Спирт етиловий (Spiritus aethylicus) 11 страница

При температурі кипіння до 150° одержуються так звані легкі продукти, які в подальшому розділяються на петролейний ефір і бензин. Густина цієї фракції 0,760 г/см³.

Фракція олій або гасова - температура кипіння 150-250°. Густина 0,865 г/см³

Солярові масла - температура кипіння 360°. Густина 0,87-0,95 г/см³ 3 фракції солярових масел після подальшої перегонки одержують вазелінову олію (рідкий парафін).

Нафтові залишки, з яких добувають вазелін і парафін.

Продукти, одержані з нафти, бувають завжди забруднені сірчистими і азотовмісними сполуками, ненасиченими і ароматичними вуглеводнями. Для очистки від домішок речовини, одержані з нафти, обробляють концентрованою сірчаною кислотою, а потім лугом, який нейтралізує кислі продукти реакції і одночасно дає можливість відокремити нафтенові кислоти, які є недопустимою домішкою в медичних препаратах.

Вазелін. У хімічному відношенні вазелін – це суміш твердих і рідких, головним чином насичених, вуглеводнів аліфатичного ряду. Його добувають перегонкою з водяною парою у вакуумі фракцій парафінистої нафти, які киплять при температурі понад 300°С. Добуті дистиляти розділяють відстоюванням при низькій температурі на мастильні олії та напівтвердий осад, який рафінують адсорбційними глинами. Штучний вазелін добувають при сплавленні парафіну з вазеліновою олією.

Вазелін – однорідна білого або жовтуватого кольору мазеподібна речовина, яка тягнеться нитками, з температурою топлення 37-50 С. При намазуванні на скляну пластинку дає рівну плівку, яка не повинна сповзати або розтріскуватися. Розчиняється в ефірі, бензині та хлороформі, не розчиняється у воді. В спирті розчиняється мало. У хімічному відношенні - це інертна речовина (не оксидується, не омилюється лугами, не змінюється при дії концентрованих кислот).

Вазелін білий та вазелін жовтий служить основами для виготовлення мазей. Відрізняються між собою тільки ступенем чистоти.

Твердий парафін. Суміш аліфатичних вуглеводнів від С₁₉Н ₄₀ до СззН₇₂. Найчастіше парафін відповідає формулі С₂₄Н₅₀ і складається з 65-75% вуглеводнів нормальної структури та 25-3 5% вуглеводнів розгалужених.

Джерелом добування твердого парафіну є парафінова фракція нафти, яку переганяють, а добуті олії охолоджують і вичавлюють на фільтрпресах. Таким чином добувають парафіновий гач, який рафінують сірчаною кислотою і піддають "потінню" (повільному витоплюванню при щораз вищій температурі).

Парафін – біла тверда мікрокристалічна маса без запаху і смаку. У воді і спирті не розчиняється. Легко розчиняється в ефірі, хлороформі, бензині та жирних оліях. Препарат стійкий до дії концентрованих кислот, лугів, оксид антів, хлору тощо. Температура топлення 50-54°С.

Застосовується як основа для мазей та для лікування теплом при невралгіях, невритах тощо. В останньому випадку накладають на частини тіла компреси, насичені парафіном (температура 45-50°С).

Вазелінова олія (рідкий парафін). Добувають очищенням дистиляторів парафінової або напівпарафінової фракцій нафти (після відгонки бензину і керосину) за допомогою димучої сірчаної кислоти та адсорбційних глин. При наявності великої кількості твердих вуглеводнів їх відділяють охолодженням та вичавлюванням на фільтрпресах.

У хімічному відношенні вазелінова олія є сумішшю аліфатичних насичених вуглеводнів, нерозгалужених і розгалужених, нафтенових вуглеводнів. Аналогічно парафіну препарат інертний по відношенню до хімічних реагентів (кислот, лугів, окислювачів тощо).

Вазелінова олія - безбарвна рідина, без запаху і смаку, не розчиняється у воді і дуже погано- в спирті. Добре розчиняється в ефірі, хлороформі, бензині та рослинних оліях, за винятком рицинової. Густина Вазелінова олія - безбарвна рідина, без запаху і смаку, не розчиняється у воді і дуже погано- в спирті. Добре розчиняється в ефірі, хлороформі, бензині та рослинних оліях, за винятком рицинової. Густина препарату 0,875-0,890 г/см³. Температура застигання не вище 5°С. Вазелінова олія не повинна флуоресціювати, що вказувало б на наявність високомолекулярних ароматичних вуглеводнів.

Рідкий парафін застосовують як основу для мазей, як проносний засіб при хронічних запорах (1-2 столові ложки на день).

