Структура сособистості К.К.Платонова

4 основні сторони особистості: 1. Соціально обумовлені особливості (спрямованість, моральні якості) – форм.під впливом виховання. 2. Особистий досвід (знання, (вміння, навички-біолог.) і звички) – під впл.навчання. 3. Особливості психічних процесів (увага, пам'ять, емоції, мислення) – вправи. 4. Біопсихічні властивості (темперамент, задатки, інстинкти).

1 і 2 - соціально обумовлені, 3 та 4 - генетично обумовлені.

Всі 4 сторони особистості тісно взаємодіють один з одним. Однак, домінуючий вплив завжди залишається за соціальною стороною особистості - її світоглядом, спрямованістю, потребами, інтересами, ідеалами й естетичними якостями.

4. Діагностика внутрвшньосімейних стосунків за допомогою метода «Незакінчені речення» А. Пейна – для учнів середніх і старших класів (модифікація Подмазіна) - обстежуваному пропонується серія незакінчених речень, що складаються з одного або декількох слів, з тим, щоб він їх завершив на свій розсуд. Пропозиції формулюються таким чином, щоб стимулювати обстежуваного на відповіді, пов'язані з досліджуваним властивостями особистості.Обробка отриманих даних може бути як якісною, так і кількісною. Бали нараховуються по кожній з шкал: Навчання, Школа, Сімя, Ровесники, Я, Люди, Майбутнє. Підраховуються позитивні і негативні бали. Можна простежити динаміку балів по кожнвй з шкал, яку він має спрямованість.

«Незакінчені речення» для учнів початкових класів (варіант В. Михала). Проективна методика дослідження особистості. спрямована на діагностику відносин дитини і батьків, братів, сестер, до дитячої неформальної і формальної групам, вчителям, школі, своїм власним здібностям, а також на виявлення цілей, цінностей, конфліктів і значущих переживань. Запропонована В. Михалом послідовність з 24 пропозицій є модифікацією тесту Сакса (SSCT) для дітей. Орієнтований на визначення соціальної позиції і саморозуміння дитини.

Речення згруповані відповідно до того, до кого визначають ставлення дитини: ставлення до матері, ставлення до батька, ставлення до братів, сестер; відношення до сім'ї; ставлення до ровесників; ставлення до вчителів та школі; ставлення до людей у ​​цілому; ставлення до власних здібностей;) негативні переживання, страхи; ставлення до хвороби; Мрії і плани на майбутнє.

5. Діагностика пізнавальної сфери особистості: методики визначення індив. особлив. памяті, мислення та уваги.

Пам'ять - це психічний процес, що забезпечує збереження інформації. Він природно поділяється на три складові: запам'ятовування, збереження і відтворення інформації. Їх співвідношення є різним у різних людей. Залежно від наявності спеціального наміру запам'ятати матеріал, виділяють довільну та мимовільну пам'ять. Довільна пам'ять передбачає свідому установку на запам'ятовування. Мимовільне запам'ятовування здійснюється як би «само собою». Для нього важливі привабливість матеріалу та емоційне ставлення до нього. Залежно від того, чи застосовуються спеціальні засоби для запам'ятовування, пам'ять поділяють на безпосередню і опосередковану. В якості засобів можуть використовуватися різні асоціації, позначки - на папері або подумки, «вузлики на пам'ять» і т.п. За характером матеріалу, що запам'ятовується пам'ять ділиться на словесну і образну.

За модальністю (відповідністю тому або іншому органу чуття) - на зорову, слухову, рухову і смислову (не пов'язану однозначно з будь-якої модальністю).

Увага - це психічний процес, що забезпечує зосередження на діяльності, здійснюваній на даний момент. Під організацією дій розуміють більш конкретні навички побудови своєї роботи: здатність спланувати її, чітко слідувати виробленому плану, перевіряти досягнутий результат і порівнювати його з бажаним і т.п. Увага характеризується такими показниками як:

- концентрація - здатність працювати, не відволікаючись;

- розподіл - здатність одночасно виконувати дві або більше діяльності;

- переключення - легкість переходу від однієї діяльності до іншої;

- тривалість зосередження.

