики міжнаціональних процесів використовуються

такі підходи. Асиміляція – добровільна чи насильницька. У США вона йшла на

основі англоконформізму. Хоча це завжди взаємний процес збагачення культури.

Плюралізм – самостійне співіснування етнічних груп. Найбільш яскравий приклад

– Швейцарія, де три чверті населення – німці, але італійці і французи не втратили

ні мови, ні свого способу життя. Для України це теж типова картина. Правовий

захист етнічних меншостей, наприклад, малих народів Півночі в Канаді, США і Укра

їни.

Міжнаціональні шлюби

Для соціології має дуже важливе значення вивчення міжнаціональних шлюбів.

Юрій М.Ф. Соціологія

Національно-змішані шлюби є важливим каналом зміни етно-демографічної структури

українського суспільства. Самі по собі такі шлюби не змінюють чисельного співвідношення

контактуючих національностей, однак діти з таких сімей, обираючи собі національну

приналежність одного з батьків, тим самим обривають етнічну лінію іншого.

Статистичні дані свідчать про те, що в загальноукраїнському масштабі при визначенні

національності дітей в етнічно змішаних сім’ях перевага надається українській національност

і, хоча тут є значні регіональні варіації. У плані генетичного здоров’я людства

такі шлюби сприятливі, як правило, а діти, народжені в них, відрізняються здоров’ям,

здібностями. Можна говорити як про окремі приклади, так і про етнічні групи, наприклад,

козацтво, яке формувалося на кордонах етнічних груп.

Але з погляду національної самосвідомості у такому варіанті якась нація програє,

адже діти змушені вибирати одну з двох національностей, а іноді зовсім іншу – третю.

Дитина від українки і білоруса, що виросла в українському середовищі, українській

культурі, що володіє українською мовою, хто вона за національністю? Найчастіше

діти обирають національність того з батьків, хто має більш високий соціальний, культурний

і етнічний статус. Вирішальне значення має переважне етнічне середовище.

Зокрема, діти від шлюбів українських жінок з чоловіками інших національностей у

межах України, і особливо в містах, де переважає українське населення, найчастіше

зараховують себе до українців. Тут слід пам’ятати, що націй на 100 відсотків чистих в

етнічному плані просто не існує. Справа не в крові батьків, а в умовах формування

особистості. Для великих народів ці процеси не мають принципового значення, а для

малих вони дуже хворобливі.

Деякі соціологи стверджують, що міжнаціональні шлюби менш стійкі. Але дані

переписів населення, соціологічних опитувань свідчать, що міжнаціональні шлюби

навіть більш стійкі, ніж однорідні. Міжнаціональні шлюби частіше зустрічаються серед

міського населення, у районах нового освоєння. Видно, це пов’язано з міграцією

молодого населення й ослабленням впливу старших, котрі майже завжди в цих питаннях

консервативні.

Духовне життя націй

Найважливішим напрямом соціології націй є коло процесів і явищ у духовному

житті націй, тобто освіта, культура, мова, традиції тощо. Якщо економіка і соціальне

життя в основному інтернаціоналізуються, то духовне життя виступає в ролі свого

роду сховища національного духу, традицій, національної самобутності. Саме мова,

культура, традиції найбільшою мірою зберігають національне, особливе.

Тут, напевно, найголовнішою є проблема мови. Зараз проблеми мови, мабуть,

найгостріші в суверенних республіках СНД. Національна мова стає державною мовою.

І це правильно. Але треба враховувати інтереси інших національних груп, тобто

право на володіння своєю мовою при спілкуванні. Державі слід забезпечити законне

право учити дітей і учитися на своїй рідній мові всім громадянам республіки.

Вирішуючи мовні проблеми деяких малих народів, можна йти шляхом створення

культурних громад, вводити викладання мов цих народів у школах. Для цього потр

ібно проводити соціологічні опитування населення, реалізувати національну пол

ітику з урахуванням думок і побажань більшості населення.

Необхідно пам’ятати, що в кризових ситуаціях питання мови, національної культури

найчастіше виявляються в епіцентрі політичного життя, необережні кроки можуть

призвести до серйозної соціальної напруги.

Таким чином, соціологія націй має специфічні підходи до вивчення національно-

етнічних питань. У неї велике майбутнє. У сучасній ситуації при вирішенні на173

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття

ціональних питань соціологічна інформація особливо важлива, якщо ми хочемо дійти

згоди.