Предмет і об'єкт соціології

Соціологія як наука про функціонування і розвиток суспільства та його структурних елементів остаточно оформилася у 30-ті роки XIX ст.

Термін «соціологія», що походить від латинського слова «sосіеtаs» (суспільство) і грецького «lоgоs» (слово, вчення), запровадив до наукового вжитку французький філософ, учений Огюст Конт (1798—1857), який ототожнював соціологію з суспільствознавством, що охоплює всі галузі знань про суспільство. Домінував у тогочасному суспільствознавстві, був обґрунтований О. Контом позитивізм — філософська течія, представники якої єдиним джерелом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цінність теоретичного мислення, філософських знань.

Сформувався він на противагу абстрактному соціально-філософському теоретизуванню. Головне для позитивізму — відмова від абстрактних тлумачень суспільства, створення «позитивної» (ґрунтованої на досвіді людини) соціальної теорії, такої ж доказової та загальнозначущої, як і природничі теорії. «Позитивна філософія» О. Конта зводилася до простого нагромадження висновків окремих наук. Цей принцип він поширював і на соціологію, роль якої вбачав у спостереженні, описі й систематизації фактів, процесів суспільного буття. Філософське їх осмислення заперечував як «схоластику» й «метафізику».

Точка зору О. Конта на соціологію панувала до кінця XIX ст. Наприкінці XIX — на початку XX ст. у наукових дослідженнях суспільства, поряд з економічним, демографічним, правовим та іншими аспектами, став виокремлюватися й соціальний. Відповідно предмет соціології обмежувався вивченням соціальних аспектів суспільного буття.

Першим застосував «вузьке» трактування соціології як науки французький соціолог і філософ Еміль Дюркгейм (1858—1917), який створив так звану французьку соціологічну школу. Завдяки йому соціологія зосередилася на вивченні соціальних процесів і соціальних явищ суспільного життя, тобто оформилася як галузь знань, що межує з іншими суспільними науками — історією, філософією, політекономією тощо.

Розбіжності у поглядах на соціологію існують і донині, свідченням чого є майже 100 її визначень. Попередні трактування предмета соціології підкреслювали об'єктивний характер соціологічної дійсності, соціальної структури суспільства, культивували ідею закономірностей, акцентували увагу на розмежуванні відображеного й відображаючого, об'єктивного і суб'єктивного чинників, до яких відносили надбудову, в тому числі й ідеологію.

Наприкінці XX ст. стала домінувати активістська соціологія, яка в трактуванні предмета науки на перше місце висунула активний чинник у соціальних відносинах — суб'єкт дії, виділила поняття «соціальна спільнота» як основоположну категорію соціологічного аналізу. У її руслі окреслилися різні підходи до визначення предмета соціології. Одні автори стверджують, що соціологія — наука про соціальні відносини; інші, пропонуючи істотні уточнення до трактування поняття «соціальні відносини», вважають, що соціологія повинна не тільки сконцентровувати зусилля на аналізі суб'єктів історичної дії, а й бути інструментом самопізнання суспільства і людини. Побутує думка, що при з'ясуванні предмета соціології необхідно брати до уваги філософську орієнтацію науки, прогрес наукових знань, рівень соціологічної думки, культурно-історичні традиції, постійно змінювані потреби суспільства.

Соціологія є мультипарадигмальною наукою, тобто наукою, яка складається з кількох предметних парадигм (моделей постановки і розв'язання наукових проблем, що формують наукову традицію). Оскільки соціальна реальність є мінливою, то і предмет соціології не може бути стабільним, а перебуває у постійному розвитку.

Предмет та об'єкт соціології, як і будь-якої іншої науки, не тотожні. Об'єктом є все, на що спрямоване дослідження. Один і той самий об'єкт можуть вивчати різні науки. Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження. Тому предметом соціології є окремі аспекти, особливості, відносини об'єкта дослідження. Сучасне тлумачення предмета соціології має враховувати насамперед те, що вона є специфічним науковим знанням

про суспільство, яке відрізняється від інших суспільних наук і має свій самостійний предмет.

Соціологія (лат sосіеtаs — спільність, суспільство і грец. lоgоs - слово, вчення) — наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Будучи нефілософською наукою, спираючись на узагальнення соціальних чинників, соціологія визначає свій предмет на рівні макротеоретичного аналізу. Окрім загальнотеоретичного осмислення свого предмета, соціологія охоплює соціологічні теорії, які вивчають особливі стани і форми буття соціальних спільнот — соціальну структуру, культуру, соціальні інститути й організації, особистості, а також процеси соціалізації індивідів у соціальних спільнотах (рис. 1.1).

Як наука про соціальні спільноти соціологія досліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв'язків і N ідей, що утворюють соціальні спільноти. Вона вивчає як індивідуально неповторні особистості, так і соціальні типи. Соціологія розглядає особистість не крізь призму індивідуально неповторних властивостей та якостей (це предмет психології), а з позиції соціально типових рис як суб'єкта розвитку суспільства. Для неї особистість є не тільки частинкою малої контактної групи, а й типовим представником певної великої соціальної спільноти, носієм властивих їй норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин. Як сукупність усіх суспільних відносин вона керується у своїй поведінці передусім набутими та встановленими нормами, а її відносини формуються згідно з соціальними цінностями, правилами, законами.

Специфіка соціологічного знання полягає в тому, що об'єкт соціологічного пізнання не є тотожним з певним конкретним явищем суспільного життя чи явищем суто соціальним, оскільки він може бути виокремлений з об'єктивної реальності та класифікований за різними аспектами (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Об'єкт соціології

Об'єкт соціології
Емпірична реальність: оцінки, судження, думки, статистика	Суспільство як цілісна соціальна реальність	Об'єктивні соціальні явища і процеси	Розвиток і функціонування суспільства

Об'єктом соціологічного пізнання є суспільство як цілісна соціальна реальність, сукупність соціальних зв'язків і соціальних відносин. Оскільки ці зв'язки і відносини у кожному конкретному соціальному об'єкті завжди організовані, об'єкт соціологічного пізнання виступає тільки як соціальна система.

Про особливості соціології як науки про суспільство в єдності її предмета і об'єкта можна зробити висновок, проаналізувавши рис. 1.3.

Рис. 1.3. Структурні особливості соціології як науки в єдності її предмета і об’єкта

Соціологія як наука
Об’єктивна і суб’єктивна соціальна реальність
Становлення, розвиток і функціонування суспільства як цілісної соціальної системи	Соціальні відносини як механізми взаємозв’язку між структурними елементами суспільства	Закономірності соціальних дій і соціальної поведінки людей
спільноти	класи	соціальні групи	особистості	соціальні інститути	соціальні процеси та явища	соціальні відносини

Різноспрямований погляд на сутнісні особливості соціології, її предмет і об'єкт дає підстави для висновку, що вона є наукою про універсальні і специфічні форми буття суспільства, соціальних спільнот, людини, явища і процеси, які характеризують їх розвиток на різних етапах, тобто наукою про соціальне (особистість як суспільну істоту, соціальні групи, спільноти, соціальні інститути, суспільство, закономірності індивідуальної, групової! колективної поведінки людей).