І підгрупа: За джерелом інформації та способом її сприймання

1. До словесних методів навчання відносять розповідь, лекцію, бесіду тощо.

Розповідь – цей метод ґрунтується на словесному викладанні матеріалу. До розповіді як методу повідомлення нових знань ставляться певні педагогічні вимоги: 1) наукова і практична достовірність матеріалу; 2) логічна послідовність у викладанні матеріалу; 3) чіткість і доведеність у викладанні; 4) образність та емоційність викладання; 5) ясність і правильність мови, її доступність розумінню учнів.

Лекція – застосовується для викладання широкого за змістом матеріалу, нерідко узагальненого характеру. Лекція – монологічна форма викладання нових знань. Для кращого сприймання і засвоєння матеріалу лекції слід дотримуватися таких вимог: 1) чітко формулювати тему лекції, її мету і план; 2) викладання слід вести у такому темпі, із застосуванням таких прийомів, за яких учні могли робити вибіркові записи; 3) лекція може супроводжуватися демонструванням або ілюструванням наочних посібників (картин, діапозитивів тощо); 5) характеризується чітко окресленими висновками.

Бесіда – діалогічний метод навчання, коли вчитель, спираючись на знання та практичний досвід учнів, за допомогою запитань підводить їх до розуміння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого. Залежно від мети виділяють різні види бесід. Наприклад, бесіда-повідомлення – викладач пояснює новий матеріал за допомогою запитань і відповідей, користуючись накопиченими знаннями, спостереженнями, досвідом; евристична бесіда –викладач запитаннями не лише збуджує учнів до простого відтворення знань, але й примушує порівнювати певні факти, предмети,явища і шляхомлогічного судження підходити до нових понять; катехізична бесіда – спрямована на відтворення відповідей, які вимагають тренування пам’яті.

2. Наочні методи навчання поділяють на дві великі групи: методи ілюстрації і методи демонстрації.

Метод ілюстрації – статичний показ учням засобів унаочнення: предметів та явищ навколишньої дійсності, зображень реальних предметів – малюнків, картин, образних моделей з паперу, картону; символічних зображень (карти, таблиці, схеми, креслення, картки з зображенням символів,які використовуються при вивченні певного предмета тощо). Використовують такі види наочності: природна, образна (зображувальна), об’ємна, звукова, абстрактно-символічна.

Метод демонстрації – це динамічний показ приладів, технічних установок, препаратів, дій вчителя й учнів, що демонструють послідовність виконання тієї чи іншої операції та використання обладнання. До демонстраційних методів відносять також показ кінофільмів і діафільмів.

3. Практичні методи. Головною ознакою методів цієї групи є відтворювальна навчально-пізнавальна діяльність учнів. До них належать: метод вправ, лабораторний метод, виробничо-практичний метод тощо.

Метод вправ – основний засіб формування навичок і вмінь. Вправи – це цілеспрямоване багаторазове повторення учнями певних дій і операцій з метою формування навичок і вмінь. За характером навчальної діяльності учнів вправи можна поділити на усні, письмові, графічні та технічні.

Лабораторний метод. Лабораторні роботи являють собою один із видів дослідницької самостійної роботи учнів, що проводиться за завданнями учителя в спеціально пристосованому для проведення дослідів приміщенні (лабораторії) з метою вивчення у шкільних умовахявищ природи за допомогою спеціального обладнання.

Виробничо-практичний метод. Метацього методу діяльності учнів полягає у створенні реальних цінностей.

Графічні роботи – роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю учнів (креслення і схеми, замальовки з натури або змальовування. робота з контурними картами, складання таблиць, графіків, діаграм тощо).