Розділ 5 Основи роботи з табличним процесором Microsoft Excel

Вікно програми

Microsoft Excel є табличним процесором – програмою для створення та обробки електронних таблиць. Ярлик Microsoft Excel має вигляд, зображений на рис. 5.1.

Рис. 5.1. Ярлик MS Excel

Вікно програми зображено на рис. 5.2.

 

Рис. 5.2. Вікно програми MS Excel

Microsoft Excel дозволяє працювати з таблицями в двох режимах:

Обычный – найбільш зручний для виконання більшості операцій.

Разметка страниц – призначений для остаточного форматування таблиці перед друкуванням. Межі поміж сторінками у цьому режимі відображаються синіми пунктирними лініями, а межі таблиці – суцільною синьою лінією, пересуваючи яку, можна змінювати розмір таблиці.

Для переходу поміж режимами Обычный та Разметка страниц вико­ри­стовуються відповідні пункти у меню Вид.

Склад горизонтального меню

Під заголовком вікна міститься рядок меню, через який можна викликати будь-яку команду Microsoft Excel. Для відкриття меню необхідно клацнути мишею на його імені, після чого з’являться ті команди цього меню, які вживаються найчастіше (рис. 5.3.).

Рис.5.3. Команди горизонтального меню, що вживаються найчастіше

Якщо клацнути на кнопці у нижній частині меню, то буде відображена й решта команд цього меню (рис. 5.4.).

Рис. 5.4. Інші команди горизонтального меню

Панелі інструментів

Під рядком меню розташовані панелі інструментів, що складаються з кнопок з рисунками. Кожній кнопці відповідає одна команда, значення якої відображає рисунок. Більшість кнопок дублюють найбільш часто вживані команди, доступні зі складу меню (рис. 5.5).

Рис. 5.5. Панелі інструментів

Для виклику команди, пов’язаної з кнопкою, необхідно натиснути мишею на цій кнопці. Якщо навести покажчик миші на кнопку й трохи зачекати, поруч з’явиться рамка з назвою команди.

Рис.5.6. Меню додавання або видалення кнопок з панелі інструметів

 

Зазвичай під рядком меню містяться дві панелі інструментів – Стандартная та Форматирование. Щоб вивести або забрати панель з екрану, слід вибрати в меню Вид пункт Панели инструментов, а потім натиснути на ім’я потрібної панелі. Якщо панель присутня на екрані, то навпроти її імені буде стояти позначка a. Якщо для виведення усіх кнопок на панелі не достатньо місця, то виводяться кнопки, які були вжиті останніми, та додаткова кнопка у кінці панелі, при натисканні якої з’являться решта кнопок. При натисканні на кнопку Добавить или удалить кнопки з’явиться меню (рис.5.6.), в якому можна вивести або прибрати кнопку з панелі.

Також для зміни складу панелі інструментів можна у меню Сервис вибрати пункт Настройка. У діалоговому вікні необхідно вибрати вкладку Команды. У переліку Категории необхідно вибрати групу кнопок, після чого у переліку Командыз’являються кнопки цієї групи. Щоб додати кнопку до панелі інструментів, слід пересунути її з діалогового вікна в потрібну позицію меню. Для видалення кнопки з панелі інструментів необхідно пере­су­нути її за межі панелі інструментів Настройка. Процес встановлення кноп­ки завершується натисканням кнопки Закрыть.

Керувати панелями інструментів зручно за допомогою контекстного ме­ню (рис.5.7.), яке викликається натисканням правої клавіші миші на будь-якій кнопці.

Рис. 5.7. Контекстне меню

Під панелями інструментів Microsoft Excel зазвичай містяться рядок фор­мул, а у нижній частині вікна – рядок стану. Щоб вивести або зібрати ці рядки, слід у меню Вид вибирати відповідні пункти: Строка формул або Строка состояния.

Робоча книга

Файл у Microsoft Excel називається робочою книгою. Робоча книга скла­дається з робочих аркушів, імена яких (Лист1, Лист2, …) виведені на ярликах у нижній частині вікна робочої книги. Натискаючи на ці ярлики можна переходити від одного аркушу робочої книги до іншого. Для про­кру­чування ярликів використовуються кнопки ліворуч горизонтальної коор­ди­натної лінійки:

	перехід до ярлика першого аркуша;
	перехід до ярлика попереднього аркуша;
	перехід до ярлика наступного аркуша;
	перехід до ярлика останнього аркуша.

Робочий аркуш являє собою таблицю, що складається з 256 стовпців і 65536 рядків. Стовпці позначаються латинськими літерами, а рядки – циф­рами. Кожне вічко таблиці має адресу, що складається з імені рядка й імені стовпця. Наприклад, якщо вічко міститься в стовпці F і рядку 7, то воно має адресу F7.