Соціологія особистості студента

Для соціології освіти важливе вивчення особистості учня, студента. Характер майбутньо

ї професії багато в чому визначає поведінка студента. Особливо аналіз студентсько

ї молоді в зв’язку з обраною професією. Студентів у цьому відношенні можна розді-

лити на три групи.

Першу групу складають студенти, орієнтовані на освіту, тому що вона дає можлив

ість отримати професію. Вони хочуть працювати саме за цією спеціальністю, у

них є інтерес до роботи, прагнення реалізувати себе саме в ній.

Друга група студентів складається з тих, хто в перспективі орієнтований на бізнес.

Ставлення до освіти в них вже інше – для них навчання виступає як інструмент, можлив

ість стару.

Третю групу студентів складають ті, кого можна було б назвати такими, що невизначилися.

Усі параметри їх ставлення до навчання, професії розмиті, в їхніх оцінках

і позиціях немає чіткості та визначеності перших двох груп. Такі студенти ніби

пливуть за течією, можливо, їх самовизначення відбудеться трохи пізніше, а можливо,

для них узагалі процес самовизначення, цілеспрямованості не характерний.

Американський соціолог Мартін Троу, вивчаючи студентське середовище, виді-

лив чотири типи культури, поведінки і всього способу життя серед американських

студентів:

Колегіали – громадські працівники, що відрізняються активністю в студентському

житті і витрачають на це багато свого часу.

Професіонали – для яких майбутня робота, професія – найголовніше, і цьому

підпорядковується все їх студентське життя.

Академіки – майбутні викладачі університетів.

І, нарешті, нонконформісти – аристократична богема, золота молодь, що учиться

заради диплома, престижу, щоб догодити батькам.

Цікаво також відзначити і такий висновок соціологів: серед студентів, орієнтованих

на професію, набагато менше соціальних песимістів. На освіту і професію

більше орієнтовані студенти економічних і юридичних спеціальностей. Найменш

орієнтованими на освіту виявилися математики, хіміки, педагоги, тобто студенти тих

спеціальностей, що менше затребуються на ринку праці. Вибір професії у ВНЗ став

для молодих людей прагматичним, відповідає змінам в українському суспільстві.

Цінність вищої освіти як самостійного феномена, що має соціокультурну, особистісну

привабливість і престижність, відступає на другий план.

Таким чином, діяльність соціальних інститутів освіти спрямована на задоволення

важливих соціальних потреб. Від того, наскільки успішно вона розвивається, багато

в чому залежить майбутнє будь-якого суспільства.

Юрій М.Ф. Соціологія

Соціологічні характеристики сучасної науки

Стан сучасної науки

Соціологія науки вивчає соціальні структури і процеси наукової діяльності, взає-

модію наукових структур, статус науки і вчених у суспільстві. У центрі уваги соціолог

ів знаходяться наукові колективи, наукові комунікації, умови праці вчених, досл

ідження процесів впливу суспільних умов на розвиток науки, а науки – на суспільство.

Предмет теорії науки двоякий: з одного боку, вивчення внутрішньої природи науки,

загальної теорії наукового пізнання; з іншого боку – дослідження суспільного призначення

науки, її відношення до інших видів суспільної творчості.

Для того щоб виник світ науки (а відбулося це біля двох з половиною тисячоріч

назад), знадобилося досить багато найрізноманітніших умов – економічних, соціальних,

духовних. Серед них слід відзначити прогресуючий поділ праці, процес класоутворення,

високий рівень абстрактності мислення, поява писемності, рахунку, нагромадження

практичних знань про природу тощо.

За даними Дж. Бернала, до початку ХХ ст. науковий прогрес у світі забезпечували

не більш 15 тис. учених. Більшість наукових лабораторій можна було розмістити в

одній кімнаті, підвалі. До середини 50-х рр. ХХ ст. науковців було вже 400 тис., до

середини 60-х рр. ХХ ст. – 2 млн.

За даними ЮНЕСКО, у 1990 р. науковими дослідженнями займалися 5,2 млн

чоловік, що в середньому складає 1 тис. на мільйон жителів планети. Із загального

числа науковців у 1990 р. на частку Північної Америки припадало 17,8 відсотка, Латинсько

ї Америки – 3,1, Азії й Океанії – 23,6, Африки – 0,7, Європи – 20,9, СРСР –

32,4 відсотки. Третина всіх науковців планети працювала в СРСР. Однак якщо подивитися

розподіл світових витрат на наукові дослідження з груп країн, то на частку

Північної Америки припадало 42,8; Азії й Океанії – 19,6; Європи – 23,2; СРСР –

12,3 відсотки. З цих даних добре видно, де створені найбільш сприятливі умови для

наукової діяльності і де об’єктивно знаходиться центр науково-технічного прогресу.

У 1994 р. США продали 444 тис. патентів і ліцензій, Німеччина – 160 тис., Японія –

129 тис., Англія – 97 тис., Україна – тільки 0,5 тис.

Наразі в Україні зайняті науковою діяльністю 0,8 млн чоловік, включаючи викладацький

корпус вищої школи.

Що таке наука? У чому полягає своєрідна природа науки, позитивного знання?

Великий англійський теоретик науки Томас Гекслі відповідає на це запитання

так: «Наука є не що інше, як вимуштруваний і організований здоровий глузд.

На думку сподвижників Дарвіна, від повсякденного життєвого досвіду науковий

досвід відрізняється лише тією мірою, якою старий ветеран – від молодого рекрута:

їх методи різні настільки ж, наскільки прийоми сучасного воїна і первісного

дикуна».

