Взаємодія науки, техніки і виробництва

Для соціології науки конче важлива проблема – зіткнення науки, технології, виробництва.

Чому тут гальмується науково-технічний прогрес? Це була найбільша проблема

радянської науки, та й в українській поки зміни невеликі. Справа власне в тому,

що виробництво повинне бути зацікавлене у швидкому використанні наукових розробок,

для чого необхідно налагодити відповідний економічний механізм. Який же

виробничник буде зацікавлений у зниженні ваги верстатів, якщо йому встановлювався

план випуску верстатів у тоннах? У СРСР було винайдене безупинне розливання

сталі. Але в нас цим прогресивним методом розливали десяту частину сталі, що

випускається, а в японців 90 відсотків. Простіше машинобудівникам випустити один

важкий трактор, ніж кілька десятків міні-тракторів. Ось чому в нас немає дотепер

гарних міні-тракторів, мотоблоків.

Аналіз технічного рівня проектів засвідчує, що третина з них має техніко-економ

ічні показники нижче за діючі, щорічно третина повертається на доробку. Характерн

і низька відповідальність і незацікавленість проектувальників. Проектна

організація не продавала проект, а здавала, замовник не купував, а приймав. У результат

і такого соціально-економічного механізму в багатьох наукових і проектних

інститутах процвітала бездіяльність під виглядом кипучої діяльності. І ось коли под

ібна картина вимальовується, соціологи повинні назвати причини такого становища.

Соціологи це зробили.

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття

По-перше, було втрачене суперництво, змагальність, конкуренція в сфері наукової

і проектної діяльності. По-друге, матеріальне заохочення за наукові відкриття, розробки

носило сміховинний характер. Головний герой фільму «Геній» обклеює авторськими

посвідченнями туалетну кімнату. По-третє, кар’єра вченого, його матеріальне становище

залежать не від його наукових досягнень, а від просування службовими сходами.

Якщо директор інституту, то його висувають в академіки. Така практика губить розумних

учених.

Дуже високі вимоги для атестації науковців призводять до того, що кращі роки

життя доводиться витрачати на кандидатські і докторські дисертації. Процвітаючий

професорський снобізм, корпоративність перекривають дорогу молодим ученим. Вважа

ється просто непристойним пропускати в доктори наук людей молодше 45-50 років.

Винятки складають математики, фізики. Ще одне лихо науки полягає в тому, що нововведення

низького технічного рівня, прості, ординарні, непридатні до патентування

за рубежем, можна швидше впровадити й отримати винагороду, ніж пробивати роками

великий винахід.

Соціологія науки не обходить своєю увагою й організаційні форми науки, їх взає-

модію, результативність.

Наукові знання можна класифікувати за їх характером як фундаментальні і прикладн

і науково-дослідні розробки. Фундаментальні наукові відкриття, наприклад,

явище радіоактивності, виявлене подружжям П’єром і Марією Кюрі, спочатку не мали

практичного значення, так само, як і розподіл ядра, відкритий Нільсом Бором. Але

поступово, в результаті прикладних досліджень і дослідно-конструкторських розробок,

фундаментальні знання перетворюють виробництво, всю нашу цивілізацію.

Лише деякі країни, зокрема Україна, мають розвинуту фундаментальну науку.

За основними напрямами наукових досліджень можна виділити науки природні,

технічні, гуманітарні і соціально-політичні. Така класифікація науки і лежить в основ

і її організації.

У нашій країні фундаментальними знаннями займаються в основному академічні

інститути.

Прикладна наука організована переважно у вигляді галузевих дослідницьких,

конструкторських, проектувальних інститутів, дослідних виробництв, лабораторій.

В даний час такі прикладні інститути, як правило, з’єднуються в науково-виробничі

об’єднання, де в одній організаційній структурі функціонують наука, експериментальне

і серійне виробництво. У сільському господарстві така організаційна форма

типова: селекційні станції, дослідні станції, елітні господарства тощо. Зрозуміло, фундаментальн

і наукові розробки можуть виконуватися в галузевих науково-дослідних

інститутах, а прикладні, науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки – в

академічних.

В останні роки створюються нові організаційні форми – міжгалузеві науковотехн

ічні комплекси з найважливіших науково-технічних проблем: персональні комп’ютери,

світловоди, порошкова металургія тощо. Відомі також і такі форми органі-

зації науки, як наукові, технічні й інноваційні парки, що утворюють своєрідний пояс

упровадження навколо академічних і великих вищих навчальних закладів.

Окремо стоїть наука ВНЗ. Тут поєднуються і різні напрями, і різні організаційні

форми. І державне фінансування, і госпдоговірні наукові розробки за замовленнями

зацікавлених організацій. І постійні наукові співробітники в проблемних лаборатор

іях, і науково-дослідних інститутах, і наукова праця співробітників кафедр у різнома148

Юрій М.Ф. Соціологія

нітних організаційних формах – лабораторії, сумісництво, тимчасові науково-дослідні

колективи. Слід також зазначити, що в деяких країнах основна частина наукових досл

іджень зосереджується саме в університетах.

У науково-дослідних структурах ВНЗ працюють разом відомі вчені, аспіранти і

студенти. Тут розвиваються фундаментальна наука, прикладні розробки і наукомістке

виробництво. Це забезпечує високу ефективність і незвичайну гнучкість.

В українських ВНЗ працює третина, а якщо взяти дипломованих науковців (доктор

ів і кандидатів наук), то половина усіх учених. Але вони отримують тільки 6

відсотків коштів, що виділяє держава на наукові дослідження, хоча тут створюється

20 відсотків наукової продукції країни. Отже, ефективність науки ВНЗ приблизно в

три рази вища.