Східна (Центральна) Європа

До головних рекреаційних ресурсів належать морське узбережжя, гірське повітря, ріки, ліси, мінеральні джерела, карстові печери. У регіоні знаходяться найвідоміші морські курорти: Ялта, Алушта, Євпаторія (Україна), Сочі, Геленджик, Анапа (Росія), Юрмала (Латвія) тощо. Найбільший курорт – на озері Балатон в Угорщині. Лижні курорти розташовані в Карпатах, на Кавказі, у Татрах і Хібінах. Лісові масиви в рекреаційних цілях широко використовуються в Білорусі, Україні, Росії, Польщі. У країнах Східної Європи останнім часом створюється багато національних парків, серед яких особливо популярний національний парк “Біловезька пуща”, де оберігають зубрів.

Рекреація і туризм. Східна Європа багата на ресурси для розвитку рекреаційної галузі й туризму. Найважливішими передумовами цього є гірські курорти Карпат, Криму, Судет, Татр, чудові узбережжя Чорного, Азовського і Балтійського морів, унікальні ландшафти Карелії, Уралу, озера Балатон, озерні ландшафти Білорусі та Польщі, курорти з цілющими водами в Чехії, Угорщині, Литві, Україні, багаті на історичні та культурні пам’ятки міста. У Познані (Польща), Сорочинцях (Україна), Нижньому Новгороді (Росія) організовують традиційні торгові ярмарки, які є своєрідними етнографічними святами.

Найважливіші центри туризму:

- в Україні – культурна спадщина Києва, Львова, Одеси, Канева (могила Т. Г. Шевченка) тощо;

- у Росії – Москва, Санкт-Петербург, міста “Золотого кільця” і міста на Волзі, об’єкти історії та культури: музеї Ермітаж, Третьяковська галерея, Великий театр, Московський Кремль, Петродворець, Пушкін, Павловськ, монастирі Сергієва Посаду;

- у Чехії – Прага (Старе місто ХІІІ ст., Карлов міст із фігурами святих, Градчанський замок, собор св. Вітта тощо), Брно, Пльзень (готична церква св. Варфоломія ХІІІ ст., ратуша XVI ст.);

- у Словаччині – Братислава (готичний собор ХІ ст., руїни палацу угорських монархів);

- в Угорщині – Будапешт (будинок парламенту, палацовий комплекс із храмом у готичному стилі в Буді);

- у Польщі – Варшава (Старе місто у стилі ренесанс і бароко, давні палаци), Гданськ, Краків (Вавельський замок ХІІІ ст., собор св. Станіслава (1359), у якому знаходяться гробниці польських королів, Тадеуша Костюшко, Адама Міцкевича, Юзефа Пілсудського) та ін.

До списку ЮНЕСКО занесено 58 об’єктів:

- в Україні (4) – Софіївський собор і комплекс Києво-Печерської лаври, центр Львова, корпус Резиденції Буковинських Митрополитів у Чернівцях;

- у Білорусі (2) – Біловезька Пуща, комплекс палацу “Мир”;

- в Естонії (1) – історичний центр Талліна;

- у Латвії (1) – історичний центр Риги;

- у Литві (1) – історичний центр Вільнюса;

- у Польщі (10) – історичний центр Кракова, соляна шахта у Величці, концентраційний табір в Освенцімі, історичний центр Варшави та ін.;

- у Росії (17) – історичний центр Санкт-Петербурга, Кіжи-погост, Кремль і Червона площа у Москві, історичні монументи Новгорода, Соловецькі острови, монументи Володимира і Суздаля, ансамбль Троїце-Сергієвої лаври та ін.;

- у Словаччині (5) – Вальколінек, Банська-Штьявніца, Спішанське Град та ін.;

- в Угорщині (7) – набережна Дунаю та Будайська фортеця в Будапешті, національний парк Хортобаджі та ін.;

- у Чехії (11) – історичні центри Праги, Крумлова, Чеського, Тельча, Ледніце, Кутна Гора і прочанська церква Зеленої Гури та ін.

Східноєвропейські країни мають давню історію, пам’ятки якої є подекуди унікальними туристичними об’єктами. Проте туризм у них (крім Чехії та Словаччини) не отримав значного розвитку. Це зумовлено як напруженим політичним становищем у деяких районах (південь Росії, Білорусь), так і економічною відсталістю більшості з них.

Південно-Східна Європа. Рекреаційні ресурси узбережжя Адріатики (Ядран, як його називають хорвати) з його історичними пам’ятками (Дубровнік, Котор, теплим блакитним морем і середземноморською рослинністю, альпійські та карпатські гірські краєвиди з мальовничими озерами (Блед, Бохинське), а також знаменитими карстовими печерами і цілющими мінеральними джерелами. Розташований тут 31 національний парк.