Рафінована нафталанська нафта – природний продукт, який добувають в курортній місцевості Нафталан (Азербайджан). Препарат нагрівають до 125 -135⁰ С, відганяючи воду та леткі складники. Нафталанська нафта - це суміш вуглеводнів та смол, до складу яких входять речовини фенольного і естрогенного характеру, сполуки сульфуру, хлору тощо; не містить бензину, керосину, парафіну і характеризується невеликою, але виразною радіоактивністю.

Нафталанська нафта - густа чорна рідина з зеленуватою флуоресценцією, специфічним запахом, слабо кислою реакцією та істиною 0,940-0,960 г/см³. Розчиняється в бензині, хлороформі, бензолі, гліцерині, оліях та жирах, у воді нерозчинна. Для ідентифікації до розчину препарату в бензолі (розчин червоно-бурого кольору з синьою флуоресценцією) добавляють ріаний об’єм концентрованої сульфатної кислоти і суміш збовтують 5-10 хв. При цьому бензольний шар прояснюється, а кислотний шар буріє внаслідок розчинення смол і сульфування ароматичних вуглеводнів.

З нафталанської нафти виготовляють нафталанову, саліцилнафталанову, цинк-нафталанову, цинк-дьогтьово-нафталанову та інші мазі, які застосовуються при захворюваннях шкіри (екземи, нейродерміти, фурункульоз), при артритах, остеоартритах, невралгіях, радикулітах, опіках, виразках та ін. Крім того, виготовляють емульсію нафталану. Препарати діють як пом’якшуючі, дезинфікаційні та болезаспокійливі.

Інші препарати. Бензин та керосин (гас) мають невелике значення в лікарській справі як розчинники. З мастильних олій застосовується автол і солідол (консистентна мазь, що містить мила) Автол входить до складу автолової олії, яку вживають при лікуванні ран, опіків та виразок, а також до складу антипсоріатикуму – препарату, що містить трихлортриетиламін і застосовується для лікування псоріазу. Солідол входить до складу мазі С Т (разом з вазеліном, борною кислотою та ментолом), яка також застосовується для лікування псоріазу.. Полімеризовану автолову олію – полімерол- застосовують при стрептодермії, хронічних екземах, опіках тощо.

Тринітротолуол застосовують як фунгістатичний засіб. Добувають нітруванням толуолу сумішшю азотнорітратної і сульфатної кислот. Тринітротолуол - це білі кристали, що плавляться при 80-85°С, важкорозчинні у воді. Входить до складу лікватолу (рідина) таунгкетолу (мазь), що застосовується при дріжджових ураженнях шкіри, нейродермітах, мікробних екземах.

Питання для самоконтролю

1.Які класи органічних сполук входять до складу нафти?

2. Якз нафти одержують продукти, з яких виготовляють лікарські препарати?

З. Які домішки мають продукти, одержані при фракційній перегонці нафти?

4 Як видаляють домішки речовин, щоб одержати з них лікарські препарати?

5. Якіречовини, одержані з нафти, використовують в медицині?

6. Для чого використовують в медицині вазелін і вазелінова олія? Чим вони відрізняються?

7. Які препарати виготовляють з рафінованої нафталанської нафти?

При яких захворюваннях використовують препарати, виготовлені з нафталанської нафти? Як ідентифікують нафталанську нафту?

 

 

ЛІКАРСЬКІ РЕЧОВИНИ – ГОРМОНИ ТА ГОРМОНОПОДІБНІ ПРЕПАРАТИ

Гормони –це група фізіологічно активних речовин, які виробляються залозами внутрішньої секреції. Гормони надходять безпосередньо в кров або лімфу і проявляють дистантність дії.

Гормони виробляються в організмах в дуже малих кількостях, але значення їх для організму надзвичайно велике. В організмі відбуваються складні хімічні процеси і перетворення. Але при всіх умовах для нормальної функції організму в його тканинах повинна зберігатися відносна сталість хімічних компонентів, і в цьому основна роль належить ендокринній системі. Саме вона реагує в першу чергу на всі зовнішні і внутрішні фактори дії середовища і порушення чіткої системи хімічних реакцій шляхом виділення гормонів, які по праву називають особливими хімічними сигналами. Сприйняття цих сигналів клітинами різних тканин викликає зміну швидкостей тих чи інших реакцій обміну речовин. Звідси зрозуміло, яку велику роль відіграють гормони – вони впливають як регулятори на всі сторони обміну речовин. Тому гормони і різні гормональні препарати знаходять широке застосування з медицині.

