Документи, що визначають зміст освіти

Зміст освіти визначається такими документами: навчальними планами, навчальними програмами, підручниками, посібниками. Вони спрямовані на виконання тих завдань, які ставить перед школою держава.

Навчальний план – це державний нормативний документ, який визначає:

- тривалість навчального року для різних класів;

- перелік навчальних предметів;

- розподіл їх навчання за розкладом;

- кількість годин на тиждень, виділених для кожного предмета в окремому класі;

- максимально обов’язкове тижневе навчальне навантаження для учнів, включаючи кількість навчальних годин, які відводяться на обов’язкові предмети за вибором.

Розробка навчального плану привела до необхідності створення державного стандарту загальної середньої освіти як чітко окресленого обсягу змісту загальної середньої освіти та характеристики рівня його засвоєння, що задає державну норму освіченості і гаранти держави щодо її одержання громадянами. Стандарт освіти включає:

1. Базовий навчальний план середньої освіти, який дає цілісне уявлення про змістове наповнення і співвідношення основних галузей знань за роками навчання, мінімальну тривалість вивчення конкретної освітньої галузі знань або навчального предмета, тижневе навчальне навантаження учнів на різних ступенях навчання в середній школі та його структуру.

Базовий навчальний план складається з двох частин: інваріантної і варіативної. Інваріантна частина (державний компонент) плану визначає обов’язкові для вивчення в усіх загальноосвітніх навчальних закладах України освітні галузі і встановлює мінімальну кількість відведених для цього навчальних годин. Ця частина задає базовий зміст освіти, який має забезпечити досягнення обов’язкового освітнього рівня випускником школи. Вона передбачає також години на індивідуальні та групові заняття з різними категоріями учнів; школа може використовувати їх як додаткові для забезпечення засвоєння змісту освітніх галузей, в т.ч. і поглибленого.

Варіативна часина (шкільний компонент) базового навчального плану відповідає передусім цілям забезпечення індивідуального розвитку школярів, врахування і відображення у змісті освіти регіональних етнокультурних і соціокультурних особливостей, національних традицій тощо. Вона передбачає години для вивчення предметів і курсів, які поглиблюють і розширюють базовий зміст освітніх галузей і обираються учнями відповідно до їх нахилив і здібностей, а також для факультативних занять.

Державний стандарт також передбачає:

2. Освітні стандарти галузей знань (навчальних предметів) якпедагогічно адаптовану систему знань, способів діяльності, досвіду творчої діяльності і емоційно-ціннісного ставлення до світу, що відповідає певній сфері соціального досвіду, а також систему вимог, що визначають обов’язків рівень їх засвоєння.

4. Державні гарантії одержання середньої освіті як зобов’язаннядержави у правовому і фінансовому планах забезпечувати реалізацію складових освітнього стандарту.

4. Державні вимоги до мінімального рівня засвоєння змісту загальної середньої освіти за ступенями навчання (початкова, основна і старша школа), що засвідчує досягнення учнем мети загальноосвітньої підготовки на певному віковому етапі свого розвитку; вони містять критерії, відтворені у вигляді типових завдань, і форми оцінки відповідності рівня освіченості конкретної особи державному стандарту загальної середньої освіти.

На основі навчальних планів складаються навчальні програми.

Навчальна програма – це державний документ, у якому розкривається зміст освіти з кожного предмета. В кожному класі визначається система наукових знань, світоглядних і морально-естетичних ідей, практичних умінь і навичок, які необхідно опанувати учням, і кількість годин на їх вивчення. Програма містить також вимоги до результатів навчання предмета.

Історично склалися два способи побудови навчальних програм. Один з них одержав назву концентричного, другий – лінійного.

При концентричному способі матеріал даного ступеня навчання в більш ускладненому вигляді вивчається на наступних ступенях навчання. Концентризм у школі неминучий, він обумовлений необхідністю врахування вікових особливостей учнів, хоча, звичайно, він уповільнює темпи шкільного навчання. Сутність лінійного способу полягає в тому, що матеріал кожного наступного ступеня навчання є логічним продовженням того, що вивчалось на попередніх ступенях навчальної роботи. Цей спосіб дає значну економію часу і використовується при розробці навчальних програм у середніх та старших класах.

Структура навчальної програми має три основних елемента:

1) пояснювальну записку, в якій визначені основні завдання навчального предмета, його виховні можливості, провідні наукові ідеї, які покладено в основу побудови; навчального предмета;

2) зміст програми:тематичний план, зміст тем, завдання їх вивчення, основні поняття, уміння, навички, можливі види занять;

3) методичні вказівки, норми оцінки знань, умінь, навичок. У навчальних закладах використовуються такі видипрограм:

а) типові навчальні програми,які визначають базові знання, уміння, навички, систему світоглядних ідей, рекомендації методичного характеру;

б) робочі навчальні програми, які складаються на базі типових програм і відбивають специфіку навчання в конкретному навчальному закладі, в конкретній соціально-педагогічній ситуації (регіональні особливості, можливість методичного, інформаційного, технічного забезпечення навчального процесу, рівень підготовленості учнів та ін.;

в) авторські програми, які розробляються і реалізуються висококваліфікованими, творчо працюючими вчителями. Ці програми можуть мати іншу логіку побудови навчального предмета, свої особисті підходи до розгляду тих чи інших теорій та ін; найбільш широко використовуються при вивченні курсів за вибором учнів.

Навчальний предмет – основи відповідної науки або мистецтва: знання, вміння і навички, що мають загальноосвітній характер і відповідають меті навчання і виховання учнів певної вікової групи. Це дидактично обґрунтована і педагогічно адаптована система знань, умінь та навичок відібраних із відповідної науки чи мистецтва для вивчення у навчальному закладі.

Підручники і посібники – це джерела знань, умінь і одночасно засоби навчання, організації самостійної роботи та ін.

Підручник – навчальна книга, яка викладає основний зміст конкретного навчального предмета у відповідності до програми. В підручниках матеріал, що вивчається, розчленовується на окремі теми і дається його фактичний виклад. У ньому є вказівки, які відносяться до організації самостійної роботи школярів, самоконтролю тощо.

Навчальний посібник – навчальна книга, в якій подається зміст навчального матеріалу, що не завжди відповідає вимогам чинної програми. Він може виходити за її рамки, мати додаткову інформацію, додаткові завдання, спрямовані на розширення пізнавальних інтересів учнів, розвиток їх активності й самостійності.

До навчальних посібників належать також довідники, хрестоматії, словники, збірники вправ, задач та ін.