Типологія та функції соціальних конфліктів

Існує декілька варіантів класифікації соціальних конфліктів. Соціальні колізії можливі між різними складовими соціуму: державами, націями, підприємствами, робітниками і адміністрацією, різними соціальними гру­пами, підприємствами і екологами, чоловіками і дружинами тощо.

Пра­вомірно говорити про конфлікти економічного, політичного та ідеологічного характеру. В залежності від рівня організації життя суспільства ведуть мову про конфлікти між індивідами, соціальними гру­пами, прошарками, а також великими соціальними системами на регіональному рівні.

Класифікація може базуватися на ознаках складу та кількості протидіючих сторін, застосування чи не застосування насильства, ступені гостроти та інтенсивності конфліктних ситуацій, характері протиріч, зна­чущості проблеми, з якої виникла суперечка, за їх дійсною сутністю тощо.

Все це розмаїття конфліктів важко якось схематизувати. Однак існує чи­мало таких спроб. Зупинимося на деяких з них.

За характером протікання конфліктного процесу та їх наслідками конфлікт поділяють на три групи. Конфлікт - "сутичка" має місце, коли супротивників роз'єднують непримиренні протиріччя і розраховувати на їх вирішення можливо лише у разі перемоги. Існують конфлікти типу "дебати", під час яких можливі суперечка, маневри, але обидві сторони можуть розраховувати на компроміс. Третя група - конфлікти - "ігри". Во­ни визначаються тим, що обидві сторони діють в межах одних і тих пра­вил, тому ніколи не завершуються руйнацією всієї структури відносин. Тим самим з конфлікту мовби знімається феномен безвиході та прирече­ності.

Цікава типологія запропонована американським соціальним психоло­гом М.Дойчем. Критеріями у нього виступають дійсна сутність та харак­тер чинників конфлікту. Перший тип - справжній конфлікт характеризує­ться об'єктивно існуючим зіткненням інтересів. Він усвідомлюється його учасниками і не залежить від якогось змінного фактору.

Випадковий або умовний конфлікт - залежить від випадкових, легко змінюваних обставин, не усвідомлюється учасниками і припиняється у випадку усвідомлення реально існуючих альтернатив.

Зміщений конфлікт відзначається тим, що сприйнятні причини конфлікту лише опосередковано пов'язані з об'єктивними, основними.

Тобто має місце певний зсув з головного на неістотне, з об'єктивного на суб'єктивне в визначенні його чинників. Він може бути відображенням дійсного конфлікту, але в якійсь символічній формі.

Неправильно приписаний конфлікт - це такий тип, коли зіткнення при­писується не тим сторонам, між якими воно дійсно існує. Цей "припис" може бути як неумисним, так і свідомим з метою спровокувати зіткнення у групі супротивника задля її послаблення і приховання конфлікту між йо­го справжніми сторонами.

Конфлікт, що відповідно до об'єктивних причин повинен бути, але ще не актуалізувався, називається прихованим. Він може бути зміщеним, неправильно приписаним, або ще не усвідомленим.

Помилковий чи хибний конфлікт - це таке зіткнення, що не має об'єк­тивних підстав і виникає внаслідок помилкових уявлень або непорозумінь.

Однак буває, що конфлікт розпочинається як хибний, а в подальшому формує нові мотиви і установки в його учасників і перетворюється в справжній.

Конфлікти відбивають інтереси окремих людей і зумовлені їх психо­логічними особливостями. Такі конфлікти називаються соціально-психологічними. Оскільки особистість первинний елемент суспільства, то її функціонування і рівень взаємодії між людьми визначає такі типи конфлікту:

1) внутрішньоособовий (це зіткнення приблизно однакових за силою, але протилежних за напрямком мотивів, потреб, інтересів, потягів тощо в однієї людини);

2) міжособовий (виникає у взаємодії людей, коли вони переслідують протилежні, несумісні цілі, або утримуються несумісних цінносно-нормативних принципів, намагаючись реалізувати їх у взаємодії одного з другим, або прагнуть до реалізації однієї і тієї ж цілі в той час, як вона може бути досягнута лише однією з конфліктуючих сторін;

3) міжгруповий (конфліктуючими сторонами є соціальні групи, що пе­реслідують несумісні цілі і перешкоджають одна одній у досягненні їх своїми практичними діями).