Рекреація і туризм. У країнах Південно-Східної Європи розвинуті всі сучасні види відпочинку: морський, гірськолижний, спелеотуризм, полювально-спортивний, культурно-пізнавальний тощо. Першою серед країн регіону почала розвивати міжнародний туризм як галузь економіки Югославія. Проте військова ситуація наприкінці 90-х років ХХ ст. перекреслила всі досягнення країни у цій сфері. Щорічно країни регіону відвідують до 20 млн. туристів, що приносить майже 4 млрд. доларів прибутку. Особливо привабливими є курорти субтропічного узбережжя Адріатики (Албанська Рів’єра) і Чорного моря (болгарські “Золоті піски”, “Албена”, “Сонячний берег”), рекреаційні можливості Карпат і Альп, історичні й культурні пам’ятки Римської епохи і середньовіччя та ін. У містах Любляні й Пловдиві щороку проводять міжнародні торгові ярмарки.

До списку історичної спадщини ЮНЕСКО занесено 29 об’єктів:

- в Албанії (1) – замки стародавньої грецької колонії в Бутринті;

- у Болгарії (9) – Боянська церква, Мадарський вершник, печерні церкви Іваново, давнє місто Несебир, монастир Рила, природні заказники Сребарна і Пірін, фракійські гробниці в Казанлику і Свештарі тощо;

- у Македонії (1) – архітектурні пам’ятки V-XVIII ст. у місті-курорті Охрід;

- у Румунії (7) – дельта Дунаю, Б’єртан і його укріплена церква, монастир м. Хорезу;

- Словенії (1) – карстові печери Дінарського нагір’я;

- у Хорватії (6) – середньовічне місто-музей Дубровнік, палац римського імператора Діоклетіана у Спліті, національний парк Плітвіця тощо;

- в Югославії (4) – Стари Роз і Спочани, природний та історико-культурний район Которської бухти, національний парк Дурмітор, монастир у Студеницях.

Азія

Північна та Центральна Азія. Рекреація та туризм. У країнах регіону останнім часом значна увага приділяється розвитку туризму, для якого вони мають сприятливі передумови: рекреаційні можливості гірських систем Тянь-Шаню, Алтаю, озер Байкалу, Каспію, Балхашу. У Середньоазітських країнах багато пам’яток минулих епох: у Самарканді (найстаріше місто Середньої Азії) – мечеті XIV-XV ст., мавзолей Тамерлана (XV ст.), у Бухарі – декілька унікальних мечетей ІХ ст. Багаті на екзотичні природні ландшафти Таймир, Алтай, Камчатка, Курильські острови. Відомими є такі курортні зони, як Медео з чудовим спортивним комплексом, Кокчетав (Казахстан), оз. Байкал (Росія), оз. Іссик-Куль (Киргизстан), туристичні центри – Ташкент, Самарканд, Бухара (Узбекистан).

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО занесено 22 об’єкти:

- Росія (17) в азіатській частині – вулкани Камчатки, озеро Байкал, Сіхоте-Алінь та ін.;

- Туркменістан (1) – історична місцевість давнього Мерву;

- Узбекистан (4) – комплекс Ічан-Кала в Хіві, історичні центри Бухари, Шахрізабса та Самарканда.

Розвитку туризму в регіоні перешкоджають національно-етнічні конфлікти в окремих країнах (зокрема в Таджикистані).

Південно-Західна Азія. Рекреація і туризм. Країни регіону мають сприятливі передумови для розвитку рекреаційної галузі економіки. У більшості з них є унікальні природні умови – гірські ландшафти і цілющі джерела, курорти узбережжя Чорного, Середземного і Червоного морів, історичні та культурні пам’ятки трьохтисячолітньої історії (археологічні розкопки, печерні, буддійські монастирі в Афганістані, релігійні пам’ятки – мінарети, мечеті, мавзолеї середньовіччя). Цікаві для туристів екзотичний спосіб життя в оазисах, горах, а також сучасна екзотика багатих “золотих князівств” Перської затоки.

Основні центри туризму: Єреван (сховище давніх рукописів Матенадаран), Ечміадзін у Вірменії; прибережна чорноморська смуга Гагра-Сухумі-Поті-Батумі в Грузії; Єрусалим, Хайфа в Ізраїлі; Егейське та Середземне узбережжя Туреччини, Стамбул, Ізмір, Анталія, руїни Трої, Ефеса і Мілета тощо.

Регіон – найбільший у світі центр паломництва. В Ізраїлі розташовані 8 святих місць іудеїв (Єрусалим, Сафад, Хеврон тощо), 11 – християн (Віфлеєм, Єрусалим, Назарет, береги Галілейського (Тіверіадського) озера, Наблус, гори Табор і Кармел та ін.), мусульман – Єрусалим і Хеврон. В Іраку мусульманськими релігійними центрами є Наджеф, Кербела, Багдад, а в Ірані – Мешхед і Кум. У Саудівській Аравії знаходяться святі місця всіх мусульман – Мекка і Медина. Мекка, де народився Мухамед, є найсвятішим місцем для 1 млрд. мусульман світу. Тут розташовані головна мечеть Харам (“Божий будинок”), храм Кааба (“Куб”) і Чорний камінь (“Кибла”). Щорічне паломництво (“хадж”) здійснюють 4,5 млн. осіб (відповідно до квот кожної мусульманської країни).

