Види психічних властивостей 1 страница

Види психічних процесів

Пізнавальні: · Відчуття · Сприйняття · Мислення · Свідомість · Мова · Увага · Пам'ять · Уява · Представлення

Емоційно-мотиваційні: · Емоції і Почуття · Психічний стан · Мотивація · Воля · Проактивність

Особистісні характеристики: · Характер · Темперамент · Моторика · Інтелект

Види психічних властивостей

1. Атрибути – це невід’ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоров’я, мова, спрямованість).
2. Риси – це стійкі властивості, що проявляються постійно, їх дуже багато (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо).
3. Якості – це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов ситуацій (здібності, сприйняття, пам’ять, мислення тощо).

Усі психічні стани підрозділяються на чотири види:

1. Мотиваційні (бажання, прагнення, інтереси, потяги, пристрасті).

2. Емоційні (емоційний тон відчуттів, емоційний відгук на явища дійсності, настрій, конфліктні емоційні стани - стрес, афект, фрустрація).

3. Вольові стани - ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості (їхня класифікація пов'язана зі структурою складної вольової дії).

4. Стани різних рівнів організованості свідомості (вони виявляються в різних рівнях уважності).

 

2. Вкажіть часові рамки етапів розвитку психології й охарактеризуйте донаукову стадію її становлення.

В історії психології можна виділити наступні стадії:донаукова, переднаукова, природничо-наукова, стадія наукової спеціалізації. Найдовше тривав донауковий етап.

1.Донауковий етап можна відраховувати від дати 15-20 тис. років до н.е.

(перехідний період)З 5 століття н.е. до 15 ст. н.е. побутували погляди, згідно яким сутність людини можна пізнати не через роздуми, а через Вищу істоту, тобто Бога. У цей час з’являється схоластике

2.Переднауковий етап – 15- поч.19 ст. н.е.

3.Природничонауковий етап – поч. 19-… Природничонауковий етап становлення психології оформився у 1879 році, коли у Лейпцигу Вільгельмом Вундтом (1832-1920) було створено першу в світі лабораторію експериментальної психології.

4.Наукова спеціалізація – увесь розвиток психології після природничо-наукового етапу представляє собою поглиблення спеціалізації, тобто виникнення різних відгалужень, та диференціації, тобто виникнення і розвиток різних наукових шкіл.

Донаукова стадія.

Перші уявлення про психіку бкли тісно пов’язані з початковими формами релігії – анімізмом та магією. Згідно анімізму усе в світі має душу. А отже на все можна впливати явно чи опосередковано. Вплив на всі явища природи та на всі живі істоти, що припускає вплив на їх «душу» називається магією.

Величезний вклад в донаукове уявлення про психіку внесли мудреці Древньої Індії, Древнього Китаю та Древнього Близького Сходу. Приблизно протягом останніх 5 тис років до н.е. медики Древнього Китаю та Індії виділили психологічні типи людей за перевагою крові(сильний, як тигр), енергії Ци (неврівноважений, як мавпа), слизу(повільний, як слон). На їх думку головний орган психіки знаходився в серці.

Розквіт донаукових уявлень про психіку приходиться на античну епоху, тобто з 6 ст. до н.е. в Древній Греції і Древньому Римі. Це пов’язано з переходом від бронзи до заліза у сфері виробництва, інтенсивним ростом торгівлі, широким застосуванням рабської праці та завоюванням нових територій.

Аристотель вважав розум джерелом руху, а «разум» тією властивістю людини, що відрізняє її від тварини. Аристотель сформулював положення, згідно до якого душа є продовженням тіла

Гіпократ і Гален розробили правила моральної поведінки лікаря, засновані на дотриманні принципів поваги до людини і вперше описали будову людського організму, акцентувавши увагу на психологічних відмінностях людей.

 

3. ПЕРЕРАХУЙТЕ ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ ДОНАУКОВОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЇ

Шлях розвитку уявлень про психіку можна розділити на два періоди — донауковий і науковий. У донауковий період психіку розглядали як душу. Первісні люди за допомогою поняття душі пояснювали такі явища, як сон, втрата свідомості, психічні захворювання, смерть тощо. Душа розглядалась як окрема щодо тіла сутність, тотожна йому за формою. Вона залишає тіло під час сну або по смерті і живе поза тілом з тими самими потребами і заняттями, що й при тілесному житті. Поняття душі посідає належне місце у міфології та релігії.