«ПІКТОГРАМА» запропонована О.Р. Луріей, дозволяє отримати уявлення про стан різних психічних процесів: мислення, смислової пам'яті, уяви, про рівень організації дій, про особистісні та емоційних особливості дитини. При якісному аналізі враховуються: тематика малюнка, фактори абстрактності (конкретні образи, метафоричні образи, геометричні, графічні і граматичні символи, індивідуально-значущі образи, формальні образи).

Додатково малюнки оцінюються за фактором частоти (стандартні, оригінальні, повторювані) та за фактором адекватності (близькість образу і поняття, ступінь узагальненості, лаконічність зображення).

До особливих феноменів відносяться: асоціації за співзвучністю; надабстрактність символіки; недиференційовані зображення; «шокові» реакції (див. Роршаха тест); вживання буквених позначень; стереотипи; висловлювання досліджуваних і т.д.

Графічні особливості малюнка аналізуються з урахуванням розташування на аркуші паперу, характеру ліній, розміру, натиску і т.д.

інструкція: «Зараз ми перевіримо, як ти запам'ятовуєш слова. Щоб тобі легше було їх запам'ятати, зроби до кожного слова будь-який простий малюнок...» Критерії оцінювання методики: адекватність асоціацій, абстрактність - конкретність малюнків, розуміння абстрактних понять, розташування малюнків на аркуші, відтворення заданих слів.

«СКЛАДНА ФІГУРА» -Цей тест розроблений А. Реєм. Він оцінює розвиток сприйняття, просторових уявлень, координації «око-рука», зорової пам'яті, організації і планування дій. Обладнання: фігура-зразок, кольрові олівці, аркуш паперу.

Дитина має перемалювати рисунок на чистий аркуш паперу, через 30 сек колір олівця міняють і потім дивляться з якою послідовністю малювались частини фігури. Через 15-20хв. все забирають, дають чистий аркуш і просять дитину відтворити те, що вона малювала. Потім оцінюють обидва малюнки за такими критеріями: Спосіб відтворення фігури. Враховуються ступінь адекватності відтворення загальної структури (великий прямокутник, розчленований на 8 секторів, в яких розташовані дрібні фігури) та послідовність зображення різних деталей. Правильність відтворення деталей.

Правильність відтворення деталей при копіюванні зразка відображає рівень розвитку сприймання та образного мислення. Правильність відтворення по пам'яті - показник рівня розвитку зорової пам'яті.

«ДЕСЯТЬ СЛІВ» Ця методика спрямована на вивчення словесної слухової пам'яті. Її бажано проводити в першій половині обстеження, щоб дитина не була втомленою (втома сильно позначається на продуктивності запам'ятовування). Інструкція: «Зараз я прочитаю тобі слова. Ти їх вислухаєш і постараєшся запам'ятати. Коли я закінчу читати, ти повториш всі слова, які запам'ятав. Слова можна називати в будь-якому порядку». Психодіагност зачитує слова - чітко, досить голосно і не дуже швидко, дослідж.має повторити слова (відмічають у бланку які він відтворив), ПД зачитує слова (всі 10 шт), потім просить досліджуваного назвати всі слова, що першого разу названі і цього разу зачитані. Можна ще раз повторити це саме і потім через 30-40 хв попросити відтворити слова, що були вивчені, при цьому ПД не зачитує нічого. Далі для інтерпретації будують графік. Вони можуть бути: Зростаючий графік характеризує сприятливу динаміку заучування. Графік із плато часто свідчить про порушення слухової пам'яті. Однак, якщо плато знаходиться на відносно високому рівні (не нижче семи слів) і з першої проби відтворено нормальне число слів, то це, швидше за все, показник не зниження пам'яті, а низької мотивації. Графік зі спадом характерний для порушень уваги, особливо - при астенії або при порушеннях мозкового кровообігу.