У списку ЮНЕСКО – 47 об’єктів, серед яких:

- в Азербайджані (1) – історичний центр Баку;

- в Афганістані (1) – мінарети та археологічні пам’ятки Джама;

- у Вірменії (3) – монастирський комплекс Ахпат (Х ст.), собори і церкви Ечміадзіна тощо;

- у Грузії (3) – Верхня Сванетія, місто-музей Мухета, Гелатський монастир;

- в Ємені (3) – історичний центр Сани, м. Забід (столиця Х ст.), м. Шибам із фортечними мурами;

- в Ізраїлі (2) – Єрусалим, історичний центр Акре;

- в Іраку (1) – Хатфа (парфянське місто І–ІІ ст. н. е.);

- в Ірані (3) – Персеполіс – столиця Ірану часів Ахеменідів, площа Майдане-Імам в Ісфахані тощо;

- у Йорданії (2) – руїни м. Петра (столиця Набатейського царства, IV ст. до н. е.), Кусейр-Амра (замок Омейядів VІІІ ст.);

- на Кіпрі (3) – історичні пам’ятки Пафоса і церкви Троодоса тощо;

- у Лівані (5) – стародавні Біблос і Тір, храмовий комплекс Баальбека (І–ІІІ ст.), замок Анджар (VІІ ст.) тощо;

- в Омані (6) – форт Бахла, археологічні пам’ятки Бата, Ель-Кхутма, Ель-Айна, заповідник Орікс тощо;

- у Сирії (4) – старі райони Дамаска, Хамба і Басри, руїни Пальміри (ІІ–ІІІ ст. н. е.);

- у Туреччині (10) – історична зона Стамбула, національний парк Каппадокії, мечеть Дівригі, столиця хетів Хаттушаш, археологічні пам’ятки Немрутдаг і Ксантос-Летун, гарячі джерела Хіераполіс-Памуккам, м. Сафранболу тощо.

Для багатьох країн регіону туризм став важливим джерелом валютних надходжень (Кіпр, Ізраїль, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн тощо). Іноземних туристів приваблюють унікальні природні умови і чудова туристична інфраструктура (готелі, кемпінги, мотелі, різноманітна система розваг та ін.). Однак основним фактором, що стримує потік іноземних туристів, є нестабільний політичний та економічний стан в деяких країнах регіону (Ізраїль, Грузія, Ємен, Афганістан, Іран), що негативно позначається на розвитку не тільки рекреаційної сфери, але й економіки загалом.

Південна Азія. Рекреація і туризм. Істотним джерелом валютних надходжень у деяких країнах є іноземний туризм. Щорічно регіон відвідує понад 2 млн. туристів, яких приваблюють гірські ландшафти Гімалаїв, Каракорума, тропічні пустелі, савани, вологі ліси, чудові морські узбережжя Індії та Мальдів, а також історичні і культурні реліквії й екзотика місцевого способу життя: культурні скарбниці ламаїстських монастирів, індуїзм і йога, індуїстська і монгольська архітектура, монументи буддистів, сикхів, фестивалі, релігійні свята тощо. Туристичною перлиною регіону є Індія з її різноманітною тропічною природою, строкатим етноконфесійним складом населення, великою кількістю міст з унікальними історико-культурними пам’ятками різних епох (Нью-Делі, Мумбай, Колката, священний для індуїстів Бенарес на р. Ганг, місто Агра із всесвітньо відомим дивом архітектури XVII ст. – Мавзолеєм Тадж-Махал). У Гімалаях чимало гірських курортів.

До списку ЮНЕСКО занесено 43 об’єкти:

- Бангладеш (3) – руїни буддійського монастиря в Пахарпурі й мечеть Багерхата та ін.;

- в Індії (23) – національні парки Казиранга, Манас, Кеоладео, Сундарбан і Нанда Деві, печерні храми Аджанта, Елора і Елефанта, індуїстські храми Конарак, Хампі, мавзолеї Хумаюна та Тадж-Махал, мечеть Кутб-Мінар, католицькі монастирі Гоа та ін.;

- у Непалі (4) – Лумбіні (місце народження Будди в 563 р. до н.е.), долина Катманду, національні парки Читауен і Сагарматха;

- у Пакистані (6) – археологічні пам’ятки Мохен-джорадо, Таксіла, руїни буддійських храмів Тахт-і-Бахі та Сахр-і-Бахлол, історичні монументи Тхатти, форт і сади Шалімара (Лахор);

- у Шрі-Ланці (7) – священні місця Анурадхапура і Канді, давні міста Полоннарува і Сигірія, золотий храм Дамбулла, національний парк Сингараджа, історичний центр м. Галле;

В останні десятиріччя розвиток туризму в регіоні дещо гальмується політичною та військовою конфронтацією між Індією та Пакистаном, міжетнічною ворожнечею в Шрі-Ланці, політичною нестабільністю в Бангладеш.