Зараз створено велике число синтетичних гормональнихпрепаратів, багато з яких за біологічною активністю переважають природнігормони. Класифікуються гормони за місцем свого походження. Але зараз з'явилась можливість хімічної класифікації цієї групи препаратів.

За хімічноюструктурою гормони зараз поділяють на 3 групи:

1. Гормони– похідні амінокислоти і близьких їм сполук (тироксину, адреналіну, норадреналіну, мелатоніну);

2. Гормони стероїдної структури, які виробляються корковим шаром наднирників (кортикостероїди), статевими залозами тощо;

3. Гормони - поліпептиди і білки (інсулін, глюкагон, визопресин тощо).

Гормони щитоподібної залози – тироксин, дийодтирозин, бетазин.

L-Тироксин є йодовмісною α-амінокислотою

Встановлено, що продукти окислення тироксину впливають як каталізатори на окисно-відновні процеси в організмі.

Трийодтиронін в 3-5 раз більш ефективний і діє скоріше, ніж тироксин, тому, що менше зв'язуєтся білками крові.

Зараз трийодтиронін одержаний синтетично, його застосовують як самостійний лікарський препарат у вигляді гідрохлориду.

Основна якісна реакція на тиреоїдин - це підтвердження наявності йоду в молекулі. Для цього йод переводять в іоногенний стан шляхом прокалювання препарату з Н₂СО₃ і КNО_з (мінералізація). При цьому йод переходить в йодид і може бути визначений звичайними аналітичними реакціями: з АgNO₃:

KJ + AgNO₃ → AgJ↓ + КNO₃

жовтий

хлорамін

або окисленням (хлорамін, хлорна вода): 2КІ ––––––––→ I₂

HCI

Тиреоїдин має кислі властивості і тому добре розчиняється в лугах і карбонатах з утворенням солей. Фенольні гідроксили можна відкрити реакцію з FeС1₃. Цінність препарату вимірюється кількістю органічно зв'язаного йоду, який визначається після мінералізації методом йодометрії.

Мінералізацію препарату проводять пергідролем i Н₂SО₄. Після охолодження додають розчин КМnО₄. Йодид окислюється до КJО₃ (йодату калію), з якого виділяють І₂ додаванням розчину KJ:

КІО₃ + 5КІ + 3Н₂SO₄ → 3I₂ + 3K₂SO₄ + 3H₂O

I₂ + 2Na₂S₂O₃ → 2NaI + Na₂S₄O₆

 

Йод відтитровують натрію тіосульфатом. Вміст йоду в препараті повинен бути 0,17-0,23%

Тиреоїдин застосовується для стимуляції загального обміну речовин при всіх явищах, пов'язаних з гіпертиреозом.

Дийодтирозин

Тотожність. ∙

1. Реакція на органічно зв’язаний йод – за виділенням фіолетових парів йоду при нагріванні сухого препарату або за оранжевим забарвленням при дії концентрованої НNО_з в присутності розведеної H₂SO₄;

2. Реакція з нінгідрином – темно-фіолетове забарвлення.

Кількісний вміст дийодтирозину в препараті визначають аргентометрично (методом Фаянса) після мінералізації.

Застосування.

Застосовується дийодтирозин при гіпертиреозі, його призначають також з метилтіоурацилом або іншими антитиреоїдними препаратами для зменшення „ зобної” дії.

Випускається в порошку і таблетках.

Зберігають за списком Б в темному місці.

В медицині застосовують синтетичний аналог дийодтирозину - бетазин, який відрізняється положенням аміногрупи в боковому ланцюгу і є β –амінокислотою.

Гормони мозкового шару наднирників

Адреналін - ароматичний аміноспирт,який є похідним β-етаноламіну і пірокатехіну:

Адреналін оптичноактивний.Природний адреналін - лівообертаючий, синтетичний - рацемат.Питоме обертання основи –від -48⁰ до -54⁰. Не дивлячись на наявність в молекулі декількох гідрофільних груп, адреналін у воді практично нерозчинний через те, що він утворює внутрішню сіль (цвіттер-іон).

Якщо рацемат обробити винною кислотою одержиться суміші лівого і правого тартрату. Їх можна розділити за їх різною розчинністю в спирті. Лівий ізомер тартрату погано розчиняється в спирті і викристалізовується, правий -залишається в розчині

Лікарськими речовинами адреналіну є його солі – гідротартрат або гідрохлорид, а норадреналіну – гідротартрат.

Норадреналін відрізняється від адреналіну лише відсутністю метильної групи в боковому ланцюзі.

В організмі людини адреналін і норадреналін знаходяться в складі симпатину.

Оскільки препарати близькі за структурою, фізичні і хімічні властивості їх теж подібні. Обидва — білі кристалічні порошки без запаху. Змінюються під дією світла і повітря. Легко розчинні у воді, мало - в спирті, нерозчинні – в ефірі та хлороформі.

Тотожність. Препарати мають в своєму складі ядро двохатомного фенолу, тому легко окислюються, проявляючи відновні властивості. Відновлюютьсрібло з АgNO₃, Cu з Сu₂О. Особливо легко вони окиснюютьсяв лужному середовищі,що використовується для кольорової реакції з 1,2-динітробензолом (синьо-фіолетове забарвлення). З FeCl₃ дають смарагдово-зелене забарвлення, яке при додаванні розчину аміаку переходить у вишнево-червоне,потім в цегляно-червоне.З калію йодатом в присутності Н₃PО₄ (окислення) дають рожеве забарвлення. Препарати адреналіну і норадреналіну легко змінюються під дією кисню повітря і світла. Адреналін розкладається швидше, ніж норадреналін, внаслідок того що перший утворює цвіттер-іон, який легко окиснюється., а норадреналін утворює важкоокиснюваний хелат.

Кількісно визначають адреналін і норадреналін фотоелектроколори-метричним методом, на основі реакції утворення забарвлених комплексних солей з катіонами феруму(ІІ).Для підвищення стійкості комплексів використовують ферумцитратний реактив і буферну суміш на основі кислоти амінооцтової.

ДФХ рекомендує для кількісного визначення обох препаратів метод кислотно - основного титрування в неводному середовищі.

Застосування. Адреналін і норадреналінвикористовують як засоби, які підвищують кров'яний тиск, що пов'язано з їх судиннозвужуючою дією. При цьому норадреналін має сильнішу дію,

Адреналінзастосовують для продовження дії місцевоанестезуючих засобів і зменшення кровотеч.

Адреналін випускається в порошках і ампулах по 1 мл 0,18% розчин для ін'єкцій, і в флаконах по 10 мл 0,18% для зовнішнього застосування.

Норадреналіну гідротартрат випускається у вигляді порошку і в ампулах по 1 мл 0,2% розчину,

Адреналін не застосовуютьвсередину, бо він не стійкий і швидко руйнується в шлунково-кишковому тракті.

Стабілізують лікарські форми додаванням антиоксиданта натрію метабісульфіту.

Мезатон – (1-(м-оксифенол)-2-метиламіноетанолу гідрохлорид) відрізняється від адреналіну тим, що в його молекулу входить одноатомний фенол, а тому він більш стійкий:

Властивості. Білий кристалічний порошок легко розчинний у воді, спирті, розведених розчинах кислот і основ, нерозчинний в ефірі.

Тотожність. З розчином FeCl₃ дає фіолетове забарвлення. З CuSO₄ в присутності NaОН утворюється комплекс, забарвлений в синьо - фіолетовийколір, нерозчинний в ефірі (на відміну від ефедрину).

Кількісне визначення можна проводити різними методами: нейтралізації, аргентометрії, титрування в неводних середовищах, фотометрією. ДФХ рекомендує броматометричнийметод.

Застосування. Мезатон викликає звуження периферичних кровоносних судин і відповідно підвищує артеріальний кров’яний тиск.

Гормони стероїдної структури

Кортикостероїди. Найважливішими представниками цих гормонів є 11-дезоксикортикостерон,кортикостерон, кортизон, гідрокортизон тощо. Дещо окремо стоїть гормон альдостерон.

В основі хімічної структури цих гормонів лежить вуглеводень прегненолон.

Оскількидані гормони близькі між собою за хімічною структурою, їм властивий ряд спільних реакцій, зумовлених однотипністю функціональнихгруп.

1. Реакції, які ґрунтуються на відновних властивостях препаратів:

1) реакція “срібного дзеркала” з аміачним розчином аргентуму нітрату;

2) реакція з фелінговою рідиною – утворюється продукт Сu₂Очервоного кольору;

3) реакція з солями тетразолію – утворюються забарвлені речовини– фармазони.
2. Реакції утворення оксимів, гідразонів, семикарбазонів тощо.

3. Наявність α−β ненасиченої кетогрупи обумовлює здатність кортикостероїдів поглинати світло в УФ-області при довжині хвилі 238-242 нм. Це використовується для їх кількісного визначення фотометричними методами.

Фармакопейними препаратами є дезоксикортикостерону ацетат ( мінералокортикостероїд ), кортизону ацетат (глюкокортикостероїд)_, преднізоні преднізолон.