Внутрішньоособовий конфлікт у свою чергу поділяється на такі різновиди за характером конфліктуючих сторін. "Наближення-наближення" - це такий стан, у якому людина має вибирати одну з двох однаково привабливих альтернатив. "Наближення - віддалення". Він має місце тоді, коли ціль, що обирає індивід, однаково приваблива і неприваб­лива для нього, викликає як позитивні, так і негативні емоції. Цей тип іноді називають амбівалентним (від грецького amphi - двоїна, valentia - си­ла). "Віддалення-віддалення". Цей конфлікт виявляється у ситуації, коли індивід вимушений обирати одну з двох однаково непривабливих альтер­натив.

З точки зору соціальних функцій, що виконує особистість в суспільстві, вирізняють рольовий конфлікт, його передумовою є множинність рольо­вих функцій людини. При певних умовах одна з них може суперечити іншій. У даному випадку людина повинна вирішити, яка з цих ролей для неї більш важлива і тимчасово чи назавжди відмовитись від другої.

Отже, існують різні типи конфліктів. Узагальнення критеріїв типологізації дозволяє відокремити такі:

- за обсягом охоплення конфлікти в суспільстві поділяються на глобальні і регіональні;

- за характером впливу на соціальні процеси вирізняють конструктивні і деструктивні конфлікти;

- за різновидом спільності, у яких він виникає: сімейні, міжнаціональні, міждержавні тощо;

- за типом сфери суспільного буття, де вони виникають -економічні, політичні, культурно-ідеологічні та ін.;

- за характером сфери діяльності людини: виробничі та побутові;

- за характером розташування джерела конфлікту: внутрішні і зовнішні, міжгрупові та внутрішньогрупові, міжособисті та внутрішньоособисті тощо.

Тип конфлікту в значній мірі визначає його вплив на соціальні процеси. Яка ж роль соціальних конфліктів? Насамперед слід сказати, що всі функції конфліктів поділяють на дві великі групи: позитивні та негативні.

Одною з головних позитивних функцій конфлікту є зняття напруги між антагоністами. Конфлікт виконує роль "вивідного каналу", є своєрідним "вихлопним клапаном" для спуску пристрастей, що накопичились. Конфлікт, що контролюється з боку суспільства, сприяє вивільненню суспільного життя від напруги відносин протидіючих сторін і дозволяє відновити рівновагу взаємин.

Без сумніву, позитивну дію мають комунікативно-інформаційна та спо­лучна функції. Під час зіткнення, протидії люди мають змогу більше пізнати один одного, а через це зближуватися у межах певної спільності на засадах певної платформи.

Позитивність конфлікту виявляється і в тому, що він може бути стиму­лом і рушійною силою соціальних змін. Конфлікт може сприяти створен­ню соціально необхідної рівноваги, переоцінці та зміні минулих цінностей і норм суспільства, посиленню лояльності даної структурної одиниці, згуртованості як окремих спільностей, так і суспільства в цілому, його розвитку.

Разом з тим, конфлікт, може мати і негативні наслідки. Він може за­грожувати інтеграції суспільства, здійснювати несприятливий вплив на зміну відносно влади, викликати розкол в нестійких групах та ін. Нега­тивні наслідки конфліктів мають місце, насамперед, через неувагу до них з боку соціальних інститутів, що покликані регулювати соціальні відносини, з'ясовувати причини конфліктів і ліквідувати їх. Вони також зумовлені об'єктивним станом у різних сферах суспільного буття та характером конфлікту.

Таким чином, конфлікт у суспільстві відіграє подвійну роль. Ця двоїна визначається рівнем організованості суспільства. В результаті соціальний конфлікт може сприяти розрядці напруженості, або її посиленню, згурто­ваності і інтеграції суспільства чи навпаки його дезінтеграції, стабілізації соціальних процесів чи дестабілізації, стимулювати розвиток суспільства або навпаки гальмувати його.

Нестуля

 

СОЦІОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