Південно-Східна Азія. Рекреація і туризм. Регіон багатий на рекреаційні ресурси, які через економічну відсталість деяких країн використовуються недостатньо. Базою для розвитку туристичної галузі є унікальні й мальовничі екваторіальні ландшафти, курортні зони узбережжя, історико-архітектурні пам’ятки різних епох, екзотика сучасного життя і традиції різних народів.

Основними центрами туризму є Малайзія (6,5 млн. туристів щорічно), Сінгапур (5,8 млн.) Таїланд (5,7 млн.), а найпривабливішими туристичними містами – Бангкок, Сінгапур (“Азія у мініатюрі”, “Азія на одну мить”).

До списку ЮНЕСКО занесено 24 об’єкти:

- у В’єтнамі (4) – архітектурні пам’ятки середньовічної столиці Хюе і затоки Ха, середньовічне місто Хой та ін.;

- в Індонезії (6) – храми Борободур і Прамбанан, національні парки Комодо, Лорец, Уджунг та ін.;

- у Камбоджі (1) – храмовий комплекс Ангкор-Ват ХІІ ст.;

- в Лаосі (2) – колишня королівська резиденція Луанг-Прабанг та ін.;

- у Малайзії (2) – національні парки Гунун-Мулу та Кінабалу;

- у Таїланді (4) – національний парк Тхунгіай-Ху-ай-Кха-Кхаенг, давні столиці Сукотан і Аютія (XIII–XIV ст.), археологічні розкопки Бан-Ч’янг;

- на Філіппінах (5) – океанічний парк “Рифи Туббатаха”, церкви епохи барокко, рисові тераси Філіппінських Кордильєр, історичний центр м. Віган та ін.

Загалом туристичний бізнес у регіоні не отримав належного розвитку (крім Сінгапуру і Таїланду). Для пожвавлення іноземного туризму в країнах здійснюються різноманітні заходи (будівництво нових готелів, розширення транспортної мережі туристичних маршрутів тощо).

Східна Азія. Рекреація і туризм. Хоча регіон має сприятливі рекреаційні ресурси, проте масовий туризм тут розвинутий недостатньо. За рік регіон відвідують 35 млн. туристів, які приносять прибуток 22,8 млрд. доларів.

Передумовами розвитку туристичної галузі є один з найбільших у світі природний й культурний потенціал: Тибет, Каракорум, Тянь-Шань, “Кам’яний ліс” Куньміна, долина р. Лі, “Три ущелини” Янцзи, водоспад Хукоу на р. Хуанхе, зона вулканічної активності на о. Хоккайдо, національний парк “Внутрішнє Японске море”, “Три краєвиди Японії” (Мацусіма, Аманохасідате, Ітсу-кусіма), затока Кагасіма – серед найвідоміших у світі природних об’єктів. У регіоні 27 гір є священними для даосистів, 14 – для буддистів. Природні ландшафти доповнені культурними спорудами (Великий Китайський мур, пагоди, павільйони, арки, храми, даоські, буддійські, в тому числі ламаїстські монастирі, імператорські палаци, вілли, мавзолеї, пам’ятки садово-паркового мистецтва тощо). Їх доповнюють самобутнє театральне мистецтво, характерні види спорту (сумо, карате, кендо, айкідо), фестивалі, інститут гейш і чайна церемонія тощо.

Основні центри туризму: Пекін, Сіань, Сучжоу, Лхаса, Сеул, Токіо, Кіото, Нара, жертви атомного бомбардування – міста Хіросіма й Нагасакі.

До списку ЮНЕСКО занесено 46 об’єктів:

- у Китаї (28) – г. Тайшань, Великий Китайський мур, імператорський палац династії Мінь і Цінь, печери Могао, мавзолей першого імператора Цінь, стоянка перввісної людини, г. Хуаншань, гірські курорти і храми Ченде, храм і цвинтар Конфуція, палац у Лхасі, національний парк Лушан, Лушанський Великий Будда, храмовий комплекс г. Уланшань та ін.;

- у Південній кореї (7) – печерний храм Соккурам і комплекс Пульгукса (VIII ст.), храмові комплекси Хеінса і Чонме та ін.;

- у Японії (11) – 18 монументів давнього Кіото, меморіал Хіросіми, гори Сіракамі, ліс Якусіма, монастир Хорюдзі, замок Хімедзі, історичне село Сіракава, храм Ітсукусіма та ін.

