Вікова І педагогічна психологія. XI. Психологія виховання

XI. Психологія виховання

підкорене швидшому ритму і підготовлене до змін. Нові проблеми по­стали перед громадянським вихованням - універсалізація прав людини, захист середовища, процеси міграції, послаблення держави-нації через створення національних організмів або вимоги локальної тотожності, криза політичного представництва, що є результатом зникнення локаль­них ідеологічних блоків тощо, змушують Захід переглянути виховну па­радигму формування громадянськості. І це в країнах з історією вихован­ня громадянськості і через навчальний (спеціальний предмет), і через ви­ховний процеси.

В Україні в умовах різкого переходу від державної політичної доктри­ни, що формувала тоталітарну ідеологію, поняття «громадянськості», йо­го суть, його розуміння на заході і сході України різко протилежне, немає фахівців з цього предмета, підручників, немає паралельних шкільництву структур виховання громадянськості, що значно ускладнює підготовку молоді до життя в суспільстві, яка має ґрунтуватися на плюралістичних підходах у русі до правової держави.

Завдання психолого-педагогічної науки сьогодні - обгрунтувати шля­хи поміж відкритістю світові, іншим культурам (а не залучати дітей до процесів світового контексту) та збереженням особистісного, національ­но самобутнього.

Як же підготувати особистість до боротьби з бездуховністю, владою наживи? В нинішніх умовах - насамперед, на ідеї патріотизму, громадян--ськості як чинника моральності, об'єднуючої універсальної риси, провід­ного напрямку національного виховання.

О.В. Сухомлинська (1997) зазначає, що правомірно говорити про стра­тегію перехідного періоду в галузі виховання, загалом, і громадянськості, зокрема. Академія педагогічних наук пропонує кілька напрямів, які мо­жуть лягти в основу цієї стратегії:

1. Психолого-педагогічна ідеологія виховання повинна мати позитивний
зміст, а не будуватися на критиці, на негативі, на тому, чого не пови­
нно бути.

2. Педагогічний процес, його філософія й логіка повинні являти собою
одне ціле: неможливо розірвати, відокремити процес навчання від
процесу виховання і для кожного з них вибудовувати свою стратегію
розвитку.

3. Не будувати систему виховних впливів на ідеях світової значущості,
а увійти у світ кожної дитини, проаналізувати її потреби, інтереси,
зрозуміти її й допомогти зорієнтуватися в моральних цінностях. Тут
великого значення набуває ідея школи як осередка дитячої культу­
ри, дитячого фольклору, ритуалів, школи як домівки, сім'ї, де дитина
спілкується, будує відносини, закохується, потрапляє в біду, займаєть­
ся спортом, мистецтвом.

Серед цінностей у підлітків і юнаків домінуючими є цінності моло­діжної субкультури (манера одягатися, молодіжна музика, ідеали світу кіно, рок- і поп-музики тощо). Завдання виховного процесу - включити ці зразки молодіжної субкультури у виховний процес і педагогізувати.

Не забувати, що виховний процес не ізольований, оскільки дитина перебуває, діє в групі чи колективі. Група, що об'єдналася добровільно,

- основний провідник соціальних цінностей, групових норм для дітей,
що входять до неї. Це - винятково сильний канал впливу на особистість,
на формування її ідеалів. Йдеться про різні неформальні об'єднання -
релігійні, політичні тощо.

В основі зазначеної стратегії лежить постулат про те, що цінності є основою, системоформуючим фактором у конструюванні виховного процесу. Змістом же можуть виступати різні види діяльності дитини

- пізнавальна, трудова, нерідко клубна робота, а часто й гра. Серед
методів важливе місце належить конструктивній дискусії, діалогу. Ко­
лективні та особисті пошуки, вивчення документів, спостереження з
метою створення гіпотез, які треба перевірити, можуть лягти в осно­
ву методу передвідкриттів або методу проектів і бути спрямованими
на формування загального наукового мислення як вектора моральної
свідомості.

В ієрархії виховання цінностей на перше місце сьогодні правомірно поставити ті цінності, в основі яких лежить ідея приналежності до на­роду, до нації (спільність мови, мислення, географічних умов, релігійних вірувань, традицій, звичаїв, освіти, мистецтва, літератури тощо). Саме на цих цінностях формуються такі складові громадянськості, як любов до Батьківщини, доброчинність, працелюбність, любов до ближнього. З цих загальних виділяються такі цінності, як Людина, Сім'я, Праця, Знання, Батьківщина, Земля, Мир.

Людина - це абсолютна цінність, сім'я - природне середовище роз­витку людини, частина історії народу, праця - основа людського буття, рівня життя, знання - багатство особистості, надія народу, а школа - її наріжний камінь, Батьківщина - це початок усього, пам'ять серця, наро­дження душі, народження громадянина. Земля - загальний дім, родина, батьківщина для всього людства, цілісного й неподільного, мир - голо­вна умова існування Землі, Батьківщини, сім'ї, людини і є такою завдяки знанню та праці.