Охарактеризуйте політику уряду народного фронту у Франції 1936 -1938 рр

Соціалісти і комуністи зближуються у боротьбі проти фашизму. Починаються масові антифашистські демонстрації. 12 лютого 1934 р. відбувся політичний страйк проти фашистських ліг. Це стало першою спільною акцією двох партій і започаткувало і в подальшому стимулювало їх зближення.Влітку 1934 р. між СФЮ і ФКП підписано пакт про єдність дій. У 1935 р. до них приєдналася частина радикалів. 14 липня 1935 р. було проведено спільну антифашистську демонстрацію. Її очолили Леон Блюм (соціаліст), Моріс Торез (комуніст), Едуард Даладьє (радикал). У 1936 р. ці партії розробили спільну програму і одержали право сформувати уряд. Очолив його соціаліст Леон Блюм. Комуністи вирішили не входити в уряд, але обіцяли йому підтримку в парламенті.Незадовго перед тим у Франції почалися масові виступи робітників з вимогами підвищити заробітну плату, ввести оп­лачувану відпустку, визнати профспілки. Нерідко робітники захоплювали підприємства. Отож, першим завданням нового уряду стало залагодження цього найбільшого у Франції трудового конфлікту. У резиденції прем'єр-міністра відбулися переговори між Загальною конфедерацією праці (ЗКП) і Загальною конфедера­цією підприємців. Підсумком переговорів стало підписання уго­ди, за якою страйки припинялися, підвищувалася заробітна плата, підприємці укладали колективний договір із проф­спілками і зобов'язувалися не застосовувати санкцій проти страйкуючих. Зі свого боку, Л.Блюм пообіцяв внести на розг­ляд парламенту законопроект про введення 40-годинного ро­бочого тижня та оплачуваних відпусток.Улітку 1936 р. парламент Франції прийняв 133 закони, які в основному реалізували програму Народного фронту. Так, було заборонено фашистські ліги, прийнято закони про 40-годинний робочий тиждень, про двотижневу оплачувану відпустку, підвищувалися пенсії, надавалася допомога з безробіття. Для покращання становища селян уряд почав закуповувати сіль­госппродукцію за підвищеними цінами. Встановлювався конт­роль держави над Французьким банком і залізницями.Після виконання програми Народного фронту постало питання про подальші напрямки розвитку Франції. Навколо цьо­го питання розгорілися суперечки. Комуністи й частина соціалістів вимагали повного викоре­нення фашизму, навіть з обмеженням конституційної закон­ності. Радикали і сам Л.Блюм вважали за неможливе порушу­вати конституцію.Комуністи прагнули продовжувати реформу у бік запрова­дження соціалізму, зокрема різкого збільшення податків на підприємців, установлення жорсткого контролю над підприємствами і фінансами. Л.Блюм на це не погоджувався. Він праг­нув спершу закріпити попередні досягнення, і в лютому 1937 р. оголосив про "перерву" в реформах.Зростаючі державні витрати призвели до спаду виробниц­тва. Щоб активізувати його і стимулювати експорт, уряд удався до девальвації франка. Це робило французькі товари дешев­шими на зовнішньому ринку, а відтак і більш конкурентоспро­можними. Комуністи виступили проти девальвації франка, стверджуючи, що це призведе до зростання цін усередині країни. До вищезазначених роз­біжностей між комуністами й соціалістами додалися розходження в питаннях зовнішньої політики.Економічне становище Франції тим часом почало і погіршуватися. Французькі підприємці, занепокоєні можливістю введення висо­ких податків, переказували свої капітали за кордон, що відразу позначалося на тем­пах зростання економічного розвитку. Водночас зросли прибутки громадян. За від­носно стабільного виробництва це спричинило дис­пропорцію між грошовою і товарною масою, а відтак - зростання цін, тобто інфляцію.Економічні негаразди викликали в населення розчарування діями Народного фронту. Економіка так і не вийшла на докризовий рівень. Це ще більше ускладнило відносини між партіями у Народному фронті. У червні 1937 р. Л.Блюм подав у відставку: криза коаліції стала очевидною.Народний фронт був насамперед засобом боротьби проти фашизму. У Франції безпосередню загрозу приходу фашистів до влади було ліквідовано, чого не можна сказати про сам фашизм. Водночас Народний фронт був спробою знайти вихід із кризи й депресії. Підсумком цих дій стало прийняття цілого паке­та соціально-економічних заходів, які заклали основу формування в подальшому держави "процвітання". Значною мірою ці дії були схожі на "новий курс" Рузвельта.Відмінність полягала в тому, що в реалізації цих заходів брали участь комуністи.