У країнах регіону активно розвивається внутрішній і зовнішній туризм. Іноземних туристів приваблюють не тільки своєрідна природа та історико-культурні пам’ятки, а й розвинені економічна, наукова, фінансова сфери (діловий туризм).

Америка

Північна Америка

Рекреація і туризм. За показниками розвитку туризму регіон є другим у світі після Європи. На нього припадає 16 % обсягу міжнародного туризму. Як і в Європі, основними є внутрішньоконтинентальні потоки туристів – між США і Канадою. Інтенсивний також обмін туристами із країнами Центральної Америки, насамперед із Мексикою.

Відповідно до природних умов і освоєності території у регіоні виділяють 5 рекреаційно-туристичних зон:

- східна. Займає північний схід США і південь Канади, де іноземних туристів приваблюють історико-архітектурні пам’ятки, культурні цінності великих міст;

- західна. Вирізняється незайманими природними ландшафтами, національними парками Канади і США, гірськими спортивними та бальнеологічними курортами;

- центральна. Найменше приваблює туристів. Великі простори її зайняті під сільськогосподарські культури, невеликі міста не мають цікавих історичних і культурних пам’яток;

- північна. Охоплює Аляску і північ Канади, приваблива суворою природою, належить до перспективних районів;

- узбережжя Атлантичного і Тихого океанів. Має м’який клімат, тепле море, добре розвинуту інфраструктуру туризму.

США отримують найвищі у світі прибутки від іноземного туризму. Щорічно їх відвідують 46 млн. туристів, Канаду - 15,1 млн. США мають найбільшу у світі готельну і транспортну індустрію, що є важливою передумовою розвитку внутрішнього туризму. Щороку до 160 млн. американців подорожують країною, переважна більшість із них (90 %) – автомобілями, відчутно менше – авіаційним транспортом і дуже мало – залізничним.

Найбільшими центрами туризму є міста Нью-Йорк, Вашингтон, Філадельфія, Лос-Анджелес, Сан-Франциско, штати Каліфорнія, Техас, Флорида, Гавайські острови. Серед визначних природних пам’яток виділяються Великий Каньйон на р. Колорадо, численні національні парки (найвідоміший з яких Єллоустонський з долиною гейзерів та великою кількістю рідкісних тварин), пляжі і міста розваг у Флориді та Каліфорнії, Великі озера, Ніагарський водоспад та ін. Туристів приваблюють казино Лас-Вегаса, атракціони Діснейленду в Каліфорнії (перший та найбільший у світі парк відпочинку такого типу) і Діснейуорлду у Флориді, Голівуд (відома “фабрика мрій”) тощо.

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО занесено 32 об’єкти:

- у Канаді (14) – історичний парк Л’Анс-О-Медоу, центри міст Квебека і Люнебурга, нацональні парки Наханні, Вуд-Баффало, о. Ентоні, Скелясті гори, Дайкосор, Бізонів, Грас-Морн, Динозаврів, Клуейн, Врангель і гори Святого Іллі тощо;

- у США (18) – національні парки Олімпік, Ред-Вуд, Мамонтова печера, Грейт-Смокі, Евер-Глейдс, Гавайські вулкани, Єллоустоун, Гранд-Каньйон, печери, Статуя Свободи, Індіпенденс-Холл, історичні й архітектурні парки Чако, Таос-Пуебло, Сан-Хуан (Пуерто-Ріко), Шарлотсвілл і Монтічелло.

Серед багатьох типів рекреаційних територій особливою популярністю користуються національні парки, заповідники, спеціальні природні парки й зони відпочинку, національні морські узбережжя.

Латинська Америка

Рекреація і туризм. Латинська Америка має сприятливі природні та культурно-історичні умови для розвитку туризму й відпочинку. Серед визначних природних пам’яток – водоспади Ігуасу, Анхель, ландшафти Анд, високогірне озеро Тітікака, океанські пляжі Бразилії (Копакабана, Іпанема), Мексики (Акапулько) тощо. У численних історичних та архітектурних музеях представлені рідкісні експонати епох майя та інків.

Центром туризму є район Карибського моря, який щорічно відвідують до 20 млн. осіб. Їх приваблюють м’який клімат клімат, завжди тепле море, чудові пляжі, мальовничі краєвиди, умови для підводного полювання та риболовлі, а також пам’ятки історії та культури. Розвинений тут гральний і розважальний бізнес. Головні центри туризму: Ямайка, Пуерто-Ріко, Барбадос, Багамські острови, Тринідад і Тобаго.

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО віднесено 107 об’єктів:

- в Аргентині (7) – нацональні парки Ігуасу і Лос-Гласьярес, єзуїтська місія в Гуаранісі та Кордові тощо;

- у Белізі (1) – резервація Бар’єрного рифу;

- у Болівії (6) – м. Потосі та його срібні копальні, історичний центр Сукре;

- у Бразилії (17) – столиця Бразиліа, національні парки (Ігуасу), історичні центри з пам’ятками XVII–XVIII ст., міст Олінди і Салвадора.