 

4. ВКАЖІТЬ ОСНОВНІ ВІДКРИТТЯ ПРИРОДНО-НАУКОВОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЇ

В історії психології, яка досліджує процес становлення психологічних знань та уявлень, виокремлюють кілька основних підходів до визначення меж та етапів розвитку психології.

Відповідно до першого підходу, психологія має тривалу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини XIX ст. (Г. Еббінгауз). Розвиток психології поділяють на два етапи: передісторія (до кінця першої половини XIX ст.) та історія (з другої половини XIX ст.).

Представники другого підходу вважають, що розвиток психологічної думки потрібно розділити на три етапи:

1-й етап - донаукова (міфологічна) психологія - коли панували анімістичні уявлення про душу;

2-й етап - філософська психологія - коли психологія була частиною філософії, об'єднана з нею спільним методом (від античності до XIX ст.);

3-й етап - власне наукова психологія, з другої половини XIX ст. (тобто саме тим часом, коли, за Еббінгаузом, починалася вся історія психології). Цей період пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого в природничих наук, який дав їй змогу відокремитися від філософії. Цей підхід сьогодні е найпоширенішим. Недолік його у тому, що наукову психологію протиставляють усій попередній.

Третій підхід - культурологічний - розвиток психологічної науки розглядає в контексті розвитку людської культури загалом. До цього підходу належить вчинкова концепція в історії психології, яку розробив український учений В. А. Роменець. Згідно з цим підходом, етапи розвитку психології виокремлюють за історичними епохами: психологія Міфологічного періоду, психологія Античності, психологія Середньовіччя, психологія Відродження, психологія епохи Бароко, психологія Просвітництва, психологія Сцієнтизму (епохи, що бере початок у ХГХ ст., у якій, до речі, живемо й ми, її назва походить від лат. "scientia" — наука, і відображає ту рушійну силу, яку має наука в сучасній культурі).

 

5.ОСНОВНІ МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ. СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ЕКСПЕРИМЕНТ
Об’єктом спостереження є поведінка особистості в найрізноманітніших її зовнішніх виявах, коли реалізуються усвідомлювані та неусвідомлювані внутрішні психічні стани, переживання, прагнення. Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інструментальним, коли бачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фото-, кіноапарата або магнітофона.

Щоб спостереження набрало наукового характеру, воно має відповідати певним вимогам:
- бути цілеспрямованим, а не випадковим;
- здійснюватися планомірно й систематично;
- бути забезпеченим достатньою інформацією про спостережуване явище (якомога більшою кількістю фактів);
- точно фіксувати результати спостереження.
Експеримент є одним з основних методів психології. Особливість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно. Розрізняють експерименти лабораторний та природний. Перший проводиться у спеціальних психологічних лабораторіях за допомогою відповідної апаратури, другий — у звичайних для піддослідного умовах діяльності (у класі, під час роботи). Природний експеримент, як і лабораторний, проводиться за певною програмою, але так, щоб учень не знав, що його досліджують, і розв’язував свої завдання спокійно, у звичному для нього темпі, з притаманними йому характерологічними особливостями і ставленням до навчальних, трудових, спортивних та інших доручень.

 

6. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Основні методи психології - спостереження, бесіда, експеримент, тестування.

Спостереження - метод дослідження предметів і явищ, який полягає в їх цілеспрямованому сприйнятті, відстеження та фіксації. Вважається одним із основних, найстаріших методів. Проводиться, коли, напр., потрібно спостерігати людину із психол точки зору(реакція)

Включене спостереження – наприклад, людина працює як і всі, але тим часом веде спостереження за іншими людьми, які можуть про це і не здогадуватись. Спостерігач може включити і самоспостереження.