«КОДУВАННЯ» Цей тест спрямований на дослідження уваги та темпу діяльності. Необхідний матеріал - олівець й аркуш з фігурками, в кожній з яких дитина має намалювати певний символ. Тест проводиться з фіксацією часу, тому для нього необхідний секундомір. У верхній частині аркуша показано, який символ повинен бути намальований всередині кожної з фігур. Основний показник у цій методиці - кількість фігур, правильно маркованих за 2 хвилини роботи. Інший показник, який необхідно враховувати при оцінці виконання цієї методики, - кількість помилок, тобто неправильно помічених або пропущених фігур.

За відсутності порушень уваги, неправильно маркованих і пропущених фігур або зовсім немає або дуже небагато (не більше двох-трьох). Велика кількість помилок при низькому темпі діяльності - показник серйозних порушень уваги, або особливо низької мотивації.

6.Діагн. процедура та інтерпрет. рез. досл. внутр. сім. стос. За методикою «Малюнок сімї»

Мета: допомагає виявити ставлення дитини до членів своєї родини, те як вона сприймає кожного з них і свою роль в сімї, а також ті взаємостосунки, які викликають у неї тривожні і конфліктні почуття. Ситуація в сімї, яку батьки оцінюють позитивно, може бути сприйнята дитиною як цілком протилежна.І тому можна дізнатись, зрозуміти причини виникнення багатьох проблем дитини й ефективно допомогти їй при вирішенні цих проблем. Матеріали: аркуш білого паперу, шість кольорових олівців: чорн,черв, син, зел, жовт, коричн; гумка.

Метод Р.Бернса. Інструкція: Намалюй, будь ласка, свою сімю. Час десь 35 хв.В протоколі відзнач: послід малюв деталей, паузи більше 15 сек, витирання деталей, емоц.реакції. Далі БЕСІДА з досл. стосовно малюнка. Далі дитині пропон виріш. 6 ситуацій: маєш 2 квитки в цирк, з ким підеш; ідете в гості, хто залишиться вдома; будуєш з конструктора будинок – кого покличеш на допомогу; безлюдний острів – з ким хотів би там жити і т.д.

Для інтерпретації необхідно знати: вік досл. дитини, склад сімї, вік братів, сестер, дані про поведінку дитини в сімї, дит садку, школі. Інтерпретація малюнка ділиться на три частини: 1. аналіз структури «Малюнка сімї». 2. інтерпрет.особл. граф.презент.чл.сімї (розташув, особливості намальованих фігур). 3. аналіз процесу малювання.

Метод Л.Кормана – інструкція: «Намалюй якусь сімю так, як ти собі її уявляєш. Якщо хочеш можеш додати до малюнка інші деталі». Інтерпретація: структура малюнка, найпривабливіший персонаж (малюється першим, вищий, більший, кожна деталь доведена до кінця, інші фігури повернені до нього.), найменш привабливий персонаж (може бути перекреслений), стосунки між персонажами, батьки (їх розташування стосовно дитини).

7. Дослідження особливостей морального розвитку. Діти не народжуються з готовими уявленнями про те, що добре і що погано, що справедливо і несправедливо і т. д. Своє ставлення до навколишньої дійсності вони наслідують від дорослих (батьків, вихователів), в процесі спілкування з ними набувають власного морального досвіду. Так поступово формуються елементарні моральні поняття. Робота Ж. Піаже стосується в основному моральних суджень дітей про справедливість і несправедливість, правду і брехню. Головним у загальній теорії Ж. Піаже про розвиток моральних суджень дітей є висновок про те, що основним принципом справедливості у дітей є взаємність, тобто діти переконуються, що на удар треба завжди давати “здачі”. На думку Піаже, це переконання з віком дитини закріплюється. На думку Піаже, моральний розвиток відбувається не так, як розумовий, і залежить від досвіду спілкування дитини з навколишніми людьми і предметами. У цьому спілкуванні моральні міркування і розумовий розвиток виявляються взаємозалежними. Піаже з´ясував цікавий факт: у дітей, як і в дорослих, те, про що вони говорять, часто суперечить тому, що вони роблять, тобто між словом і ділом - величезна дистанція.