- у Венесуелі (3) – історичне місто Коро (XVI ст.), національний парк Канайма, університет в Каракасі;

- на Гаїті (1) – національний історичний парк “Цитадель Сан-Сусі”;

- у Гватемалі (3) – національний парк Тікаль, археологічний парк і руїни Кіригуа, Антигуа-Гватемала;

- у Гондурасі (2) – залишки м. Копан епохи майя і біосферний парк Ріо-Платано;

- у Домініканській республіці (1) – колоніальне місто Санто-Домінго;

- у Колумбії (5) – національний парк Лос-Катіос, археологічні парки Сан-Августін і Тераденто, історичні центри Картахени і Санта-Круса;

- у Коста-Ріці (3) – біосферний, національні парки, Кокосовий острів та заповідник Гуанакасте;

- на Кубі (7) – старе місто і фортечні мури Гавани, м. Тринідад і “Долина цукрових заводів”, національний парк Олександра Гумбальдта та інші”

- в Еквадорі (4) – Галапагоські острови, м. Кіто, національний парк Сангай;

- у Мексиці (22) – доіспанські центри Паленке, Теотіуакан, Монте-Альбан, Чичен-Іца, історичні центри міст Мехіко, Пуебла, наскельні малюнки Сьєрра-де-Сан-Франциско, монастирі XVI ст. на схилах Попокатепетлю, національні парки Сіан-Каан та ін.;

- у Сальвадорі (1) – археологічні розкопки Хайя-де-Серен (епоха стародавніх майя) та ін.;

- у Суринамі (2) – історичний центр Парамарібо та природні ландшафти центрального Суринаму;

- у Панамі (4) – національний парк Дар’єн і фортифікації Портобело-Сан-Лоренцо;

- у Перу (10) – історичний центр Ліми, м. Куско, археологічні розкопки Чан-Чана, історичний парк Мачу-Пікчу, лінії та фігури Наски, національні парки Уаскаран;

- у Чилі (2) – церква в Чілое та нацональний парк Рапа Нуї.

Незважаючи на деякі сприятливі передумови, туристична сфера в Латинській Америці розвинута недостатньо, що зумовлено її територіальною віддаленістю від інших регіонів світу, надто жарким кліматом, нерозгалуженою туристичною інфраструктурою в багатьох країнах (крім Карибського басейну).

Африка

Північна Африка. Рекреація і туризм. Природно-кліматичні умови є сприятливими для розвитку туризму і відпочинку. На узбережжі Червоного моря розташовані всесвітньо відомі пляжі. Туристів приваблюють курорти субтропічного узбережжя Середземномор’я, численні історико-культурні пам’ятки античності й арабських халіфатів у Тунісі, Марокко, Лівії, Мавританії.

Основним рекреаційним районом є Єгипет, де більшість визначних пам’яток зосереджено у дельті та долині Нілу. Одні з найбільш відвідуваних центрів – Місто Мертвих (Каїр), величезний цвинтар, поховання на якому належать до ІІ тисячоліття до н.е., а також музей Єгипту, де знаходиться значна колекція експонатів Давнього Єгипту, в тому числі скарби гробниці Тутанхамона, у Гізі – піраміди й Сфінкс, у Луксорі та Карнаці – руїни давньоєгипетської столиці ІІІ тисячоліття до н.е. Щорічно Єгипет відвідують 3 млн. туристів, що забезпечує державі 3 млрд. доларів доходу.

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО внесено 38 об’єктів:

- в Алжирі (7) – доісторичні наскельні малюнки Тессилі, руїни Тімгада, долина Мзаб, мечеть Бені-Халімад, історичний центр м. Алжира;

- у Єгипті (6) – давня столиця Мемфіс і його некрополі з пірамідами, стародавні Фіви та їх некрополі, пам’ятки Абу-Сімбела, ісламський Каїр;

- у Лівії (5) – розкопки Сабрата, історичний центр Гадамеса, наскельні малюнки в горах Тадрарта;

- у Мавританії (5) – середньовічна архітектура центрів оазисів та ін.;

- у Марокко (7) – середньовічні столиці Марракеш, мечеть ХІІ ст.;

- у Тунісі (8) – руїни Карфагена, історичні центри міст Туніса, Велика Мечеть (690 р.), амфітеатр Ель-Джем, національний парк Ішкель.

Країни Північної Африки приймають переважну більшість туристів, які відвідують африканський материк.

Західна Африка. Рекреація і туризм. Розмаїття природних умов регіону, самобутня культура народів, племен, залишки архітектурних пам’яток колоніальної епохи, морські узбережжя Сенегалу і Гамбії, численні національні парки з рідкісними видами флори та фауни зумовлюють привабливість Західної Африки для іноземних туристів. Місцеві католицькі паломники часто відвідують найбільший у світі костел у Ямусукро, побудований у 1990 р. за зразком базиліки св. Петра у Ватикані.

