Визначити зміст діяльності українських дисидентських організацій в 60-х – на поч. 80-х рр

Бурхливе, суперечливе, динамічне «хрущовське» десятиріччя об'єктивно стимулювало оновлення суспільної свідомості. Цей імпульс був настільки сильним, що під його впливом у другій половині 1960-х-першій половині 1970-х pp. у радянському суспільстві виникла духовна опозиція-дисидентство (лат. dissident - незгідний), яке висувало реальну альтернативну наростаючим кризовим явищам у духовному житті суспільства - соціальній апатії, дегуманізації культури, бездуховності, втрати національних традицій.Особливості дисидентського руху 1960-х - 1980-х pp.:- у ці роки дисидентський рух став організованим явищем;- рух здобув яскраво вираженого антитоталітарного характеру;- дисидентський рух був представлений течіями різного ідеологічного напрямку;- дисиденти здійснювали зв'язок з громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними організаціями;- дисиденти в своїй абсолютній більшості заперечували насильницькі методи боротьби.Основні течії дисидентського руху:- національно-визвольна течія;- боротьба за демократичний соціалізм, або «соціалізм з людським обличчям»;- демократична правозахисна течія;- релігійна течія.Основні методи боротьби учасників українського національно-визвольного руху- організація масових заходів;- написання листів-протестів до керівних органів УРСР і СРСР;- протести, відкрити звернення на адресу міжнародних організацій та урядів демократичних країн;- акції солідарності з іншими народами, які зазнали утисків з боку тоталітарної системи (наприклад, з кримськими татарами);- видання і розповсюдження «самвидаву», випуск із січня 1970 р. «самвидавського журналу «Український вісник», розповсюдження листівок;- індивідуальні протести, вивішування синьо-жовтих прапорівОсновні передумови піднесення національно-визвольного руху в Україні:- прояви політики шовінізму стосовно народів СРСР з боку центрального керівництва;- продовження форсованої русифікаторської політики московського центру;- переслідування з боку влади проявів активізації національно-культурного життя в Україні та в інших союзних республіках;- порушення прав людини на вільний розвиток своєї мови та культури, дотримання духовних цінностей свого народу. Спочатку активними учасниками національно-визвольного руху стали представники інтелігенції, «шестидесятниками» -молоде покоління українських письменників, поетів. Серед них були: Л. Костенко, В. Симоненко, I. Драч, I. Світличний, I. Дзюба, Б. Стус, Є. Сверстюк та ін Основними цілями українського національно-визвольного руху були:- боротьба проти русифікації та великодержавного шовінізму;- звільнення усіх політичних в'язнів;- всебічний розвиток національної культури і національного духовного життя, ліквідація цензури;- боротьба за відновлення національної свідомості та людської гідності;- учасники руху намагалися конституційними методами домогтися виходу України із складу СРСР;- створення незалежної Української держави. Для того щоб у зародку придушити опозицію, керівництво компартії дало санкцію на арешти. У серпні і вересні 1963 р. працівники КДБ заарештували кілька десятків представників творчої і наукової молодої інтелігенції. Арешти здійснювалися здебільшого в Києві та західних областях. У пресі про них не повідомлялося. Політичні звинувачення арештованим не пред'являлися.4 вересня 1965 p., під час прем'єрного показу фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» в київському кінотеатрі «Україна» I. Дзюба, слідом m ним Ю. Бадзьо, В. Стус і В. Чорновіл повідомили аудиторію, що в Україні розпочалися таємні арешти представників української інтелігенції. У залі виникло заворушення, припинене зусиллями терміново прибулих співробітників КДБ. Ця подія була першим громадянським політичним протестом у Радянському Союзі після сталінських часів. У грудні 1965 р. відомий літератор І.Дзюба надіслав лист на ім'я першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста і на ім'я голови Ради Міністрів України В. Щербицького з протестом проти арештів, до якого додав написану у вересні-грудні і поширювану у самвидаві роботу «Інтернаціоналізм чи русифікація?». У статті висвітлювалася дискримінація українського народу в економічній, політичній, культурній і мовній сферах. Нова хвиля репресій (початок 1970-х pp.). Арешти супроводжувалися численними обшуками, допитами сотень свідків, переслідувань родин учасників національно-визвольного руху та їхніх друзів. Строки покарання значно збільшувалися. За ґратами опинилися I. Гель, В. Марченко, В. Чорновіл, Л. Плющ, В. Рубан, Є. Пронюк, Є. Сверстюк, I. Світличний, В. Стус та багато інших..Численні арешти також відбулися у 1980-1982 pp. С. Хмару, лікаря з Червонограда, було заарештовано за відновлення видання журналу «Український вісник», Д. Мазура, за усні і письмові заяви про голод 1932-1933 pp

Розкрийте причини розпаду СРСР, покажіть закономірність проголошення незалежності України, пошуки моделі соціально-економічного й політичного розвитку у 90-х рр. ХХ ст., уроки пострадянської доби.