Наука – найдинамічніше утворення людини, яке наклало свій відбиток на всю

історію нашого часу. На основі наукових досягнень створений технологічний базис

сучасної цивілізації. Але здобута людиною міць досягла такого рівня, коли вона повинна

подумати про себе, про свій порятунок. Науку сприймають не тільки як благо,

але і як зло. Її не тільки приймають, але й відкидають. Премії за наукові відкриття

співіснують з могутньою критикою науки.

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття

Оцінюючи ріст числа науковців у ХХ ст., можна зробити таке припущення, що

якщо він продовжиться по такій експоненті, то через піввіку все доросле населення

планети буде займатися наукою.

Наукові прилади – інструменти наукового пізнання: радіотелескопи, прискорювач

і, космодроми – стали циклопічними за своїми розмірами, порівнянними з великими

промисловими підприємствами, для їхнього обслуговування будуються цілі

міста.

ХХ ст. правомірно називають століттям науково-технічної революції, технологічно

ї революції, «зеленої» революції, інформаційній революції тощо. Науковий потенці-

ал визначає практично усе – обороноспроможність, національне багатство, рівень, якість

і тривалість життя. Подальше нарощування наукового потенціалу вимагає дедалі більших

витрат матеріальних і інтелектуальних ресурсів.

Із розвитком кожен новий крок у пізнанні стає дорожчим на кілька порядків.

До речі, слід нагадати, що тільки однією електричною лампочкою наука розрахувалася

із суспільством за усі витрати, що були на неї зроблені за всю історію цивілі-

зації. Американці підрахували, що економічно вигідно мати 100 науковців, 10 з яких

продуктивно працюють, а 90 при цьому присутні, створюють наукове середовище,

опонують.

Етапи розвитку науки

Розвиток науки, науково-технічної революції, взаємодія з виробництвом, їхні

соціальні наслідки, кадри науки розглядаються соціологією науки.

Для початку слід уточнити поняття «наукова революція», «науково-технічна революц

ія», «промислова революція», «технологічна революція», «зелена революція».

Наукова революція – якісний стрибок у пізнанні навколишнього світу, розвитку

виробництва. Наукових переворотів, зрушень в історії людства було чимало: відкриття

вогню, колеса, парової машини, електрики, атомного ядра. Відомо, що древні циві-

лізації Америки при усіх вражаючих досягненнях інків, ацтеків не додумалися до колеса

і усі вантажі переміщали волоком.

Промислова революція – заміна фізичної праці в процесі виробництва машинами.

Вони, власне кажучи, узяли на себе транспортні, технологічні, енергетичні

функції працюючої людини. Але дуже швидко виявилося, що промислова революц

ія має свої межі. Швидкості технологічних процесів стали стримуватися розумовими,

фізіологічними можливостями людини, яка керує машинами. Не кажучи вже

про те, що присутність людини поруч з багатьма апаратами фізично неможливо через

високу небезпеку, температуру, тиск, швидкість. Можна навести такий факт:

приблизно 70 відсотків аварій на авіаційному транспорті трапляється з вини людини,

а не техніки.

Науково-технічна революція. Треба було автоматизувати виробництво, вивести

людину з системи машин. Така можливість з’явилася зі створенням перших ЕОМ,

кібернетичних пристроїв, перших цілком автоматизованих виробництв. Коли машини

стали виконувати деякі розумові функції людини, відбулася науково-технічна

революція. Далі настав перехід її на етап технологічної революції: атомна енергетика,

матеріали з заздалегідь заданими властивостями, біотехнології, ЕОМ з елементами

штучного інтелекту, лазерні технології, оптико-волоконний зв’язок і багато

чого іншого.

Юрій М.Ф. Соціологія

Зелена революція – наукові розробки, що дозволили програмувати врожай, впроваджувати

інтенсивні технології, нові методи в селекції.

Поняття інформаційної революції пов’язане з масовим використанням інформац-

ійних технологій у різних сферах виробництва і громадського життя: нагромадження,

обробка і швидка передача інформаційних ресурсів. Наочний приклад: пластикові гроші,

що дозволяють розраховуватися карткою за різноманітні послуги в будь-якій країні

світу.

Досягнення науки і наслідки технологічної революції настільки вражаючі, що в

душі навіть розумних людей закрадається марновірний страх: а що ж далі? У сучасній

науці позначився такий напрям соціальних прогнозів, як технологічний песимізм, зміст

якого полягає в тому, що людину витисне і поневолить машина. Батько кібернетики

Норберт Вінер писав про те, що в майбутньому суспільстві пересічна людина не зможе

запропонувати нічого такого, за що варто було б платити гроші.

У цьому плані цікаво звернутися до історії. В часи культури прото-чимо в Перу

IV-VII ст. на глечиках передавався зміст ще більш древнього міфу, відповідно до якого

настане день, коли собаки, кури, горщики, жорна, сковороди повстануть проти своїх

гнобителів і перекладуть на них тягар своєї праці. Тоді жорна перемелють своїх винах

ідників, кури їх заріжуть, сковороди засмажать, собаки з’їдять.

Осліплені блиском машин люди забувають, що це усього-на-всього відбите світло

людського розуму. Коли чемпіон світу Гаррі Каспаров програє чергову шахову партію

комп’ютеру, то слід пам’ятати, що грає не сам комп’ютер, а програма, створена групою

талановитих програмістів.