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО занесено 16 унікальних об’єктів:

- у Беніні (1) – королівський палац у місті Абомеї, яке було столицею Дагомеї в XVII–XIX ст.;

- у Гані (2) – традиційні оборонні й цивільні будівлі народності аманті, історичні будівлі Аккри;

- у Гвінеї та Кот-д’Івуарі (3) – природний заказник гір Німба, національний парк Комое;

- у Сенегалі (4) – національні парки Джоудж і Ніоколо-Коба;

- у Малі (3) – центри середньовічних міст Томбукту;

- у Нігері (2) – природні ландшафти Тенере та національний парк Нігеру;

- у Нігерії (1) – культурний ландшафт Сукура.

Незважаючи на наявність передумов для розвитку туризму в багатьох країнах регіону соціально-економічні проблеми, воєнно-політичні конфлікти у деяких з них (С’єрра-Леоне, Ліберія, Кот-д’Івуар та ін.), несприятливі кліматичні умови (високі температури за значної вологості повітря) тощо, обмежили зростання туристичної сфери.

Центральна Африка. Рекреація і туризм. Країни регіону найвідсталіші за рівнем соціально-економічного розвитку в Африці. Слабко розвинута тут і туристична інфраструктура. До того ж північна частина регіону страждає від частих посух. Це обмежує розвиток туризму, і мандрівників можуть привабити лише екзотична тропічна й екваторіальна природа, нечисленні історико-культурні об’єкти, серед яких давні фортеці та форти в Анголі, національні парки з мальовничими озерами, залишки міста давньої культури сао у Чаді тощо.

До списку ЮНЕСКО належать 7 об’єктів:

- Демократична Республіка Конго (ДРК) (5) – національні парки Вірунга, Салонга та лісова резервація Окапі;

- Камерун (1) – тваринна резервація Джа.

Розвиток туризму в регіоні стримується військово-політичними конфліктами (Ангола, ДРК, Чад), а також складним епідеміологічним станом території (поширення малярії, СНІДу тощо).

Східна Африка. Сприятливі рекреаційні ресурси. В Ефіопії, Танзанії, Кенії та ін. існує мережа всесвітньовідомих заповідників і національних парків (Нгоронгоро, Серенгеті тощо), в яких охороняються унікальні природні ландшафти та африканські тварини. Щорічно їх відвідують сотні тисяч туристів. Рекреація і туризм. Територія Східної Африки характеризуєтья різноманітними ландшафтами: пустелі й ліси, савани і гірські масиви з вертикальною поясністю, серед яких найвищі в Африці – Кіліманджаро та Кенія. Останніми десятиліттями країни регіону стали активно розвивати такий вид туризму, як “сафарі”. Цьому сприяють унікальна природа регіону, багатство фауни (слони, чорні носороги, бегемоти, буйволи, антилопи, зебри, жирафи, леви, гепарди, павіани, крокодили тощо), які охороняються у системі всесвітньо відомих заповідників та національних паркв: Маунт-Кенія, Найробі в Кенії, Серенгеті, Нгоронгоро і Кіліманджаро у Танзанії, Рувензорі в Уганді та ін. До визначних природних пам’яток відносять мальовничі озера Тана, Ньяса, водоспади Блакитного Нілу, чудові пляжі і сірчані джерела у Кенії і Танзанії. Поблизу “туристичної столиці” Замбії – міста Лівінгстона – знаходиться славнозвісний водоспад Вікторія на р. Замбезі, який був відкритий Давідом Лівінгстоном у 1855 р. Річка падає тут з базальтового виступу з висоти 120м, завширшки понад 2 км. Історико-культурних пам’яток на території регіону збереглось порівняно мало. Найвідоміші з них – давняя португальська фортеця Форт-Іісус (Форт-Джасус) у м. Момбаса (Кенія), замки м. Гондера та 22-метрова монолітна стела в м. Аксум (Ефіопія).

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО занесено 21 об’єкт:

- в Ефіопії (7) – вирізьблені у скелях церкви Лалібели, стели Тійо, стародавній Аксум, археологічні розкопки долин Аваша й Омо, історичні пам’ятки Фазиль-Геббі, національний парк “Зимієн”;

- у Замбії (1) – водоспад Вікторія;

- у Кенії (3) – національні парки Маунт-Кенія та Лейк Туркана, історичний центр м. Ламу;

- у Малаві (1) - національний парк Лейк Малаві;

- в Уганді (3) – національні парки Бвінді та Рувензорі;

- у Танзанії (6) – національні парки: Серенгеті (14,5 тис.км²), Селіус Гейм (54 тис.км²), Нгоронгоро і Кіліманджаро, руїни центрів середньовічних султанатів Кілва і Санга-Манара.