 

Репліки дітей 3-річного віку узгоджуються з їхньою поведінкою, хоча пояснити правила гри діти ще не можуть. Вони впевнені, що правила гри породжені якимось зовнішнім авторитетом і вважають ці правила незмінними. До 7-8 років гра набуває частково соціального характеру, коли всі правила слід узгодити між її учасниками.

Спираючись на працю Піаже про інтелектуальний розвиток дітей, американський психолог Лоуренс Кольберг розробив теорію морального розвитку дитини, яка показує взаємозв´язок морального обґрунтування і розумового розвитку. Він виокремлював три рівні, які охоплюють шість стадій морального розвитку: РІВЕНЬ 1. Передморальний (з 4 до 10 років). На цьому рівні вчинки визначаються зовнішніми обставинами і точку погляду інших людей до розрахунку не беруть. Стадія 1. Орієнтація на покарання (Дотримування встановлених правил поведінки тільки для того, щоб уникнути покарання). Стадія 2. Орієнтація на заохочення (погоджена з нормами поведінка, спрямована на те, щоб у результаті отримати заохочення). РІВЕНЬ 2. Конвенціональний (з 10 до 13 років). Людина, що перебуває на цьому рівні розвитку, дотримується умовної ролі, орієнтуючись при цьому на принципи інших людей. Стадія 3. Орієнтація на зразок «гарного хлопчика/дівчинки» (Поведінка, погоджена з встановленими нормами і правилами, розрахована на те, щоб уникнути несхвалення). Стадія 4. Орієнтація на авторитет (повага до влади і запропонованих нею законів). РІВЕНЬ 3. Постконвенціальний (з 13 років) Саме на цьому рівні людина судить про поведінку, виходячи зі своїх власних критеріїв, що припускають і високий рівень розумової діяльності. Стадія 5. Орієнтація на суспільний договір. (ґрунтується на повазі до демократично прийнятого рішення, на повазі прав людини.) Стадія 6. Орієнтація на загальнолюдські принципи і моральні норми (Діти керуються відповідними нормами і принципами для того, щоб уникнути самовідчуження, втрати людського достоїнства, докорів сумління).

К. Гілліган З її точки зору, процес морального розвитку являє собою переплетення двох різних шляхів, обумовлених чоловічим і жіночим типами розвитку, які мають свої унікальні критерії, ціннісні орієнтири, способи вирішення моральних проблем.

Гілліган вважає, що джерелом відмінності в психологічному розвитку чоловіків і жінок є особливості процесу формування статевої ідентичності у дітей.Оскільки статева ідентичність формується до трьох років - у цей час саме мати (як правило) доглядає за дитиною, то цей процес у хлопчиків пов'язаний з усвідомленням своєї протилежності матері.

Фундаментальна моральна проблема для жінок має іншу природу.У дівчаток статева ідентифікація протікає на тлі нерозривному зв'язку з матір'ю, ототожнення себе з нею; особистісний розвиток визначається усвідомленням значущості взаємозв'язку між людьми.Тому світ буття жінок - це мережа взаємин, найбажаніше місце в ньому - їх центр, а головна моральна проблема - збереження взаємин, розширення і зміцнення взаємозалежності через включення як можна більшої кількості людей у ​​сферу своєї турботи.Ця проблема вирішується на основі моралі любові і турботи, а формулюється мовою егоїстичності і відповідальності. Предметом морального розвитку стає зміна усвідомлення відносини між іншим і собою.