Мінуси вкл спостереження: 1. спостерігач теж людина, має свої симпатії – антипатії. Експеримент не буде 100% чистим. 2. спостерігач додає своє відношення 3. самопочуття спостерігача може бути поганим(хвороба впливає на реакцію людини)

Зовнішнє спостереження: Спостерігач не являється членом колективу, а веде спостереження відкрито, або через камери спостереження, про що люди не здогадуються.

 

7. ВКАЖІТЬ ГОЛОВНУ МЕТУ МЕТОДУ БЕСІДИ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ.

Бесіда - метод отримання інформації про індивідуально-психологічні особливості в процесі безпосередньої вербальної (усної) комунікації за спеціальною програмою. Можливість вести спостереження за співбесідником під час особистого спілкування дозволяє досліднику при необхідності змінювати напрям розмови на підставі спостережуваних жестів, міміки, інтонації співбесідника, робити висновки щодо його особистого ставлення до фактів, про які він повідомляє. Головна мета бесіди - вияснення уявлень піддослідного про різні явища природи і суспільства, переконань і думок, а також уточнення діагнозу в патопсихології чи психокорекція в психотерапії. Бесіда може проводитися в більш вільній формі чи більш структурованій.

 

8. ВКАЖІТЬ ВИДИ МЕТОДУ ОПИТУВАННЯ

Опитування являє собою метод, при використанні якого людина відповідає на ряд запитань. Є декілька варіантів опитування, і кожний з них має свої достоїнства і недоліки. Розглянемо їх.
Усне опитування застосовується в тих випадках, коли бажано вести спостереження за поведінкою і реакціями людини, яка відповідає на запитання. Цей вид опитування дозволяє глибше, ніж письмовий, проникнути в психологію людини, проте потребує спеціальної підготовки, навчання і, як правило, великих витрат часу на проведення дослідження. Відповіді, одержувані при усному опитуванні, істотно залежать від особистості тієї людини, яка веде опитування, від індивідуальних особливостей того, хто відповідає на питання, і від поведінки обох осіб у ситуації опитування.
Письмове опитування дозволяє охопити більшу кількість людей. Найбільш поширена його форма - анкета. Але її недоліком є те, що, застосовуючи анкету, не можна заздалегідь врахувати реакції відповідаючого на зміст її питань і, виходячи з цього, змінити їх.
Вільне опитування - різновид усного або письмового опитування, при якому перелік питань і можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений визначеними рамками. Опитування даного типу дозволяє досить гнучко змінювати тактику дослідження, зміст питань, одержувати на них нестандартні відповіді.

 

9. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ СУТНІСТЬ ЕКСПЕРИМЕНТУ ЯК МЕТОДУ ДОСЛІДЖЕННЯ І ВКАЖІТЬ ЙОГО РІЗНОВИДИ

Експеримент (Е)– це частина дослідження, яка полягає в тому, що дослідник здійснює маніпулювання змінними, і спостерігає ефекти викликані даним впливом на інші змінні. Метою будь-якого Е. є перевірка гіпотез про причинний зв'язок між явищами: дослідник створює або знаходить визначену ситуацію, приводить в дію гіпотетичну причину і спостерігає за змінами в природному перебігу подій, фіксує їх відповідність чи невідповідність припущенням,гіпотезам.

Різновиди Е

1) за характером об’єкта та предмета дослідження:

- соціологічні,

- економічні,

- правові,

- соціально-психологічні,

- педагогічні,

- психологічні,

- естетичні;

2) за специфікою встановленої задачі:

- науковий (отримання нових знань) та прикладний (отримання практичного ефекту),

- проективний (направлений в майбутнє) та ретроспективний (направлений в минуле),

- одно- (одна незалежна змінна)та багатофакторні Е.

3) за характером експериментальної ситуації:

- контрольований,

- неконтрольований;

4) за логічною структурою доказу гіпотези:

- паралельні,

- послідовні

10. ДАЙТЕ ХАРАКТЕРИСТИКУ ФОРМУЮЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ.

- Розробив Л.С. Виготський в 20-ті роки ХХ ст.;

- Суть формуючого експерименту полягає в тому, що він передбачає дослідження не вже сформованих психічних процесів, якостей та станів, а механізмів їх виникнення та розвитку;

Формуючий (моделюючий) експеримент - це метод, за якого досліджуються проектовані форми психічної діяльності, тобто ті, яких ще не існує в дійсності;

Наприклад, природний експеримент або бесіда можуть встановити рівень розвитку мислення у даної дитини. А формуючий експеримент може встановити, які конкретні мисленнєві (розумові) операції лежать за процесом розвитку мислення даної дитини, що можна зробити, щоб прискорити чи покращити її мислення.

Інакше кажучи, формуючий експеримент дозволяє досліджувати унікальні, відсутні в реальному житті психічні явища, створюючи такі експериментальні умови, які здатні породити, сформувати ці явища.

Формуючий експеримент задає особливі, теоретичні, тобто науково обгрунтовані умови виникнення і формування психічних структур. В цьому його важливе значення і перевага.

 

11. НАЗВІТЬ ОСНОВНІ ВИДИ ТЕСТІВ

Психологічний тест — стандартизоване завдання, за наслідками виконання якого судять про психофізіологічні і особові характеристики, знання, уміння і навики випробовуваного.

Характеристики психологічних тестів

Валідність - відповідність результатів тесту тій характеристиці, для вимірювання якої він призначений.

Надійність - властивість тесту давати при повторному вимірюванні близькі результати. Надійність як внутрішня узгодженість - спрямованість всіх елементів тестової шкали на вимірювання однієї якості.

Репрезентативність - відповідність між нормами (інтервалами на тестовій шкалі), отриманими на вибірці, і нормами, які можуть бути отримані на популяції.

Достовірність - властивість тесту протидіяти фальсифікації - навмисному або несвідомому спотворенню результатів випробовуваними.

Розрізняють також тести:

•інтелекту;

•здібностей;

•досягнень;

•особові.

Області застосування як професійних, так і популярних психологічних тестів можна позначити так:

Тести самопізнання - формують об`єктивну оцінку особистих і ділових якостей, коректують стереотипи сприйняття самого себе і інших людей, визначають цілі і засоби професійного зростання.

Тести оцінки взаємин з близькими - дозволяють оцінити потребу в приналежності і любові, відчувати себе захищеним.

Тести оцінки психологічних проблем колективу - тести дозволяють визначити ступінь конфліктності в колективі, стиль керівництва, аналізувати виробничі ситуації.

Тести інтелекту. Тести інтелекту призначені для вимірювання рівня інтелектуального розвитку людини. Під інтелектом частіше розуміється сукупність пізнавальних здібностей. Тести інтелекту складаються з декількох субтестів, направлених на вимірювання інтелектуальних функцій. Рівень інтелекту не є постійною величиною і змінюється під впливом навколишнього середовища, тест відображає як передуючі, так і подальші досягнення в навчанні.

Тести здібностей. Індивідуально-психологічні особливості людини, які сприяють його успіху в якій-небудь діяльності, називають здібностями. Вони виявляються в діяльності, формуються в діяльності і існують щодо певної діяльності. Виділяють загальні і приватні здібності. Загальні і приватні діляться на елементарні та складні.

 

12. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ ІНСТИНКТ ЯК ФОРМУ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН.

Інстинкти — це ланцюг послідовних безумовних рефлексів, що є однією з форм пристосування тварин до умов життя. Це природжена форма поведінки тварини. Інстинкти характеризуються стереотипністю дій, поштовхом для яких є зовнішні подразнення. В незмінюваних умовах інстинкти корисні, однак несвідомі, автоматичні дії стають марними в разі зміни ситуації. Цю особливість інстинктів можна проілюструвати таким прикладом.

Запас корму представляє найбільше широко розповсюджене явище серед наземних організмів, як безхребетних, так і хребетних. Значна розмаїтість цієї форми діяльності вже давно привертало увагу натуралістів, і не випадково явища запас корми часто приводилися як приклади інстинктів.

Оса сфекс виявляє турботу про своє потомство, яка полягає в послідовних, доцільних діях: вона будує гніздонірку, заготовляє живих комах — корм для своїх личинок. Оса паралізує здобич уколом жала в скупчення нервових клітин, на здобич відкладає яйця, після чого нірку замуровує. На цьому турбота про потомство завершується. Проте якщо звичний хід подій порушити — видалити з гнізда вміст у той час, коли оса вже розпочала його замуровувати, навіть якщо "пограбувати" гніздо в її присутності, оса старанно завершить його мурування. (Знаю, що противний приклад, але нічого кращого не знайшла =()

 

13. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ НАВИЧКУ ЯК ФОРМУ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН.

Навичка - здатність виконувати дії відповідно до заданих критеріїв, що надбана в процесі навчання або "життєвої практики". Навичка — психічне новоутворення, підконтрольне свідомості і вироблене шляхом вправ, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психологічної енергії. Навички-дії, складові частини яких у процесі формування стають автоматичними. Відповідно до видів дій розрізняють і види навичок:рухові, сенсорні, інтелектуальні. В усіх видах діяльності необхідні навички:навчальні,трудові,ігрові тощо.

Навичками у тварин називаються придбані в індивідуальному досвіді форми поводження, які забезпечують диференційоване пристосування тварини до мінливих умов середовища. По своїх механізмах навички є складними умовними рефлексами й здійснюються за допомогою вищої нервової діяльності. Найпростіші навички можуть утворюватися навіть в одноклітинних тварин. Так, таргана можна привчити брати їжу тільки із чорних квадратів шахового поля. Бджоли не тільки добре запам'ятовують малюнки польових квітів на лотках вулика й поступово вчаться запам'ятовувати дорогу до вулика, але й виробляють умовні рефлекси на захід конюшини. Слабкий звук ляпанцю об воду сприймається жабою як сигнал небезпеки, поміченою іншою жабою, і змушує її стрибати у воду. Якщо який-небудь подразник придбав у тварини сигнальне значення, виходить, воно вже має здатність до психічного відбиття й, отже, має психіку. У житті навички, розвиваючись, приводили до виникнення найбільш складної форми поводження тварини - розумового. Розумовими, їх ще називають інтелектуальними, є форми поводження, спрямовані на рішення нових завдань не шляхом успадкованих або раніше придбаних в особистому досвіді способів, а на основі відбиття існуючих між предметами зв'язків і відносин. Відомо, що розумове поводження - основна форма діяльності людини. Нам притаманні із тваринами всі види розумової діяльності: індукція, дедукція, абстрагування, аналіз незнайомих предметів. Розвиток найпростішого розумового поводження тварин було пов'язане з виникненням можливості предметного відбиття їх на підставі комплексу відчуттів. Так, шимпанзе здатні розрізняти й запам'ятовувати трикутники, кулі, піраміди по їхньому фарбуванню й формі й використати ці диференційовані подання у своєму поводженні. Найпростішим видом розумового поводження, що опирається на відбиття співвідношення між предметами, є так звані обхідні дії, недоступні, зокрема, курям, однак добре доступні собакам і повністю доступні людиноподібним мавпам. Найбільше повно проявляється розумова діяльність при спробах використання тваринами різних предметів як найпростіші знаряддя. Спочатку дія виконується під контролем рухового аналізатора ("м'язового відчуття"). Всі інші аналізатори, які брали участь в управлінні І корекції рухів, переключаються на контроль зовнішніх умов та результатів рухової діяльності. Це дає можливість переключити мислення на вирішення інших завдань. Проте всі довільні автоматизовані рухові дії, сформовані на основі свідомості, в будь-який час можуть бути взяті під контроль.На стадії формування навички поступово усуваються зайві рухи, удосконалюється міжм'язова координація, рухи стають точнішими у просторі, часі і за зусиллями. Всі рухи відтворюються невимушене, плавно, з високою точністю і стабільно.

 

14. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ПОВЕДІНКУ ЯК ФОРМУ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН.

На певному етапі еволюції виникає така форма психічного відображення як інтелектуальна поведінка тварин. Її основу становить відображення складних відношень між окремими предметами.

За змістом інтелектуальна поведінка тварин має дві фази:

· Підготовча фаза (дії тварини керуються не самим предметом, на який вони спрямовані, не кінцевою метою, а тим, що є лише засобом досягнення цієї мети);

· Фаза здійснення (діяльність спрямована вже безпосередньо на той предмет, який є її безпосереднім чинником).

Рішення інтелектуальних завдань має опосередкований характер, тобто воно базується на досягненні одних речей через використання їх відношення до інших речей (а не до організму).

Приклад: група фахівців з поведінки тварин провела експерименти над воронами. Дослідники пропонували їм їжу, що лежала на дні високої прозорої посудини з вузькою горловиною, а поблизу залишили шматочки дроту. Після четвертої спроби дістати їжу з посудини ворона Бетті звернула увагу на дріт, дзьобом зігнула його в гачок і спритно витягла ним ласощі, що лежали на дні.

Інтелектуальна поведінка тварин характеризується такими основними ознаками:

1) За складних умов тварини після багаторазових «спроб і помилок» знаходять рішення;

2) Якщо поставити тварину в аналогічні умови – відразу знайде рішення;

3) Якщо умови дещо видозмінити – знаходять рішення, а це означає, що їм властиве перенесення;

4) Розв’язують «двофазні» завдання.

Разом з тим у нестандартних ситуаціях яскраво проявляється обмеження інтелектуальної поведінки тварин. Так, у відомому досліді з мавпою, яка гасила вогонь водою з бака, за зміни умов (вогонь знаходився на плоті посеред річки, а бак з водою на іншому плоті, до якого важко було дістатися) вона намагалася розв’язати завдання старим методом – діставалася до бака з водою, замість того, щоб скористатись водою з річки.

 

15. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ УМОВНИЙ ТА БЕЗУМОВНИЙ РЕФЛЕКСИ.

І.П. Павлов усі рефлекторні реакції поділив на дві групи: безумовні і умовні. Вони ж лежать в основі поведінки людини.
Безумовні рефлекси -природжені, відносно постійні, стереотипні реакції організму на дію адекватного подразника зовнішнього або внутрішнього середовища, які здійснюються за допомогою ЦНС, передаються спадково. Їх ознаки:
1. Проявляються при дії адекватного подразника без особливих спеціальних умов (слиновиділення, ковтання, дихання та ін.).
2. Мають готові анатомічно сформовані рефлекторні дуги.
3. В їх здійсненні основна роль належить підкірковим ядрам, стовбуру мозку, спинному мозку. Вони зберігаються і після видалення кори великого мозку. Проте представництво безумовного рефлексу є в корі великих півкуль.
4. Є видовими реакціями, характерними для усіх представників даного виду.
5. Є відносно постійними рефлекторними реакціями, стійкі, незмінні, зберігаються протягом усього життя.

Найпростіші приклади безумовних рефлексів відомі кожному з повсякденного життя. Приймання їжі — це харчовий рефлекс. Кліпання повіками — рефлекс мигання. Вдих і видих — дихальний рефлекс. Зміна величини зіниць залежно від інтенсивності освітлення, зміна або підтримання рівня тиску крові, посилення чи послаблення перистальтики кишок, тонусу м'язів (ходіння, бігання) тощо.
Умовні рефлекси - індивідуальні, набуті рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів. Їх ознаки:
1. Набуваються протягом усього життя організму.
2. Неоднакові у представників одного виду.
3. Не мають готових рефлекторних дуг.
4. Вони формуються при певних умовах.
5. В їх здійсненні основна роль належить корі великого мозку.
6. Мінливі, легко виникають і легко зникають залежно від умов, в яких знаходиться організм.

Прикладом умовних рефлексів можуть бути всі рефлекси, які появились в житті людини з часом: вміння говорити, читати, ходити, писати, одягатись, спілкуватись і т.д. У тварин, наприклад, умовний слиновидільний рефлекс на включення світла лампочки буде з'являтись лише в того індивіда, якому попередньо включення електричної лампочки поєднували з подачею їжі.