Попри сприятливі природні та історико-культурні чинники для розвитку туризму, в окремих країнах регіону, особливо в північній його частині, туристична діяльність стримується наявністю осередків військово-політичної напруженості (Сомалі, Єритрея, Руанда тощо).

Південна Африка. Рекреація і туризм. Регіон має сприятливі природні й культурно-історичні ресурси для розвитку рекреації. Туристів приваблюють піщані пляжі на Сейшельських і Коморських островах, Маврикії, у Мозамбіку, ПА (колишня ПАР), гірські масиви, особливо Столова гора поблизу Кейптауну, відомий водоспад Вікторія на р. Замбезі (між Замбезі та Зімбабве). Всесвітньо відомими є національні парки Чобе у Ботсвані, Етоша у Намбії, Калахарі – Хемсбок і парк Крюгера у ПА. Парк Крюгера є одним з найдавніших національних парків світу (заснований у 1898р.), його площа до 2 млн.га. Серед визначних культурно-історичних пам’яток – національні музеї історії, колекції археологічних, палеонтологічних та антропологічних експонатів у ПА та Ботсвані, давні палаци племінних королів (Мадагаскар, Свазіленд, ПА). Величезні прибутки від туризму дає і спеціально побудований у ПА центр розваг – місто Сан-Сіті.

До списку спадщини ЮНЕСКО занесено 14 об’єктів:

- Зімбабве (4) – водоспад Вікторія на р. Замбезі, національний парк Мана-Пуле із зоною сафарі, монументи Великого Зімбабве та руїни Камі (XII–XVII ст.);

- Мадагаскар (2) – національний парк, королівський пагорб;

- Мозамбік (1) – острів Мозамбік (1508–1907 р.р. – адміністративний центр Португальської Східної Африки);

- ПА (4) – парк святого Луки, остів Роббен, район знахідок викопних решток перших людей у Стерк-фонтейні, інших; національний парк Драконової гори;

- Сейшельські Острови (2) – Альдабра-атол і природна резервація долини Малі.

В останнє десятиріччя активно нарощує свій туристично-рекреаційний потенціал ПА, розвиваючи не тільки пізнавально-розважальні види туризму, а й діловий туризм, бере участь у проведенні міжнародних симпозіумів і самітів (наприклад, самміт ООН 2002 р.).

Австралія й Океанія

Рекреація і туризм. Туризм у регіоні є не тільки одним із джерел іноземної валюти, а й важливою галуззю економіки. Австралія, Фіджі, Тонга, Нова Каледонія, Вануату, Західне Самоа, острови Кука отримують від нього 20-30 % іноземної валюти.

В Австралію щорічно приїжджають із туристичною метою 3,3 млн. осіб, у Нову Зеландію – 1,3 млн., у країни Океанії – майже 500 тис. іноземців. Регіон приваблює можливостями відпочинку біля моря й у горах, унікальністю та екзотичністю природи. Сприяє цьому також добре розвинута туристична інфраструктура, відмінний сервіс в Австралії, Новій Зеландії, на Гаваях. В Австралійських Альпах розміщені гірськокліматичні курорти і добре обладнані центри зимових видів спорту. Тут своєрідний рослинний (евкаліпти, деревоподібні папороті тощо), тваринний світ (сумчасті, коали, собаки Дінго, качкодзьоб тощо). Створено багато зоо-, дендро- та аквапарків. Більшість іноземців виявляє підвищений інтерес до побуту і мистецтва аборигенів. Припливу туристів до Австралії сприяють традиційні міжнародні ярмарки у Сіднеї, щорічний фестиваль мистецтв і гонки “Формули-1” в Аделаїді, кінні та водні змагання, відкритий чемпіонат Австралії з тенісу, який входить до серії “Великого шолома” у Мельбурні тощо. Основні курортні міста Австралії розташовані на східному узбережжі: Таунсвілль, Туеумба і найпопулярніший – Золотий Берег, відомий морським парком з акулами й дельфінами, казино, чудовими умовами для серфінгу.

До списку спадщини ЮНЕСКО занесено 17 культурних об’єктів:

- в Австралії (14) – національні парки Какаду, Уст-Тропікс, Хотфіш-Бей, о. Фрейзер, вологий ліс Квінтсленда, архіпелаг Лорд-Гау, озерний ареал Вілландра, незаймані ліси Тасманії, печери Наракурта, Улуру, Великий Бар’єрний риф, острів Макдональд та ін.;

- у Новій Зеландії (3) – національний парк Тонга-риро і комплекс національних парків Те-Вахіпоунаму (10 % площі країни).

Серед островів Океанії особливо виділяються о. Таїті (пляжі, розкішний ботанічний сад, музей П. Гогена), о. Пасхи з гігантськими кам’яними фігурами “маос”, і печерами, які приваблюють туристів з усього світу[2; 19; 20].

 

4. Планувальна організація рекреаційних: