Характеристика освітньої системи у Великобританії

Сучасний розвиток англійської освітньої системи визначається Законом про реформу освіти 1988 р. На відміну від континентальної Європи він традиційно визначається філософією ессенціалізму, згідно з якою метою освіти є передача основних (essential) знань та навичок. Отже, школи повинні зосередитись на найважливішому, не відволікаючись на другорядне.

Управління системою освіти в масштабах країни здійснює Міністерство освіти та науки, але традиційно місцеві органи та керівництво шкіл продовжують визначати суттєві сторони шкільного життя: навчальні плани, програми, підручники, режим роботи тощо.

Початковою ланкою освітньої системи є дошкільне виховання. Установами дошкільного виховання є муніципальні (державні) та приватні денні ясла, ясельні школи та класи, ігрові групи, де здійснюється догляд за дітьми та їх виховання переважно від 3 до 5 років. Останнім часом у різних типах дошкільних закладів практикується перехід до різновікових "сімейних" груп, куди можуть входити діти від кількох місяців до 5 років. Певна частина дітей дошкільного віку відвідує початкові школи, що пояснюється недостатнього кількістю дошкільних установ.

Шкільне навчання починається з 5 років у школі для малюків. Воно є максимально наближеним до домашніх ігрових умов. Від 7 до 11 років діти навчаються у початковій школі. З першого дня шкільного життя дітей ділять на групи за рівнем інтелектуальних здібностей та навчальних умінь. У початковій школі це три потоки: група "А" - здібні, підготовані діти, "В" - з посередніми здібностями, "С" - з низьким рівнем здібностей, недостатніми навичками читання, письма, лічби,

Середня школа є обов'язковою до 15 років Існує кілька типів середніх шкіл: граматична, об'єднана, сучасна, технологічна. Крім того існують елітні приватні "public schools” - школи інтернатного типу з роздільною системою навчання,

Середня граматична школа дає повну середню освіту і право вступити до вузу на будь-який факультет. У таких школах навчаються до 15% кращих випускників початкових шкіл. У процесі навчання учнів часто перегруповують згідно з рівнем здібностей. Традиційно освіта в таких школах завжди мала класичний характер. В сучасних умовах у них діють як гуманітарні, так і природничо-математичні та інші відділення. Старшокласники вивчають дисципліни за індивідуальними планами.

Середня сучасна школа є найбільш масовою в країні. По її закінченні випускник отримує довідку, а не атестат (як у граматичній), що не дає права на вступ до вузу. Навчання в таких школах роздільне. Їх мета - підготувати учнів до оволодіння масовими професіями, тому велика увага приділяється професійному навчанню. Загальноосвітня підготовка зведена до мінімуму.

Середня об'єднана школа є кроком на шляху до демократизації системи середньої освіти: вона повинна об'єднувати всі типи середніх шкіл. Формально навчальні плани тут є єдиними, але на практиці навчання здійснюється у потоках та групах на різних рівнях складності.

Міська технологічна середня школа (коледж) - новий тип навчального закладу, який дає широку загальну освіту з акцентом на природничі науки та технологію. Їх мета - підготовка для промисловості спеціалістів високого рівня.

Паблік скулз готують своїх випускників до вступу в університет та до заняття керівних посад у політиці, економіці, армії, церкві. В сучасних умовах існує близько 120 чоловічих шкіл такого типу, де навчається 50 тис. учнів. У них відбувається активне реформування змісту освіти у відповідності до вимог НТП: введені крім гуманітарної природничо-математична та практична спеціалізації.

Крім академічних предметів, зміст яких суттєво оновився у зв'язку з реформою 1988р., до програми введене (хоча і не як обов'язковий предмет) трудове навчання, що розглядається як один з допоміжних засобів розвитку творчих здібностей, реалізації індивідуальних захоплень. Під впливом переорієнтації випускників на нові сфери життя введені такі предмети, як "Основи бізнесу", "Промислові науки", "Економіка" тощо.

У паблік скулз існує добре налагоджена виховна система. Її основи були розроблені відомим педагогом XIX ст. Т.Арнолдом. Ця система, відома як "система виховання характеру", мала на меті виховання джентльмена-християнина, лідера авторитарного типу, здатного захищати і відстоювати власні інтереси, інтереси своєї країни. Вона мала певну релігійно-моральну основу і включала як компонент фізичне виховання у спартанському дусі. Пізніше система доповнилась військовою підготовкою.

У 60-70-х рр, XX ст. у виховній системі паблік скулз відбулися значні зміни. Їх метою сьогодні є формування особистості лідера, соціальні якості якого (професійна компетентність, гнучкість в умінні управляти людьми, ініціатива) відповідають призначенню бізнесмена комерсанта, менеджера, технократа і виходять за межі стандартів джентльмена-християнина. Звідси - неприпустимість авторитарних методів. Релігійно-моральне виховання включає тепер у свою сферу найважливіші проблеми сучасності: війни і миру, соціальної нерівності міжнародного тероризму, СНІДу, наркоманії, безробіття тощо.

Середня спеціальна освіта у Великобританії надається коледжами чотирьох типів: комерційними, художніми, технічними і домоводства. Існують також сільськогосподарські школи, які дають відповідний рівень освіти.

Технічні коледжі, що готують спеціалістів різних профілів, називаються політехнікумами. Навчальні плани цих закладів складаються відповідно до економічних потреб регіону.

Вони передбачають ви вчення будівельної, комерційної, торговельної справи, прикладного мистецтва, домоводства, мореплавства, медицини і фармакології, оволодіння спеціальностями вугледобувної, текстильної, хімічної промисловості.

У відповідності з законодавчим актом 1992 року (Закон про повну загальну та спеціальну середню та вищу освіту) коледжі були вивільнені з під залежності від місцевої влади та перетворилися на незалежні самоврядні корпорації. Разом з тим держава продовжує контролювати ці заклади через централізоване їх фінансування та інспектування.

Зміни, що відбулися, змушують коледжі у більшій мірі орієнтуватися на потреби ринку праці, вишукувати можливості скорочення витрат на навчальний процес (перш за все на педагогічний та допоміжний персонал, на консультаційні заняття з невстигаючими студентами), конкурувати між собою. Дослідники пишуть про зникнення практики співробітництва в сфері освіти у регіонах, про зміну культури коледжів, що спричинена більш суворими умовами праці для викладачів, новим стилем менеджменту, тиском системи фінансування та інспектування, акцентом на формальні методики забезпечення гарантій якості. Як позитивні моменти нововведень відмічаються: значне зростання обсягу інформації про освітні послуги коледжів, введення гнучких графіків навчального процесу, розширення діапазону пропонованих навчальних курсів, більша відповідальність викладачів та адміністрації за якість навчання [21,98-99].

Нижча професійна освіта у Великобританії надається через систему фабрично-заводського учнівства при великих підприємствах або шляхом індивідуального навчання. Для того, щоб стати учнем, необхідно закінчити сучасну школу або п'ять класів граматичної чи технічної школи. Крім цього випускники середньої сучасної школи повинні пройти ще річний курс допрофесійного навчання, щоб з 16-річного віку почати профпідготовку. Триває вона 5 років (з 16 до 21 року). Великі підприємства утримують професійні школи за свій рахунок. Крім того на підприємствах існує система наставництва.

В країні нараховується понад 850 вищих навчальних закладів (43 {університети, 159 педагогічних коледжів, З0 політехнічних інститутів тощо). Найпрестижнішими серед університетів є Оксфорд (1168 рік засн.) та Кембрідж (1269), які разом іноді називають Оксбрідж. 65% їх студентів є випускниками паблік скулз.

Найбільшим університетом країни є Лондонський: в ньому навчаються 45 тис. студентів на стаціонарі і 27 тис. студентів на заочному відділенні, що складає 16% всіх студентів країни (??).

Платня за навчання в університеті залежить від його престижу, від профілю факультету. Студенти-іноземці платять за навчання вдвічі більше, ніж студенти-англійці.

Курс університетського навчання продовжується, як правило, 3 роки. Навчальний рік поділяється на 3 триместри. Британські університети надають три види вчених ступенів: бакалавра, магістра і доктора.

В університетах склались дві системи навчання: основу першої складають лекції. Тьюторські заняття, семінари і групові заняття виконують додаткові функції. Ядро другої складають тьюторські заняття, а лекції і семінари є додатковими формами навчання.

Суттєве місце в англійській системі вищої освіти завжди займали заняття із застосуванням диспутів, дискусій, оскільки такі заняття сприяють виробці у студентів уміння висловлювати і аргументувати свою думку, слухати інших, виступати у ролі критика. Ведення дискусії, як справедливо вважають спеціалісти в галузі вищої освіти Великобританії, вимагають і навичок спонтанної літературної мови, формують у студентів наукове мислення, стимулюють їх самостійність і активність. В сучасних умовах значення групових форм навчання в англійських університетах зростає.

Одним з найбільш цінних елементів англійської методики навчання педагоги вважають тьюторський метод, який передбачає регулярні заняття 1-2 студентів (в нових університетах 5-6 студентів) з викладачем-тьютором протягом усього навчального курсу. Тьюторські заняття проводяться викладачами (але не професорами), аспірантами, спеціалістами-практиками. Їх відвідування є обов'язковим. Кожного студента офіційно прикріпляють до тьютора, який тримає у полі зору успішність студента, формування його особистості як спеціаліста. Особливо важливим є спілкування студента з тьютором на старших курсах, коли завершується формування спеціаліста.

Велика увага приділяється в британських університетах самостійній роботі студентів. Вона спеціально планується і розглядається як справа надзвичайно важлива. Серед форм самостійної роботи домінує робота в бібліотеках, які відкриті і в канікулярний час. Взагалі канікули вважаються тут часом, призначеним не стільки для відпочинку студентів, скільки для опрацювання літератури, написання рефератів. Деякі університети вимагають здати такі реферати за два тижня до закінчення канікул.

До перспективних шляхів розвитку системи вищої освіти Великобританії відносять встановлення безпосередніх зв'язків вузів з промисловістю, створення єдиних органів планування для всієї системи вищої освіти, перехід до міждисциплінарних курсів та міждисциплінарних комплексних досліджень, подальшу інтенсифікацію застосування проблемного підходу у навчальному процесі.

Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник. – Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999. – 300 с.

Реформа освіти почалась у Великобританії з прийняттям закону 1988р. Її проведення зумовлене стурбованістю правлячих кіл зниженням конкурентноздатності країни у порівнянні з іншими державами Заходу, що прямо пов'язується з недостатньо високим освітнім потенціалом населення. У 1993р. національна комісія з освіти розробила доповідь "Навчатись досягати успіху" (із підзаголовком "Радикальний погляд на освіту сьогодні та стратегія на майбутнє"). Назва доповіді трактується експертами як необхідність виховувати, навчати і готувати учнів не тільки до життя ("буття"), але й до успіху, до його досягнення. Цілі освітньої реформи були сформульовані таким чином:

• високоякісне дошкільне виховання повинно бути доступним дітям у 3-4 річному віці;

• навчальні курси повинні виявляти і розвивати в кожній дитині все найкраще. Для реалізації цієї мети необхідно:

1) спрямувати навчальний процес на максимальний розвиток здібностей кожної дитини;

2) розробити національний навчальний план, який забезпечить достатньо високий для сучасних умов інтелектуальний потенціал країни. До такого навчального плану члени комісії пропонували ввести як обов'язкові предмети: мови, математику, природничі науки та технологію, експресивні мистецтва (сюди входить і фізкультура), гуманітарну сферу, в тому числі суспільні науки;

• кожен учень на кожному уроці має право на якісне викладання та відповідні умови навчання. З цією метою був розроблений комплекс заходів щодо постійного підвищення професійної кваліфікації вчителів;

• кожен громадянин повинен навчатись все життя. Таке прагнення необхідно заохочувати, сприяти йому через розвиток системи безперервної освіти;

• управління освітою і підготовкою кадрів повинно бути єдиним. Таке об'єднання повинно сприяти підвищенню якості загальної та професійної освіти. В сфері управління освітою посилюються централізаторські тенденції: держава прагне контролювати зміст та якість освіти, затверджуючи загальнонаціональні навчальні програми та контрольні тести оцінки знань;

• необхідно збільшити громадські та приватні інвестиції в освіту та підготовку кадрів;

• досягнення повинні постійно зростати, а зрушення, що відбуваються, буті відкриті для оцінки кожним членом суспільства.

Автори реформи підкреслюють: "Освіта - це не тільки передача Знань, але й наділення силою" - силою моральною, духовною.

Освіта повинна передавати від покоління до покоління такі людські цінності, як справедливість, повага до всіх людей, почуття обов'язку до громади, суспільства, турбота про ближнього, про культурну спадщину нації та людства [4].

З приходом до влади у травні 1997 року лейбористського уряду Т.Блера, прем'єр міністр вже в одній з перших промов проголосив: 'Трьома головними національними пріоритетами е: освіта, освіта, освіта". Важливими завданнями у цій сфері названо не тільки покращання обов'язкової освіти, а й професійної та подальшої; реформа фінансування університетської системи. Актуальність останніх завдань зумовлена змінами у характері соціальної політики європейських держав за останні роки. Англійський варіант реформ названий переходом від "welfare"до "workfare", тобто від турботи держави про добробут громадянина до турботи про те, щоб громадянин мав роботу і сам забезпечив собі добробут. За таких умов значення професійної та подальшої освіти зростає. Зростає і турбота держави про ці освітні ланки [27, 18].