У відмові від абсолютних суджень Гілліган бачить моральну силу жінок, що свідчить про їхню здатність бути чуйними, уважними до потреб конкретних людей, з якими вони безпосередньо пов'язані, що й обумовлює релятивність їх суджень.

Мораль справедливості заснована на визнанні рівності всіх людей у ​​правах. Це визнання фіксується в універсальних принципах. Наприклад: "Дотримуйся право кожної людини на самореалізацію"; "Дотримуйся право кожної людини на життя" і т. п.

8. Загальна х-ка особистісних опитувальників. Опитувальник - самооціночна вербальна методика, яка досліджує комплекс психологічних ознак і передбачає відсутність системи «правильних» і «неправильних» відповідей. Особистісні опитувальники можна розглядати як стандартизовані самозвіти, які за формою бувають груповими та індивідуальними, найчастіше письмовими, бланковими або комп'ютерними.

За характером відповідей на питання вони поділяються на 2 види:

1) опитувальники із наперед заданими варіантами відповіді (закриті опитувальники);

2) опитувальники з вільними відповідями (відкриті опитувальники).

У закритих опитувальниках заздалегідь передбачені варіанти відповідей на поставлене запитання. Досліджуваний повинен вибрати один із них Найбільш поширеним є дво- або трьохальтернативний вибір відповідей (наприклад, "так, ні"; "так, ні, важко відповісти") Як правило, в особистісних опитувальника НЕ може бути "правильних" і "неправильних" відповідей Вони лише відображають міру згоди або незгоди досліджуваного з тим чи іншим висловлюванням.

Перевагою закритих запитань є простота процедури реєстрації та обробки даних, чітка формалізація оцінювання, що важливо при масовому обстеженні. Разом із тим така форма відповіді дещо спрощує інформацію про особистість досліджуваного. Нерідко у досліджуваних виникають труднощі, коли необхідно прийняти категоричне рішення.

Відкриті опитувальники передбачають вільні відповіді без будь-яких особливих обмежень. Досліджувані дають відповідь на свій розсуд Стандартизація обробки досягається шляхом віднесення довільних відповідей до стандартних категорій.

Відкриті опитувальники поряд з істотними перевагами (одержання розгорнутої інформації про досліджуваного, проведення якісного аналізу відповідей) мають і певні недоліки: складність формалізації відповідей та їх оцінок, труднощі в інтерпретації результатів, громіздкість процедури та великі затрати часу.

Особистісний опитувальник Р.Кетелла (16 факторний). Мета: Оцінка індивідуально-психологічних особливостей особистості. Іструкція: «Вам пропонується ряд питань, які допоможуть визначити деякі властивості Вашої особистості. Тут не може бути відповідей «правильних» чи «помилкових». Люди різні, і кожен може висловити свою думку.

Відповідаючи на кожне питання, Ви повинні вибрати один із трьох запропонованих відповідей - той, який найбільшою мірою відповідає Вашим поглядам, Вашу думку про себе.» За ключем нараховуємо бали по кожному фактору. Збіг відповідей: А і В – 2 бали, Б – 1 бал.Сума балів по кожній шкалі питань дає значення фактора. Винятком є фактор В – всі збіги з «ключем» дають 1 бал. За таблицею переводимо «сирі» бали в стени. Фактори: MD (адекватність самооцінки), А (замкнутість - товариськість). B (інтелект). С (емоційна нестійкість – емоційна стійкість), E (підпорядкованість - домінантність). F (стриманість - експресивність). G (переважання емоційності в поведінці – висока нормативність поведінки). H (боязливість - сміливість). I (жорсткість - чутливість). L (довірливість - підозрілість). M (практичність – розвинена уява). N (прямолінійність - дипломатичність). O (впевненість у собі - тривожність). Q1 (консерватизм - радикалізм). Q2 (конформізм - нонконформізм). Q3 (низький самоконтроль – високий самоконтроль). Q4 (розслабленість – напруженість).

На основі якісного та кількісного аналізу змісту особистісних факторів і їх взаємозв’язків виділені такі блоки факторів: Інтелектуальні особливості: фактори В, М, Q1, Емоційно-вольові особливості: фактори С,G, I, O, Q3, Q4, Комунікативні властивості й особливості міжособистісної взаємодії: фактори А, Н, F, Е, Q2, N, L..

Мінесотський багатофакторний опитувальник -був розроблений як інструмент клінічної діагностики. Його автори - американці: психіатр Д. Мак-Кінлі і клінічний психолог С. Хатауей. Це, напевно, один із найбільш уживаних на сьогодні особистісних тестів. Створений він був у середині минулого століття і досі користується надзвичайною популярністю. Показує успішність соціально-психологічної адаптації, оскільки він відображає звички, особливості поведінки, моральні цінності, інтереси, рівень активності, настрою людини, напруженість його захисних механізмів.

Повний варіант MMPI складається з 566 тверджень, на які випробуваному необхідно відповідати «так» чи «ні».

Області застосування MMPI: Індивідуальне та сімейне консультування. Масові дослідження певних груп населення. Профорієнтація, кадровий рекрутинг, корекція виробничих відносин. Експертиза психологічного статусу і моніторинг стану психічних процесів. Психологічна оцінка різних видів корекції та лікування. Наукові дослідження.

Опитув. Г.Айзенка -який призначений для діагностики нейротизму, екстра-інтроверсії і психотизма. В нього включена «шкала брехні». Опитувальник складається з 90. Для обстеження дітей та підлітків (від 7 до 15 років). Отримані результати відповідей зіставляються з «ключем». За відповідь, відповідний ключу, присвоюється 1 бал, за невідповідний ключу - 0 балів. Отримані бали підсумовуються. Айзенк розгл. структуру особистості як що складається з трьох факторів: 1. Екстраверсія - інтроверсія. екстраверт-товарис., широке коло знайом., необх. у контактах. іпульсівен, запальний, безтурб., оптиміст., добродуш., веселий. Віддає перевагу руху. Інтроверт - це спокійний, сором'язливий, інтроектівний людина, схильна до самоаналізу. Стриманий і віддалений від усіх, крім близьких друзів. Планує і обмірковує свої дії заздалегідь,. 2. Нейротизм. Характер. Емоц. стійкість чи нестійкість (емоційна стабільність або нестабільність). Нейротизм вираж. в надзвич. нервування, нестійкості, поганий адаптації, схильності до швидкої зміни настроїв (лабільності), почутті винності і занепокоєння, заклопотаності, депресивних реакціях, розсіяності уваги, нестійкості в стресових ситуаціях. 3. Психотизм. - говорить про схильність до асоціальної поведінки, химерності, неадекватності емоційних реакцій, високої конфліктності, неконтактності, егоцентричності, егоїстичності, байдужості.

Опитув. Х.Шмішека – Опитувальник особистісний. Призначений для діагностики типу акцентуації особистості, є реалізацією типологічного підходу до її вивчення. Опублікований Г. Шмішека в 1970 р. Тест складається з 88 питань, на які потрібно відповісти «так» чи «ні». За допомогою даної методики визначаються наступні 10 типів акцентуації особистості:

1. Демонстративний тип. Характеризується підвищеною здатністю до витіснення.

2. Педантичний тип.Особи цього типу відрізняються підвищеною ригідністю, інертністю психічних процесів,нездатністю до витіснення травмуючих переживань.

3. «Застряючий» тип. Характерна надмірна стійкість афекту.

4.Збудливий тип. Підвищена імпульсивність, ослаблення контролю над потягами і спонуками.

5. Гіпертимічний тип. Підвищений фон настрою у поєднанні з оптимізмом і високою активністю.

6. Дистимичний тип. Знижений фон настрою, песимізм, фіксація тіньових сторін життя, загальмованість.

7. Тривожно-боязливий. Схильність до страхів, боязкість і полохливість.

8. Циклотімічний тип. Зміна гіпертімічних і дистимичних фаз.

9. Афективно-екзальтований. Легкість переходу від стану захвату до стану печалі. Захоплення і печаль - основні супутні цього типу стану.

10. Емотивний тип.

Максимальний показник по кожному типу акцентуації - 24 бали. Ознакою акцентуації вважається показник вище 12 балів. При збігу відповіді на питання з ключем відповіді привласнюється один бал.

Інтерпретація. сума балів у діапазоні від 15 до 19 говорить лише про тенденції до того чи іншого типу акцентуації. І лише у випадку перевищення 19 балів риса характеру є акцентуйованої.

Виділені К. Леонгардом 10 типів акцентуйованих особистостей розділені на дві групи:

акцентуації характеру: перші 4.

акцентуації темпераменту: наступні 6.

9. Загальна х-ка проективних методик.

Для позначення певного типу психологічних методик поняття проекції вперше використовується Л. Франком у 1939 р. Ним висуваються три основні принципи, що лежать в основі проективного дослідження особистості:

1. Проективне дослідження особистості спрямовано на пошук унікального в структурі чи організації особистості. На відміну від традиційних психометричних процедур особистість розглядається як система взаємопов'язаних процесів, а не перелік (набір) здібностей або рис. 2. Особистість у проективному підході вивчається як відносно стійка система динамічних процесів, організованих на основі потреб, емоцій та індивідуального досвіду. 3. Ця система основних динамічних процесів активно функціонує протягом життя індивіда, «формуючи, спрямовуючи, спотворюючи, змінюючи і перебудовуючи кожну ситуацію в систему внутрішнього світу індивіда». Кожна дія, кожен емоційний прояв індивіда, його сприйняття, почуття, висловлювання, рухові акти тощо несуть на собі відбиток його особистості. Це третє і основне теоретичне положення називають «проективною гіпотезою».

Спільними для всіх проективних методик є такі ознаки:

1) невизначеність, неоднозн. використовув. стимулів;

2) відсутність обмежень у виборі відповіді;

3)відсутність оцінки відпов. досл. як «правильних» або «помилкових».

Основні недоліки проективних методик:

–відсутність або неадекватність нормативних даних, що призводить до труднощів і суб'єктивізму в інтерпретації індивідуальних результатів;

–у деяких проективних методиках відсутня об'єктивність у визначенні показників;

–часто незадовільними є коефіцієнти гомогенності і ретестової надійності проективних методик. Спроби їх валідизації страждають методичними недоліками або через недостатню контрольованість умов експерименту,;

–застосування невизначених стимулів у діагностиці. Досліджуваний, сприйняття якого явно відхиляється від норми, не викликає у психолога труднощів в інтерпретації. Наприклад, людина може постійно складати агресивні розповіді за стимульним матеріалом ТАТ. Проте виникають труднощі з інтерпретацією протоколів, які не виходять за рамки інтра- й інтеріндивідуальних норм. За таких обставин важко зробити висновок, що у людини дана сфера не є проблемною.

–методики стали широко використовуватися в багатьох галузях вітчизняної психологічної практики. Однак не завжди їх застосування виправдане завданнями конкретного дослідження, а отримані результати інтерпретуються в категоріях, адекватних уявленням про особистість.

Основні переваги проективних методик:

+вони, за визнанням ПД, менш чутливі до фальсифікації з боку досліджуваних, ніж опитувальники;

+проективні методи ефективні для встановлення контакту з досліджуваним, а також у роботі з дітьми. Вони, як правило, викликають інтерес у досліджуваного.;

+розглядають проективні методики як клінічні інструменти, які можуть служити додатковим якісним засобом ведення діалогу з обстежуваних пацієнтом.