 

16. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ ДИНАМІЧНИЙ СТЕРЕОТИП

Динамічний стереотип. Більшість основних видів трудової й побутової діяльності людина повторює в певній послідовності впродовж тривалого часу. Це сприяє утворенню єдиного ланцюга рефлексів, у якому рефлекторна реакція на перший подразник є пусковим моментом для всього ланцюга. Таку систему послідовних умовних рефлексів названо динамічним стереотипом. Яскравим прикладом динамічних стереотипів є різноманітні рухові навички. Ходьба, біг, плавання, катання на лижах та велосипеді, гра на музичних інструментах, уміння писати і навіть користуватися ложкою, виделкою та ножем - усе це навички, в основі яких лежить утворення динамічних стереотипів.

Отже, динамічний стереотип - це система послідовних закріплених тимчасових нервових зв'язків (умовних рефлексів), що утворилися у відповідь на постійно повторювану систему умовних подразників. Він дає змогу людині виконувати певні дії без значного напруження нервових центрів кори великого мозку.

 

17. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ СИГНАЛИ 1-Ї ТА 2-Ї СИГНАЛЬНОЇ СИСТЕМ

Ви займаєтеся у себе в кімнаті. З їдальні доноситься дзвін посуду - Сигнал майбутнього обіду. За цим сигналом ви припиняєте заняття і йдете обідати. Але, припустимо, ви не чули дзвону посуду. Вам просто говорять, що обід подано, - і ви йдете в їдальню. У першому випадку ви використовували сигнали першої сигнальної системи, у другому - другий.

Школярі відпочивають під час перерви. Лунає дзвінок - Сигнал першої сигнальної системи, що сповіщає початок занять. Дзвінок зіпсований. Викладач усно запрошує школярів на урок, тобто використовує сигнали другої сигнальної системи.

 

18. ОПИШІТЬ СТРУКТУРУ ТА ФУНКЦІЇ МОЗКУ ЛЮДИНИ.

У головному мозку, як і в спинному, є біла і сіра речовина. Біла речовина (відростки нейронів) утворює провідні шляхи, які зв'язують відділи головного мозку між собою та зі спинним мозком. Сіра речовина (тіла нейронів) утворює кору півкуль головного мозку і мозочка й у вигляді окремих скупчень нейронів, так званих ядер, міститься всередині білої речовини.

У головному мозку розрізняють такі складові: довгастий мозок, міст, мозочок, середній мозок, проміжний мозок та кінцевий, який ще називають великий мозок. Учені ще об'єднують головний мозок у відділи: задній, середній і передній мозок. Задній мозок включає довгастий, міст і мозочок, а передній - проміжний і кінцевий мозок.\

Структурні частини мозку:

- Міст є продовженням довгастого мозку і з'єднує між собою спинний, довгастий, середній і проміжний. Через нього проходять висхідні і низхідні нервові шляхи. У білій речовині мосту є ядра, від яких беруть початок п'ята-восьма пари черепно-мозкових нервів. Тут є центри, що контролюють міміку та жування.

- Мозочок як складова заднього мозку розташований безпосередньо над довгастим мозком. Він складається з двох півкуль, сполучених черв'яком. Поверхня мозочка вкрита сірою речовиною, в товщі півкуль і черв'яка міститься біла речовина, в якій є скупчення сірої речовини. Мозочок зв'язаний провідними шляхами (чутливими і руховими) зі спинним, довгастим і середнім мозком, а через міст - з корою великого мозку. Він відіграє важливу роль у регулюванні рівноваги тіла, координації рухів (робить їх точними) і підтримуванні тонусу м'язів. Якщо нормальне функціонування мозочка порушується, людина втрачає здатність до точних, узгоджених рухів, зберігання рівноваги тіла. Головна функція мозочку — рефлекторна координація рухів і розподіл м'язового тонусу

- Середній мозок розташований між мостом і проміжним мозком. Через нього вгору і вниз проходять нервові шляхи, які передають імпульси до проміжного і кінцевого мозку та від них. У середньому мозку міститься низка важливих нервових центрів, зокрема первинні центри зору, слуху, м'язового тонусу тощо. Середній мозок є одним з основних центрів регуляції рухів і напруження скелетних м'язів, переважно тих, які протидіють силі гравітації (розгиначі ніг, м'язи спини).