Ринкова економіка: суть, характерні риси, основні переваги і недоліки

Для того щоб зрозуміти, якими є головні переваги та недоліки ринкової економіки, спробуємо розібратися з визначенням її поняття та основних функцій. Ринкова економіка складається з безлічі учасників, які беруть самостійні господарські рішення. Якби ці рішення не були пов’язані ніяк між собою, система являла б собою хаос. Яким же чином здійснюється зв’язок між окремими суб’єктами?

Ринок

Зв’язок здійснює ринок – основа економіки. На ідеальному ринку за однаковий продукт встановлюється однакова ціна в певний проміжок часу.

Цьому сприяють:

• необмежений постійний попит;

• збільшення кількості суб’єктів господарської діяльності;

• максимально можлива інформованість цих суб’єктів;

• свобода конкуренції, як серед покупців, так і серед продавців;

• мобільність виробничих факторів.

Елементи ринку як головної ланки ринкової системи

Переваги і недоліки ринкової економіки визначаються також основними елементами ринку і різноманіттям форм власності (приватна, кооперативна, акціонерна, державна і т.д.) для забезпечення його високої конкурентності.

Основні елементи ринкової інфраструктури:

• ринок фінансів;

• ринок виробничих факторів;

• ринок товарів і споживчих послуг.

Всі ці елементи взаємопов’язані, і якщо нормально врівноважені, то й економіка функціонує без збоїв.

 

Які проблеми вирішує економічна система?

Перш ніж відповідати на запитання, які переваги і недоліки ринкової економіки є визначальними, важливо знати, для чого вона взагалі потрібна, яку основну проблему вирішує. Власне, будь-яка економіка покликана вирішити глобальне протиріччя між безмежними матеріальними потребами суспільства і обмеженими, або навіть рідкісними, економічними ресурсами.

Це протиріччя можна виразити в п’яти простіших питаннях:

• яку продукцію потрібно виробляти;

• яка кількість;

• яким чином;

• хто буде її споживати;

• як швидко пристосовується система до змін споживчого попиту.

Залежно від якості відповідей на ці питання і визначаються переваги і недоліки ринкової економіки. Це основні питання, на які повинна відповідати економічна система.

Переваги і недоліки ринкової системи

Переваги

• Ефективність розподілу ресурсів.

• Наявність свободи вибору у споживачів і у підприємців.

• Можливість задовольняти різноманітні потреби, поліпшувати якість товарів і послуг.

• Здатність швидко і легко адаптуватися до постійно мінливих умов ринку.

• Ініціювання впровадження досягнень розвивається науково-технічного прогресу.

• Можливість функціонування в некомфортних умовах обмеженої інформації.

Недоліки

• згасають конкуренція.

• нерівномірно розподіляється дохід.

• Нестабільність розвитку і не завжди ефективне виробництво.

• Інфляція і безробіття.

• Тенденція до монополізації.

• Неможливість забезпечити фундаментальні наукові дослідження.

Тенденції розвитку

Система ринкових відносин ніколи не стоїть на місці – це її головне достоїнство, і недоліки ринкової економіки нівелюються тенденціями до їх виправлення. Велику роль тут відіграє державне регулювання і мінливі форми всіх видів підприємницької діяльності. Виникають нові форми трудових відносин, коли наймані працівники беруть участь в управлінні діяльністю підприємства або фірми. Держава має можливість впливати на звуження або розширення конкуренції. Збільшується частка малого бізнесу, більш мобільного до мінливих умов. Хоча на першому місці як і раніше стоїть прибуток, підприємства зацікавлені в підтримці своєї конкурентоспроможності і роблять для цього цілеспрямовані дії. І, найголовніше, ринкова економіка орієнтована на задоволення споживчого попиту.

Поняття «змішаної» економіки.

Сукупність усіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі діючих в ньому відносин власності та організаційно-правових форм, являє собою економічну систему цього суспільства.

Поза системного характеру економіки не могли б відтворюватися (постійно відновлюватись) економічні відносини та інститути, не могли б існувати економічні закономірності, не могло б скластися теоретичного осмислення економічних явищ і процесів, не могло б бути скоординованою і ефективної економічної політики.

У сучасній економічній науці поняття «економічна система» означає сукупність всіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі діючих в ньому майнових відносин і організаційних форм. Системи відрізняються підходом і засобами рішення основних економічних питань: Що? Як? і для Кого виробляти?

Економічна система - це органічна сукупність економічних правил поведінки людей, інститутів і механізмів, що забезпечують їх узгоджену діяльність для задоволення життєвих потреб.

Економіка будь-якої країни функціонує як самостійна, велика система, яка включає багато різних видів діяльності і кожне її ланка - компонент системи - може існувати тільки тому, що отримує що-небудь від інших ланок, тобто перебуває з ними у взаємозв'язку і взаємозалежності.

