Тункцюнування операційної системи

Опиратись можна тільки на те, що чинить опір.

Б. Паскаль

ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ

П

ланування виробництва передбачає прийняття рішення про експлуа­тацію операційної системи з врахуванням зміни сукупного попиту. На промисловому підприємстві планову діяльність доцільно зосередити на чотирьох найважливіших напрямах: збут, фінанси, виробництво продукції, закупівля.

Основна мета організації (підприємства та його підрозділів) реалізується виконанням виробничої програми, якою визначається перелік, кількість, тер­міни та вартість виготовлення продукції.

Основою для формування виробничої програми є стратегічний план вироб­ництва, який розробляється за результатами вивчення кон'юнктури ринку та збуту продукції. Ця сфера діяльності стосується вищого рівня менеджменту: тут великого значення набуває стратегічне мислення керівників, яке дозволяє обгрунтувати основні напрями розвитку, надати цілеспрямованості та гнучкос­ті в роботі. Гнучкість виявляється у завчасному передбаченні можливості по­дальшого розвитку підприємства та його підрозділів у зв'язку із зміною рин­кової ситуації.

Для кожного періоду планування необхідно визначити дві змінні:

/. Обсяг виробництва.

2. Кількість робітників, завіяних в даний період.

 

372

373

Розділ v

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕТЕКТИБНОСТ1 ВИРОБНИЦТВА

тема 16 _________________ ____ ТУНКЦІОНУВАННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

 

У менеджменті виділяють три основні стратегії планування обсягу ви­робництва¹:

1. Постійний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили. Цей варіант стратегії передбачає стабільність обсягів виробництва про­дукції незалежно від коливань попиту. У цій ситуації кількість найманих робіт­ників також залишається незмінною. Різницю між обсягом сукупного попиту та обсягом виробництва компенсують збільшенням або зменшенням запасів виготовленої продукції чи портфеля відкладеного попиту клієнтів. Такий прин­цип найчастіше використовують у капіталомістких виробництвах з відносно низькими питомими затратами на зберігання продукції або створення портфеля відкладених замовлень (рис. 16.1):

2. Змінний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили. При такому варіанті планування обсяги виробництва змінюються залеж­но від попиту, але чисельність робочої сили залишається стабільною. Дис­пропорції між обсягом виробництва та чисельністю робочої сили регулюють організацією надурочної роботи, наданням відгулів або передачею частини об­сягу робіт субпідрядникам. Цей варіант стратегії реалізується у трудомістких галузях, де використовується висококваліфікована робоча сила, а створення запасів готової продукції або портфеля відкладених замовлень обходиться до­рого чи зовсім неможливе (рис. 16.2).

3. Змінний обсяг виробництва при змінній чисельності робочої сили

Цей варіант планування передбачає найм та звільнення робітників залежно від зміни обсягів виробництва.

Everett Е. Adam, Ronald J. Ebert. Production and Operations Management: Consepts, Models and Behavior, 3-rd ed., Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall, 1986, p. 442-445.

374

Така стратегія здійснюється у трудомістких виробництвах, які не потре­бують висококваліфікованої праці, а також у випадках, коли робітники від­дають перевагу сезонній роботі (рис. 16.3).

Будь-яка операційна система може використати один з розглянутих варіан­тів вироблення оптимального плану виробництва з мінімальними витратами. На практиці найчастіше одночасно реалізується два, а то й три варіанти стра­тегії планування.

У сучасних умовах господарювання в Україні формування виробничих про­грам для об'єднань і їх підрозділів базується на єдиних принципах отримання

375

Розділ v

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Тема 16

ФУНКЦІОНУВАННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

 

максимального прибутку. Це положення за умови відповідності обсягу ви­робництва виробничій потужності підприємства можна виразити такою цільо­вою функцією:

(16.1)

Для кожного цеху формування виробничої програми охоплює обсяг його договірних зобов'язань перед об'єднанням (акціонерним товариством) з вироб­ництва продукції за узгодженими цінами і додатковий випуск виробів згідно з договорами з іншими організаціями. Незалежно від форми власності процес розподілу програми для конкретних виконавців (цехів, дільниць, бригад, робочих місць) та управління виробництвом в цілому здійснюється за єдиною схемою на основі однакових функцій управління. Прийнята програма конкретизується по окремих деталях, складальних одиницях і доводиться до кожного з основних виробничих підрозділів підприємства: для складальних цехів — розподілена за плановими періодами року в розрізі виробів, для обробних — у вигляді номенклатурно-календарних планів виробництва деталей та складальних оди­ниць. Вказаний розподіл охоплює закріплення за цехами номенклатури виробів, деталей, а також їх кількості.

Формування виробничої програми підприємства та її розподіл по цехах, як правило, здійснюється один раз на рік. Однак в процесі її реалізації можливі різні коригування номенклатури, кількості, обсягу робіт, що викликає необ­хідність управління виробничою програмою на рівні підприємства. Ієрархія управління виробничою програмою характеризуються у табл. 16.1.

Таблиця 16.1 Рівні управління виробничою програмою

 

1.Стратегічне планування	1. Вивчення кон'юнктури ринку, збуту продукції відповідно до профілю підприємства 2. Формування стратегічного плану виробництва продукції
2. Управління виробничою програмою	1. Формування виробничої програми 2. Розподіл програми випуску виробів за плановими періодами року та для складальних підрозділів 3. Розрахунок календарно-планових нормативів виробництва 4. Формування номенклатурно-календарних планів випуску скла­ дальних одиниць, деталей для обробних і заготівельних підрозділів 5. Формування виробничих програм цехів на квартал, місяць і роз­ поділ їх по дільницях, бригадах
3. Оперативне управління виробництвом	1. Формування оперативно-календарних планів (графіків) за-пус- ку-випуску складальних одиниць і деталей на короткий час 2. Формування змінно-добових завдань

376

Поданий перелік програм є узагальненим. На кожному підприємстві скла­дається свій варіант структуризації програм і завдань залежно від ряду чин­ників. Зазначений перелік може бути збільшений, наприклад, за рахунок вироблення годинних графіків роботи потокових ліній, а також скорочений у зв'язку з тим, що часто процес формування виробничої програми підпри­ємства об'єднується з її розподілом між складальними цехами.