Соціальна мобільність населення

Важливе місце у вивченні соціальної структури займають питання соціальної

мобільності населення, тобто переходу людини з одного класу в іншій, з однієї внутр

ішньокласової групи в іншу, соціальні переміщення між поколіннями. Соціальні

переміщення носять масовий характер і в міру розвитку суспільства стають більш

інтенсивними. Соціологи вивчають характер соціальних переміщень, їх спрямован

ість, інтенсивність; переміщення між класами, поколіннями, містами і регіонами.

Вони можуть носити позитивний і негативний характер, заохочуватися чи, навпаки,

стримуватися. У соціології соціальних переміщень вивчаються основні етапи

професійної кар’єри, порівнюється соціальний стан батьків і дітей. Причому виника

є така складність: батьків два і вони можуть належати до різних соціально-класових

груп, тобто сім’ї бувають соціально-гомогенними, або соціально-однорідними, і

соціально-гетерогенними. У різнорідних сім’ях, як правило, соціальні переміщення

проглядаються за схемою: мати – дочка, батько – син. Порівнюється соціальний стан

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття

дітей і батьків на початку кар’єри молодого покоління. При цьому доводиться враховувати,

що дана проблема була завжди занадто політизована, ідеологізована. У нашій країні

десятиліттями на перший план у характеристиці, біографії ставилося соціальне походження,

і перевагу отримували люди з робітничо-селянськими коренями. Наприклад,

молоді люди з інтелігентних сімей, щоб потрапити у ВНЗ, спочатку йшли на рік-два

попрацювати, отримати виробничий стаж, перемінити соціальний стан. Таким чином,

отримавши новий соціальний статус робітника, вони ніби очищалися від свого «поганого

» соціального походження. Крім того, абітурієнти, що мали виробничий стаж, отримували

пільги при вступі, зараховувалися на найпрестижніші спеціальності практично

без конкурсу.

Основна спрямованість міжпоколінних соціальних переміщень – від фізичної

до розумової праці, із села в місто. Соціологічні дослідження свідчать, що в гетерогенних

сім’ях частіше успадковується соціальна група матері. Вона вихователь і фах

івець із профорієнтації. За даними досліджень, з сімей, де батько був зайнятий фізичною

працею, а мати – розумовою, в склад інтелігенції приходило більше 40 відсотків

дітей, а в зворотній ситуації – 15 відсотків. Може бути, справа ще й у тому, що соц

іальне походження визначалося переважно за соціальним станом батька.

Соціальна біографія вихідців з робочих сімей характеризується тим, що переважна

частина починає трудову діяльність з малокваліфікованої фізичної праці – більше 80

відсотків. Лише десята частина переходить у групу інтелігенції. Тільки 70 відсотків

вихідців з гетерогенних сімей починають з некваліфікованої фізичної праці і приблизно

п’ята частина з них переходить у групу інтелігенції. Серед вихідців з інтелі-

гентних сімей починали трудову біографію з фізичної праці дві третини, а третина –

з розумової праці, при тому, що існували механізми регуляції цього процесу.

У західній соціології також дуже широко досліджується проблема соціальної моб

ільності зміни соціального статусу. Є статус – реальний і уявний, приписуваний.

Будь-яка людина отримує певний статус уже при народженні залежно від приналежност

і до визначеної раси, статі, місця народження, становища батьків.

В усіх суспільних системах діють принципи як уявних, так і реальних заслуг. Чим

більше при визначенні соціального статусу переважають уявні заслуги, чим жорсткі-

ше суспільство, тим менша соціальна мобільність (середньовічна Європа, касти в

Індії). Таке становище може зберігатися тільки вкрай простому суспільстві і то до певного

рівня. Далі воно просто гальмує суспільний розвиток. Справа в тому, що за всіма

законами генетики талановиті й обдаровані молоді люди зустрічаються однаково

рівномірно у всіх соціальних групах населення.

Чим більш розвинуте суспільство, чим воно динамічніше, тим більше в його систем

і працюють принципи реального статусу, реальних заслуг. Суспільство в цьому

зацікавлене.

Соціологи не обмежуються описом об’єктивних процесів, а прагнуть впливати

на соціальну орієнтацію молоді, вибір професії з урахуванням суспільних потреб.

Слідом за П. Сорокіним ми будемо розрізняти два типи соціальної мобільност

і: горизонтальну і вертикальну. Горизонтальна мобільність – це перехід індив

іда чи соціальної групи однієї соціальної позиції до іншої на тому ж рівні. Але

найбільш важливою уявляється вертикальна мобільність, наприклад, службове

підвищення, істотне підвищення матеріального благополуччя, перехід на інший

рівень влади тощо.

Юрій М.Ф. Соціологія

Суспільство може підвищувати статус одних індивідів і знижувати статус інших. І

це зрозуміло: одні індивіди, що володіють талантом, енергією, молодістю, повинні вит-

існяти з більш високих статусних позицій індивідів, що не володіють цими якостями.

Таким чином, можна виділити висхідну і спадну соціальну мобільність. Звичайно,

з виходом людини на пенсію статус її практично завжди знижується.

У соціальних переміщеннях виділяються групова й індивідуальна соціальна

мобільність. Групова мобільність спостерігається тоді, коли в силу великих змін у

суспільстві, часто в умовах нестабільності, великі соціальні групи швидко переміщаються,

змінюється політична й економічна еліта.

Звичайно, групова соціальна мобільність складається з індивідуальних перем

іщень, але остання завжди має свої особливості. Ці переміщення регулюють соц

іальні інститути, встановлюючи визначені правила гри. Наприклад, система освіти

в особі престижних університетів, політичні партії виконують роль соціальних ліфтів

для формування управлінської і політичної еліти.

В уявленні багатьох життєвий успіх пов’язується з досягненням певних висот

у соціальній ієрархії, тобто висхідної соціальної мобільності. Але, насамперед,

треба усвідомити правила гри: тобто в якому суспільстві ви живете і на яких принципах

будується його стратифікаційна структура. Зрозуміло, що якщо в основі

життєвого успіху лежить титул, походження чи високе становище ваших батьків,

а у вас немає ні «блакитної крові», ні впливових родичів, то ваші шанси на просування

в житті невисокі.

Якщо в суспільстві високо цінується грошовий потенціал людини, необхідно

оцінити свої підприємницькі здібності, якщо влада – то треба займатися політичною

діяльністю. Але при цьому слід враховувати, що в конкретному суспільстві усе взає-

мозалежно: політичну владу, вплив простіше добути, маючи гроші. «Нові українці»,

добувши неважливо яким шляхом великі гроші, прориваються до політичної влади.

Можуть працювати і такі соціальні ліфти, як вдалий і вигідний шлюб, участь у мафі-

озних угрупованнях, релігійних громадах тощо.

В результаті соціального переміщення людина попадає в нову соціальну групу,

що часто означає і нове соціально-культурне середовище, адаптуватися до якої вона

не завжди зможе. Півбіди, якщо вона не зуміла адаптуватися в більш високій за статусом

соціальній групі, а якщо вона перемістилася з якихось причин униз? Саме в результат

і нездатності адаптуватися до нового соціально-культурного середовища утворюються

маргінальні групи.

Таким чином, вивчення соціально-класової структури суспільства, процесів,

пов’язаних з її зміною, займає важливе місце в соціологічній практиці. Причому

не тільки вітчизняні соціологи аналізують стратифікаційні процеси в суспільстві, але й

західні вчені приділяють велику увагу цьому питанню.