Основними елементами економічної системи є соціально-економічні відносини, організаційні форми господарської діяльності, господарський механізм і конкретні економічні зв'язки між суб'єктами економіки.

У світовій економічній науці існують різні підходи до виділення типів економічних систем. В якості критерію використовується, як правило, домінуюча форма координації дій господарюючих суб'єктів, форми власності.

Марксистська концепція типу економічної системи виходить їх того, що суспільство у своєму розвитку проходить п'ять суспільно-економічних формацій: первісно-общинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну.

Американський економіст У. Ростоу в книзі «Стадії економічного зростання» висунув теорію стадій росту і виділив 5 стадій економічного розвитку: традиційне суспільство, перехідне суспільство. Період зсуву, стадія зрілості і стадія високого рівня масового споживання.

Для цієї теорії характерний технологічний підхід, висунення на перший план стану техніки.

Американські економісти К.Р. Макконелл і С.Л. Брю виділяють 4 моделі економічних систем:

1. чистий капіталізм

2. командна економіка

3. «Змішані» системи

4. традиційна економіка.

Найбільш цікавою, на мій погляд, і маловивченою є модель «змішаної» економіки. Її я і буду розглядати більш докладно.

«Змішані» системи характеризуються наявністю в економіці різних форм власності на засоби виробництва та продукти праці. Тут зустрічаються елементи чистого капіталізму та командної економіки, тобто в ній успішно поєднуються два механізми координації економічних процесів: ринковий, в якості основного, і де«Змішана економіка - це ринкова система, заснована на приватній власності та вільному підприємництві, регульована державою» [1].

У рамках змішаної економіки можна в даний час виділити кілька основних типів моделей: модель соціальних пріоритетів (Німеччина, Швеція), модель бізнесових пріоритетів (США), модель національних пріоритетів (Японія).

Німецька модель у найбільш яскравому вигляді є моделлю соціального ринкового господарства.

Головна особливість цієї моделі полягає в наданні всім формам господарства під егідою держави можливості ефективного та сталого розвитку. Причому особливим заступництвом держави в рамках цієї системи користуються так звані міттельштанд, тобто дрібні та середні підприємства. Заохочення державою підприємств цього типу полягає в створенні більш пільгових умов у вигляді податків, цін, квот, норм і т. д.

Така політика держави, спрямована на активізацію діяльності та заохочення праці більшості, зайнятого в цих господарствах, увінчалася успіхом, що виразилося у зростанні добробуту населення цієї країни.

Шведська модель спрямована на скорочення майнової прірви шляхом перерозподілу національного доходу на користь найменш забезпечених верств. Природно, що це можливо тільки в умовах жорсткої фіскальної політики.

Функція виробництва в такій моделі лягає на підприємця. Держава бере активну участь у забезпеченні економічної стабільності і перерозподілі доходів. Особливість шведської моделі полягає у високому рівні оподаткування, який складає приблизно 50% ВНП.

Близько 40% всіх витрат бюджету спрямовуються на охорону здоров'я, соціальне забезпечення, розвиток освіти і культури. У результаті в країні до мінімуму зведена безробіття, вирівняні поточні доходи населення, високий рівень соціального забезпечення громадян, висока і експортна спроможність шведських компаній, вони займають міцне місце на світовому ринку.

Серцевиною шведської моделі є соціальна політика. Головне достоїнство - вона дозволяє поєднувати високе економічне зростання з підвищенням добробуту населення та із забезпеченням його зайнятості.

Американська модель грунтується на системі активного заохочення підприємницької активності та створення умов для зростання доходів населення, що бере участь у підприємницькій діяльності.

Що стосується малозабезпечених верств населення, то держава застосовує різні форма його підтримки, що поєднують соціальні програми з періодичними заходами в залежності від складається в економіці. При цьому держава на ставить завдання соціальної справедливості, тому що його політика та ідеологія спрямовані на масову орієнтацію населення на досягнення багатства за рахунок особистих успіхів.

Японська модель побудована на обліку особливості населення, яка полягає в особливому ставленні до праці, обумовленому звичаями і традиціями, спрямованими на його якість. Модель базується на високому самосвідомості народу, готовністю йти на певні матеріальні жертви заради процвітання країни, своєрідним патріотичним колективізмом.

Відрізняється дуже розвинутим плануванням і координацією економічної діяльності уряду і приватного сектора. Загальнодержавне економічне планування в Японії носить рекомендаційний характер. Для японської моделі характерне збереження своїх традицій і, в той же час, запозичення у інших країн всього того, що потрібно для розвитку країни. Це дозволяє створювати їм такі системи управління та організації виробництва, які в Японії дають більший ефект, ніж в інших країнах.